Формування компетентностей учнів зумовлене не тільки реалізаці¬єю відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів та технологій навчання. Перелік цих методів є досить широким, їх можли-вості — різноплановими, тому доцільно окреслити провідні стратегічні напрями, визначивши, що єдиного рецепту на всі випадки життя, звіс¬но, не існує.
Потенціал, наприклад, продуктивних методик та технологій є дуже ви¬соким і реалізація його безпосереднім чином впливає на досягнення та-кого результату навчання як компетентність.
Продуктивне навчання забезпечує засвоєння знань та умінь, володі-ючи якими випускник школи знаходить підґрунтя для свого подальшого життя. «Продуктивні — означає необхідні, дієві, міцні, постійно актуаль¬ні, сформовані на належному рівні знання та уміння» [41; 5]. І. Підласий, підкреслюючи, що продуктом школи є людина, особистість, відзначає основні задачі, які підлягають реалізації:
• створення умов для розвитку та самореалізації учнів;
• задоволення запитів та потреб школяра;
• засвоєння продуктивних знань, умінь;
• розвиток потреби поповнювати знання протягом усього життя;
• виховання для життя в цивілізованому громадянському суспільстві [41; 469].
Ці задачі, як видно, певною мірою співзвучні до переліку завдань осно¬вних груп компетентностей. Чим же має керуватися вчитель для їх розв'я¬зання? Витяг з об'ємного, змістовного комплексу педагогічних правил [41; 294-315] може бути інформацією до роздумів вчителів незалежно від стажу їх роботи, категорії та технології, яку вони використовують.
• Головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви фор-муєте. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета.
•На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль. Сьогодніш¬ній активний учень — завтрашній активний член суспільства.
• Ставте учнів у ситуації, котрі вимагають виявлення та пояснення роз-біжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням.
• Допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами на-вчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх вчитися.
• Слід якомога частіше використовувати питання «чому?», щоб на¬вчити мислити причинно-розуміння причинно-наслідкових зв'язків є обов'язковою умовою розвивального навчання.
• Пам'ятайте, що насправді знає не той, хто переказує, а той, хто засто-совує на практиці.
• Привчайте учнів думати та діяти самостійно. Поступово відходьте від механічних переказів, дослівного відтворення.
• Творче мислення розвивайте всебічним аналізом проблем, пізнаваль¬ні задачі розв'язуйте кількома способами, частіше практикуйте творчі завдання.
• Вчителі з будь-якого предмета, не тільки мови і літератури, мають слід-кувати за способом та формою висловлення думки учнів.
• Слід частіше показувати учням перспективи їх навчання.
• Використовуйте схеми, плани, щоб забезпечити засвоєння системи знань.
• Оскільки міцність запам'ятовування інформації, що засвоєна у вигляді логічних структур, є більш високою, ніж міцність розрізнених знань, закріплювати слід ті знання, що подані у цілісних логічних структу¬рах.
• У значних блоках інформації легше встановлюються логічні зв'язки, чіткіше простежується головна думка, котру легше виділити й пока¬зати учням.
• У процесі навчання обов'язково враховуйте індивідуальні особливос¬ті кожного учня, об'єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з одна¬ковим рівнем.
• Вивчайте і враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливос¬ті розвитку
• Будьте обізнаними з останніми науковими досягненнями із свого пред-мета.
• Заохочуйте дослідницьку роботу школярів. Знайдіть можливості ознайо¬мити їх із технікою експериментальної роботи, алгоритмами розв'язання винахідницьких задач, обробкою першоджерел і довідкових матеріалів.
• Суспільно-історичною практикою доводьте необхідність наукових знань, які вивчаються в школі. Навчайте так, щоб учень розумів, що навчання є для нього життєвою необхідністю.
• Пояснюйте школярам, що кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її життєвих пла¬нів.
Ці корисні правила-поради — тільки невеличка частинка, тільки вер-шина айсберга педагогічної мудрості, педагогічної майстерності, спільного педагогічного досвіду багатьох поколінь. Але згадати їх ще раз не буде за-йвим. Пам'ятати їх, слідувати їм, керуватися ними буде дієвою умовою, яка здатна полегшити учителю досягнення провідної найважливішої мети — формування та розвитку особистості.
Ми неодноразово могли простежити зв'язок між положеннями осві-тянських документів щодо формування компетентностей учнів з генераль-ними аспектами технології продуктивного навчання. Доцільно співвід¬нести можливості продуктивного навчання із специфікою кожної окре¬мої групи компетентностей.
