Технологія – це сукупність методів, засобів і прийомів, що використовуються людьми для реалізації конкретного складного процесу шляхом поділу його на систему послідовних взаємопов’язаних процедур і операцій, які виконуються більш або менш однозначно і мають на меті досягнення високої ефективності.
Інформаційна технологія – це сукупність методів, засобів і прийомів, що використовуються для пошуку, накопичення, опрацювання, зберігання, подання, передавання інформації за допомогою засобів обчислювальної техніки і зв’язку, а також способів їх раціонального поєднання з без машинними процесами опрацювання інформації.
Для будь-якої діяльності можуть бути виділені мета, предмет, методи і засоби.
Оскільки засоби і методи опрацювання даних можуть мати різні практичні застосування, то доцільно виділити глобальні, базові і конкретні інформаційні технології: 1) глобальні інформаційні технології включають моделі, методи і засоби формування і використання інформаційного ресурсу в суспільстві; 2) базові інформаційні технології орієнтуються на певну галузь застосування ; 3) конкретні інформаційні технології задають опрацювання даних у реальних задачах користувача.
Нові інформаційно-комунікаційні технології - інформаційні технології на базі персональних комп’ютерів, комп’ютерних мереж і засобів зв’язку, для яких характерна наявність доброзичливого середовища роботи користувача.
Конкретизуючи сказане, сформулюємо цілі навчання нових інформаційно-комунікаційних технологій у курсі інформатики у вигляді вимог до знань і вмінь учнів:
1 Учні повинні знати:
- поняття ІКТ;
- назви і призначення основних систем програмного забезпечення ІКТ;
2 Учні повинні вміти:
- зафіксувати предметну галузь і її об’єкти, вибрати програмний засіб і дібрати (або розробити ) технологію для розв’язування даної задачі з конкретної предметної галузі;
- застосувати пакети прикладних програм навчального призначення і користуватися текстовим і графічним редакторами, електронними таблицями та базами даних для розв’язування задач з конкретних предметних галузей.
Мета вивчення даного розділу в шкільному курсі інформатики:
1. Ознайомити учнів з поняттям нових інформаційно-комунікаційних технологій.
2. Сформувати поняття про технологію як про сукупність методів, засобів і прийомів, що використовуються для розв’язування задач з конкретної предметної галузі.
3. Оволодіти основними навичками роботи з персональним комп’ютером.
4. Показати роль і місце ІКТ у сучасному суспільстві.
Методика навчання містить такі моменти:
1. Використати класифікацію ІКТ щодо вибору для вивчення в даному розділі програмних засобів і технологій розв’язування задач з конкретних предметних галузей.
2. Розробити систему вправ щодо використання ІКТ для розв’язування задач з різних предметних галузей.
Зазначимо, що вправи із заданої систему можуть мотивувати поглиблене вивчення учнями ІКТ з метою використання їх як засобу навчання інших шкільних предметів
3. Необхідно виділити основні дидактичні технологічні одиниці для навчання ІКТ.
4. При навчанні розв’язування будь-яких навчальних задач необхідно неухильно дотримуватися етапів обчислювального експерименту.
5. Використати під час навчання ІКТ програмні засоби єдиного інтерфейсу користувача.
6. Доцільно було б спочатку використати навчальні інструментальні засоби, а потім навчати професійних засобів.
7. Під час навчання мереживних технологій бажано використати комп’ютерні моделі.
8. Основним методом навчання нових інформаційних технологій є метод доцільно дібраних задач та метод демонстраційних прикладів.
Усі програми прикладного програмного забезпечення загального призначення слід подати з позицій – об’єкти та програмні засоби сучасних інформаційних технологій, за допомогою яких користувач досліджує інформаційні об’єкти, - інформаційні моделі. Тобто доцільно на всі програмні засоби дивитись через призму діяльності людини: суб’єкт – об’єкт – мета – засоби – діяльність – результати – оцінювання одержаних результатів – прийняття рішення.
Графічний редактор
Вивчення однієї з основних тем курсу інформатики «Прикладне програмне забезпечення загального призначення » можна починати з ознайомлення учнів з графічним редактором, оскільки, перш за все, предметна галузь добре знайома кожному школяреві, по-друге, в цьому середовищі учень швидко одержує результат своєї діяльності, по-третє, графічний редактор дозволяє кожному учневі проявити особисті якості під час виконання навчальних завдань; нарешті – під час ознайомлення з основними можливостями використання редактора не враховуються прогалини учнів в знаннях з математики, мови, хімії та інших предметів.
Основна мета вивчення графічного редактора: сформувати вміння запускати на виконання програму графічного редактора, записувати графічну інформацію до файла на диску, зчитувати її з диска та переглядати; сформувати уявлення про можливості використання графічних редакторів в цілому, показати шляхи використання графічно поданої інформації під час створення книжок, документів, електронних листів тощо. Роботи з графічним редактором в учнів формуються навички роботи з мишкою, використання буфера обміну даними, виділення об’єктів та виконання з ними основних операцій: зміна місця розташування, розмірів, копіювання, видалення, повернення тощо.
На початку вивчення теми слід сформувати уявлення учнів про графічні об’єкти, до яких належать різноманітні малюнки, креслення, графіки, анімації тощо, які створюються за допомогою комп’ютера та виводяться на його екран і на друк. Звідси природно випливає необхідність вивчення графічних редакторів для створення та редагування графічних об’єктів на комп’ютері. В процесі відповідно організованої бесіди учні повинні виділити основні функції графічного редактора – забезпечення створення графічних об’єктів, їх редагування, збереження в зовнішній пам’яті і здобуття відповідних записів на папері, кіноплівці.
Слід також звернути увагу учнів на те, що розрізняють два принципи побудови графічних зображень за допомогою комп’ютера: векторний та растровий. Саме тому всі графічні редактори поділяються відповідно на векторні та растрові, але професійні графічні редактори підтримують і векторну і растрову графіку за рахунок вбудованих спеціальних програм для конвертації файлів з одного формату до іншого. За растрового підходу зображення ділять на маленькі однокольорові елементи – відео копії, які разом дають загальну картину. В цьому випадку відеоінформація являє собою сукупність вказаних елементів. При векторній побудові зображення ділять на геометричні елементи: відрізки прямої, еліптичні дуги, фрагменти прямокутників, кіл, зони однорідного забарвлення тощо.
Під час проведення етапу систематизації знань доцільно разом з учнями знайти відмінність у побудові графічних об’єктів різного типу, вказати на переваги та недоліки.
Учителю доцільно заздалегідь підготувати, а на уроці продемонструвати конкретні приклади малюнків з растровою та векторною графікою.
Слід звернути увагу учнів на те, що для нормальної роботи графічного редактора необхідні певні апаратні засоби, до яких слід віднести:
1. Графічний адаптер – складається із двох компонент: відеопам’яті і дисплейного процесора.
Учням доцільно надати уявлення про роль цих пристроїв у процесі одержання зображення на екрані
2. Графічний дисплей використовується для відображення графічних образів.
Як пристрій введення зображення з паперового носія до комп’ютерної пам’яті використовується сканер.
Як пристрій введення зображення з паперового носія до комп’ютерної пам’яті використовується сканер.
При узагальненні теоретичних знань необхідно намагатися, щоб учні усвідомили основні характеристики графічного редактора, не плутали його з програмою для побудови діаграм та графіків функцій, навчилися вільно працювати з основними режимами графічного редактора та після ознайомлення із вказівками одного середовища могли вільно самостійно переходити до вивчення та опанування іншого. При цьому учні повинні розуміти не лише призначення, а й правильний вибір потрібної програми для розв’язування конкретної задачі.
Учитель може скористатися схемою (мал.. 5.2.).

