Корoткий опис:  ПЛАН
Вступ
1. Емпіричний період розвитку фізіології
2. Експериментальний період розвитку фізіології
Висновки
Список використаної літератури

Вступ
Фізіологія (грецьк. physiologia; від physis - природа і logos - навчання) - одна з найдавніших природних наук. Вона вивчає життєдіяльність цілого організму, його частин, систем, органів і кліток у тісному взаємозв'язку з навколишньою природою.
Історія фізіології містить у собі два періоди: емпіричний і експериментальний, котрий можна підрозділити на два етапи - до Павлова і після нього.
Перші роботи, які можна віднести до фізіології, були виконані ще в стародавності. Однак до XVIII століття фізіологія розвивалася як частина анатомії і медицини.
У 1628 анатом Вільям Гарвей описав роботу серця і циркуляцію крові в організмі, поклавши початок експериментальної фізіології.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: -БЕРЕСТЕЧКО2009- ЗМІСТ 1. Хрящові риби. 2. Акули в скати, як основні представники. 3. Особливості будови тіла та життєдіяльності. 4. Висновки. Загальна характеристика. Хрящові риби (відомо близько 630 су¬часних видів) поширені переважно у солоних водоймах (лише де¬які види трапляються у прісних водоймах). Скелет у них повністю хрящовий. Кожна зяброва щілина відкривається самостійним от¬вором із боків чи знизу голови. Зябрових кришок та плавального міхура немає. Запліднення внутрішнє, розвиток пря¬мий. За іншими ознаками хрящові риби суттєво не відрізняються від кісткових. Про загальний вигляд хрящових риб можна скласти уявлення, розглянувши як приклад акулу. На голові акули розташо¬вані органи зору (очі), є парні ніздрі, що ведуть до нюхових капсул, та напівмісяцеподібний поперечний ротовий отвір, оточений щелепами. З боків голови містяться зяброві щілини (5-7 пар), а зверху - пара отворів - бризкальця (недорозвинена перша пара зябрових щілин). Передня частина голови видовжується, утворюючи рило. Хвостовий плавець - потужний орган руху. Його верхня лопать знач¬но більша за нижню. Тіло може бути видовжене, обтічне (акули) чи сплющене зверху донизу і широке (скати). У головному мозку хрящових риб порівняно з кістковими краще розвинений передній мозок, а середній мозок та мозочок менші за розмірами. Сечоводи (вивідні протоки видільної системи) та статеві протоки відкриваються в особливе розширення заднього відділу ки¬шечнику — клоаку. Запліднення у хрящових риб внутрішнє. Самці за допомогою органів парування, на які перетворені внутрішні частини їхніх че¬ревних плавців, вводять сперматозоїди всередину статевих проток самки, де і відбувається внутрішнє запліднення. Розвиток прямий. Яйце має запас поживних речовин та оточене захисними оболонка¬ми. Одні види хрящових риб яйця відкладають назовні, з них через певний час виходить молода особина. В інших видів яйце розвивається у яйцепроводах самки. Воно приростає до стінки яй¬цепроводу, і зародок живиться за рахунок материнського організму. Згодом риба народжує живе маля (явище живонародження). Різноманітність хрящових риб. Представниками кла¬су Хрящові риби є акули та скати. Надряд Акули об'єднує хрящових риб з обтічним видовженим тілом. Шкіра вкрита лусками, які занурені в її товщу, а назовні ви¬ступає лише спрямований назад виріст луски — зубчик. Подібну будову мають і зуби акул, які виникли з лусок. Луски збудовані з особливої речовини, що входить до складу зубів усіх хребетних. Більшість акул — хижаки, що полюють у товщі води на різнома¬нітних тварин: від дрібних планктонних організмів до великих за розмірами інших видів риб, головоногих молюсків та водяних ссавців (дельфіни, тюлені тощо). Здобич вони заковтують цілком або розди¬рають на шматки зубами, розміщеними на щелепах у кілька рядів. У великій печінці акул накопичується жироподібна речовина, що зменшує питому масу риби. Це важливо для забезпечення плаву¬чості, оскільки у хрящових риб немає плавального міхура, який ви¬значає плавучість кісткових риб. Акули відкладають від одного до 500 яєць або народжують водночас від 2 до 100 молодих особин зав¬довжки від 5 (у карликової акули) до 150 см (акула-лисиця). Відомо близько 250 сучасних видів акул. За розмірами вони бувають від 20-30 см (так звані катранові та кунячі акули) до 20 м завдовжки та масою до 14-20 тонн. Такі велетні (велетенська та китова акули), проте, живляться тільки планктоном та дрібною рибою. Небезпечними для людини є близько. 50 видів акул, що полюють на велику здобич. Із них найвідоміші тигрова акула завдовжки до 9 м та риба-молот, названа так тому, що її голова розширена в боки молотоподібне. Поблизу Чорноморського узбережжя України трапляється один вид акул — катран. Він має близько метра завдовжки і не є небез¬печним для людини. Зграйки катранів полюють на риб, молюсків, ракоподібних. Самки народжують живих нащадків. Надряд Скати. Відомо близько 350 сучасних видів скатів. Вони живуть у морях на глибинах до 3000 м. Деякі мешкають у прісних водоймах (австралійська риба-пилка, річкові хвостоколи тощо). Тіло більшості скатів пласке, широке та дископодібне (за винятком пилоносих скатів, які за формою нагадують акул). Шкіра з шипастими лусками або гола. Під час плавання скати хвилеподібне руха¬ють дуже великими грудними плавцями, а хвостовий плавець роз¬винений слабко. Живляться вони ракоподібними, молюс¬ками, рибою, деякі - дрібним планктоном. В електричних скатів є спеціальні утвори для полювання та захисту — електричні органи, що становлять собою видозмінені м'я¬зи. При збудженні вони здатні давати розряд напругою від 8 до 300 вольт. Цікаво, що такі органи є і в деяких кісткових риб (елект¬ричний вугор, електричний сомик та ін.). У Чорному та Азовському морях поширені шипуватий скат (морська лисиця) та хвостокіл (морський кіт). У хвостовому відділі останнього є довга отруйна голка, якою він може небезпечно пора¬нити необережну людину.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати