| Главная » Файлы » Курсові та дипломні (refovip) » Держава і право | [ Добавить материал ] |
Метод "Монте-Карло". право
| 15.06.2010, 12:33 | |
| . Метод "Монте-Карло". Цей метод базується на використанні імітаційних моделей, які дозволяють створити певну кількість сценаріїв, що узгоджується із заданими обмеженнями по конкретному проекту. На практиці даний метод можливо застосовувати лише з використанням комп'ютерних програм, які дозволяють описати прогнозні моделі і розрахувати велику кількість можливих сценаріїв. Як прогнозні моделі виступають математичні за-лежності, отримані при розрахунку показників економічної ефективності (як правило NPV). Повинні бути якомога точно виявлені всі змінні, що вплива-ють на кінцевий результат, з описом ступеня цих залежностей. 3. Способи зниження ризиків проектів Існують такі групи методів зниження ризиків: - технічні методи, засновані на впровадженні різних технічних ходів, наприклад, система протипожежного контролю, банківських електронних розрахунків та ін. - правові методи, такі, як страхування, застава, неустойка (штраф, пеня), гарантія, завдаток тощо. - організаційно-економічні методи включають комплекс заходів направ-лених на попередження втрат від ризику у випадках виникнення несприятли-вих обставин, а також на їх компенсацію у ви¬падках виникнення втрат. Найбільш розповсюдженими методами зниження ризику є: - розподіл ризику між учасниками проекту; - страхування; - резервування коштів на покриття непередбачених витрат; - нейтралізація часткових ризиків; - зниження ризику в плані фінансування. Розподіл ризику здійснюється в процесі підготовки плану проекту та ко-нтрактних документів. Для кількісного розподілу ризику в проектах можна використовувати модель, засновану на "дереві рішень". При цьо¬му кожний учасник виконує запланований проектом обсяг робіт та несе відповідну част-ку ризику у випадку невиконання проекту. Але найбіль¬ше ризикує інвестор. Тому потрібно враховувати, що труднощі в І інвестора, як правило, збільшу-ються із збільшенням ступеня ризику, покладається на інвестора. Страхування ризику являє собою систему відшкодування втрат страху-вальниками при виникненні страхових випадків із спеціальних страхових фондів, які формуються за рахунок страхових внесків, виплачуються страху-вальниками. Як правило, це здійснюється з допомогою майнового страхуван-ня та страхування від нещасних випадків. Крім страхування, може застосовуватись перестрахування та співстраху-вання. Перестрахування — це страхування, відповідно до якого страховик передає частину відповідальності за ризики іншим страховикам. Ціллю такої операції є створення стійкого та збалансованого «страхового портфеля" для за-безпечення стабільної та рентабельної роботи компаній. Співстрахування — це метод вирівнювання та розподілу великих ризиків між кількома страховика-ми. При цьому кожен із них укладає із страхувальником окрему угоду. Однак може виділятися і страховик-лідер, який бере на себе функції організатора. Створення резервів ресурсів на покриття непередбачених витрат дозво-ляє компенсувати ризик, який виникає в процесі реалізації проекту, і тим са-мим компенсувати збої у виконанні проекту. Це спосіб боротьби з ризиком, який передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, які впливають на вартість проекту, та розміром витрат, необхідних для подо-лання збоїв у виконанні проектів. Частина резерву завжди повинна знаходи-тися у руках менеджера, а іншою частиною повинні розпоряджатися інші учасники відповідно до контракту. Першим етапом при використанні даного методу є оцінка наслідків ри-зиків, тобто сум на покриття непередбачених витрат. При цьому мож¬на вико-ристовувати всі методи аналізу ризиків. Далі визначається струк¬тура резерву на покриття непередбачених витрат та для яких цілей слід використовувати встановлений резерв. Часткові ризики — це ризики, пов'язані з реалізацією окремих ета¬пів (робіт) по проекту, але які напряму не впливають на проект у цілому. Нейт-ралізацію часткових методів проводять за допомогою методу, який передба-чає проведення таких етапів: 1. Розглядається ризик, найбільш важливий для проекту. 2. Визначаються перевитрати коштів із врахуванням ймовірності на-стання несприятливих подій. 3. Визначаються можливі заходи, направлені на зменшення ризику. 4. Визначаються додаткові витрати на реалізацію запропонованих заходів. 5. Порівнюються витрати на реалізацію заходів та величина втрат при виникненні ризику. 6. Приймається рішення щодо застосування запропонованих заходів. 7. Процес аналізу повторюється для наступного по важливості ризику. У плані фінансування проекту обов'язково повинні враховуватись такі, як ризик нежиттєздатності проекту, податковий ризик, ризик несплати забор-гованості та ризик не завершення будівництва, які розглядалися у розділі 6.1. Захистити проект від таких ризиків можна шляхом отримання відповідних гарантій, які включаються в договори та контракти. Управління ризиком здійснюється на всіх стадіях життєвого циклу про-екту за допомогою моніторингу, контролю та необхідних коригуючи дій. Здійснює це проект-менеджер у тісній взаємодії з усіма учасниками проекту. | |
| Просмотров: 283 | Загрузок: 0 | | |