Вступ.

І. Метод „Ажурна пилка” („Мозаїка”, „Джиг-со”).

ІІ. Застосування методу „Ажурна пилка”
на уроках вивчення нового матеріалу.
2.1. Застосування методу перед вивченням цілої теми.

2.2. Використання методу перед проведенням
кількох уроків, об’єднаних спільною тематикою.

2.3. Застосування методу при вивченні матеріалу лише одного уроку.

ІІІ. Використання методу „Ажурна пилка”
при закріпленні вивченого матеріалу.

IV. Особливості роботи методом „Ажурна пилка”
на лабораторно-практичних заняттях.

Висновок.

Додатки (розробки уроків).
1. Системний блок: основні елементи та порти.
Внутрішня організація системного блоку.

2. Форматування символів в MS Word.

3. Формули в MS Excel.

4. Підсумковий урок по темі „Текстовий редактор MS Word”.

5. Робота з автофігурами.

ВСТУП.

У психолого-педагогічній літературі немає єдиного під¬ходу до визначення групової навчальної діяльності. Групова навчальна діяльність – це форма організації навчання в малих групах учнів, об'єднаних загальною на¬вчальною метою при опосередкованому керівництві викладачем і в співпраці з учнями.
Завданням технології групової навчальної діяльності є:
– розвивати учня як суб'єкта навчальної діяльності
– навчати учнів співпраці у виконанні групових за¬вдань;
– формувати комунікативні вміння учнів;
– формувати рефлексивні компоненти навчальної діяль¬ності: цілеспрямованість, планування, контроль, оцінку;
– поєднувати фронтальну, індивідуальну та групову форми навчальної діяльності.
Як вид навчальної діяльності учнів, групова діяльність багатофункціональна. У ній учні показують високі результати засвоєння знань, формування вмінь. Пояснюється це тим, що в цій роботі слабкі учні виконують за обсягом будь-яких вправ на 20 30% більше, ніж у фронтальній роботі. Групова форма роботи сприяє також організації більш ритмічної діяльності кожного учня.
Важливу роль групова діяльність відіграє у досягненні ви¬ховної функції навчання. У груповій навчальній діяльності формується колективізм, моральні, гуманні якості особистості. Важливу роль у формуванні цих якостей відіграють особливості організації групової роботи; розподіл функцій і обов'язків між учасниками діяльності, обмін думка¬ми, взаємна вимогливість і допомога, взаємоконтроль і взаємооцінка.
Групова навчальна діяльність виконує й організаційну функцію, Полягає вона в тому, що учні вчаться розподіляти обов'язки, вчаться спілкування один з одним, розв'язують конфлікти, що виникають у спільній діяльності. В груповій роботі дитина бере на себе функції вчителя і виконує дорослі види діяльності. Форма організації навчання у малих групах уч¬нів, об'єднаних спільною навчальною метою, відкриває для учнів можливості спів¬праці зі своїми ровесниками, дозволяє реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями високих результатів засвоєння знань та формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднується з традиційними формами і методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання.
Таким чином, групова форма навчальної діяльності в порівнянні з іншими організаційними формами має низку значних переваг:
1. За той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший.
2. Висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь.
3. Формується вміння співпрацювати.
4. Формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми.
5. Розвивається навчальна діяльність (планування, реф¬лексія, самоконтроль, взаємоконтроль).
Основними ознаками групової роботи є:
1. Поділ класу на групи для досягнення конкретного нав¬чального результату.
2. Склад групи не може бути постійним протягом тривалого часу. Він змінюється залежно від змісту і характеру навчаль¬них завдань, що необхідно виконати.
3. Кожна група розв'язує певну проблему, визначену завдан¬ням, яке може бути:
