Тема уроку: Електронна пошта в глобальній мережі, принцип функціонування. Поштові стандарти. Електронна адреса. Створення, відправлення та одержання електронного повідомлення.
Мета уроку: дати учням початкове уявлення про електронну пошту, принцип її функціонування; сформувати в учнів знання щодо створення, відправлення та одержання електронного повідомлення; виховувати в учнів бережливе ставлення до власності школи; розвивати у школярів вміння робити узагальнення, виділяти основне; формувати в учнів стійкі професійні інтереси та продовжити ознайомлення учнів із професією оператора ЕОМ;
ХІД І ЗМІСТ УРОКУ
I. Організаційний момент
Перевірка присутності учнів за журналом; Перевірка готовності учнів до уроку. Створення сприятливої психологічної атмосфери.
ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу.
Проводжу фронтальне опитування. Учні дають відповіді на наступні запитання:
• Яка історія виникнення Інтернет?
• Що таке локальна мережа? глобальна мережа?
• Що називають сервером? робочою станцією?
• Як поділяють мережі за способом об’єднання комп’ютерів?
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Перш ніж переходити до вивчення нашої теми розглянемо з вами питання про системи адресації комп’ютерів.
Пересилання інформації в мережі здійснюється за принципом „запит – відповідь”. За допомогою одного комп’ютера – клієнта – формують запит і звертаються до іншого комп’ютера – серверу – за потрібною інформацією. Запит містить адресу комп’ютера, на якому знаходиться потрібна інформація, тобто шлях до ресурсу та адресу клієнта. Інтернет умовно поділено на зони. Кожному комп’ютеру надано номер, який складається з чотирьох чисел, кожне з яких менше ніж 256. Числа розмежовані крапками. Такі адреси називають ІР – адресами. Наприклад: 124.178.65.12.
Кожна така адреса складається з двох частин. До першої частини можуть належати від одного до трьох чисел зліва. Ця частина визначає адресу мережі, до якої входить комп’ютер, і називається ідентифікатором мережі. До другої частини входить інша група чисел адреси. Вони визначають у певній проміжок часу конкретний комп’ютер у мережі і називаються ідентифікатором вузла.
Однак така система незручна для користувачів. Тому поряд з ІР – адресацією була введена інша система імен – доменна система. Вона дає змогу поставити у відповідність ІР – адресі деяке ім’я, зручне користувачам. Для цього мережу умовно поділили на так звані домени, які побудовані таким чином, щоб за їх назвами можна було визначити їх призначення, належність. Так спочатку в США були створені 6 доменів:
com комерційні компанії
net провайдери
edu освітні організації
mil військові організації
gov державні організації
org суспільні організації
Наприклад: yahoo.com.
Коли Інтернет вийшов на міжнародний рівень, було вирішено створити додаткові домени за територіальним принципом, тобто для держав, наприклад:
ua Україна
uk Великобританія
ru Росія
Приклад такої адреси: rada.kiev.ua.
Електронну пошту можна розглядати як комп’ютерний аналог звичайної пошти. Вона дає змогу надсилати й отримувати листи (повідомлення) з одного комп’ютера на інший.
Є два види електронної пошти: класична – e-mail, а також електронна пошта яка обслуговується службою WWW, - web-mail.
Як і кожна служба Інтернет, електронна пошта – це взаємодія пари програм, що є на сервері та у клієнта.
Поштовий сервер – програма, яка забезпечує роботу служби з боку Інтернет.
Поштовий клієнт – програма, яка знаходиться на комп’ютері користувача та забезпечує взаємодію з поштовим сервером.
Взаємодія цих програм відбувається за певними правилами, що визначені протоколами електронної пошти.
Електронна „поштова скринька” – це обліковий запис користувача у базі даних поштового серверу. Для відправлення або одержання повідомлень необхідно отримати доступ скриньки. Щоб отримати доступ до неї (бази даних поштового серверу), потрібно зазначити логін (ім’я) і пароль. Це називається обліковим записом. Його створюють під час реєстрації користувача на сервері.
Адреса електронної пошти – це запис, який однозначно визначає шлях до „електронної скриньки” адресата. Електронна адреса складається з двох частин, відокремлених символом „@” (ет, собака – термін-сленг). Зліва від символу „@” подано ім’я власника електронної скриньки, а справа – адреса серверу, де зберігаються повідомлення, наприклад, agent007@hata.rivne.ua.
Адреса електронної пошти читається справа наліво. Кожен користувач може мати декілька електронних адрес. У такому випадку створюють декілька облікових записів. Отже, адреса визначає сервер, який обслуговує того чи іншого клієнта, і особу клієнта.
Поштовий клієнт – це програма, що служить для прийому, опрацювання, створення, відправлення електронної пошти. Поштовий клієнт встановлюють на комп’ютері користувача. Одним з найпоширеніших клієнтів електронної пошти є програма Outlook Express.
Розглянемо роботу з електронною поштою на прикладі даної програми.
Для того, щоб надіслати повідомлення, необхідно зазначити електронну адресу – заповнити поле Кому (То:), тему повідомлення і написати саме повідомлення.
Щоб перевірити чи не надійшло повідомлення, необхідно клацнути на стрілці біля кнопки Доставити, що знаходиться на панелі інструментів. У меню, що з’явиться, вибрати пункт Отримати все.

ІV. Закріплення нового матеріалу( 3-хв.)
Контрольні запитання :
• Які системи адресації комп’ютерів ви знаєте?
• Як утворюють доменні імена?
• Що таке обліковий запис?
• Для чого призначена програма Outlook Express?
V. Самостійна робота учнів.
Учні заходять на певний сайт за вибором:
http://www.ukr.net;
http://www.rambler.ru;
http://www.meta.ua;
Кожен реєструється створюючи свою електронну скриньку. Після завершення реєстрації всі повинні відправити електронну пошту на електронну адресу яку я даю.