1. Методика навчання інформатики – це розділ педагогічної науки:
1) об’єктом якої є процес навчання інформатики в школі;
2) предметом – проектування, конструювання, реалізація, аналіз і розвиток методичних систем навчання інформатики в школі;
3) одним з основних методів методики навчання інформатики є педагогічний експеримент.
За умов дефіциту в школах досконалої обчислювальної техніки, якісного програмного забезпечення і під впливом вузівських традицій навчання програмування курс методики навчання інформатики спочатку був орієнтований в основному на навчання розв’язування задач на алгоритмізацію з виконанням алгоритмів на дошці, що загалом відповідало і стану матеріально-технічного забезпечення шкільного курсу інформатики.
Лише поступово були:
1) сформульовані цілі вивчення інформатики в школі;
2) виділені рівні роботи з комп’ютером;
3) конкретизовані принципи загальної дидактики щодо навчання інформатики;
4) переусвідомлені фундаментальні поняття комп’ютерної грамотності й інформаційної культури;
5) розкриті способи формування стійкого інтересу учнів до предмета на основі систем вимог до формування особистості;
6) розглянуті проблеми поєднання нових і традиційних дидактичних засобів навчання інформатики;
7) систематизовані організаційні форми навчання для комп’ютерних і звичайних занять;
8) проаналізовані методи навчання, зокрема форми і методи розумової діяльності учнів, які працюють з комп’ютером.
У педагогічному плані слово „методика” найчастіше вживається у трьох значеннях:
1) методика як педагогічна наука, яка має, з одного боку, характеристики, притаманні будь-якій науці, а з другого, - специфічні об’єкти дослідження, зумовлені я к особливостями самого предмета, так шляхами оволодіння ними;
2) методика як сукупність засобів, організаційних форм, методів і прийомів роботи вчителя, це – „технологія” професійної практичної діяльності;
3) методика як навчальна дисципліна.
Методика навчання інформатики – наука про інформатику як навчальний предмет та закономірності процесу навчання інформатики учнів різних вікових груп. У своїх дослідженнях та висновках методика навчання інформатики спирається на філософію, логіку, педагогіку, психологію, інформатику, математику та узагальнений практичний досвід роботи вчителів інформатики.
Методика навчання інформатики визначається як наукова дисципліна, що займається дослідженням і розробкою відповідного до цілей змісту навчання програмного, технічного, навчально-методичного, організаційного, психолого-педагогічного забезпечення застосування комп’ютерних технологій у шкільному навчальному процесі.
Методика навчання інформатики як наука тісно пов’язана з концепцією навчального процесу, його основними компонентами, які і становлять сукупність об’єктів вивчення і дослідження. До основних компонентів навчального процесу належать:
1) навчаюча діяльність вчителя;
2) навчальна діяльність учнів;
3) організація навчання.
Процес навчання – це процес спільної діяльності вчителя та учнів. Навчання – це акт взаємодії того, хто навчає, з тим, кого навчають, з метою передавання одним і засвоєння іншим накопиченого людством соціального досвіду. Обидві сторони – і вчитель і учень – беруть активну участь у цій діяльності, але кожен по- своєму.
Спочатку навчаючі дії вчителя перевалюють. Однак вони обов’язково спрямовані на формування в учнів різноманітних навчальних умінь – умінь самостійної пізнавальної діяльності. Поступово частка „участі” вчителя в спеціальній діяльності зменшується, а учнів – зростає. Зростає і якість навчальних дій – дії учнів стають більш активними, творчими й самостійними, а роль учителя зводиться до управління цією активною діяльністю учнів.
Під „організацією” в широкому розумінні цього терміна маються на увазі такі фактори: мета навчання, його зміст, методи та прийоми, а також засоби навчання.
Без тісних взаємозв’язків між усіма компонентами навчальний процес не може бути ефективним, а в окремих випадках стає і неможливим.
Тріада цілей навчання (освіта, розвиток і виховання) випливає із загальної дидактики і розкривається на матеріалі інформатики. Методика навчання інформатики базується на системі дидактичних принципів загальної дидактики, які також підлягають переусвідомленню конкретизації стосовно матеріалу інформатики.
Особливість методики навчання інформатики виявляється в тому, що інформатика, як наука і як навчальний предмет, бурхливо розвивається. У зв’язку з цим існує постійно узгоджувати зміст навчання з досягненнями у розвитку науки і техніки.
Методика навчання інформатики сьогодні інтенсивно розвивається. Багато положень у ній сформувалися зовсім недавно і не мають ще ні глибокого теоретичного обґрунтування, ні експериментальної перевірки.
Методична система навчання інформатики повинна розглядатися як цілісна система цілей, змісту, методів, засобів і організаційних форм навчання.
Відповідно до загальних цілей курс методики навчання інформатики повинен забезпечувати розв’язування таких основних завдань:
1. Визначити та обґрунтувати конкретні цілі навчання інформатики та зміст відповідного загальноосвітнього предмета середньої школи.
2. Розробити найбільш раціональні методи й організаційні форми навчання, спрямовані на досягнення поставленої мети.
3. Розглянути необхідні засоби навчання та розробити рекомендації щодо їх застосування в навчальному процесі.
Тобто методика навчання інформатики, як і будь-яка інша предметна шкільна методика, повинна забезпечувати розв’язування традиційної тріади питань:
1) Навіщо вивчати інформатику? (Мета навчання інформатики..)
2) Що саме слід вивчати? (Зміст навчання.)
3) Як треба навчати інформатики? (Засоби, методи, організаційні форми навчання.)

2. Початком процесу формування інформатики, як наукової дисципліни, що вивчає загальні властивості інформації та інформаційних процесів, а також методи і засоби їх забезпечення, вважають 1895 р., коли в Брюсселі було створено Міжнародний бібліографічний інститут.
Під інформацією розуміють будь-яку сукупність сигналів, впливів або відомостей, які деяка система сприймає від навколишнього середовища, видає у навколишнє середовище, а також зберігає у собі.
В українській мові інформатика фундаментальної науки, що вивчає процеси пошуку, зберігання, опрацювання, подання, передавання, використання інформації в різних сферах людської діяльності.
Інформатика – це наука про інформацію та інформаційні процеси в природі та суспільстві, методи та засоби пошуку, збирання, одержання, опрацювання, зберігання, подання, передавання інформації та управління інформаційними процесами.
Сучасні потоки інформації людства може сприймати і використовувати лише за допомогою комп’ютерів, які здійснюють автоматичне опрацювання величезних масивів різноманітних повідомлень. Фундаментальним ядром інформатики є інформологія - наука про інформацію, а також алгоритміка (теорія алгоритмів разом з її філософськими висновками, алгоритмічно нерозв’язними проблемами та ін.), а сучасна обчислювальна техніка – її матеріально-технічною основою.
Важливою особливістю інформатики є те, що вона сає найширші застосування, що охоплюють, в основному, всі види людської діяльності: виробництво, управління, науку, освіту, проектні розробки, торгівлю, грошово-касові операції, медицину, криміналістику, охорону навколишнього середовища, мистецтвознавство, побуту тощо. Основне значення має вдосконалення соціального управління на основі нових інформаційно-переробних технологій. Інформатика вивчає те спільне, що властиве численним різновидам конкретних інформаційних процесів (технологій). Ці технології і є об’єктом вивчення інформатики.
Предмет інформатики визначається різноманітністю її застосувань. Інформаційні технології, що використовуються у різних видах людської діяльності, маючи спільні риси, в той самий час істотно відрізняються. Утворюються різні „предметні” інформатики, що базуються на різних операціях і процедурах, різних видах обладнання.
У зв’язку з розвитком інформатики виникає питання про взаємозв’язки і розмежування з кібернетикою. Інформатики і кібернетика мають багато спільного, заснованого на концепції управління. Однак з підходів розмежування інформатики і кібернетики – це віднесення до галузі інформатики досліджень інформаційних технологій не в системах будь-якої природи: біологічних, технічних та ін., а лише в соціальних системах. Крім того, за кібернетикою зберігаються дослідження загальних законів руху інформації у довільних системах, у той час як інформатика, спираючись на цей теоретичний фундамент, вивчає технологію, конкретні способи і прийоми збирання, зберігання, опрацювання, передавання, подання та використання інформації. Кібернетичні принципи не залежать від окремих реальних систем, а принципи інформатики завжди перебувають в технологічному зв’язку саме з реальними системами.
