Мета: розглянути роль НАТО у сучасному світі, обґрунтувати аргументи «за» і «проти» вступу України до НАТО; розвивати критичне мислення, вчити обсто¬ювати свою думку, визначати власну позицію з питан¬ня, аргументовано переконувати опонентів у правиль¬ності своєї позиції.

Обладнання: політична карта світу.

Тип уроку: урок-дискусія.

Хід УРОКУ

Учням заздалегідь повідомляють тему уроку-дискусії «Україна і НАТО: «за» і «проти». Клас поділяють на дві групи: одна група учнів аргументовано відстоює позицію «за вступ України до НАТО», друга — «проти всту¬пу України до НАТО». Учитель надає перелік запитань, які буде розглянуто під час дискусії, а учні, працюючи з додатковою літературою та іншими джерелами інфор¬мації, добирають відповідний матеріал.

Запитання для дискусії:

1. НАТО та безпека України.
2. НАТО та обороноздатність України.
3. НАТО та економіка України.
4. НАТО та суспільство України.

Довідка 1

Організація Північноатлантичного договору (НАТО від англ. «NATO» (north Atlantic Treaty Organization)) є військово-політичною міжнародною організацією гло¬бального масштабу. її було створено 4 квітня 1949 р. До її складу входять 26 країн: США, Великобританія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Канада, Італія, Норвегія, Франція, Португалія, Данія, Ісландія, Греція, ФРН, Туреччина, Іспанія, Чехія, Польща, Угорщина, Естонія, Латвія, Литва, Словаччина, Словенія, Румунія і Болгарія. У 1999 р. відбулася так звана «перша хвиля» розширен¬ня НАТО, у 2004 р. — «друга хвиля». Франція у 1966 р. вийшла з військової структури блоку, але залишилась його членом. Головну роль у НАТО відіграють СІЛА. Штаб-квартира блоку розміщена у Брюсселі (Бельгія).
Основними завданнями НАТО є гарантування безпеки країнам, об'єднання зусиль, спрямованих на організацію колективної оборони, утримання стабіль¬ності в зоні Північної Атлантики. Вищий керівний ор-ган: сесія Ради НАТО (між сесіями — Постійна рада).

Важливими органами є Комітет військового плану¬вання, Військовий комітет, Комітет ядерної оборони. Робочий керівний орган НАТО — Міжнародний секре¬таріат на чолі з Генеральним секретарем.

Довідка 2

Перші контакти Україна — НАТО були започатковані восени 1991 p. A 23 лютого 1992 р. відбувся перший візит Генерального секретаря НАТО М. Вернера до Києва. З того часу почалися активні контакти і співробітництво України з НАТО. 8 червня 1992 р. Президент України здійснив візит до штаб-квартири НАТО у Брюсселі. 14 ве¬ресня 1994 р. на спеціальному засіданні Ради НАТО офіційно було схвалено першу Індивідуальну програ¬му партнерства (ШП) між Україною і НАТО. 9 липня 1997 р. у рамках Мадридського саміту НАТО відбуло¬ся підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО. Від України документ підписав Президент України, а з боку НАТО — Генеральний сек¬ретар X. Солана та глави держав чи урядів країн-членів НАТО. У 1997 р. засновано Центр інформації та доку¬ментації НАТО в Україні. У 1997 р. засновано Місію України при НАТО та призначено Військового пред-ставника. У липні 2002 р. підписано Указ Президента України «Про затвердження стратегії України щодо Організації Північноатлантичного договору (НАТО)». 30 серпня 2002 р. рішенням Президента України ство-рено Державну раду з питань європейської та євроат¬лантичної інтеграції України. 11 січня 2003 р. Указом Президента України створено Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України.

