1.Характеристика Word
Word — професійний текстовий процесор, за допомогою якого можна вводити, редагувати та форматувати текст.
Word є новітньою версією текстового редактора, що входить до складу пакета Microsoft Office . Він ґрунтується на фундаменті цього пакета і попередніх версіях сім'ї Word та надає значно розширені можливості для оброблення документів. Це — множинний буфер обміну; вдосконалені графічні засоби і довідкова система; нові інструменти для роботи з таблицями та засоби керування документами; меню і панелі інструментів, які автоматично настроюються, а також розвинуті засоби взаємодії додатків і колективного використання даних на основі мережних технологій Інтернету. Останнє нововведення істотно відрізняє Word 2000 від попередніх версій і дає змогу збагатити його функціональні можливості щодо доступу до великих обсягів інформації.
В основу функціонування Word покладено принцип (тобто «що ви бачите, те й одержуєте»). Системний інтерфейс редактора Word не потребує спеціальних знань у сфері комп'ютерної техніки й інформатики і дає змогу бачити результат роботи в тому вигляді, в якому він буде надрукований на папері. Редактор Word забезпечує:
• введення, перегляд та редагування тексту;
• форматування абзаців і сторінок тексту, вибір типу шрифту, його розміру, накреслення та кольору;
• виділення фрагментів тексту, їх вирізування, копіювання і вставлення в документи, починаючи з позиції курсору;
• надання користувачеві контекстуальної допомоги, аж до звернення за довідками до глобальної мережі Інтернет;
• вибір і створення стилю та шаблону документа;
• збереження документа на магнітному диску у вигляді файлів із певним ім'ям і розширенням doc; відкривання та завантаження файла з магнітного диска в оперативну пам'ять;
• перейменування, копіювання, вилучення, перегляд і друкування файла документа;
• перевірку правопису, створення словників користувача;
• створення змісту, алфавітного покажчика, виносок та приміток;
• формування, редагування, оброблення і сортування таблиць;
• вставлення в текст документа ілюстрацій з інших додатків, що входять до складу програмного середовища Microsoft Office;
• зміну власних режимів роботи, створення макросів й установлення значень основних параметрів середовища Word;
• створення поштової кореспонденції, використання сучасних засобів зв'язку (факсу, електронної пошти та Інтернету);
• використання таких процедур, як автокорекція, автоформатування, автотекст, текстові спецефекти і т. ін.
У середовищі Windows реалізовано технологію OLE. Редактор Word підтримує цю технологію, завдяки чому в його документи можна вставляти різноманітні об'єкти, створені в інших програмах-додатках. При цьому вмонтований об'єкт стає частиною поточного документа.
У Word, як правило, входять такі програми-додатки, що підтримують OLE:
• Microsoft WordArt — програма введення текстових спецефектів;
• Microsoft Graph — програма створення ділової графіки;
• Microsoft Equation Editor — програма введення математичних формул і рівнянь та ін.
Word має властиву всім додаткам до Windows могутню систему оперативної допомоги, що дає змогу користувачеві одержувати довідкову інформацію, не перериваючи роботи з документами. Через спеціальну команду Office на Web із меню Справка можна відразу ж перейти до заданої Web-сторінки, яка містить необхідні контекстні довідки, рекомендації та поради.
Редактор Word 2000 реалізує механізм гіпертекстових посилань, забезпечуючи доступ до потрібної інформації, розташованої в документах комп'ютера, Інтернеті або в локальній мережі. Такі посилання можуть указати на документи, що зберігаються у Web-вузлах, на файловому сервері або на дисках ПК.
Використовуючи функцію автоматичного визначення мови тексту, що вводиться, Word здатний правильно вибирати відповідні засоби для перевірки орфографії й автозмінювання. Редактор дає змогу виявляти та виправляти помилки, підбирати синоніми і т. д.
Word реалізує більшість можливостей настільної видавничої системи DTP (Desktop Publishing), призначеної для редагування книг, журналів, газет, рекламних оголошень тощо. Тут можна створювати управлінські документи та бланки, що за якістю не поступаються друкованим.
