Королева книг. О! Мої маленькі друзі! Я дуже рада зустрічі з вами! Я — Королева книг, а це (обводить рука¬ми навколо себе) моє королівство. Ви хочете стати чита¬чами мого королівства?
Діти. Так!

Королева. Тоді вирушаймо в путь! Я познайомлю вас із жителями свого королівства. Але пам'ятайте: «Вони мовчки говорять, добре мудрують». А щоб не заблукати в широких коридорах мого королівства, ви повинні назва¬ти пароль або чарівне слово. Нехай цим чарівним словом будуть вірші про книгу.
Учні:
1. Книги, книги на полицях,
Завше тихо поміж них,
Та яку ти лиш розгорнеш —
То й легенда поміж них.

2. То в одній синіє море,
В іншій криється тайга.
А ось в тій — Північний полюс,
Де морози і пурга.

3. Все, що серце і що розум
Вік творили не один,
Повизбирувало людство
В книги — перли із перлин.

4. Як краплин у Дніпрі,
Як зірок угорі,
Як листви на гіллі
Стільки книг на землі!

5. Є великі й малі,
Є легкі і важкі.
На полицях, в столі —
Наші друзі книжки.

7. Книги дружать з дітворою.
Полюби їх у житті —
І улюблені герої
Будуть друзями в путі.

8. Сторінки книжок завітних
Всіх нас доброму навчать —
Працювати і учитись,
І Вітчизну шанувать.
Королева. Ви виконали моє завдання. Настав час познайомити вас із жителями мого королівства. (Звучить мелодія. Чується сильний стук у двері). А хто це так стукає? Зараз подивлюся. (На порозі стоїть скринька).
Ой яка краса! А хто ж це надіслав? Відкриємо? (Виймає лист). Хтось із моїх жителів хоче привітати вас, любі першокласники, із посвяченням у читачі. Цікаво, хто це?
Лист.
«Зд-ра-здуй-те ребйонкі!
(Ой, який жах, хто ж це так безграмотно пише?)
Надсілаю вам пісемцо з порадами, що робить, щоб стать «гарним» читачем, а іще щоб вас похвалілі.
(Це дуже добре отримати гарну пораду, а ви любите, коли вас хвалять за гарний вчинок чи роботу, або за гарну оцінку?)
Ось мої поради для вас!
— Прокидайтеся вранці якомога пізніше, тоді ви обізятітельно запізнітеся на урокі.
(Діти, невже ви виконаєте цю пораду? Вона жахлива)
— Портфель ще з вечора готуй:
(це справжня і дуже гарна порада)
спочатку поклади туди підручники, до них долий відро води!!!
(та хто ж це навчає вас неправильних вчинків).
Дрібненько зошити поріж. Гарненько розмішай... Але все це ти сам не їж —
Товаришу віддай!»
Ні, діти! Ні! Ми з вами знаємо, що книги і зошити — наші друзі й помічники. А хіба можна так поводитися з друзями?

Діти. Ні!
Королева. Ось і підпис. «Цялую. Ваша найкраща подруга Старушка Шапокляк».
Буратіно. Шановна Королево! Ви не бійтеся за своїх підданих. Ці діти ніколи не скривдять книги, бо вони люблять читати і знають правила поводження з книгою.
(Чути стогін. Входить, шкутильгаючи книжка).
Королева Книг. Що трапилось, книжечко? Хто тебе об¬разив?
Книга. Ой, я втекла від хлопчика, який мене бив і зовсім не беріг.
(Вбігає хлопчик).
Хлопчик. А, ось ти де, книжечко моя дорогоцінна. Я те¬бе шукаю скрізь, а ти тут. Я ж тобі нічого поганого не зробив, тільки вдарив тобою кілька разів свого сусіда по парті та вчора забув тебе у дворі. А вночі пішов дощ. Ран¬ком пішов тебе шукати, а ось ти де.
Книжка. Королево, я не хочу повертатись до цього хлопчика. Заберіть мене до себе у бібліотеку!
Королева Книг. Добре, ми тебе полікуємо в книжчиній лікарні, а потім ти разом з усіма книжечками стоятимеш на чистій поличці й читатимуть тебе добрі дітки, які не залишатимуть тебе під дощем.
Хлопчик. А я буду без книжки? Я ж її дуже, дуже люб¬лю.
Королева Книг. Ну, якщо любиш, перш за все вилікуєш її.
(На сцену виходить Ведмедик із сумкою з червоним хрес¬том).