На всіх етапах розвитку суспільства інформаційні технології забезпечували інформаційний обмін між людьми, відображали відповідний рівень і можливості систем пошуку, реєстрації, зберігання, опрацювання, подання, передавання інформації і, по суті, були синтезом методів і засобів оперування людини з інформацією в інтересах її діяльності.
Інформаційна технологія – це сукупність методів, засобів, прийомів, що забезпечують пошук, збирання, зберігання, опрацювання, подання, передавання інформації між людьми.
Однією із сфер людської діяльності, в якій сьогодні все відчутнішим стає вплив інформатики, є система освіти. З’явився новий навчальний предмет, покликаний формувати основи інформаційної культури учнів, який спочатку отримав назву „Основи інформатики та обчислювальної техніки”, а згодом „Інформатика”.
Курс інформатики почали викладати у масовій школі у 1985 р. Причинами його введення стали:
• зростаюча комп’ютеризація виробництва;
• зростаюча комп’ютеризація наукових досліджень;
• потреби підготовки висококваліфікованих фахівців для комп’ютеризованого виробництва;
• комп’ютеризація управління (діловодство, банківська справа, АРМ керівника, секретаря, бухгалтера);
• підготовка людини до життя в комп’ютеризованому суспільстві, використання комп’ютерів у побуті;
• доступ через комп’ютерні мережі до світових інформаційних ресурсів;
• комп’ютеризація власне освіти.
Шкільний навчальний предмет інформатики не може включати всі відомості, які складають зміст науки інформатики, що активно і постійно розвивається. Разом з тим, шкільний предмет, виконуючи загальноосвітні функції, повинен відображати найбільш загальнозначущі, фундаментальні поняття і відомості, які розкривають сутність науки, забезпечують учнів знаннями, вміннями, навичками, необхідними для вивчення основ інших наук в школі, а також, готувати молодь до майбутньої практичної діяльності і життя в сучасному інформаційному суспільстві.
Визначення змісту шкільного курсу інформатики є дуже непростим завданням, на розв’язування якого продовжує активно впливати процес становлення самої базової науки інформатики. Питання полягає в наступному: чого в новому загальноосвітньому знанні більше – того, що повинно скласти окремий навчальний предмет для загальноосвітньої школи, чи того, що може бути нерозривно пов’язано із змістом і технологією вивчення всіх шкільних предметів?
Структура і зміст шкільного курсу „Інформатика” повинні певною мірою відповідати сучасному стану і тенденціям розвитку інформатики як науки.
Інформатика як навчальний предмет – це педагогічно адаптована і предметно специфікована система знань:
• навчальним об’єктом є предмет інформатики як наукової дисципліни;
• предметом – результат дидактичного опрацювання наукових знань, які належать до навчального об’єкта, відповідно до цілей навчання.
Дидактичне опрацювання – це вибір, розташування і концентрація навчального матеріалу, дидактичне спрощення, дидактична систематизація, форми подання змісту навчання та ін.
Програмне забезпечення шкільного предмета інформатики підтримує інформаційну, управляючу і навчальну системи середньої школи., включає в себе програмістські засоби для проектування і відтворення таких систем, що орієнтовані на школярів і вчителів.
У галузі технічного забезпечення методика навчання інформатики в школі має за мету економічно обґрунтувати вибір технічних засобів для супроводу навчально-виховного процесу в школі.
Навчально-методичне забезпечення шкільного курсу інформатики включає навчальні програми, методичні посібники, підручники зі шкільного курсу інформатики, програмні засоби для підтримки навчально-пізнавальної діяльності при навчання інформатики.
Очевидно, саме по собі введення сучасної комп’ютерної техніки в навчально-виховний процес школи не забезпечує автоматичного розв’язання завдань інформатизації навчального процесу. Щоб зробити навчальний процес за нових умов ефективним, необхідно вирішити багато психолого-педагогічних проблем, зокрема пов’язаних з дослідженням головних напрямків інформатизації навчання, коли комп’ютер виступає насамперед як засіб навчально-пізнавальної діяльності , а крім того , і як об’єкт вивчення.