• за складністю однаковим для гетерогенних (складаються з учнів з різним рівнем пізнавальних можливостей) груп або диференційованим для гомогенних (складаються з учнів, приблизно рівних за пізнавальними можливостями);
• за змістом та навчальною метою однаковим для всіх груп (не залежно від складу групи);
• за змістом взаємодоповнюючим або послідовно пов'язаним із завданнями інших груп за логікою матеріалу, що дозволяє вивчити проблему з різних боків;
• за способом (процедурою) виконання різним або однаковим.
Кількість учнів у групі залежить від загальної кількості їх у класі, характеру й обсягу знань, що опрацьовуються, наявності необхідних матеріалів, часу, відведеного на виконання роботи. Вона обумовлюється наданням кожному учневі можливості зро¬бити чітко визначений внесок у виконання завдання. Оптималь¬ною вважають групу з 3-6 осіб, тому що за меншої кількості уч¬ням важко різнобічне розглянути проблему, а за більшої – складно врахувати, яку саме роботу виконав кожний учень.
Зі збільшенням розміру групи збільшується рівень набуття спроможності, досвіду і навичок. Проте підвищується ймовір¬ність порушень правил поведінки, прийнятих усіма.
Групи непарної і парної кількості членів – незгода складні¬ше долається в групах з парною кількістю членів. Групам з непарною кількістю властива краща спроможність вибратися з глухого кута.
Групи з двох осіб (пара) – високий рівень обміну інформа¬цією і низький рівень незгоди. Але якщо в такій групі запану¬ють емоції, ситуація може зайти в глухий кут, бо тут відсутня третя людина для примирення.
Групи з трьох осіб – найбільш стабільні групові структури випадкових змінних коаліцій, але двоє сильніших у цій групі можуть домінувати над третьою людиною.
П'ять осіб – оптимальний розмір навчальної групи. Він до¬сить великий для групової стимуляції і досить малий для особи¬стого визнання. Співвідношення 2:3 забезпечує меншість підтримкою.
Об'єднання в групи може здійснюватись вчителем (за результатами жеребкування, за рівнем знань і т.д.) або самими учнями за власним вибором. В окремих випадках учитель може зберегти групу, яка вже почала працювати над проблемою, на кілька уроків у постій¬ному складі або виділити постійно (на певний час) діючу групу експертів, спостерігачів тощо.
Організовуючи групову діяльність на занятті, вчитель пови¬нен дотримуватися таких вимог:
1. Чітко формулювати пізнавальні завдання.
2. Завдання мають бути проблемними, спонукати учнів до активності, до творчого мислення, до пошуку нових знань і нових способів дій.
3. Уважно спостерігати за ходом навчальної діяльності в малих групах.
4. Зосередити увагу на діяльності слабких учнів.
5. Заздалегідь інструктувати ланкових, спрямовуючи їх ро¬боту в групі.
6. Не створювати ніякого змагання на швидкість виконан¬ня завдань.
Керівна роль викладача у навчальному процесі при цьому ніяким чином не зменшується. У груповій навчальній діяльності викладач повинен стати невидимим диригентом, який вміє вчасно почути, помітити, виправити, підтримати кожного учня, організувати співпрацю дітей. Групова діяльність, на відміну від фронтальної та індивідуальної, не ізолює учнів один від одного, а навпаки, дозволяє реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співпраці.
Особливістю використання групових методів навчання в професійно-технічних навчальних закладах є те, що вік учнів становить 15-18 років, тобто вони вже мають певні комунікативні навики, що значно спрощує роботу в групах.
Одним із методів групового навчання є метод „Ажурна пилка” („Мозаїка”, „Джиг-со”). Застосування цього методу дозволяє не лише опрацьовувати новий матеріал в окремих групах, але і дає змогу учням передати набуті знання іншим учасникам навчального процесу. Тобто завдяки цьому методу виконується одна з головних умови результативного навчання – „навчаючи-навчаюсь”.