Групи компетентностей Можливості продуктивного навчання
Соціальна
• вміння робити вибір;
• вміння приймати рішення;
• вміння брати від-повідальність;
• вміння безкон-фліктно співісну-вати Забезпечення власної активності учня — (activity — діяльність).
Стимулювання пізнавальної активності учнів. Опора на діяльність учня. Забезпечення співробітництва. Здійснення роботи в команді. Орієнтація на конкретний продукт. Забезпечення мотивації діяльності (те, що я роблю, є корисним).
Усвідомлення власного внеску у спільну роботу. Розв'язання проблем. Пошук шляхів реалізації проекту. Встановлення причинно-наслідкових зв'язків. Формування адекватної оцінки й самооцінки. Вміння використовувати власний досвід. Адаптація до змін.
Розвиток здібностей та обдарованості учнів та підвищен¬ня через це їх соціального статусу

Групи компетентностей Можливості продуктивного навчання
Полікультурна
• оволодіння до-сягненнями куль-тури;
• розуміння інших людей, їх індиві¬дуальності, їх від-
мінностей за на-ціональними, культурними, ре-лігійними та ін-шими ознаками Розробка проектів культурологічної спрямованості. Забезпечення розширення кругозору та підвищення куль¬турного рівня учнів.
Здійснення роботи в команді, забезпечення взаємодії учнів. Усвідомлення ролі й впливу предмета на розвиток культури. Оцінювання творів літератури та мистецтва. Визначення ставлення до власної діяльності та діяльності інших людей. Повага до чужої праці.
Вплив освітнього середовища на розвиток учнів. Співвіднесення об'єкта навчання з власним досвідом. Формування загальнолюдських цінностей
Комунікативна Вміння спілкувати¬ся усно, писемно, рідною та іноземни¬ми мовами Обговорення проблем. Формування власної точки зору. Вміння доводити власну позицію. Розвиток культури мовлення. Вміння презентувати свій продукт. Можливість для безпосереднього спілкування. Адекватне ставлення до критики. Стимулювання критичного ставлення до себе. Вміння адаптуватися в мовному середовищі
Інформаційна Вміння добувати, опрацьовувати та використовувати ін¬формацію з різних джерел Використання різних джерел інформації. Вміння класифікувати документи. Вміння користуватися новими інформаційними техно¬логіями.
Вміння переробляти інформацію для отримання певно-го продукту.
Аналіз та критичне ставлення до інформації. Самостійне опрацювання інформації. Розуміння та усвідомлення інформації. Залучення власного досвіду
Саморозвитку й са¬моосвіти
Готовність та потре¬ба навчатися протя¬гом усього життя Узагальнення власних знань.
Організація власних прийомів навчання.
Організація самоосвітньої діяльності.
Постійне удосконалення.
Мотивація саморозвитку.
Залучення та збагачення власного досвіду.
Підтримка пізнавального інтересу.
Потреба в нових знаннях.
Визначення перспективи діяльності.
Співвіднесення теоретичних знань з практикою

Групи компетентностей Можливості продуктивного навчання
Продуктивної твор¬чої діяльності Готовність та потре¬ба у творчості Вміння побачити та сформулювати проблему. Вміння знаходити нові рішення. Вміння діяти в нестандартних ситуаціях. Активізація творчих здібностей учнів. Реалізація творчого потенціалу учнів

Отже, продуктивні методики та технології дійсно мають суттєвий по-тенціал, реалізацію якого можна безпосередньо пов'язати з формуванням основних груп компетентностей учнів, завданням, яке по праву визнаєть¬ся найвідповідальнішим у роботі вчителя, бо торкається життєвих умінь учнів, їх пристосованості до життя і, зрештою, їх долі [42].
Російські науковці [28] передбачають такий алгоритм досягнення ре-зультату:
• забезпечити оволодіння учнями певними діями на рівні умінь (на¬вчальна задача);
• забезпечити оволодіння учнями певними способами діяльності на основі привласнення учнями мети (складна (проблемна, ситуативна) навчальна задача, навчальний проект);
• забезпечити формування компетентності та привласнення певного способу дій на основі власного ціле покладання (проект учня);
• забезпечити інтеграцію компетентностей і формування компетенції (організація і супровід вибору освітньої траєкторії, наприклад, в умо¬вах профілізації школи, досвід соціальної діяльності тощо). Відповідно до цього алгоритму пропонується адекватне змістове та
організаційне наповнення системи формування компетентностей учнів за рахунок реалізації певних методів та технологій навчання. Взагалі по¬няття технології використано у загальноприйнятому значенні як сукуп¬ність операцій, які здійснюються певним чином і в певній послідовності дня досягнення конкретних цілей. Більшість освітніх технологій націле¬но на трансляцію та засвоєння учнями знань та умінь. Тому дуже важливо оцінити потенціал конкретної технології з позиції її адекватності завдан¬ню формування компетентностей учнів.