Враховуючи суттєві зміни, що відбулися останнім часом у галузі інформатики, підвищення її соціальної значущості, досвід вивчення у середніх загальноосвітніх школах курсу інформатики, використання засобів інформаційних комп’ютерно-орієнтованих технологій у процесі навчання різних навчальних дисциплін, результати проведених науково-педагогічних досліджень, слід розрізняти „Інформатику” як самостійну загальноосвітню дисципліну та комп’ютерно-орієнтовані методичні системи навчання окремих дисциплін.

3.Системою називається будь-яка сукупність елементів довільної природи, між якими існують певні внутрісистемні зв’язки. Системний підхід вважається одним із провідних методологічних принципів дослідження в кожній галузі знань.
Методична система навчання інформатики у середніх навчальних закладах обумовлюється багатьма чинниками. Головними з них є: характер соціального замовлення на сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства, цілі навчання та виховання, принципи і зміст навчання інформатики тощо.
Методична система навчання будь-якого предмета являє собою сукупність п’яти компонентів: цілі, зміст, методи, засоби й організаційні форми навчання.
Створення та розвиток методичної системи навчання інформатики відіграє ключову роль у становленні шкільного курсу інформатики. Тому актуальним є аналіз компонентів методичної системи, виявлення найважчих місць і проблем, без розв’язання яких неможливий її подальший розвиток.

Основні компоненти методичної системи Перший етап розвитку методичної системи навчання інформатики Другий етап розвитку методичної системи навчання інформатики
Мета курсу Формування комп’ютерної грамотності учнів, тобто формування сукупності знань, умінь і навичок, які забезпечують учням можливість забезпечують учням можливість застосовувати обчислювальну техніку в навчальній, а згодом у професійній діяльності. Формування основ інформаційної культури, яка забезпечує можливість подальшого широкого використання здобутих знань і вмінь як при вивченні теоретичних основ інформатики, так і при вивченні інших предметів.
Вивчення основ інформатики як фундаментальної галузі наукового світогляду учнів.
Формування уявлень про становлення інформаційного суспільства та його цінностей, навчання учнів основ алгоритмізації, загальних методів розв’язання задач.
Дати уявлення про інформаційні процеси в природі і суспільстві.
Зміст Сукупність двох взаємопов’язаних компонентів: теоретичного і практичного. Теоретична частина спрямована на формування основ комп’ютерної грамотності. Практичний аспект пов’язаний з написанням алгоритмів і програм однією з конкретних процедурних мов програмування. сукупність двох взаємопов’язаних компонентів: теоретичного і практичного. Теоретична частина спрямована на формування основ інформаційної культури, навичок аналізу і формалізації предметних задач. Практичний аспект пов’язаний з формуванням навичок роботи з готовим програмним забезпеченням, написанням програм однією з конкретних мов програмування.
Методи Пояснювально-ілюстративні. Традиційні контрольні роботи. Робота з книжкою. Репродуктивний. Частково-пошуковий. Метод проектів, самостійна робота учнів з ППЗ, тренажерами. Пошук інформації в глобальній мережі Інтернет. Проблемний. Дослідницький. частково-пошуковий.
Засоби Дошка, калькулятор, плакати, слайди, комп’ютер, підручник і навчальні посібники. Навчально-методичний комплекс, ППЗ для комп’ютерної підтримки навчально-пізнавальної діяльності при вивченні основних розділів інформатики, ППЗ для контролю знань, умінь і навичок, комп’ютер, засоби телекомунікації, відеотехніка, підручники і навчальні посібники.
Форми Колективні Групові: семінари, навчальні дискусії; колективно-розповідні форми роботи з навчальним матеріалом, індивідуальні, підсумкові і тематичні заліки.

Місце і зміст шкільного предмета „Інформатика” значною мірою залежить від рівня інформатизації навчального процесу, розробки інформаційно-комунікаційних технологій навчання (ІКТН) та їх використання при вивченні різних навчальних предметів, змістового наповнення інших навчальних предметів у різних освітніх галузях, у тому числі таких як словесність, художня культура, математика, природознавство, технологія та ін., які необхідно розглядати як цілісну систему взаємопов’язаних і взаємодіючих підсистем навчання і виховання.