І. Метод „Ажурна пилка” („Мозаїка”, „Джиг-со”).

Суть методу полягає в тому, що вся навчальна група розбивається на так звані „домашні групи”, кожна з яких виконує певне завдання. Потім створюються „експертні групи”, до яких входять по одному з представників „домашніх груп”. При роботі в „експертній групі” ці представники будуть „експертами” кожен з свого питання. Учні-„експерти” обмінюються своїми знаннями, отриманими при виконанні завдань, з представниками інших „домашніх груп”, а потім, повернувшись до своєї „домашньої групи”, обговорюють матеріал, отриманий при роботі в „експертній групі”.
Цей метод традиційно використовується при поясненні нового матеріалу в тих випадках, коли учням потрібно засвоїти велику кількість знань за короткий проміжок часу і заміняє лек¬цію тоді, коли початкова інформація повинна доноситися до учнів перед прове¬денням основного уроку або циклу уроків.

Організацію роботи учнів в цьому випадку можна розділити на такі етапи:
І етап.
Весь матеріал, що потрібно розглянути на уроці, розбивається на частини і по кожній з частин підбирається роздатковий матеріал. Це можуть бути схеми, таблиці, рисунки або звичайний текст. Бажано створити декілька комплектів одного і того ж матеріалу, щоб його зміг отримати кожен учень.

ІІ етап.
При підготовці кабінету до уроку бажано розставити всі парти попарно для полегшення роботи учнів в домашніх та експертних групах. На парти для експертних груп потрібно покласти прикметні знаки, щоб кожен учень міг побачити, де буде знаходитись його експертна група.

ІІІ етап.
Готуються таблички з кольоровими позначками, щоб учні змогли визначити завдання для їхньої групи. Кожен учень входитиме у дві групи – „домашню” й „експертну”. Спочатку учні об’єднуються у „домашні групи” (4 5 чол. В кожній групі), а потім створюються „експертні групи”, використовуючи наприклад кольорові позначки, що їх викладач попередньо роздає учням. У кожній „домашній групі” всі її учасники повинні мати позначки різних кольорів, а у кожній „експертній” – однакові. Як показує досвід, домашні групи краще створювати з учнів, що мають приблизно однаковий рівень знань. Тоді можна буде роздати більш складний матеріал сильнішим домашнім групам, а простіший матеріал – слабшим. В цьому випадку слабкі учні зможуть опрацювати матеріал на досить високому рівні для його подачі іншим учням.

IV етап.
„Домашнім групам” дається порція інформації для засвоєння, кожній групі – свою. Це можна зробити як напередодні проведення уроку (якщо матеріал складний), так і під час уроку. Завдання кожного учня „домаш¬ніх груп” – опрацювати надану інформацію та опанувати нею на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими.

V етап.
Після завершення роботи „домашніх груп” учням пропонується розійтись по своїх „експетрних групах”, де вони стануть „експертами” з окремої теми (своєї частини інформації). В кожній „експертній групі” має бути представник із кожної „домаш¬ньої групи”.

VI етап.
Кожна „експертна група” повинна вислухати всіх пред¬ставників домашніх груп і проаналізувати матеріал в цілому, провести його експертну оцінку за визначений час (для цього може знадобитися цілий урок, якщо матеріал складний або ве¬ликий за обсягом).

VII етап.
Після завершення роботи учні повертаються «додому». Кожен учень має поділитися інформацією, от¬риманою в „експертній групі” з членами своєї „домашньої” гру¬пи. Завданням „домашніх груп” у цьому випадку є остаточне узагальнення та корекція всієї інформації.

Схема роботи учнів за методом „Ажурна пилка”
(традиційний метод)

ІІ. Застосування методу „Ажурна пилка”
на уроках вивчення нового матеріалу.
Традиційну методику краще застосувати на першому уроці вивчення нової теми. Існує декілька варіантів його застосування в залежності від кількості уроків, які можна охопити за допомогою цього методу

В цьому випадку роботу учнів за цим методом краще розрахувати на цілий урок. Перевагою використання цього методу буде те, що учні будуть краще орієнтуватися в матеріалі при його наступному вивченні. До недоліків можна віднести те, що отримані учнями знання будуть поверхневими і викладач на наступних уроках повинен буде більш детально розглянути кожне питання (додаток №1).

При даній формі роботи функції викладача полягають в основному в підборі роздаткового матеріалу та організації роботи учнів.

В цьому випадку матеріал розглядається більш детально і на наступних уроках відбувається в основному узагальнення та практичне закріплення знань учнів по вивчених питаннях (додаток №2).

Варіанти проведення уроків
1. Застосування традиційного методу.
При цьому для самостійного вивчення учням можна запропонувати набагато складніший роздатковий матеріал, який би повністю або майже повністю розкривав ті питання, які потрібно розглянути. Тоді на наступних уроках можна лише узагальнити та закріпити отримані знання.
Для оцінювання роботи кожного учня в цьому випадку можна запропонувати наступне. В кожній експертній групі можна посадити так званих „ревізорів” з числа найсильніших учнів. Ці учні також повинні пропрацювати коротко весь матеріал, що роздається „домашнім групам” для самостійного опрацювання. Завданням „головних експертів” буде оцінка доповідей кожного „експерта”. Для полегшення їх роботи, кожному з них можна роздати бланки, в які повинні виставлятися оцінки за різними критеріями.