Word розпізнає більшість поширених і стандартних графічних форматів: Computer Graphics Metafile (.cgm), CorelDRAW (.cdr), Word Perfect Graphics (.wpg). Здатний імпортувати й експортувати графічні об'єкти документів, змінювати їхні розміри та положення, а також спосіб обтікання текстом.
Як додатки до Word можуть використовуватися і сучасні табличні процесори та СУБД, наприклад Microsoft Excel, Lotus 123, Quattro Pro, Microsoft Access, FoxPro, Base та ін.
2.Завантаження Word. Вікно текстового редактора Word
Після вмикання комп'ютера і введення відповідного пароля автоматично завантажується ОС Windows. Клацанням мишею на кнопці «Пуск» на екран викликають головне меню системи, у якому вибирають каскадне меню Программы, а потім — його пункт Microsoft Word. Як альтернативний варіант завантаження можна активізувати кнопку-піктограму із символом «W».
Після завантаження редактора на екрані монітора з'являються його основне вікно і невеличке вікно з текстом та фігуркою помічника-гіда. Останнє можна закрити, клацнувши мишею на його кнопці «Закрыть».
У верхній частині вікна текстового редактора Word розміщуються рядок заголовка, головне меню, панелі інструментів і горизонтальна лінійка форматування; у нижній — горизонтальна смуга прокручування та рядок стану системи; у правій — вертикальна смуга прокручування; у центрі — робоча ділянка вікна, а в лівій частині — вертикальна лінійка форматування. Більшість із перерахованих об'єктів можна вмикати або вимикати.
Word підтримує однодокументний інтерфейс SDI (Single Document Interface). Кожний відкритий word-документ має свій значок на панелі задач "Windows, що значно спрощує процедуру перемикання відкритих файлів-документів.
Рядок заголовка. Містить кнопку системного меню Word — ;, назву програми (Microsoft Word), назву поточного файла, наприклад: Документ 2, Частина1_1, Lec1_10 і т. д. Крім того, тут є стандартні кнопки вікна Windows: — згортання, — відновлення та — закриття вікна редактора Word.
Головне меню Word. Воно має дев'ять спадних меню: Файл, Правка, Вид, Вставка, Формат, Сервис, Таблица, Окно і Справка. Кожне меню виконує відповідні функції, має кілька команд керування роботою редактора і відкривається за допомогою миші або натисненням на клавішу разом із клавішею літери, підкресленої в імені меню, наприклад < Alt +Ф>, < Alt +П> і т. ін.
Кількість команд у меню та його склад у процесі роботи з документами постійно змінюються. В меню можна показати всі, тільки основні команди або команди, що найчастіше використовуються.
Можна також встановити спосіб виведення меню: «Нет», «Разветвление», «Соскальзывание», «Случайный выбор». Перший спосіб — стандартний. Після вибору другого способу меню розгортається згори вниз, а третього — починаючи з лівого верхнього кута. Четвертим способом меню відкривається по-різному.
Панелі інструментів. Це групи кнопок піктограм, за допомогою яких здійснюється швидший і наочніший вибір та виконання команд. У Word використовується кілька системних панелей інструментів: «Стандартная», «Форматирование», «Таблицы и границы», «Автотекст», «Формы», «Рисование», «Элементы у правления», «WordArt» та ін.
Крім традиційних панелей інструментів, Word 2000 містить низку інших вбудованих панелей («Буфер обмена», «Visual Basic», «Web» «Web-компоненты» та ін.) і надає користувачеві змогу їх модифікувати чи створити власні. Система здатна настроюватися автоматично. Таку можливість їй варто надати до втручання користувача. Будь-який елемент із головного меню або окремі команди можна пересилати на панель інструментів і в такий спосіб об'єднувати в одному місці всі засоби, необхідні для розв'язання конкретної задачі.
Як правило, на екран викликають тільки дві панелі інструментів: «Стандартная» і «Форматирование». Перша (табл. 1) містить кнопки виконання основних команд Word (створення, відкривання, збереження і друкування, редагування документа тощо), друга (табл. 2) — кнопки основних функцій форматування (вибір стилю документа, типу, розмірів і накреслення шрифту, способу вирівнювання тексту тощо).