Мета навчання шкільного курсу інформатики – формування основ інформаційної культури школярів, тобто формування сукупності знань, умінь навичок, які забезпечують учням можливість застосовувати комп’ютерну техніку в навчальній, а згодом у професійній діяльності.
Основною метою предмета „Інформатика” є:
1) сформувати знання, уміння і навички, необхідні для раціонального використання засобів сучасних інформаційних-комунікаційних технологій при розв’язуванні задач, пов’язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, поданням, передаванням;
2) ознайомити учнів із роллю нових інформаційно-комунікаційних технологій у сучасному виробництві, науці, повсякденній практиці, з перспективами розвитку комп’ютерної техніки;
3) започаткувати основи інформаційної культури учнів.
Зміст курсу інформатики включає сукупність двох взаємозв’язаних компонентів: теоретичного і практичного. Теоретична частина курсу спрямована на формування в учнів основ інформаційної культури, навичок аналізу і формалізації предметних задач, ознайомлення з такими поняттями як інформація, повідомлення, властивості інформації, інформаційні процеси, алгоритм, виконавець алгоритму, структура алгоритму, величина, типи величин. Практичний аспект пов’язаний з виробленням навичок роботи з готовим програмним забезпеченням, написанням програм однією з конкретних мов програмування, використання глобальної мережі Інтернет для обміну інформацією та повідомленнями, її пошуку.
На добір змісту шкільного курсу інформатики впливають дві групи основних чинників:
1. Науковість і практичність.
2. Доступність і загальноосвітність.
Обумовлюючи зміст навчального предмета цілями навчання, саме через поняття і міру їх сформованості в учня можна визначити досить точно, чи досягнуті поставлені цілі. Взаємовплив цілей і змісту навчання двосторонній: формулюючи цілі необхідно якомога детальніше описати необхідні результати навчання, виділивши системи понять, що формуються, і умінь, визначивши і приписавши кожному компоненту вагову характеристику, що відображає його важливість на даному етапі навчання, а також розробити систему тестів для ефективного контролю управління навчально-пізнавальною діяльністю на всіх етапах навчання. Таким чином, системи понять, що формуються, є одним з основних критеріїв досягнення цілей навчання.
Одним з напрямків удосконалення методики навчання інформатики є створення цілісного навчально-методичного комплексу з цього предмета. Складність навчально-методичного комплексу з курсу інформатики як системи, що включає в себе не тільки підручники і методичні посібники, а й систему книжок для читання, методичні посібники щодо застосування педагогічних програмних засобів, нарешті, самі педагогічні програмні засоби, потребує для його створення залучення широкого кола фахівців як у галузі педагогіки, так і в галузі програмування.
Ця концепція повинна містити не тільки аналіз умов ефективного використання педагогічних програмних засобів для вирішення завдань удосконалення навчання, а й систему методичних вимог до них, що випливають з цілей і змісту навчання інформатики.
Педагогічні програмні засоби повинні забезпечувати не тільки програмний процес формування знань і вмінь, а й оперативний контроль їх засвоєння учнями, а також виведення вчителів інтегрованої інформації про рівень результатів навчання. Це передбачає створення системи діагностуючих програм, що здійснюють стандартну діагностику сформованості знань, навичок і умінь, передбачених програмою курсу.
У сучасних методичних системах навчання всіх предметів має бути комп’ютер і відповідні ППЗ – сучасні засоби пошуку, опрацювання, зберігання, подання, передавання повідомлень (і інформації).
Сьогодні курс інформатики вже не єдиний предмет, у межах якого відпрацьовується методика застосування комп’ютерів у навчальному процесі. Результати, здобуті в методиці навчання інформатики, стають надбанням інших навчальних предметів. Специфічність самого курсу інформатики збережеться в тому ракурсі, що в даному предметі комп’ютер виступатиме одночасно і як засіб навчання, і як предмет вивчення.