Приблизна схема бланку оцінювання.
№ п/п
Прізвище, ім’я
„експерта” Знання матеріалу
(5 балів) Науковість пояснення
(3 бали) Зрозумілість пояснення
(2 бали) Використання наочності та прикладів
(2 бали) Загальна оцінка
1. Іванов Іван
2. Петров Петро
3. Сидоров Сидір

Крім того, в задачу „ревізорів” може входити координація роботи „експертної групи”, встановлення порядку виступів учнів і т.д.

2. Використання лише однієї „експертної групи”.
Можна видати роздатковий матеріал лише найсильнішим учням по одному з кожної „домашньої групи”. Тоді буде організовуватися тільки одна „експертна група”, в якій „експерти” кожної „домашньої групи” будуть ділитися своєю порцією знань з іншими „експертами”. Після цього вони повертаються до своїх „домашніх груп” і передають свої знання своїм товаришам по групі. В цьому випадку роботу „експертів” оцінює сам викладач.

Схема роботи учнів за методом „Ажурна пилка”
(використання однієї „експертної групи”)

3. В ролі „головного експерта” у всіх питаннях виступає викладач.
В цьому випадку учням-„експертам” не потрібно давати якийсь роздатковий матеріал для самостійного опрацювання – цей матеріал повинен розказати сам викладач, а „експерти” повинні лише донести нові знання до своїх „домашніх груп”. В цьому випадку учнів можна оцінити лише після закінчення роботи „експертів” в своїх „домашніх групах”.

Для цього можна використовувати всі попередні варіанти проведення уроку методом „Ажурна пилка”. Застосовувати цей метод можна як на протязі цілого уроку, так і його частини. В цьому випадку у викладача залишається час на закріплення нового матеріалу і перевірки знань учнів (додаток №3).

ІІІ. Використання методу „Ажурна пилка”
при закріпленні вивченого матеріалу.

Як вже було сказано, метод „Ажурна пилка” традиційно використовують при вивченні нового матеріалу. Але як показує практика, цей метод також можна досить ефективно використовувати і при проведенні уроків узагальнення та закріплення нового матеріалу (додаток №4).
Такий урок можна провести за наступними етапами:
І етап. Викладач готує для кожної „домашньої” групи певні завдання. Такими завданнями можуть бути тести, кросворди, створення технологічних карток, вирішення якоїсь проблемної ситуації і т.д.
ІІ етап. Учні в „домашній” групі разом виконують це завдання, після чого розходяться по своїх „експертних групах”
ІІІ етап. В „експертній” групі кожен учень повинен продемонструвати виконання завдання іншим „експертам”.
IV етап. Після роботи в „експертній” групі учні повертаються „додому” і обговорюють виконання завдань.
На таких уроках можна використати як традиційну методику, коли створюється декілька „експертних” груп (при цьому будуть задіяні всі учні), так і випадок, коли створюється лише одна експертна група, до якої входять по одному представнику від кожної „домашньої” групи.
Для оцінки роботи учнів як і при вивченні нового матеріалу, в кожній „експертній групі” можна посадити „ревізора”, який повинен вміти виконувати кожне завдання. Знову ж таки, при цьому можна використати картки „обліку” знань кожного учня за різними критеріями: правильність виконання завдання, обґрунтованість способу виконання, науковість пояснення і т.д.

IV. Особливості роботи методом „Ажурна пилка”
на лабораторно-практичних заняттях.

Проблемою використання методу на лабораторно-практичних заняттях з „Програмного забезпечення сучасного ПК” є те, що „домашні” та „експертні” групи не можуть бути більшими 2-3 учнів, що зумовлено особливостями роботи на персональному комп’ютері. Тому проведення такого уроку більше нагадує роботу в парах та трійках (додаток №5).
Етапи проведення лабораторно-практичного заняття методом „Ажурна пилка”:
І етап. Група ділиться на 6 „домашніх груп” по два учні в кожній (при умові, що в комп’ютерному класі 6 комп’ютерів).
ІІ етап. „Домашнім групам” видаються три практичних завдань (однакові завдання видаються 1 і 4, 2 і 5, 3 і 6 групам).
ІІІ етап. Учні виконують практичні завдання, після чого формується чотири „експертні групи” по три учня в кожній. При цьому в кожну „експертну групу” не повинні входити учні, які виконували однакові завдання.
IV етап. В „експертних” групах кожен учень повинен показати виконання свого практичного завдання, після чого всі розходяться по своїх „домашніх” групах.