Таблиця 1
3.Основні кнопки стандартної панелі інструментів

Кнопка Назва кнопки Виконувана операція
„Создать” Створення нового файлу з шаблоном „Обычный” (Normal.dot)
„Открыть” Відкривання наявного файлу
„Сохранить” Збереження документа у файлі за старим ім’ям
„Сообщение” Створення нового повідомлення електронної пошти
„Печать” Друкування документа
„Предварительный просмотр” Перегляд документа перед друкуванням
„Правописание” Перевірка правопису в тексті
„Вырезать” Передавання фрагменту тексту в буфер
„Копировать” Передавання копії фрагменту тексту в буфер
„Вставить” Вставлення вмісту буфера в текст
„Формат по абзацу” Застосування формату виділеного об’єкту до інших частин документу
„Отменить” Скасування останніх дій користувача
„Вернуть” Повторення останніх дій, що були скасовані
„Добавить гиперссылку” Встановлення в документ посилання для швидкого переходу в його межах або переходу до іншого документу
„Таблицы и границы” Форматування і редагування таблиці
„Добавить таблицу” Вставлення таблиці в текс
„Добавить таблицу Excel” Вставлення в текс аркуша з пакету Excel
„Колонки” Верстання тексту колонками
„Рисование” Вмикання режиму рисування
„Схема документа” Перегляд схеми документу
„Непечатаемые символы” Відображення символів форматування поточного документу
„Масштаб” Зміна масштабу зображення
„Справка” Виклик довідки

Таблиця 2І
Кнопка Назва кнопки Виконувана операція
„Стиль” Вибір стилю
„Шрифт” Вибір типу шрифту
„Размер шрифта” Розмір шрифту
„Полужирный” Вибір напівжирного шрифту
„Курсив” Вибір курсивного шрифту
„Подчеркнутый” Вибір шрифту з підкресленням
„По левому краю” Вирівнювання тексту по лівому краю
„По центру” Вирівнювання тексту по центру
„По правому краю” Вирівнювання тексту по правому краю
„По ширине” Вирівнювання тексту по ширині
„Нумерация” Додавання або видалення нумерації заданих абзаців
„Маркеры” Додавання або вилучення маркування заданих абзаців
„Уменьшить отступ” Зменшення відступу виділених абзаців на одну позицію табуляції
„Увеличить отступ” Збільшення відступу виділених абзаців на одну позицію табуляції
„Внешние границы” Вибір типу меж або лінії для виділеного фрагменту
„Выделение цветом” Вибір кольору лінії
„Цвет шрифта” Вибір кольору шрифту

При підготовці редактора до роботи користувач може оперативно вимикати окремі кнопки з панелей або доповнювати їх новими за допомогою команди Сервис—Настройка. Вмикання (вимикання) панелей інструментів вико¬нується командою Вид—Панели инструментов.
Лінійки форматування. За допомогою їх і миші можна швидко встановити відступи абзаців, розмір поля сторінки, розміри колонок на сторінках та в таблицях, а також точки табуляції тексту. Вмикання (вимикання) лінійок виконується через команду Линейка з меню Вид. У звичайному режимі перегляду документа на екран виводиться тільки горизонтальна лінійка. У режимах розмічання сторінок і попереднього перегляду документа з'являється також вертикальна лінійка. Під час аналізу структури ескізу документа лінійки зовсім не використовують.
Смуги прокручування. Ці смуги призначені для переміщення вмісту робочої ділянки вікна за допомогою миші по вертикалі та горизонталі. Клацанням мишею на кнопках із стрілками трикутниками вертикального прокручування документ переміщується на один рядок угору або вниз. Перехід між сторінками забезпечується клацанням мишею на іншій парі кнопок зі звичайними стрілками. Клацанням мишею на смузі прокручування вище або нижче індикатора бігунка переміщають документ на висоту екрана, відповідно, назад або вперед. Аналогічні наслідки дає застосування клавіш керування курсором. Порядок використання горизонтальної смуги прокручування є таким самим, як і вертикальної. Вмикають (вимикають) смуги прокручування, послуговуючись командою Сервис—Параметры—Вид.
