1. Поняття ризику та невизначеності. Класифікація ризиків проекту
У ринковій економіці ризик є невід'ємним атрибутом господарюва¬ння. Невизначеність призводить до того, що уникнути ризику неможливо. Але це не значить, що слід шукати такі рішення, в яких завчасно відомий результат, вони, як правило, неефективні. Необхідно навчитися передбачати ризик, оці-нювати його розміри, планувати заходи по його запобіганню та не перевищу-вати допустимих меж. Планування та реалізація проектів відбувається в умо-вах невизначеності, що породжується зміною внутрішнього та зовнішнього середовища. Під невизначеністю розуміють відсутність повної та достовірної інформації про умови реалізації проекту.
Невизначеність, пов'язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих умов, ситуацій та наслідків, називається ризиком.
Ризик являє собою складну економічно-управлінську категорію, при ви-значенні якої має місце ряд протиріч.
Управління ризиком — це процес реагування на події та зміни ризиків в процесі виконання проекту.
При цьому важливим є проведення моніторингу ризиків. Моніторинг включає контроль ризиків протягом всього життєвого циклу проекту. Якіс-ний моніторинг ризиків забезпечує управління інформацією, яка допомагає приймати ефективні рішення до настання ризикових подій. Модель організа-ції робіт по управлінню ризиком наведена на рис. 6.1.
Найбільш розповсюдженою характеристикою ризику є загроза або не-безпека виникнення невдач у тій чи іншій діяльності, небезпека виникнення несприятливих наслідків, змін зовнішнього середовища, які мо-викликати втрати ресурсів, збитки, а також небезпеку, від якої слід застрахуватися.
Під господарським ризиком розуміють загрозу, небезпеку виникнення збитків у будь-яких видах діяльності, пов'язаних із виробництвом про¬дукції, товарів, послуг та їх реалізацією, товарно-грошовими та фі¬нансовими опе-раціями, комерційною діяльністю, здійсненням соціаль¬но-економічних та на-уково-технічних програм.
При оцінці проектів найбільш суттєвими є такі види невизначеності та інвестиційних ризиків:
- невизначеність політичної ситуації, ризик несприятливих со¬ціально-політичних змін у країні та регіоні;
- ризик, пов'язаний із нестабільністю економічного законодавства та поточ-ної економічної ситуації, умов інвестування та викори¬стання прибутку;
- зовнішньоекономічний ризик (можливість введення обмежень на торгівлю та постачання, закриття кордонів тощо); неповнота та неточність інформації про динаміку техніко-економічних показників, параметри нової техніки та технології; коливання ринкової кон'юнктури, цін, валютних курсів, невизна-ченість природно-кліматичних умов, можливість стихійних лих; виробничо-технологічний ризик (аварії, виробничий брак);
- невизначеність цілей, інтересів та поведінки учасників;
- неповнота та неточність інформації про фінансовий стан та ділові репутації підприємств-учасників (можливість неплатежів, банкротств, зривів договір-них зобов'язань).
За джерелами виникнення ризики класифікуються на:
- політичні;
- господарські;
- форс-мажорні.
Політичні ризики обумовлені:
- ризиком зміни державного устрою, частими змінами уряду;
- нестабільністю політичної влади;
неадекватністю політичних рішень.
Господарські ризики можуть включати:
- ризик зміни податкового законодавства;
- ринковий ризик (відсутність споживачів товарів та послуг);
- ризик капітальних вкладень (інфляція);
- ризик зміни цін постачальників;
- ризик затримки платежів за реалізовану продукцію;
- ризик неадекватного менеджменту тощо.
Форс-мажорні обставини включають:
- ризики землетрусу, повені, бурі, урагану та інших стихійних лих;
- ризики виникнення міжнаціональних конфліктів;
- ризик втрати майна при пожежі.
Інвестори повинні бути впевнені, що прогнозованих доходів від про¬екту вистачить для покриття витрат, виплат заборгованостей та забезпе¬чення оку-пності капіталовкладень. Мова йде про ризик нежиттєздат¬ності проекту.