Ведмідь.
Є в новому домі
Двері заповітні,
Ще не всім відомі,
Та до всіх привітні.
В книжчиній лікарні,
У новім будинку
Я щодня працюю
Не одну годинку.
Хто навчитись хоче
Книжки лікувати,
Приходьте, будь ласка,
Буду вас навчати.
Королева Книг. Забирай, Ведмедику, книжку у лікар¬ню, а хлопчик нехай послухає і запам'ятає правила пово¬дження з книжкою.(Звертається до дітей) Любі першокласники, розкажіть ці правила.
1. Книгу потрібно брати тільки чистими руками.
- А я їх ніколи не мию.
2.Не перегинайте книжки, від цього випадають сторінки.
- (До дітей). А ви хіба не перегинаєте сторінки, як я?
3.Не кладіть у книжку олівці та інші предмети, від цього вона рветься. - Ніколи б не подумав.
4.Не загинайте сторінки, користуйтесь закладинками.
- А в мене їх немає.
5.Не читайте книг під час їжі.
- А коли ж?
6.Щоб книга чи підручник довше служили вам, об¬горніть їх.
- У мене ж жодна книжка не обгорнута.
7.Бережи книгу від води та сонячного проміння — вони шкодять книзі.
Королева Книг. Молодці, першокласники! Ви добре пам'я¬таєте правила. А ти, хлопчику?
Хлопчик. Я все зрозумів, обов'язково виправлюсь. Можна я побіжу до книжчиної лікарні, провідаю свою книжечку. А, може, і допоможу Ведмедику. До побачен¬ня, діти! (Вибігає зі сцени).
Королева Книг. Любі друзі, бережіть книги, любіть їх. А то ось що буває з книгами, якщо цих правил не дотримуватись.
Буратіно. Можна, я розповім прикру пригоду, яка ста¬лася з однією нашою книгою. Це дуже сумна історія, аж хочеться плакати.
Книжка скаржилась Мар'яні:
«Я у тебе не в пошані.
Звідкіля це на мені
Плями сині та масні?
Подивися, от сторінка:
Намальована хатинка.
Під хатинкою маля
І написано: «Це я».
А за дві сторінки далі —
різні звірі небувалі:
сині, жовті та рябі,
що й не снилися тобі.
Люди кажуть: «Ой, чия ти?
Як тебе тепер читати?
Скільки ми читали книг,
а не бачили таких».
Бібліотекар. Дуже сумна історія, але я запев¬няю, що дітки 1 класу ніколи не скривдять наших книг, бо вони люблять читати. Знають багато казок, оповідань, загадок і навіть прислів'їв про книгу.
Діти.
1. Книга — міст у світ знань.
2. Знання — сонце, книга — вікно.
3. В оселі без книги, як без вікон — тепло.
4. Книга вчить, як на світі жить.
5. Прочитав добру книгу — зустрівся з другом.
6. З глибини моря дістають перли, а з гли¬бини книги — знання.
7.Читання — ось краще навчання.
Королева книг. Молодці. Ви добре підготувалися до сьо¬годнішнього свята, адже зустріч з книгою — це завжди свято. Але щоб стати справжнім читачем, ви ще повинні відгадати загадки, які підготували я і Буратіно.
— Не думає, не гадає, а інших навчає.
Буратіно.
— Не сорочка, а зшита,
Не кущ, а з листочками,
Не людина, а говорить.
— Дуже я потрібна всім —
І дорослим і малим,
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу.
Буратіно.
—Завжди можу стать в пригоді,
Моїх порад вам не злічить.
І кажуть про мене в народі:
«Мовчить, а сто дурнів навчить».
Що це таке?
(Чується стук у двері).
Бібліотекар. Невже це вернулася Шапокляк? Ось я гляну! (Приносить конверт). Хто ж це надіслав нам листа? (Відкриває конверт і дістає листа, читає).
«Любі першокласники! Вітаю всіх вас із Днем читача. Бажаю успіхів у навчанні. Будьте гарними читачами! Бережіть книги!
Ваш Колобок.
Р.5. Свої вітання передають і інші мешканці книжково¬го королівства, а хто вони — спробуйте відгадати».

Телеграми.