I етап дискусії «НАТО та безпека України»

1-й аргумент «проти вступу». НАТО — передусім військовий блок з відповідними зобов'язаннями і на¬слідками для країн-учасниць. Під час війни ці країни зобов'язані взяти участь у «колективній самообороні». У ст. 5 Вашингтонського договору 1949 р. проголоше¬но, що напад на одну чи більше країн Альянсу розгля¬датиметься рештою як напад на всі країни-учасниці. Дослівно: «Сторони погоджуються, що збройний на¬пад на одну або кількох з них у Європі чи у Північній Америці вважатиметься нападом на них усіх». Якщо Україна, яка не була членом НАТО, надіслала свої вій¬ська до Іраку, то куди вона направлятиме свої війська, якщо стане членом НАТО і буде зобов'язана виконува¬ти положення статті 5 Договору?

1-й аргумент «за вступ». НАТО з 1949 р. до 1999 р. не розпочала жодної війни. За той самий період СРСР та Варшавський пакт здійснили агресії проти Угорщини (1956 p.), Чехословаччини (1968 р.) та Афганістану (1979 p.). Єдина війна, яку за свою історію провела НАТО, — проти Югославії у 1999 р. Для Альянсу на сучасному етапі важливим стало завдання перетворен¬ня із суто оборонної військової структури країн Заходу на військово-політичну організацію безпеки. Згідно з Вашингтонським договором від 1949 р. Україна, коли вступить до НАТО, буде зобов'язана надавати зброй¬ну підтримку союзникам по блоку тоді, коли на їхню територію буде здійснено напад в Європі, Північній Америці та в Атлантичному океані на північ від тропі¬ка Рака. У тій самій ст. 5 Договору зазначено: «У разі здійснення такого нападу кожен союзник надасть до¬помогу тій стороні або сторонам, які зазнали нападу... здійснить такі дії, які він вважає необхідними, включа¬ючи застосування збройної сили». Рішення щодо того, чи слід передавати свої збройні сили під командуван¬ня НАТО, приймає особисто кожна країна-учасниця. Аналогічно члени НАТО зобов'язані будуть надавати підтримку Україні в разі агресії проти нашої держави. Участь в інших операціях поза межами цієї норми є суто добровільною.

2-й аргумент «проти вступу». Геополітично Україна розташована у трикутнику США — ЄС — Росія. Якщо за часів «холодної війни» авангардом НАТО була Атлантика (вісь США — Західна Європа), то після за¬кінчення «холодної війни» авангард перемістився майже цілком до Європи, причому із Західної до Центральної, а потім — до Східної. Вступ східноєвропейських країн до НАТО підвищив вірогідність чергової європейської війни. У разі якщо НАТО почне «брязкати зброєю», Росія буде змушена використати ядерну зброю (за від¬сутністю інших засобів оборони). І першими під ядерні заряди Росії потраплять передові натівські аеродроми та інфраструктура базування на території східноєвро¬пейських країн, що є тепер східним або «санітарним» кордоном НАТО. Оскільки Україна розташована на стику кордонів НАТО і СНД, маючи так зване «буфер¬не» положення, удари сторін, що воюють, її не оминуть. Нині навіть чинна Воєнна доктрина України зазначає: «У найближчій перспективі можливість широкомасш¬табного застосування воєнної сили проти України є малоймовірною. Проте не виключається можливість, що за певних обставин Україна може бути втягнута у воєнні конфлікти різної інтенсивності».

2-й аргумент «за вступ.» У заяві посла США в Україні В. Тейлора йшлося: «НАТО не має планів розміщува¬ти військові бази на території України у разі її вступу до НАТО». Крім того, НАТО заявила, що не планує розміщувати на територіях нових членів Альянсу ані ядерну зброю, ані засоби її доставки.

