1. Постійний облік фактору невизначеності;

2. Постійний облік фактору часу;

3. Постійна оцінка й переоцінка виникаючих проблем залежно від зміни зовнішнього середовища;

4. Постійний аналіз економічної ситуації й внутрішніх можливостей країни;

5. Мінімізація часу реагування на виникаючі проблеми;

6. Адаптація структури керування до умов, що змінюються, і цілям для підвищення ефективності керування;

7. Використання ситуаційного й комплексного підходів до рішення проблеми;

8. Зацікавленість і мотивація суспільства;

9. Мобілізація й використання всіх наявних фінансових, трудових і матеріальних ресурсів, досягнень у науці й техніку.

Для рішення завдань по попередженню кризової ситуації й ліквідації кризи у випадку його виникнення необхідні спеціальні міри й підходи. Попередження кризової ситуації складається з наступних етапів:

1. Утворення антикризової групи. Виконавець-Керівник країни. Аналіз подій, фактів, обробка інформації з питань, що цікавлять, і
прогнозування подальшого розвитку подій. Виконавець - антикризова група.

2. Вибір і прийняття рішень по можливих виникненнях кризових ситуацій. Виконавець - керівник країни.

3. Комплексний підхід до реалізації ухваленого рішення щодо попередження кризових ситуацій.

При реалізації етапів, що попереджають, хоча і є час, але його необхідно використовувати ощадливо, з метою й користю.
Етапи подолання кризи трохи відрізняються від етапів попередження кризової ситуації:

1. Утворення антикризової групи.

2. Аналіз і оцінка подій, фактів, обробка інформації в гранично стислий термін.

3. Вибір і оперативне прийняття рішень в ув'язуванні з короткостроковими й середньостроковими цілями.

4. Реалізація мер по зменшенню ймовірних втрат і зм'якшенню ваги наслідків кризи.

5. Реалізація мер по відновленню положення, що існувало до виникнення кризи.

І етапи попередження, і етапи подолання кризової ситуації повинні контролюватися, це провадиться антикризовою групою висококваліфікованих фахівців під керівництвом керівника країни. Кожний наступний етап залежить від якості виконання попереднього, тому найпершим і найголовнішим завданням є формування антикризової групи і її кадровий склад. У цю групу повинні входити кращі із кращих професіоналів, люди з найвищим рівнем знань, що вміють оцінювати, аналізувати й передбачати. Антикризова група також розробляє мети, завдання й заходи щодо запобігання й ліквідації криз.

При виникненні кризової ситуації, часу на її подолання дуже мало. Очікування й не реагування ведуть до збільшення й різкого розвитку кризи, при цьому розростання кризових ситуацій передається на всі сфери суспільства. Підхід до рішення виникаючих проблем повинен бути ситуаційним і комплексним одночасно, з урахуванням тимчасового періоду. Часовий період характеризує мети й завдання за рішенням проблем у конкретний час і їхню зміну із часом, що припускає й веде до різноманіття в прийнятті управлінських рішень і їхнього вибору. Заходи щодо ліквідації передкризової або кризової ситуації ведуть до методів регулювання економікою в масштабах суспільства - тверде керування, оперативне й стратегічне планування; тверде регулювання виробництва товарів і послуг з метою недопущення надвиробництва й падіння цін, регулювання імпорту й стимулювання експорту, різке скорочення всіх видів державних видатків і збільшення інвестицій у науку й виробництво нових технологій, товарів і послуг, перепрофілювання або розпродаж збиткових державних підприємств і неефективних виробництв, активна антиінфляційна й грошово-кредитна політика. Різноманіття мер і їхнє комплексне використання висувають високі вимоги до кваліфікації управлінських кадрів. Невдачі в дозволі кризових ситуацій - результат обмежених і низького рівня знань. Шлях до успіху лежить через знання й застосування їх на практиці.

Антикризове керування на різних стадіях розвитку кризової ситуації проявляється в різному ступені. Воно найбільш ефективно в передкризовій ситуації й при легких кризах. При збільшенні кризи ефективність керування знижується, тобто знижуються можливості антикризового керування, при цьому витрати держави на подолання кризи досягають свого піка.

З вищевикладеного треба, що чим важче кризова ситуація, тим менше можливості держави самостійно ліквідувати її наслідку й тем більше ймовірність втручання зовнішніх джерел. Ця ситуація приведе до зниження й втрати впливу державних інститутів влади на економіку країни й пропорційна передача керування економікою й, відповідно, влади зовнішнім джерелам.

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5