4.Цілі навчання інформатики безпосередньо випливають з цілей завдань загальної середньої освіти, які зазначені у Національній доктрині розвитку освіти України у XXI ст.
Основна мета освіти – створити умови для особистого розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, формувати покоління, здатні навчитися протягом життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства.
Отже, всебічний розвиток особистості, створення для цього сприятливих умов – основна мета школи. Мета навчання і виховання підпорядковані розвитку особистості і виступають як загальні форми, засоби такого розвитку.
Цілі навчання інформатики визначають, виходячи із загальних цілей навчання в сучасній середній загальноосвітній і професійній школі, а також з особливостей інформатики як науки, її ролі і місце в системі наук, у житті сучасного суспільства.
Навчання інформатики певною мірою забезпечує також практичний аспект підготовки учнів до повноцінного життя в інформаційному суспільстві, що також можна віднести до загальних цілей навчання інформатики.
Необхідність вивчення інформатики пов’язана насамперед із загальноосвітніми функціями цього курсу, його роллю у розв’язанні загальних завдань навчання, виховання і розвитку школярів.
Реалізація світоглядної функції предмета пов’язана з розкриттям ролі інформаційних процесів (пошук, зберігання, передавання, перетворення) у живій природі, техніці, суспільстві, значенням нових інформаційно-комунікаційних технологій для розвитку продуктивних сил суспільства, змін характеру прав людини.
Загальноосвітня функція вивчення інформатики пов’язана з опанування учнями комплексом знань, умінь і навичок, необхідних для повсякденного життя та майбутньої професійної діяльності, для вивчення на сучасному рівні предметів природничо-математичних та гуманітарних циклів, для продовження вивчення інформатики в будь-якій із форм неперервної освіти.
Цілі розумового розвитку в основному зводяться до формування двох взаємодоповнюючих стилів мислення: логіко-алгоритмічного і системно-комбінаторного.
Логіко-алгоритмічне мислення виявляється в умінні будувати логічні твердження про властивості інформації та даних і запити до пошукових систем; мислення індуктивного і дедуктивного під час аналізів результатів опрацювання інформації за допомогою комп’ютерів; формалізувати свої наміри аж до записів деякою алгоритмічною мовою.
Ознаками системно-комбінаторного мислення є бачення об’єктів і явищ цілісності, взаємозв’язках; уміння будувати кілька взаємодоповнюючих точок зору на один і той самий об’єкт; уміння комбінувати понятійні та знаряддєві засоби з різних дисциплін під час побудови моделей.
Розливальна мета реалізується у процесі оволодіння учнями досвідом творчості, пошукової діяльності, усвідомлення явищ оточуючої дійсності, їх подібності та відмінності. Передбачається розвиток в учнів:
• логічного мислення та інтуїції, просторової уяви;
• умінь перенесення знань та навичок у нову ситуацію на основі здійснення проблемно-пошукової діяльності;
• інтелектуальних і пізнавальних здібностей;
• готовності до опанування та використання нової комп’ютерної техніки та нового програмного забезпечення;
• готовності до подальшої самоосвіти в галузі інформаційних технологій.
Практична мета шкільного курсу інформатики – внести вклад у трудову і технологічну підготовку учнів, тобто забезпечити їх тими знаннями, вміннями і навичками, які є складовими підготовки до трудової діяльності після закінчення школи.
Виховна функція навчання інформатики пов’язана, зокрема, з формуванням в учнів уміння приймати виважені рішення, нести відповідальність за результат їх здійснення, із значною роллю використання інформаційних технологій у вихованні гармонійного розвитку особистості.
Виховна мета шкільного курсу інформатики забезпечується передусім тим могутнім світоглядним впливом на учня, який виявляє усвідомлення можливостей використання комп’ютерної техніки в створенні матеріально-технічної бази розвитку суспільства і цивілізації в цілому. Вивчення інформатики, побудова алгоритмів і програм, їх реалізація на комп’ютері, що потребують від учнів розумових і вольових зусиль, концентрації уваги, логічності і розвинутої уяви, повинні сприяти розвитку таких цінних якостей особистості, як наполегливість і цілеспрямованість, творча активність і самостійність, відповідальність і працьовитість, дисципліна і критичність мислення, здатність аргументовано відстоювати свої погляди і переконання.
