Жанна народилася приблизно в 1412 р. у селі Домре мі в сім'ї селянина Жанна Дарка (форма «д'Арк» з'явилася трохи пізніше, коли героїню вирішили наділити дворянським званням). З раннього дитинства Жаннетта бачила навколо себе лиха французького народу. На її рідне село кілька разів нападали ворожі загони. Пізніше Жанна говорила, що її, ніби змій, жалила в серце скорбота про нещастя «милої Франції». Коли їй виповнилося 17 років, Жанна почула голоси святих, направлених до неї Богом, які повеліли їй звільнити Францію. Звичайно ж, ніхто не знає, що це були за голоси і чи були вони взагалі, або це лише фантазії мрійливої дівчини. Та все ж таки один голос, безперечно, був. Це був голос совісті Жанни, «голос її гарячого серця». Тоді вона вирішила, що Богом на неї покладена висока місія звільнити її батьківщину від англійців і допомогти претендентові на престол дофінові Карлу стати королем Франції. Становище Карла і його прихильників у ті часи уявлялося безвихідним і безнадійним, особливо після того як англійці примусили короля Карла VI підписати ганебний договір, згідно з яким він визнавав своїм наступником англійського короля Генріха V, а його власний син був позбавлений престолу. Таким чином, коли обидва королі-суперники померли, французький престол зайняв малолітній Генріх VI. Крім того, щоб коронуватися за всіма правилами, Карлу треба було якось дістатися до Реймса — церковної столиці Франції, але він знаходився на півночі і був відрізаний ворогами. Жанні було дуже шкода нещасного дофіна. Вона уявляла собі його добрим і прекрасним принцем із чарівної казки, з усіх боків оточеним небезпеками.

Жанні не було і вісімнадцяти років, коли вона покинула рідні місця. Насилу дівчина дісталася до фортеці на Луарі, де знаходився король, і домоглася зустрічі з ним. Придворні зрозуміли, що її натхнення і глибока віра в перемогу зможуть підняти бойовий дух у військах. Жанні був виділений загін лицарів, на чолі якого вона вирушила до обложеного Орлеана.

По дорозі селянську дівчину із захопленням зустрічали прості люди. Ремісники одного міста викували для Жанни лицарську зброю і зшили похідний одяг. З прибуттям Жанни д'Арк до Орлеана почалися рішучі дії проти ворога. Основним укріпленням англійців під Орлеаном була фортеця Турель. Тому було ухвалено рішення почати звільнення міста саме з неї. Згідно з переказом, відважна Жанна перша схопила облогову драбину, приставила її до стіни і почала штурм. Але тут просвистіла стріла, і Жанна була поранена. Стріла потрапила саме у щілину між правим наплічником і панциром. Від різкого поштовху дівчина впала на руки воїнів, які підбігли, проте швидко оговталася, сама висмикнула

свою корону, подальшим звільненням своєї держави цікавився мало. Його стало навіть дратувати зайве завзяття Орлеанської Діви. Жанна продовжувала мужньо битися в дрібних сутичках і битвах триступеневого значення, проте їй незмінно забороняли виконувати більш-менш важливі дії. Рішення узяти Париж було прийняте надто пізно. Жанна говорила: «Я не боюся нічого, окрім зради». А вона була зраджена і продана.

Коли Жанна д'Ар к билася з бургундцями у фортеці Комп'єнь, їй довелося з нечисленним загоном вірних їй воїнів відбивати натиск ворога, щоб прикрити свої війська, відступаючи до міста. Сама ж вона при цьому опинилася оточена з усіх боків ворогами. Вона спробувала повернутися у фортецю, але, за наказом капітана Флаві, міст через рів виявився піднятий, а ворота зачинені. Зрада і змова проти неї були очевидні. Звичайно, за бажанням, згідно з існуючими на той час звичаями Карл VII міг викупити свою рятівницю у ворога. І бургундці пропонували йому це. Проте король, якому Жанна надала таку велику допомогу, не зробив нічого, щоб викупити юну героїню з полону. Тоді бургундці продали Жанну англійцям, які не поскупилися дати за неї 10 тисяч ліврів.