Велика доля позикового капіталу при здійсненні проектів підвищує ризик порушення принципу ліквідності підприємства, тобто існує фі¬нансовий ризик. Взагалі, фінансовий ризик поділяють на ризик ліквідно¬сті та ризик рентабель-ності. Договірні виплати платежів по кредиту, як правило, необхідно проводити і тоді, коли проект здійснюється не так ус¬як було заплановано. Результатом мо-же бути ліквідація проекту, за безцінь майна та втрата власного капіталу. При фінансуванні власним капіталом можна припинити виплату дивідендів та за-плановані погашення аж до покращення ситуації з ліквідністю.
З іншого боку, отримання додаткового капіталу підвищує рентабель-ність власного капіталу. Це виникає тоді, коли проценти за додатковий сто-ронній капітал менші за прибуток від капіталу. Частіше неможливо відмови-тися від використання в проекті стороннього капіталу, так як не вистачає для покриття витрат на необхідні інвестиції. Якщо отримані кошти зі сторони не ведуть до збільшення прибутку, то може скластися ситуація, коли рентабель-ність власного капіталу значно зменшується, і в екстремальному випадку можна втратити і власний капітал. Навіть успішні проекти не можуть бути захищені від коливань. Тому планові щорічні доходи від проекту повинні пе-рекривати максимальні виплати по заборгованості. При цьому для зниження ризику, який має назву ризик несплати заборгованості, формують резерв-ний фонд як можливість додаткового фінансування проекту шляхом відраху-вань визначеного відсотка від реалізації продукції проекту.
Податковий ризик включає: неможливість використання з тих або ін-ших причин податкових пільг, встановлених законодавством; зміну додатко-вого законодавства та рішення податкової служби, які знижую податкові пе-реваги.
Інвесторів турбує і ризик додаткових витрат, пов'язаних із несвоєчас-ним завершенням будівництва проекту через інфляції, коливання курсів ва-лют, екологічні проблеми. Тому перед початком будівництва учасники прое-кту повинні дійти згоди відносно гарантій його своєчасного завер¬шення.
Ризик непередбачених змін вартісних оцінок проекту в результаті зміни початкових управлінських рішень, а також змін ринкових та полі¬тичних об-ставин, отримав назву динамічного. Зміни можуть привести як до втрат, так і до додаткових доходів.
Ризик втрат реальних активів внаслідок нанесення збитків власності та незадовільної організації називається статичним. Цей ризик призво¬дить лише до втрат.
Виходячи з певної ймовірності виникнення небажаних ситуацій, необ-хідно побудувати діяльність таким чином, щоб зменшити ризик і пов'язані з ним втрати в майбутньому.
Необхідно також провести аналіз чутливості проекту. Він полягає в то-му, що, крім прогнозованих фінансових результатів, розрахованих для базо-вого варіанту, виконується розрахунок ще для декількох екстремаль¬них ви-падків:
- розрахунок за найгіршим сценарієм - коли зовнішні фактори максима-льно заважають здійсненню проекту;
- розрахунок за найкращим сценарієм — коли зовнішні фактори макси-мально сприяють здійсненню проекту.
За найгіршого сценарію реалізації проекту повинна бути забезпечена прибутковість, яка гарантує виконання зобов'язань перед кредиторами або партнерами.
З точки зору причин виникнення, проектні ризики обумовлені:
- постановкою помилкової цілі, невизначеністю ситуації;
- можливістю відхилень у процесі реалізації рішень від цілей, передбачених проектом, внаслідок внутрішнього та зовнішнього впливу;
- ймовірністю досягнення помилкового результату; можливістю виникнення несприятливих наслідків у ході реаліза¬ції проекту;
- очікуванням безпеки, невдачі;
- обмеженістю ресурсів;
- зіткненням інтересів учасників складання плану проекту та вико¬навців;
- недостатньою кваліфікацією персоналу, схильністю до суб'єктивізму;
- протидією партнерів;
- обов'язковістю вибору при прийнятті рішень;
- форс-мажорними обставинами (природними, політичними, економічними, технологічними, ринковими і т. п.);
- договірною дисципліною (затримкою постачань, розривом кон¬трактів);
- дисципліною зобов'язань (несвоєчасною сплатою відсотків, податків та ін-ших платежів);
- низькою якістю продукції, робіт, послуг тощо.