Виховні цілі при вивченні інформатики пов’язані з формуванням рис і якостей особистості, необхідних для ефективного та безпечного використання комп’ютерної техніки та комп’ютерних мереж.
Жодна із зазначених основних цілей навчання інформатики не може бути досягнута ізольовано одна від одної, вони тісно пов’язані. Не можна одержати виховного ефекту від навчання інформатики, не забезпечивши здобуття школярами основ загальної освіти в цій галузі, так само як не можна його досягти, ігноруючи практичні та прикладні сторони навчання.
Завдання курсу інформатики:
• ознайомити учнів з такими поняттями як система, інформація, модель, алгоритм, їх роллю у формуванні сучасної інформаційної картини світу;
• розкрити загальні закономірності інформаційних процесів у природі, суспільстві, технічних системах;
• ознайомити учнів з принципами формалізації суджень, структурування інформації, сформувати вміння будувати інформаційні моделі об’єктів і систем, які вивчаються;
• розвивати синтетичне і аналітичне мислення;
• сформувати вміння організовувати пошук інформації;
• сформувати навички пошуку, опрацювання, зберігання, передавання інформації за допомогою сучасних комп’ютерних технологій;
• сформувати потребу використання засобів комп’ютерної техніки.
Шкільний курс інформатики повинен формувати в учнів:
1) навички грамотної постановки задач;
2) навички формалізованого опису поставлених задач;
3) знання основних прикладних програм загального та навчального призначення;
4) навички кваліфікованого використання основних типів сучасних інформаційних систем і пакетів прикладних програм загального і спеціального призначення;
5) знання основних алгоритмічних структур і вміння застосовувати ці знання;
6) уміння грамотно інтерпретувати результати розв’язування практичних задач;
7) розуміння принципів будови і функціонування комп’ютера та елементарні навички складання програм.

5. а) Комп’ютерна грамотність та її складові
Сучасні цілі навчання інформатики визначаються необхідністю формування основ інформаційної культури учнів, передумовою якої є комп’ютерна грамотність.
Поняття комп’ютерної грамотності з’явилося разом з введенням у школу предмета інформатики.
Проводячи паралель із звичайною грамотністю, під комп’ютерною грамотністю можна розуміти вміння обчислювати, читати, писати, малювати, шукати інформацію за допомогою комп’ютерів. Ознака високої грамотності, що вже сформувалася, самостійність і ефективність роботи із застосуванням комп’ютерів.
1. Поняття алгоритму.
2. Поняття мови.
3. Рівень формалізації.
4. Принцип дискретності.
5. Принцип блочності
6. Принцип розгалуження.
7. Принцип циклічності.
8. Виконання алгоритму.
Поява персональних комп’ютерів і систем колективного користування, що привела до зростання кількості користувачів комп’ютера, спричинила потребу доповнити компоненти комп’ютерної грамотності сукупністю представлень, що визначаються чинниками використання комп’ютера, розумінням його можливостей і сфер застосування. Наведемо основні з цих компонентів.
1. Уміння працювати з комп’ютером.
2. Складання найпростіших програм для комп’ютера.
3. Уявлення про будову і принципи дії комп’ютера. Тут можна виділити два основних компоненти: а) уявлення про загальну структуру комп’ютера та функції її основних пристроїв; б) знання фізичних основ і принципів дії основних складових ЕОМ.
4.Уявлення про сфери застосування і можливості використання комп’ютерів, соціальні наслідки інформації суспільства.

б) Інформаційна культура та її складові
На базі комп’ютерної грамотності формується інформаційна культура учнів, яка може розглядатися у зв’язку з рівнем розвитку суспільства, характеристиками мислення особистості. Тут мається на увазі буквальне й актуальне розуміння культури.
Інформаційна культура може розглядатися як складова частина загальної культури, орієнтована на інформаційне забезпечення людської діяльності. Інформаційна культура відображає досягнуті рівні організації інформаційних процесів та ефективності створення, збирання, зберігання, опрацювання, подання і використання інформації, що забезпечують цілісне бачення світу, його моделювання, передбачення результатів рішень, які приймаються людиною.