Схема роботи учнів за методом „Ажурна пилка”
(лабораторно-практичне заняття)

Висновок.

Таким чином, застосовуючи метод „Ажурна пилка” як при поясненні нового матеріалу, так і при його закріпленні можна значно урізноманітнити навчальний процес, що сприятиме зацікавленості до навчання з боку учнів та зростанню рівня їх знань. Використання даного методу як одного з групових форм організації ді¬яльності учнів у рамках класно-урочної системи навчання дає змогу позбутися деяких її вад і є однією з умов використання ін¬терактивних технологій навчання.
Але незважаючи на зазначені позитивні характеристики групо¬вої діяльності, абсолютизувати її, підміняти нею індивідуаль¬ну чи фронтальну роботу було б великою помилкою. Порівняльний аналіз дидактичних можливостей фронтальної, індивідуальної та групової діяльності показує, що в реаль¬ному навчальному процесі вони не можуть функціонувати ізольовано одна від одної. І тому одним із головних завдань викладача є необхідність їх оптималь¬ного поєднання у плануванні навчального процесу.

Додаток №1

ПРЕДМЕТ: АРХІТЕКТУРА КОМП’ЮТЕРНИХ СИСТЕМ.

ТЕМА ПРОГРАМИ: ВНУТРІШНІ ПРИСТРОЇ ПК.

Поурочне планування циклу уроків, що вивчаються

№ п/п Тема уроку Кількість годин
1. Внутрішня організація системного блоку. 1
2. Процесор. 1
3. Материнська плата. 1
4. Внутрішня пам’ять комп’ютера. 1
5. Зовнішня пам’ять комп’ютера. 1
6. Відеокарти та відеоакселератори. 1
7. Звукова карта. 1
8. Жорсткий магнітний диск (вінчестер). 1
Всього: 8

ТЕМА УРОКУ: ВНУТРІШНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМНОГО БЛОКУ.

МЕТА УРОКУ: коротко розглянути основні внутрішні пристрої персонального комп’ютера та деякі їх характеристики. Навчити учнів орієнтуватися у внутрішній будові системного блоку. Розвивати знання учнів про пристрої ПК.

ВИХОВНА МЕТА УРОКУ: виховувати в учнів комунікативні здібності та навички щодо навчання інших.

ТИП УРОКУ: вивчення нового матеріалу.

МЕТОДИ: метод „Ажурна пилка” (традиційна форма), робота в групі.

МАТЕРІАЛИ ТА ОБЛАДНАННЯ: роздатковий матеріал для домашніх груп, різнокольорові таблички для кожного учня, таблички з номерами „домашніх груп” та кольорами „експертних груп”, кросворди для кожної „домашньої групи”.

ПІДГОТОВКА ДО УРОКУ.
1. Поділ групи на 5 „домашніх груп” по 6 учнів в кожній групі. Видача кожному учню кольорових карток для формування 6 „експертних груп”.
2. Підготовка та видача роздаткового матеріалу кожному члену „домашньої групи” для самостійного опрацювання вдома (за 3 дні до проведення уроку).
Теми для вивчення:
– „Процесор”.
– „Материнська плата”.
– „Пам’ять персонального комп’ютера”.
– „Жорсткий магнітний диск”.
– „Пристрої для роботи з відео та звуковою інформацією”.
– „Основні порти та роз’єми системного блоку”.
Підготовка кабінету до проведення уроку:
– Розставити окремо парти для „домашніх” та „експертних” груп.
– На парти для „домашніх груп” поставити таблички з номерами групи та назвою теми
– На парти для „експертних груп” поставити таблички різних кольорів.
– Записати на дошці загальну тему уроку та всі теми, які будуть вивчатися на уроці.

ХІД УРОКУ.

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.
Перевірка наявності учнів на уроці. Формування „домашніх груп”.

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ.
Перевірка наявності опорних конспектів в кожній „домашній групі” та їх корекція.

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
Повідомлення теми та мети уроку. Пояснення правил роботи на уроці.

ІV. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ.
Питання:
– Які основні принципи роботи персонального комп’ютера?
– На які основні частини поділяється апаратна частина інформаційної системи?
– Які пристрої відносяться до внутрішніх пристроїв ПК?