Рядок стану. В нього виводять різноманітні повідомлення та довідкову інформацію (див. рис. 1), наприклад номери поточної сторінки і поділу документа, загальну кількість сторінок, відстань від курсору до верхньої межі сторінки, номер поточного рядка і позицію курсору в ньому, а також повідомлення про виконання системою окремих операцій (ЗАП, ИСПР, ВДЛ та ЗАМ). Останні викликають подвійним клацанням мишею. Вмикається (вимикається) рядок стану командою Сервис—Параметри—Вид.
4. Основні режими роботи Word
У Word використовується п'ять основних режимів зображення документа на екрані монітора:
• «Обычный» є стандартним режимом роботи з документом. Використовується для введення, редагування і форматування тексту;
• «Режим Web-документа». У ньому на екрані в збільшеному масштабі відображається тільки текст документа, решта елементів середовища Word (меню, панелі, смуги прокручування тощо) вимикаються;
• «Разметка страницы» забезпечує таке посторінкове зображення документа на екрані, яке він матиме на папері після друкування. Тільки в цьому режимі можна переглянути на екрані рисунки, ілюстрації, діаграми і та ін.;
• «Структура». У цьому режимі на екрані відображається тільки ескіз усього документа, тобто ієрархія його частин і заголовків. Вибираючи та переміщуючи рівні ієрархії, можна рухатися по тексту документа і змінювати положення його окремих фрагментів;
• «Главный документ» дає змогу створювати складні тексти, що мають кілька вкладених документів. При цьому створюються новий зміст, предметний покажчик і система перехресних посилань. У разі необхідності головний документ можна поділити на частини.
Перемикання режимів здійснюється за допомогою команди меню Вид або кнопок, розташованих у лівому нижньому куті вікна документа: — «Обычный», — «Электронный документ», — «Разметка страницы», — «Структура» (див. рис. 1).

Тема: Робота з текстом
План
1. Введення та редагування текстів
2. Форматування абзаців
3. Оформлення сторінок
1. Введення та редагування текстів
Введення тексту — це процес його набирання на клавіатурі комп'ютера При цьому текст заноситься у відеопам'ять і відображується на екрані монітора. Курсор вказує позицію на екрані, в яку буде відображатися символ, що вводиться.
Курсор можна переміщувати праворуч, ліворуч, вгору та вниз за допомогою клавіші переміщення курсора.
Для введення тексту необхідно встановити курсор у відповідну позицію екрана, вибрати необхідний регістр і алфавіт та перейти до натискання відповідних клавіш. Введення будь-якого рядка закінчується натисканням клавіші Enter. При цьому курсор автоматично переміщується на новий рядок.
Курсор можна переміщувати по тексту також за допомогою таких клавіш: 4 та ін. Крім того, у багатьох текстових редакторах можливий перехід до рядка з заданим номером.
Введення тексту здійснюється у двох режимах: вставки і в заміни. В режимі вставки символи рядка, що знаходяться праворуч від курсора, зсуваються праворуч і новий текст вставляється між символами, не витираючи їх. В режимі заміни нові символи вводяться замість старих, замінюючи їх. Перемикання з режиму вставки у режим заміни та навпаки здійснюється д допомогою клавіші Insert.
Розглянемо тепер найпростіші операції з редагування тексту. Під редагуванням розуміють виправлення помилок, що виникли при введенні тексту, і внесення змін до введеного тексту, у тому числі видалення і переміщення окремих його частіш та ряд інших операцій.
Найпростіші операції з редагування виконують за допомогою клавіш Del та Backspace.