Англійці вирішили звести наклеп на французьку героїню. їй було пред'явлено страшне у той час звинувачення в чаклунстві. Керувати ж процесом було доручено членові англійської Королівської ради — єпископу міста Бове, що носив прізвище Ко-шон (однозвучне з французьким словом «свиня»). Кошон був вельми авторитетним церковним чином. У свій час він викладав у Паризькому університеті і навіть значився його ректором. Він брав участь у Констанцському соборі і володів почесним титулом папського референдарія. Англійці високо цінували його заслуги, він був членом Королівської ради Англії, довіреною особою опікуна малолітнього Генріха VI — його дядька герцога Бедфорда.
Жадібний до грошей і всякого роду почесті, підступний і нещадний, Кошон вирішив використати в цілях кар'єри справу Жанни д'Арк, тим більше що англійці обіцяли йому в нагороду митру архієпископа Руанського.

Довгі місяці провела дівчина у в'язниці. її тримали в залізній клітці, з ланцюгом на шиї і на ногах. Судили Жанну французькі єпископи, що продалися загарбникам. Інквізитори звинувачували Орлеанську Діву у всіх смертних гріхах. Вона чула «голоси» — значить, це були голоси дияволів. Вона намагалася втекти з темниці — значить, визнавала свою провину. Вона носила чоловічий одяг — чи не за велінням диявола вона це робила? Вчені судді всіляко прагнули збити з пантелику і залякати безграмотну дівчину. Але на всі запитання Жанна відповідала розумно і з гідністю. Жанна парирувала провокаційні запитання інквізиторів із мистецтвом, яке викликало здивування її мучителів. Ось деякі їх запитання і її відповіді:
— Чи вважаєш ти, що на тобі є Божа благодать?
— Якщо на мені немає благодаті, нехай пошле мені її Бог; якщо ж є, нехай не позбавить він мене цієї благодаті!
— Як виглядав архангел Михайло, коли він з'явився перед тобою?
— Я не бачила у нього німба і не знаю, як він був одягнений.
— Він був голий?
— Що ж ви думаєте, нашому Господу немає в що його одягнути?
— Чи було у нього волосся?
— А чому ж, скажіть на милість, його обстригли б?
— Чому на коронації в Реймсі несли твій прапор, а не прапори інших полководців?
— Цей прапор розділяв злигодні боротьби, він мав право розділити і славу!
Героїню засудили до страшної страти, і ЗО травня 1431 р. Жанна д'Арк була спалена на багатті в місті Руані.
Після загибелі Жанни народна війна розгорнулася з новою силою. У Нормандії проти загарбників успішно діяв загін із 12 тисяч чоловік. Озброєні колами й вилами, партизани завдавали ворогові несподіваних ударів. У Парижі почалося повстання проти загарбників. Незабаром столиця Франції була звільнена. Французька армія успішно виганяла англійців із країни.
У 1453 р. англійський король попрохав миру. За умовами договору, за англійцями на французькій землі залишився лише порт Кале. На цьому сторічна війна була закінчена. Але залишилася пам'ять про народну героїню Жанну д'Арк, яка завжди житиме в серцях тих, хто б'ється за честь і свободу своєї батьківщини.
У 1920 р. Папа Бенедикт XV причислив Жанну до лику святих, хоча плями ганьби з католицької церкви він, звичайно ж, цим не змив. А ЗО травня тепер у французів національне свято —день святої Жанни д'Арк.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Левандовский А. П. Жанна д'Арк. — М., 1962.

2. МаркТвен. Личные воспоминания о Жанне д'Арк Сьера Луи де Конта, ее пажа и секретаря. — М., 1960. — Т. 8.

3. Ж. Мишле.Жаннад'Арк. — СПб., 1920.

4. Розенталь Н. Н. Жанна д'Арк — народная героиня Франции. — М., 1958.

5. Райцас В. И. Жанна д'Арк. — М., 1982.

6. Запорожец Н. И.Жаннад'Арк — героиня французского народа// Детская энциклопедия. — М., 1961, — Т. 7. — С. 158-169.

7. Гурьян О. Свидетели. — М., 1974.

8. Перну Р., Клэн М. В.Жаннад'Арк. — М., 1992.

9. Басовская Н. Столетняя война: леопард против лилии. — М., 2002.