| Главная » Файлы » Для вчителя » Інформатика | [ Добавить материал ] |
підпрограми-функції Урок
| [ · Скачать удаленно (241.5 Kb) ] | 02.08.2010, 20:56 |
| Тема: підпрограми-функції Мета: ввести поняття підпрограми-функції та навчити учнів складати та реалізовувати про¬грами, використовуючи підпрограми-функції; розвивати вміння логічно мислити та вислов¬лювати свої думки; виховувати старанність, наполегливість, працелюб-ність. Хід уроку І. Організаційний момент. ІІ. Перевірка домашнього завдання. Контрольні запитання 1. Для чого створюють підпрограми? 2. Що таке бібліотека підпрограм? 3. Як відбувається обмін даними між головною програмою та підпрограмою? 4. Що таке фактичні та формальні параметри? 5. Як відбувається обмін даними між фактичними та формальними параметрами? 6. Чи повинні збігатися назви відповідних фактичних та формальних параметрів? 7. У якому випадку фактичний параметр може бути сталою або виразом? 8. Чи може формальний параметр бути сталою або виразом? 9. Як виглядає процедура з параметрами? 10. Який вигляд має команда виклику процедури? 11. Скільки результатів може повертати процедура? 12. Що таке модуль користувача? 13. Як створити та використати свій модуль? ІІІ. Вивчення нового матеріалу. Підпрограми-функції. 1. Підпрограма функція. Якщо серед стандартних функцій (таких як ) немає потрібної, то корис¬тувач може створити нестандартну функцію за допомогою підпрограми-функції, яку належить описати у розділі описів головної програми (там де і процедури) так: Особливість функції. Підпрограма-функція, як і всі стандартні функції (такі як ), повертає в точку виклику один результат — значення функції. Цей результат присвоюється назві функції. Отже, назва функції є змінною, її тип (на відміну від назви процедури) описують у заголовку. У функції всі па-раметри — це вхідні дані. Тому у списку формальних параметрів слово var не використовують. Зверніть особ-ливу увагу, як утворюється результат: підпрограма-функ¬ція обов’язково повинна містити таку команду присво-єння: Звертання до функції виконують лише у виразах за допомогою вказівника функції. Дія вказівника. Відшуковується потрібна функція з зазначеною назвою. Значення фактичних параметрів (ста-лих, змінних, виразів) передаються формальним параметрам функції (змін¬ним). Виконуються команди функції. Результат присвоюється вказівнику функції (тобто че¬рез назву функції повертається в головну програму). Отже, вказівник функції — це не ко¬манда, а назва функції, яку використовують у виразах. Приклад 1. Скільки гривень можна одержати в банку в обмін на 25 доларів, якщо курс ста¬новить 5,43грн/дол.? Тепер у головній програмі у будь-якому виразі можна записати звернення до цієї функції — Gryvni(25), напри-клад у команді виведення: Після виконання команди на екрані отримаємо: Сума в гривнях така: 135.75 Приклад 2. Функція для обчислення суми цілих чисел від a до b має вигляд Функція Suma(3,13) матиме значення 88. 2. Використання підпрограм-функцій. Підпрограми-функції використовують з метою спрощення головної програми, для звертання до групи команд, які часто повторюються, для використання в інших програмах чи іншими користувачами, якщо результатом є одне значення. Задача 1. Протабулювати функцію на проміжку з кроком . Задану функ-цію описати як підпрограму-функцію. Задача 2. Задано координати , , вершин трикутника у площині. Обчислити пе-риметр трикутника. Метод розв’язування ґрунтується на використанні формули для обчислення довжини відрізка: Виконаємо програму. На екрані отримаємо такі результати: Периметр= 7.404918. Завдання. Проекспериментуйте з цією програмою, ввівши такі значення, щоб периметр трикутника був біль-ший, ніж 100. Задача 3. Обчислити , де — натуральне число. Розглянемо функцію, яку потім можна буде викори-стати для комбінацій, перестановок і розміщень. Приклад 3. Двох учнів з-поміж 10 можна вибрати стількома способами . IV. Домашнє завдання. Конспект. Складіть функцію для переведення гри-вень у долари.о | |
| Просмотров: 356 | Загрузок: 277 | | |