У результаті вивчення шкільного предмета інформатики і використання засобів ІКТН при вивчення різних навчальних предметів в учнів мають бути сформовані основні компоненти інформаційної культури.
1. Розуміння сутності інформації та інформаційних процесів, їх ролі в пізнанні навколишньої дійсності та творчої діяльності людини, в управлінні технічними і соціальними процесами, в забезпеченні зв’язку живого із зовнішнім оточенням.
2. Розуміння проблем подання, оцінювання і вимірювання інформації, її сприймання і розуміння сутності формалізації суджень, зв’язку між змістом та формою, ролі інформаційного моделювання в сучасній інформаційній технології.
Вивчення питань опрацювання інформації та її сутності потребує необхідності засвоєння понять: знака, символу, алфавіту, мови, письма, носія інформації, повідомлення, каналу зв’язку (з’ясування зв’язку між повідомленнями та інформацією).
При цьому важливо знати, що немає остаточної відповіді на питання про те, що таке інформація. Тому необхідно діалектично підходити до питання про кількість інформації, враховуючи взаємозв’язок і взаємоперетворення інформації і шуму.
3. Розуміння сутності неформалізованих, творчих компонент мислення.
4. Уміння добирати і формулювати мету, здійснювати постановку задач, висувати гіпотези, будувати інформаційні моделі досліджуваних процесів і явищ, аналізувати їх за допомогою засобів ІКТН та інтерпретувати отримані результати, систематизувати факти, осмислювати і формулювати висновки, узагальнювати спостереження, передбачати наслідки рішень, що приймаються, дій щодо їх реалізації, та вміти їх оцінювати.
5. Уміння добирати послідовність операцій і дій у професійній діяльності, розробляти програму спостереження, досліду, експерименту.
6. Володіння знаряддєвими застосуваннями комп’ютера, системами опрацювання текстової, числової і графічної інформації, баз даних і знань, предметно-орієнтованими прикладними системами, системами телекомунікації.
7. Розуміння сутності штучного інтелекту.
8. Уміння адекватно формалізувати наявні у людини знання і адекватно інтерпретувати формалізовані описи, дотримуватися належної рівноваги між формалізованою і неформалізованою складовими.
9. Важливою складовою інформаційної культури є володіння основами алгоритмізації.
10. Однією з основних складових інформаційної культури людини є здатність підкоряти свої інтереси тим нормам поведінки, яких необхідно дотримуватися в інтересах суспільства, свідоме прийняття всіх тих обмежень і заборон, які виробляються колективним інтелектом.
11. З цього випливає, що кваліфікаційному користувачеві насамперед необхідно вільно орієнтуватися в своїй предметній галузі, інакше він не зможе ефективно вибирати і формулювати цілі, ставити задачі, будувати моделі досліджуваних процесів і явищ, правильно інтерпретувати одержані результати, ефективно використовувати нові інформаційні технології у професійній діяльності, підтримувати необхідний рівень знань.
Вказані компоненти інформаційної культури мають загальноосвітнє і загальнокультурне значення. Вони характеризують мінімальний обсяг знань, умінь, та навичок у галузі інформаційних технологій і повинні формуватися з урахуванням специфіки спрямованості навчання.

6. У становленні навчального предмета „Інформатика” можна виділити кілька етапів.
Початок першого пропедевтичного етапу (1959 – 1985 рр.) можна віднести до 1959/60 навчального року, коли як експеримент почалося вивчення основ програмування і обчислювальної техніки в школах м. Москви.
На другому етапі (1985 – 1990 рр.) формувалася методична система навчання курсу інформатики, основна мета якого полягала у формуванні комп’ютерної грамотності учнів. Разом з тим вивчення предмета в старших класах не забезпечувало того, що знання, набуті школярами, могли бути в достатній мірі використані ними щодо вивчення інших навчальних предметів.
Суттєвою особливістю другого етапу було зміщення акцентів з вивчення основ алгоритмізації і програмування на підготовку користувачів готових програмних засобів, як найважливіших складових нових інформаційних технологій.
Завдяки такому підходу стало можливим здійснення наступного етапу (1990 – 1995 р