Організація досі не розмістила жодної значної військової бази на тери¬торіях нових членів. Насправді НАТО — це оборонний союз. У сучасних умовах існуючі структури безпеки (ООН, НАТО, ОБСЄ, ЄС, Рада Європи) постали пе¬ред проблемами визначення нових загроз та ризиків, а також перед проблемою визначення шляхів розбудо¬ви ефективної та дієздатної системи безпеки у Європі. Саме югославська криза показала країнам Центральної і Східної Європи обмежені можливості ЄС та ОБСЄ у справі врегулювання конфліктів. Водночас успіх опера¬ції «Буря в пустелі» значно підвищив авторитет НАТО і насамперед США.
3-й аргумент «проти вступу». Кажучи про членство в НАТО, зазвичай беруть до уваги зовнішні військово-політичні функції блоку. Однак необхідно враховувати і внутрішні військово-політичні функції Альянсу щодо забезпечення стабільності країн-учасників. Тобто країна-учасник тим самим наділяє цю організацію правом прямого контролю, у тому числі можливого збройного втру¬чання у свої внутрішні справи. У такому випадку зовніш¬ня політика України може потрапити під жорсткий кон-троль Ради НАТО, у якій домінують США і Німеччина, що практично й визначають політику цього блоку.

3-й аргумент «за вступ». Для іміджу НАТО не буде зайвим, якщо її перестануть ототожнювати із США. НАТО — це не тільки США. Адже, крім Сполучених Штатів, до Альянсу входять 24 європейські держави, з яких 21 є членом ЄС. Тепер Альянс слід розглядати не тільки і не стільки як військову організацію, скільки як клуб цивілізованих, демократичних держав з високи¬ми стандартами життя населення, систему колективної безпеки. У НАТО діє механізм обов'язкового консенсу¬су під час ухвалення рішень. Вона не вимагає відмови від національного суверенітету і не має структури або органу, якому його можна було б делегувати.

4-й аргумент «проти вступу». Вступ до НАТО немож¬ливий без вирішення питання кордонів та територій. Одним з критеріїв вступу до Альянсу є вирішення дер¬жавою-кандидатом усіх своїх територіальних проблем та відсутність претензій до сусідів. З переважною більшістю країн-сусідів наша держава уклала базові договори про дружбу і співробітництво, про визнання кордонів і тери¬торіальної цілісності. Проте невирішеними залишають¬ся деякі питання щодо кордонів України з Російською Федерацією стосовно демаркації кордонної лінії. Нерозв'язаною остаточно залишається проблема визнан¬ня демаркаційної лінії українсько-румунського кордону. Існує також проблема делімітації кордону між Україною та Білоруссю, довжина якого становить 1000 км.

4-й аргумент «за вступ.»Усі територіальні питання у разі вступу до НАТО відійдуть на другий план, адже ми будемо впевнені у нашій цілковитій безпеці. У разі вступу до Альянсу захист України від збройного нападу стане колективним обов'язком. Крім того, блок сприяє створенню умов для розробки країнами двосторонніх або багатосторонніх механізмів для вирішення таких питань, як візовий та прикордонний пропускний ре-жим, угоди про транзит тощо. При цьому жодних ви¬мог щодо візового режиму своїх членів з третіми краї¬нами НАТО не висуває, оскільки це суперечило б її природі як оборонного альянсу. Кожна країна — член НАТО має суверенне право сама визначати свою візову політику щодо будь-яких країн.

II етап дискусії «НАТО та обороноздатність України» 1-й аргумент «проти вступу». Вступ до НАТО зруй¬нує військово-промисловий комплекс (ВПК) України. На сьогодні в Україні відновлено замкнуті цикли ви¬робництва основної номенклатури військової техні¬ки: бронетанкової, авіаційних ракет, радіолокаційних систем, автоматизованих комплексів, інженерної тех¬ніки, засобів навігації та керування рухом. У разі всту¬пу України до Альянсу вона буде змушена повністю перейти на натівське озброєння та військову техніку. Членство в НАТО вимагає виконувати обов'язки, ви¬значені у Вашингтонському договорі, а також спромож¬ності це робити, тобто, які кошти необхідно буде виді¬лити для утримання національних збройних сил згід¬но зі стандартами НАТО. Альянсом встановлено, що країни — члени НАТО повинні витрачати на потреби оборони не менше 2 % ВНП країни.