У будь-якому текстовому редакторі реалізовані також такі можливості:
• розбиття рядка на два рядки
• з'єднання двох рядків в один;
• видалення рядка;
• вставка порожнього рядка
Майже в усіх текстових процесорах реалізовано можливість роботи з частинами (фрагментами) тексту, які попередньо певним чином виділяються. Основними операціями над частинами тексту є:
• видалення частини (фрагмента) тексту;
• переміщення фрагмента з тексту в спеціальний буфер (кишеню);
• переміщення фрагмента тексту в інше місце документа;
• зміна шрифту фрагмента тексту.
Редагуваня у багатьох текстових процесорах включає також контекстний пошук і заміну. Контекстний пошук — це автоматичний пошук у документі заданого слова або заданої фрази. Після завершення пошуку курсор встановлюється у рядок, що містить задане слово (або фразу).
Контекстна заміна — це заміна в документі вказаного слова (фрази) на нове задане слово (фразу). При цьому, звичайно, можна автоматично замінювати в Документі всі входження вказаних слів (фраз) від початку й до кінця текста та вибірково, на розсуд користувача.
Форматування та друкування тексту
В багатьох текстових процесорах реалізована функція форматування. При цьому форматувати можна як окремі абзаци, так і весь текст. Форматування як правило, містить:
• установлення лівої межі абзацу (тексту);
• установлення правої межі абзацу (тексту);
• зсув початку першого рядка абзацу відносно його лівої межі;
• розбиття тексту на сторінки та ін.
Форматування також включає розмічування та виділення окремих елементів тексту, наприклад:
• зміну шрифту окремих слів, рядків, абзаців;
• підкреслювання, розрядка слів, посилення яскравості (жирності). Текст документа можна розбивати на сторінки. При цьому перед розбиванням тексту задаються параметри сторінок. Ці параметри можуть містити:
• установку міжрядкового проміжку в інтервалах;
• установку довжини сторінки в інтервалах;
• установку номера першої сторінки документа.
В ряді текстових процесорів вгорі кожної сторінки крім її номера може розміщуватися рядок з постійною інформацією, наприклад, з найменуванням документа. Рядок з такою інформацією Часто називають колонтитул .
Майже в усіх текстових процесорах реалізовано функцію друкування документів. При цьому в багатьох з них можна керувати режимами друкування. Управління режимами друкування звичайно містить:
• установлення якості друкування. Якість друкування залежить від того, чи друкується текст за допомогою шрифту, вбудованого в принтер, чи він друкується у графічному режимі. У графічному режимі кожен рядок друкується за два або більше проходів друкувальної головки. Чим більше проходів головки у кожному рядку, тим вища якість друку;
• установлення міжрядкового проміжку в інтервалах;
• установлення лівого поля;
• установлення горизонтальної щільності друкування. Як правило, текст друкується зі щільністю 10 символів на дюйм (при цьому на стандартному аркуші паперу формату А4 вміщується 80 символів). У деяких текстових процесорах допускається встановлення ширини позиції для так званих вузьких символів (наприклад, знака оклику), які займають на папері місця менше, ніж стандартні символи. Крім того, часто документ можна друкувати зі щільністю 16,6 символу на дюйм (у цьому випадку на стандартному аркуші паперу А4 розміщується 132 символи).
Про форматування
Програма текстового процесора ділить текст на складові: сторінки, абзаци, символи. Кожному з цих елементів властиві певні ознаки, так званий формат.
Формат елемента тексту (сторінки, абзацу, символу) – це властивості даного елемента. Процес задання форматів у програмах обробки тексту називається форматуванням.
У програмі текстового процесора застосовуються різноманітні способи завдання форматів. Від виконання форматування залежить зовнішній вигляд документа. Крім того, правильно задані формати полегшують подальшу роботу з документом. Усі прийоми форматування у Word можна розділити на дві основні групи:
форматування символів – використовується для окремих літер, слів, текстових фрагментів і полягає у виборі гарнітури і розміру шрифту, відстані між символами тощо;
форматування абзацу – задає параметри розміщення абзацу відносно полів аркуша та сусідніх абзаців, визначає міжрядковий інтервал та абзацний відступ.
Найшвидшими засобами форматування є кнопки панелі інструментів та передбачені комбінації клавіш. Більш точне настроювання форматів виконується за допомогою діалогових вікон.