Самарські колеги вбачають найрезультативнішими метод проектів, дебати, створення портфоліо учня та технологію «Розвиток критично¬го мислення через читання та письмо». Такий висновок було зроблено в результаті проведення проектувальних семінарів та апробації в пілотних школах області.
За результатами Самарського регіонального проекту метод проектів названо основною технологією формування ключових компетентностей учнів, яка дозволяє використовуючи найменші затрати ресурсів, створити в навчальному процесі умови діяльності, максимально наближені до ре-альних. Проект визначається як комплекс дій, який спеціально організо-ваний учителем, самостійно виконується дітьми та завершується створен-ням продукту, що складається з об'єкта діяльності та його усної чи писемної презентації. Метод проектів передбачає поєднання технології створення освітніх ситуацій, у яких учень ставить та розв'язує власні задачі, з техно¬логією супроводу самостійної діяльності учня. Метод проектів є ефектив¬ним, оскільки стимулює практичну проектну діяльність школярів та дозво¬ляє формувати весь набір компетентностей. Метод проектів орієнтований на самостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну, групову.
Серед інших технологій доцільно використовувати, наприклад, тех-нологию «Розвиток критичного мислення через читання та письмо», яка представлена як система стратегій, методичних прийомів, призначених для використання на різних рівнях освіти, у різних предметних галузях, видах і формах роботи, тобто як технологія універсальна, над предметна, міждисциплінарна, яка дозволяє отримати такі освітні результати як умін-ня працювати у різних галузях знань з інформаційним потоком, який зрос-тає та постійно оновлюється; уміння висловлювати власні думки усно та писемно; чітко та коректно по відношенню до оточуючих; уміння фор-мувати власну точку зору, власну думку на основі осмислення різнома-нітного досвіду, ідей та уявлень; уміння розв'язувати проблеми; здатність самостійно займатися власною освітою (академічна мобільність); уміння співробітничати та працювати в групі; здатність будувати конструктивні відносини з іншими людьми.
«Дебати» як освітня технологія спрямовані на досягнення таких ре-зультатів:
• уміння використовувати різні способи інтегрування інформації;
• уміння ставити запитання, самостійно формулювати гіпотезу;
• уміння критично осмислювати одержану інформацію;
• уміння аргументувати власну точку зору та презентувати її;
• уміння враховувати точку зору інших людей, толерантно ставитися до їх думок;
• уміння працювати в команді, здатність до участі у спільному прийнят¬ті рішень;
• здатність брати на себе відповідальність та приймати рішення в екс-тремальних ситуаціях.

Навчальне портфоліо сьогодні в загальному розумінні є одночасно фор¬мою, процесом організації та технологією роботи з продуктами навчаль¬но-пізнавальної діяльності учнів, які призначені для демонстрації, аналі¬зу та оцінки, розвитку рефлексії, усвідомлення та оцінки школярами ре¬зультатів своєї діяльності та власної суб'єктної позиції.
Самарський експеримент вийшов на створення у пілотних школах освітнього середовища, яке забезпечує реалізацію всіх названих вище тех-нологій. При цьому «Дебати» та технологія «Розвиток критичного мис-лення через читання та письмо» дозволяють формувати внутрішні ресур¬си суб'єкта, «метод проектів» є умовою їх спільної організації, а «портфо¬ліо» забезпечує досвід рефлексії.
Отже, по-перше, абсолютно очевидно, що застосуванням окремого методу навчання чи навіть реалізацією певної технології з відомих та на-явних нині повною мірою охопити формування всіх груп компетентностей навряд чи можливо. Шляхи формування компетентності як загальної здатності учнів, як інтегрованого результату навчання також мають бути відповідними. По-друге, названі технології не вичерпують арсеналу мож-ливостей формування компетентності. Як вирішувати завдання форму-вання компетентностей учнів тим учителям, котрі працюють в інших тех-нологіях, у тому числі чи навіть, перш за все, традиційній? Що має зроби-ти для цього вчитель і який результат з позицій діяльнісного підходу може свідчити про формування компетентності учня?

Діяльність учителя Діяльність учнів
Соціальна компетентність
Пропонує завдання різного рівня, ва-ріативні домашні завдання, перелік тем творчих робіт та доповідей, спи-сок додаткової літератури, варіанти завдань для релейної контрольної ро-боти, різні форми проходження тема-тичного оцінювання. Організує гру-пову роботу, передбачає створення груп змінного складу за принципом
• обери тему;
• обери команду, яка оптимально здатна розв'язати завдання.