Втрати, пов'язані з ризиком, можуть бути: матеріальними (додаткові ви-трати сировини, матеріалів, палива, обладнання та іншого майна), фінансо-вими (штрафи, пені, неустойки, неповернення дебіторської заборгованості, зменшення реалізації внаслідок зменшення цін та ін.), трудовими (неперед-бачені простої, виплати за простої та ін.), втратами часу.
В залежності від причин виникнення ризики класифікують на: зовнішні ризики, внутрішні та інші ризики.
Зовнішні ризики поділяються, в свою чергу, на:
1. Непередбачувані зовнішні ризики:
- заходи державного впливу у сфері оподаткування, ціноутворення, зем-лекористування, фінансово-кредитній сфері, охорони навко¬лишнього середо-вища, вплив органів експертизи та ін.;
- природні катастрофи (землетруси, повінь та інші природні катаклізми);
- кримінальні та економічні злочини (тероризм, саботаж, рекет та ін.);
- зовнішні ефекти: політичні (заборона на діяльність та ін), економічні (зрив постачання, банкрутство партнерів, клієнтів), екологічні (аварії), соціа-льні (страйки) і т. п.
2. Передбачувані зовнішні ризики:
- ринковий ризик (зміна цін, валютних курсів, вимог спожив
кон'юнктури, конкуренція, інфляція та ін.);
- операційний ризик (відмова від цілей проекту, порушення правил екс-плуатації та техніки безпеки, неможливість підтримки робочого стану облад-нання, споруд і т. п.).
Внутрішні ризики поділяються на:
1. Внутрішні організаційні ризики, а саме:
- зриви робіт через нестачі робочої сили, матеріалів, затримки постачань, помилок у плануванні та проектуванні, незадовільного оперативного управ-ління, зміна раніше узгоджених вимог та по¬ява додаткових вимог з боку за-мовників та партнерів та ін.;
- перевитрати, що виникли внаслідок: зриву планів робіт проекту, низь¬кої кваліфікації розробників проекту, помилок у складанні коштори¬сів та бюджетів, неефективної стратегії постачання та збуту, виявлен¬ня претензій з боку партнерів, постачальників та споживачів.
2. Внутрішні технічні ризики:
- зміна технології виконання робіт, помилкові технологічні рішен¬ня, по-милки в проектній документації, невідповідність проектним стандартам, по-ломки техніки тощо.
До інших ризиків відносять транспортні, митні інциденти, ризики, по-в'язані зі здоров'ям людей, пошкодженням майна, та правові, які ви¬никають при придбанні ліцензій, патентів, авторських прав та ін.
Із перерахованих ризиків слід виділяти ризики, які можуть бути з страховані. До таких ризиків можна віднести:
- прямі майнові збитки, пов'язані з перевезенням, поставкою м
ріалів, та непрямі збитки, спричинені демонтажем і переміщенням пошко-дженого майна, неодержанням орендної плати, повним встановленням обла-днання;
- ризики, що підлягають обов'язковому страхуванню (від пошкодження майна, від викрадення транспортних засобів, від нещасних випадків на виро-бництві, від захворювань).
2. Основні методи аналізу ризиків
При управлінні проектами важливо вчасно звернути увагу на визначення ризику в процесі оцінки доцільності прийняття тих чи інших рішень. Метою аналізу ризику є надання потенційним партнерам необхідної інформації та даних для прийняття рішень про доцільність участі в проекті та розробки за-ходів по захисту від можливих фінансових втрат.
Організація робіт по аналізу ризиків може виконуватися у такій по¬слідовності:
1 Підбір досвідченої команди експертів.
2 Підготовка спеціальних запитань та зустрічі з експертами.
3 Вибір техніки аналізу ризику.
4 Встановлення факторів ризику та їх значимості.
5. Створення моделі механізму дії ризиків.
6. Встановлення взаємозв'язку окремих ризиків та сукупного ефекту від їх дії.
7. Розподіл ризиків між учасниками проекту.
8. Розгляд результатів аналізу ризиків, частіше всього у вигляді звіту.
Аналіз ризиків поділяють на два види: кількісний та якісний. Кіль¬кісний аналіз ризику повинен дати можливість визначити число та розмі¬ри окремих ризиків та ризику проекту в цілому. Якісний аналіз визначає фактори, межі та види ризиків. Для аналізу ризику використовують ме¬тод аналогії, метод експер-тних оцінок, розрахунково-аналітичний метод та статистичний метод.