Застосування діалогу Шрифт
Універсальним засобом форматування символів є діалог Шрифт. Цей діалог викликається командою меню Формат – Шрифт. Вихідні значення параметрів
у цьому діалозі вказують на формат поточного виділення.
За допомогою вкладки Шрифт діалогу, який розглядається, можна задати гарнітуру шрифту (список Шрифт), написання шрифту (список Начертание), розмір шрифту в пунктах (список Размер), колір шрифту (список Цвет текста з палітрою кольорів), характер підкреслювання (список Подчеркивание),
Положення верхнього або нижнього індексу та інші параметри. Після задання параметрів слід натиснути на кнопку ОК.
2. Форматування абзаців
Передусім слід пояснити , які текстові об’єкти позначаються терміном абзац.
Абзац у документі Word - це фрагмент тексту, що закінчується знаком абзацу. Цей знак є прихованим символом, який вводиться щоразу, як ви натискаєте клавішу Enter.
До абзацу можна застосувати окремий набір параметрів форматування, таких як міжрядкові інтервали, вирівнювання тощо. Часто в одному документі абзаци оформлені по-різному, скажімо, абзаци заголовка, основного тексту і виноски відрізнятимуться своїми шрифтами, інтервалами й іншими параметрами.
Інформація про параметри форматування міститься у знаку абзацу. Як уже зазначалося, знак ¶ є прихованим (тобто таким, що не друкується) символом, який розміщений зразу за останнім символом абзацу. Побачити знак абзацу можна, якщо на панелі інструментів Стандартная клацнути по піктограмі Непечатаемые символы.
Параметри абзаців
Розглянемо приклади форматів абзаців. Абзац, який ви читаєте, і кілька абзаців нижче тексту мають певний абзацний відступ першого рядка. Однак абзац може починатися не лише відступом, а й виступом.
Абзацний відступ може стосуватися не тільки першого рядка, а й усіх рядків абзацу. У цій книзі усі визначення (наприклад, визначення абзацу в попередньому пункті) надруковані з абзацним відступом. Він може вимірюватися у міліметрах або пунктах.
До властивостей абзацу належить також інтервали між абзацами. Звичайно цей інтервал дорівнює міжрядковому інтервалу, але може бути і більшим – тоді кажуть про відбиття абзацу. У книзі, яку ви зараз читаєте, відбиття є в абзацах визначень: інтервали між визначеннями та сусідніми абзацами зверху та знизу більші порівняно з міжрядковим інтервалом всередині абзацу.
До речі, абзаци визначень мають ліворуч елемент, який називається маркером. Маркерами у цій книзі відмічені дії користувача (•) і назви ( ).
Зовнішній вигляд абзацу визначається його вирівнюванням, яке може виконуватися по лівому або правому краях, по центру або по ширині.
Задання вирівнювання, інтервалів і відступів
Щоб задати вирівнювання певного абзацу (по лівому, по правому краю тощо), установіть курсор у цей абзац і клацніть по потрібній кнопці на панелі інструментів Форматирование.
Найкращі можливості для форматування абзаців має діалогове вікно Абзац, яке відкривається командою Формат – Абзац. Вихідні значення параметрів у цьому діалозі відповідають поточному формату абзацу.
За допомогою вкладки Отступы и интервалы цього діалогу можна задати такі параметри формату абзацу.
Тип вимірювання. Для визначення вирівнювання у списку Выравнивание треба вибрати одну з опцій: По левому краю, По центру, По правому краю або По ширине.
Абзацні відступи. Задати відступи (ліворуч, праворуч, для першого рядка) можна в групі Отступ, вводячи потрібні значення у відповідні поля.
Міжрядковий інтервал. За умовчанням застосовується одиничний інтервал (який дещо перевищує максимальний розмір шрифту у даному рядку). У списку междустрочный передбачено ще полуторний. Подвійний і мінімальний інтервали. Якщо у вказаному списку обрати параметри Точно або Минимум, то можна задати величину інтервалу у полі Значение.