Вивчення будь-якого графічного редактора слід починати з вивчення його інтерфейсу та вбудованої системи довідок. Процес вивчення можливостей використання конкретного графічного редактора можна побудувати індуктивно: спочатку ознайомитись з основними режимами роботи та основними вказівками конкретного редактора за допомогою системи індивідуальних завдань. Потім слід узагальнити знання учнів за допомогою схеми та запропонувати учням виконати основні дії з графічними об’єктами в середовищі іншого графічного редактора. У різних графічних редакторах на різних комп’ютерах системи вказівок можуть істотно відрізнятися, але основні режими залишаються однаковими. Для різних варіантів програм типовим є використання принципу меню щодо вибору вказівок, об’єктів, інструментів. Кольорів тощо й ініціалізації вказівок. І на це також слід звернути увагу учнів.
Після вивчення конкретного редактора можна запропонувати учням уточнити кожний з пунктів схеми.
Особливістю методичного підходу під час ознайомлення з графічним редактором є те, що для вивчення кожної окремої вказівки чи кількох вказівок учителю необхідно заздалегідь готувати конкретні практичні завдання для учнів.
Практика свідчить, що дуже часто вчителями інформатики використовуються прийоми вільної роботи в графічному середовищі, коли учням пропонується намалювати що завгодно. Однак при цьому не розкриваються можливості редактора. В цьому випадку більшість учнів. Як правило, використовує для малювання тільки два чи три інструменти: олівець. Гумку та розфарбовував; а інші інструменти залишаються поза увагою, тобто учні не опановують усіма можливостями графічного редактора.
Тому особливої уваги від учителя потребує підготовка системи вправ, складеної за дидактичним принципом від простого до складного з метою розвитку знань, вмінь та навичок учнів. При цьому доцільно для кожного окремого режиму, окремої вказівки пропонувати окремі завдання; для їх закріплення з часом більш складні, виконання яких передбачає володіння учнями вміннями та навичками, одержаними на попередньому навчальному році..
Розглянемо, наприклад, систему вивчення графічного редактора Paint для Windows 95.
Завдання учням слід пропонувати не в словесному вигляді, а у вигляді конкретних малюнків, попередньо підготовлених та роздрукованих як дидактичний матеріал.
Такі малюнки відіграють роль орієнтовної основи дій відповідної діяльності. При цьому завдання можна поділити:
- завдання на використання одного чи двох конкретних інструментів;
- завдання на використання кількох інструментів з вказуванням алгоритму виконання;
- комплексні завдання на використання кількох інструментів без додаткового уточнення їх назв.
Як свідчить практика, основним методом навчання під час вивчення будь-якого графічного редактора повинен бути метод доцільно дібраних задач та метод демонстраційних прикладів.