Створює проблемні ситуації. Реко-мендує самооцінку та взаємооцінку, забезпечує вільний вибір рецензента Робить вибір рівня на тематичному оцінюванні, рівня домашньої роботи, теми для доповіді з загального пере¬ліку. Приймає рішення, наприклад, виконувати повторне оцінювання чи ні. Працює в групі. Дає самооцінку своїй відповіді, обирає рецензента на свою відповідь. Визначає мету своєї діяльності, мету уроку. Оцінює соці¬альні звички, пов'язані зі здоров'ям, оточуючим середовищем. Бере участь у самоврядуванні. Ставить особистісно значущі цілі

Діяльність учителя Діяльність учнів
Полікультурна компетентність
Пропагує досягнення культури. Ви-ховує на прикладі видатних лю¬дей. Використовує у викладанні сво¬го предмета художню літературу та твори мистецтва. Висвітлює значен¬ня навчальної дисципліни для розви¬тку цивілізації. Мотивує роль даного предмета у житті учня. Сам є прикла-дом толерантного ставлення до ін¬ших людей Залучає до своєї відповіді або пись¬мової роботи інформацію полікультурного характеру. Визначає толе¬рантну поведінку щодо людей, які відрізняються за соціальною, расо¬вою, етнічною, релігійною та інши¬ми ознаками
Комунікативна компетентність
Використовує діалогічні методи. Організує дискусії. Розробляє пра¬вила ведення дискусії (краще спіль¬но з учнями). Спонукає висловлю¬вати власну думку. Стимулює на¬дання аргументованих відповідей. Вчить правильно ставити запитан¬ня та відповідати на них. Слідкує за культурою мовлення школярів і сам є взірцем цього. Пропонує письмові роботи у формі твору, есе, листа до товариша, звіту про експедицію, ві-ршів з певної теми навчальної дис-ципліни. Створює проблемні ситуа¬ції. Проводить нестандартні уроки, що розвивають комунікативні вмін¬ня — урок-суд, подорож, прес-кон¬ференцію тощо. Практикує захист учнями творчих робіт та проектів. Використовує інтерактивні мето¬ди навчання та прийоми педагогіч¬ної техніки комунікативної спря¬мованості — мозковий штурм, діло¬ві ігри тощо Висловлює свою думку. Вміє аргу¬ментовано її довести. Робить допо¬віді. Вміє написати тези, план, ре¬ферат. Проводить захист рефератів, проектів. Ставить запитання до учнів та вчителя. Відповідає на запитан¬ня учнів чи вчителя. Здатний до то-лерантності у спілкуванні: визначає свої помилки, уникає категоричнос¬ті, додержується культури дискусії. Використовує адекватну лексику
Діяльність учителя Діяльність учнів
Інформаційна компетентність
Пропонує завдання, для виконання яких необхідне звертання до альтер-нативних джерел інформації — до-даткової літератури, комп'ютерних баз даних, Інтернету тощо. Заохочує учнів до використання додаткової ін-формації. Консультує з питань тема-тики робіт та пошуку інформації. На-вчає учнів усвідомлено згортати ін-формацію, складаючи план, тези, конспект тощо. Стимулює критичне оцінювання інформації Добуває інформацію з різних дже¬рел — навчальної, довідкової, ен¬циклопедичної, науково-популяр¬ної, художньої літератури, періо¬дичної преси, недрукованих засобів масової інформації, комп'ютерних баз даних, Інтернету. Виділяє потріб-не із масиву інформації. Поєднує різ¬ні джерела інформації. Впорядковує свої знання. Опитує оточуючих. Об¬робляє документи та класифікує їх. Уміє використовувати нові інформа-ційні технології та швидко адапту¬ється до їх змін. Критично оцінює інформацію
Компетентність саморозвитку та самоосвіти
Стимулює самоосвітню діяльність учнів. Керує самостійною та само-освітньою роботою учнів. Відстежує динаміку розвитку учнів. Допомагає створити та здійснити програму самоосвіти та самореалізації учнів Створює програму самоосвіти та ак¬тивно реалізує її. Демонструє достат¬ню сформованість загально навчальних умінь. Має стійкі пізнавальні по¬треби та мотивацію. Уміє самостійно здобувати знання [43]
Компетентність продуктивної творчої діяльності
Стимулює творчість учнів. Викорис-товує інтерактивні методи. Прово¬дить нестандартні уроки. Організує дослідницьку роботу учнів Уміє бачити проблеми, шукати шля¬хи їх подолання, генерувати ідеї, спланувати та організувати свою діяльність тощо