Інтервали перед і після абзацу. Ці параметри виражаються в пунктах і задаються у групі інтервал у полях перед і після.
Зміни, які вносяться до поточного формату абзацу, зразу візуально відображаються у віконці у нижній частині вкладок.
3. Оформлення сторінок
Визначення параметрів сторінок.
Нагадаємо що новий документ створюється на основі якогось шаблону. Однак іноді існуючий шаблон не влаштовує користувача і він бажає. Щоб формат створюваного документа дещо відрізнявся від формату шаблону. Якщо такі відмінності стосуються параметрів сторінок, то потрібно визначити нові параметри до створення документа. Якщо перевизначити. Скажімо. Розміри аркуша або полів уже після введення тексту у документ, то зміниться розподіл тексту на сторінці, а також загальне компонування документа.
Орієнтація сторінок, розмір паперу, поля
Починаючи створення документа, потрібно подумати про розмір сторінок та їхній вигляд. Стандартними розмірами сторінок є А5(148Х210), А4(210Х297), А3(297Х420) тощо(в дужках дано ширину і висоту аркуша в міліметрах). Формат А4 має папір для письма – на такий формат розраховані більшість принтерів.
Сторінка може бути орієнтована широким боком по вертикалі (книжкова орієнтація) або по горизонталі (альбомна орієнтація). Між текстом і краями сторінки документа розташовані порожні ділянки – поля. Розрізняють верхнє. нижнє, ліве і праве поля.
Часто сторінки документів друкуються у розворот, як у книгах(поля цих сторінок розрізняють як дзеркальні зображення). На таких сторінках замість лівого і правого полів визначають внутрішні і зовнішні поля.
Установка параметрів сторінок.
Щоб встановити параметри сторінок у створюваному документі. Виконайте команду меню Файл – Параметры страницы. У відповідь відкриється діалог, який складається з чотирьох вкладок. Назви цих вкладок говорять самі за себе.
Вкладка Размер бумаги дозволяє задати розмір аркуша. На якому друкуватиметься документ, а також визначити розмір аркуша – книжкову або альбомну.
За допомогою вкладки Поля, визначаються розміри полів. Значення полів уводяться у лічильники Верхнее, Нижнее тощо. У лічильниках От края колонтитула встановлюються відстані від краю аркуша до верхнього і нижнього колонтитулів. Якщо ви бажаєте працювати з документом з розворотом сторінок, встановіть опцію Зеркальные поля.
Вкладка Макет використовується для задання деяких параметрів макета сторінки. Насамперед це стосується колонтитулів: вони можуть бути як однаковими, так і різними для парних і непарних сторінок.
На вкладці Источник бумаги можете прийняти установки за умовчанням. Це означає подачу паперу для друку з лотка принтера.
Усі встановлені параметри сторінок можна використовувати за умовчанням, тобто застосувати до наступних створюваних документів. Для цього після настроювання сторінки, перебуваючи на будь-якій вкладці вікна Параметры страниц, клацніть по кнопці По умолчанию. Має з’явитися попередження щодо змін, які вносяться . відображатимуться в усіх документах, створюваних на основі обраного шаблону (наприклад, Normal.dot). Ви можете підтвердити або не підтвердити зміни, внесені до шаблону.
Колонки
Щоб зробити текст компактнішим та привабливішим, його розбивають на колонки. Тексти у вигляді колонок друкуються на сторінках газет, журналів, довідкових видань. Розглянемо прості прийоми створення таких колонок у документі Word.
Створення колонок інструментом Колонки
Створити багатоколонковий текст найпростіше за допомогою кнопки Колонки
Панелі інструментів Стандартная. Установіть режим розмітки тексту і виділіть частину тексту . яку потрібно розбити на колонки. Якщо не виділити будь-який текстовий фрагмент, розбиття на колонки буде застосовано до поточного розділу або всього документа. Клацніть по кнопці Столбцы панелі інструментів Стандартная. Натискаючи ліву кнопку миші, виділіть у списку потрібну кількість колонок і відпустіть кнопку миші.