Метод аналогій передбачає використання даних по інших проектах, які вже виконані. Цей метод використовується страховими компаніями, які постій-но публікують дані про найбільш важливі зони ризику та поне¬сені витрати.
Експертний метод, відомий як метод експертних оцінок, стосовно під-приємницьких проектів може бути реалізований шляхом вивчення думок до-свідчених керівників та спеціалістів. При цьому доцільно встановити показ-ники найбільш допустимих, критичних та катастрофічних втрат, маючи на увазі як їх рівень, так і ймовірність.
Розрахунково-аналітичний метод базується на теоретичних уявленого та при-кладна теорія ризику добре розроблена лише для страхового та грального ризику.
Статистичний метод спочатку використовувався в системі ПЕРТ ви-значення очікуваної тривалості кожної роботи та проекту в цілому. Останнім часом найбільш застосовуваним став метод статистичних випробувань. До переваг цього методу належить можливість аналізувати та оцінювати різні шляхи реалізації проекту.
Розглядаючи питання методики визначення ризику, слід звернути увагу на те, що початковим пунктом в аналізі ризику проекту є встановлення неви-значеності, притаманної грошовим потокам проекту. Цей аналіз можна про-водити декількома шляхами, від неформального судження до комплексних економічних та статистичних аналізів, що включають самостійні підрахунки до великомасштабних комп'ютерних моделей.
Зупинимося на таких методиках визначення ризику проекту:
1. Аналіз чутливості реагування. Ми знаємо, що більшість змінних, які визначають грошові потоки проекту, базуються на ймовірності розподілу, а отже, точно не відомі. Також ми знаємо, що більшість їх змінна у ключовій вхідній змінній величині (такій, як обсяг продажу) зумовлює чисту теперіш-ню вартість (NPV) проекту змінюватися.
Метод NPV базується на методології дисконтування грошових пото¬ків. Для застосування цього підходу ми використаємо такі етапи:
1. Знаходимо теперішню вартість кожного грошового потоку, вклю¬чаючи як прибутки, так і витрати, дисконтовану на вартість ка¬піталу.
2. Сумуємо ці дисконтовані грошові потоки, і отриманий результат ви-значимо як чисту теперішню вартість проекту. Якщо NPV >0, то проект доці-льно прийняти. У протилежному випадку — від нього слід відмовитися. Як-що ми маємо два проекти, що виключають один одного, то перевага відда-ється проекту з більшим значенням NPV.
Очікувані фіксовані та змінні витрати проекту будемо називати базовими, оскільки у ході управління вони будуть змінюватися. В аналізі чутливості ми змінюємо кожну змінну величину на декілька визначених пунктів вище та ни-жче очікуваної величини, не зачіпаючи інших факторів. Таким чином, визна-чаємо вплив кожного фактора (обсяг продажу, змінні фактори і вартість капі-талу) на значення NPV. Набір значень NPV зображується на графіку разом із змінною величиною, яка була змінена. Схема показує графіки чутливості про-екту для трьох ключових вхідних змінних величин (чим крутіший нахил, тим чутливіша NPV до змін у змінних величинах. Якщо ми розглядаємо два проек-ти, то той, який із крутішими лініями чутливості, буде ризикованішим).
2. Аналіз сценарію. Методика аналізу ризику розглядає чутливість реа-гування NPV до змін у ключових змінних величинах та можливий інтервал значень цих змінних. При цьому економіст відбирає "поганий" набір обста-вин (низька ціна продажу, низький обсяг продажу, високі змінні витрати на одиницю тощо), базовий та "добрий". Потім розраховуються NPV при пога-них і сприятливих обставинах і порівнюються з очікуваною NPV або NPV у базовому випадку.
Коефіцієнт варіації NPV проекту можна порівняти з коефіцієнтом
"середнього проекту", щоб отримати уявлення про відносну ризиковість
проекту. Існуючі проекти корпорації в середньому мають коефіцієнт варіації приблизно 1,0. Таким чином, на основі цього виміру ризику проекту мене-джери корпорації дійдуть висновку, що даний проект більш ризикований, ніж "середній" проект корпорації.