а) Текстовий редактор та мета можливості його використання

Основна мета під час вивчення теми – ознайомити учнів з основними можливостями використання текстових процесорів, як програм, призначених для опрацювання текстових повідомлень за допомогою комп’ютера. Тому не має значення, який текстовий редактор вибрати як базовий для ознайомлення учнів.
Слід зауважити, що текстовий редактор є програмою із прикладного програмного забезпечення загального призначення, яка за навчальною шкільною програмою вивчається однією з перших. Вчителю значну увагу слід приділяти формуванню в учнів умінь. Які є загальнозначущими для засвоєння правил роботи з іншими програмами. До таких умінь можна віднести: запуск програми на виконання, правильне завершення роботи з програмою. Запуск та збереження файлів в середовищі, пошук необхідних файлів за різними ознаками, правила роботи з інтерфейсом, вигляд курсору під час розв’язування різних завдань у різних режимах роботи, робота з меню, кнопками панелей інструментів, використання мишки, робота з буфером обміну, виділення фрагментів, робота з об’єктами, виклик та використання контекстного меню, переміщення на робочому полі, робота з «підлеглими» вікнами, створення документів відповідного типу, використання вбудованої довідки, шаблонів тощо.
Світоглядне значення для учнів має питання про виникнення програми – текстового редактора. Важливо, щоб учні розуміли, що саме прагнення спростити роботу з різними видами текстів призвело до створення великої кількості текстових редакторів або текстових процесорів. Учні повинні засвоїти основні функції текстових редакторів – забезпечення операцій введення текстів до запам’ятовуючих пристроїв комп’ютера, редагування та форматування текстів, збереження у зовнішній пам’яті і друкування.
Учитель може проілюструвати, використовуючи мультимедійний проектор, вміст різних текстових файлів після відповідного опрацювання. Файли повинні містити розділи, структуру, шаблони, стилі, малюнки, таблиці, діаграми, формули, оздоблювальний текст, колонки, колонтитули, посилання, зміст тощо, а також приклади роздрукованих матеріалів. Така демонстрація має важливе значення для розуміння основних характеристик та можливостей використання текстових редакторів.
Учні повинні мати уявлення про основні дії користувача під час підготовки власного документа. Це може бути:
1. Введення тексту та таблиць.
2. Редагування тексту.
3. Форматування символів.
4. Форматування абзаців.
5. Вставляння малюнків, діаграм, фігурного тексту.
6. Вставляння зносок.
7. Вставляння колонтитулів.
8. Форматування сторінок.
9. Вставляння предметного покажчика.
10. Вставляння змісту.
11. Оформлення титульного аркуша.
Учні повинні знати, що під час використання найпростіших текстових редакторів тексти зберігають у формі текстових файлів, які складаються тільки з символів, що входять до таблиці кодування.
Після того як учні ознайомились з різними прикладами опрацювання текстової інформації, можна провести з ними узагальнюючу бесіду для виділення основних функцій систем опрацювання текстів.
Далі доцільно виділити чотири основні функції, які реалізують текстові процесори. Їх для наочності можна подати у вигляді схеми (мал.. 5.28).