1. Надсилаю телеграму і дуже вас благаю:
заспокойте діда й бабу, нехай вони не плачуть.
Знесу я їм яєчко, не просте, а золоте.(Курочка Ряба)
2. Терміново! Терміново!
Котику-братику!
Несе мене Лиска по каменю-мосту
На своєму хвосту!
Порятуй мене. (Півник)
3. Надсилаю телеграму і усіх вас благаю:
Знайдіть мій кришталевий черевичок!(Попелюшка)
4. Чемних діток я вітаю,
Забіяк попереджаю:
Слухайтесь, бо буде так:
Як ущипну, буде знак. (Рак-неборак)
5.Ніяк не витягнемо ріпку, тому прибути не зможемо. (Дід та баба, казка «Ріпка»)
Королева. Молодці! Ви дуже розумні, кмітливі і добрі діти. Ви мені сподобались.
(Вибігає Буратіно з ключиком в руках. Ключ із фанери чи картону, обгорнутий фольгою).
Буратіно. Королево Книг! Я утік-таки від Баби Яги і приніс чарівний ключик дітям. Хочу вручити тому хлопчику чи дівчинці, хто в класі найкраще зберігає книги.
(Вручає ключ)
Королева. Я надаю вам право користуватися книгами з мого книжкового ко¬ролівства, а для цього посвячую вас у читачі.
(Звучить святкова мелодія. Учитель називає прізвище та ім 'я учня і зовсім коротенько розповідає про успіхи у навчанні, а Королева вручає медаль з написом «Читач шкільної бібліотеки» та «Обіцянку юного читача»)
Королева. А зараз, діти, разом дамо обіцянку юного читача.
(Читає, а діти повторюють)

«Обіцянка юного читача»
Юний друже!
Вітаємо тебе зі вступом у сім'ю читачів нашої бібліотеки. Бажаємо подружитися з книгою, яка допоможе тобі пізнати навколишній світ, розширити свої знання.
Стаючи читачем шкільної бібліотеки обіцяю :
- цінувати книгу – джерело знань;
- намагатись завжди і в усьому бути схожим на кращих героїв книг;
- берегти книги, охайно з ними поводитись;
- все життя не розлучатись з дорогим другом – книгою.

Бібліотекар. Ось ви і стали справжніми читача¬ми бібліотеки. Ласкаво прошу всіх вас, любі першокласники, у чарівний світ книги.
Вчіться діти! Мудра книжка
Допоможе вам багато
З того, що колись другими
І посіяно й пожато.
( Батьківський комітет класу вітає дітей та дарують їм книги)
Вчитель: Першокласники готувались до свята і пропонують вам переглянути виставу.

«Розмова про бібліотеку»
Вистава
Дійові особи: Марійка, Іванко, Оля, Вітя.

Марійка. Добрий день, друзі! Я йду до бібліотеки. Там багато цікавих книжок та журналів.
Я навіть віршик про бібліотеку вивчила. Хочете послухати?
Тут книжки розумні спокійно живуть
У тихій, величній світлиці,
А двері широкі відкрито ведуть
До знань золотої скарбниці.
З 'являється Іванко. Він щось бурчить.
Марійка. Здрастуй, Іванко.
Іванко (сердито). Здрастуй.
Марійка. Ти чого такий сердитий?
Іванко. Та ніхто не хоче зі мною дружити. Кажуть, що я — незнайко.
Марійка. Знаєш, я йду до бібліотеки. Давай підемо разом.
Іванко (перепитує). Куди, куди?
Марійка. До бібліотеки.
З'являються Оля та Вітя.
Оля. Добрий день! Куди ви йдете?
Марійка. До бібліотеки. Ходімо з нами!
Оля. Із задоволенням.Там багато цікавих книжок і журналів.
Марійка. Іванку! А що ти знаєш про бібліотеку?
Іванко. У бібліотеці... Бібліотека це... бібліотека... (зніяковіло замовкає).
Оля. Що ти зробиш, коли (за¬мислюється), наприклад, ти взяв у бібліотеці книгу, а твоя молодша сестричка вирвала з неї сторінки?
Вітя. Пообіцяв бібліотекареві принести книжку сьогодні, а ще не встиг її прочитати?
Марійка. Чи, приміром, загу¬бив бібліотечну книгу?
Іванко стоїть похнюпившись та схиливши голову,
Вітя. Ну що ж, доведеться по¬просити допомоги у друзів. Мо¬же, хтось з вас, діти, відповість на ці запитання, а Іванко по¬слухає?
Діти відповідають.

Марійка. Вірно, це ви знаєте, що треба дотримувати свого слова — здавати до бібліотеки книжки саме тоді, коли обіцяв.
Оля. Якщо не встиг здати книгу вчасно, треба вибачитись перед бібліотекарем.
Вітя. Якщо книга пошарпана, із вирваними сторінка¬ми, то її слід самому відремонтувати, а тоді здавати.
Марійка. Слід також пам'ятати про те, що бібліотека любить тишу, голосно розмовляти у приміщенні бібліотеки, сміятися не можна. А також тут не можна смітити.
Оля. Ніколи не забувати сказати бібліотекарю «дякую» і «до побачення».
Іванко. Зрозумів. Я тепер теж стану читачем бібліоте¬ки. Я не буду гуляти цілі дні, а читатиму книжки і все-все знатиму.
Марійка. Заговорилася я тут з вами. Мені вже треба поспішати до бібліотеки. Я слово дала принести книжки саме сьогодні.
Оля і Вітя. І ми з тобою.
Іванко. До побачення, друзі!