Після вивчення основних можливостей використання функцій текстового редактора логічно перейти до вивчення основних режимів та вказівок конкретного текстового редактора.
Перше ніж навести режими роботи, доцільно надати можливість учням самостійно на основі повторення основних функцій ТР виділити їх. У цьому випадку методично виправданою є евристична бесіда, під час якої виділяються логічні лінії стосовно функцій текстового редактора та режимів його роботи. До основних режимів роботи редактора можна віднести: введення та редагування тексту; форматування; орфографічної та граматичної перевірки; обмін із запам’ятовуючими пристроями; друкування: налагодження інтерфейсу та параметрів роботи ТР
Після ознайомлення з кожним з режимів окремо учням можна запропонувати виділити та класифікувати відповідним чином систему вказівок ТР. Практика свідчить, що доцільним є такий порядок вивчення можливостей використання конкретного текстового редактора:
1. Завантаження та вихід з середовища текстового редактора.
2. Вивчення складових інтерфейсу. Робота з вікнами. Одержання довідок.
3. Завантаження текстових файлів. Які зберігаються в зовнішній пам’яті. Збереження тексту на зовнішніх носіях.
4. Переміщення по тексту. Об’єкти і правила роботи з ними. Правила виділення об’єктів. Контекстне меню. Правила роботи з меню.
5. Редагування тексту: виділення, вставляння, переміщення, копіювання, видалення.
6. Форматування тексту. Робота з символами. Абзац та параметри його форматування.
7. робота з таблицями.
8. Шаблони документів. Стилі. Поля. Форми.
9. Виконання графічних операцій в середовищі текстового редактора. Вставляння різних документів, створених за допомогою різних прикладних програм, що працюють під управлінням операційної системи MS Windows.
10. Структура документа. Зміст. Параметри форматування розділів.
11. Злиття документів.
12. Друкування документів.
13. Підтримка роботи з документами в мережі.
14. Макровказівки.
Тип текстового редактора, який вивчається, не повинен суттєво впливати на методику вивчення. В основу методики навчання доцільно покласти індуктивний підхід з використанням методу доцільних задач, кожна з яких спрямована на засвоєння учнями конкретних важливих характеристик програми для роботи з текстом та його складовими, як об’єктами.
Завдання при цьому можуть бути двох типів:
1. Учням пропонується ввести з клавіатури деякий текст та подати його в певному вигляді.
2. Учням пропонується завантажити з диска заздалегідь створений текстовий файл та подати його в конкретній формі, вимоги до зовнішнього вигляду якого учні одержують у роздрукованому вигляді.
Завантаження з диска підготовлених матеріалів звільняє учнів від введення з клавіатури текстів – вивільняється значна частина уроку.
Учителю перед проведенням кожного уроку слід чітко формулювати мету вивчення матеріалу та уточнювати, які знання і вміння повинні бути сформовані, намагатися для кожного з виділених вмінь та навичок добирати конкретні завдання різних типів.

б) Вивчення основних можливостей використання
текстового редактора MS Word

Основними об’єктами під час роботи з текстовим редактором Є:
Файл, символ, абзац, сторінка, розділ.
За допомогою вбудованих до середовища ТР, засобів можна виконувати різні операції над його об’єктами.
Для кожного з об’єктів у середовищі ТР існує своя система вказівок, кожна з яких викликається одним із способів: 1) вибором пунктів меню ; 2) за допомогою функціональних і управляючих клавішів.
Далі доцільно навчити учнів завантажувати ТР, відкривати текстовий файл та вносити до нього деякі зміни. Для внесення змін до тексту в середовищі ТР існують вказівки:
• вставляння та видалення символів;
• перехід з верхнього до нижнього регістра та навпаки;
• зміна розкладок клавіатур (російська, українська, англійська тощо)

в) Пошук документів

Учителю доцільно спочатку разом з учнями за аналогією з правилами пошуку файлів у середовищі операційної системи сформулювати правила пошуку потрібного файла-документа за допомогою середовища текстового редактора.
Слід ознайомити учнів з процесом редагування, що означає перевірку та виправлення тексту при підготовці до друку. Важливо підкреслити, що редагування можна виконувати вручну та використовуючи відповідні вбудовані засоби текстового редактора.
Учням слід запропонувати при виконанні вправ здійснити виправлення помилок в тексті двома способами.
Спочатку слід означити поняття процесу форматування: під форматуванням тексту розуміють процес оформлення символу, абзацу, сторінки, розділу. Учні повинні усвідомити, що при форматуванні змінюється не сам текст, а його зовнішній вигляд.
У текстовому редакторі MS Word існують два способи форматування тексту:
• пряме форматування виділених фрагментів;
• стильове форматування, за допомогою якого можна переформатувати відразу кілька абзаців без попереднього їх виділення.
Цікавим та нестандартним можна зробити ознайомлення учнів з таблицями та можливостями їх використання в тексті. Спочатку доцільно пояснити учням, що таблиці можна вставити до тексту двома способами: за допомогою спеціальної послуги, яка викликається за вказівкою Таблиця/Вставити таблицю, та за допомогою засобу малювання таблиць. Учні повинні усвідомити, що при опрацюванні таблиць можна також виділити набір об’єктів: таблиця, рядки, стовпчики, клітинки. Кожний із об’єктів має властивості та набір операцій. Для ознайомлення учнів з основними з таких властивостей слід використати метод доцільних задач.
Інтерес викликає в учнів робота з малюнками в середовищі ТР.