Колонки, створені таким чином, матимуть однакову ширину. Для стандартних аркушів формату А4 з мінімальними полями та портретною орієнтацією можна створити від 2 до 7 колонок.

Тема: Друк нетекстової інформації в Word 2000

План
1. Введення математичних формул.
2. Створення і редагування таблиць.
3. Вставка і рисування малюнків
З якими зображеннями працює Word
Зображення, якими може оперувати процесор Word, можна розділити на дві категорії: малюнки і графічні об’єкти. Малюнки готуються за допомогою інших програм і вставляються у документ Word. Графічні об’єкти створюються власне у програмі Word за допомогою вбудованого векторного редактора.
Малюнок, який вставляється у документ, може бути растровим (точковим) або векторним. Растрові малюнки виконуються за допомогою растрових графічних редакторів Paint, Photoshop та ін. Їх також можна отримати шляхом сканування фотографій або зйомки цифровим апаратом.
Векторні малюнки виконуються у програмах векторних графічних редакторів. Простий векторний редактор вбудований у Word. Він дозволяє малювати примітиви (лінії, многокутники, еліпси, зірки, стрілки тощо), а також виконувати художнє оформлення окремих слів і словосполучень (текст WordArt).
Малювання примітивів
Графічні об’єкти у документі Word виконуються інструментами панелі Рисование. Якщо на вашому екрані ця панель відсутня, клацніть правою кнопкою миші по ділянці панелей інструментів і у контекстному меню оберіть опцію Рисование.
На панелі Рисование розташовані інструменти, якими можна намалювати пряму, стрілку, прямокутник і еліпс. Складніші графічні об’єкти створюються за допомогою опції Автофигуры. Клацніть мишею по цій піктограмі й оберіть у меню, скажімо, пункт Линии. Ви побачите палітру інструментів: Двусторонняя стрелка, Кривая, Полилиния, Рисованная Кривая. Призначення більшості цих інструментів зрозуміле з їхніх назв. Інструмент Кривая застосовується для малювання кривих підвищеної точності, Полилиния – для одержання ламаної лінії, а Рисованная линия - для імітації малювання олівцем.
Операції з графічними об’єктами
Розглянемо операції з графічними об’єктами, створеними засобами Word (тобто інструментами панелі Рисованная).
Зміна розмірів об’єкта
Після того як об’єкт намальовано, треба задати його точні розміри. Для цього існують вісім граничних маркерів – маленьких квадратиків, розміщених по периметру об’єкта.
Зверніть увагу: на контурі фігури є додатковий дев’ятий маркер жовтого кольору, потягнувши за який, можна змінити перспективу.

Переміщення і копіювання об’єктів
Для переміщення графічного об’єкта клацніть по ньому мишею та при нетиснутій кнопці миші перетягніть на нове місце. Замість перетягування мишею можете користуватися клавішами керування курсором.
Операцію переміщення легко перетворити на операцію копіювання. Для цього при перетягуванні об’єкта мишею тримайте натиснутою клавішу Ctrl.
Повертання і відображення об’єкта
Для повертання об’єкта призначений інструмент Свободное вращение на панелі Рисование. Виділіть об’єкт та клацніть мишею по цьому інструменту. При цьому замість граничних маркерів з’являться чотири маркери обертання. Наведіть покажчик миші на один з цих маркерів ( покажчик набуде форми кругової стрілки) і натисканням кнопки миші поверніть об’єкт на потрібний кут.
Створення художнього тексту WordArt
Засіб WordArt дозволяє задавати різноманітні варіанти оформлення тексту: похилий, повернутий і розтягнутий текст, текст з тінню і текст, вписаний у певні фігури тощо. Для створення тексту WordArt виконайте такі дії.
• Клацніть мишею по сторінці, де має розташуватися текст WordArt, і оберіть команду меню Вставка – Рисунок – об’єкт WordArt.
• У діалозі Коллекция WordArt клацанням миші позначте потрібний варіант оформлення тексту і натисніть кнопку ОК.
• У діалозі Изменение текста WordArt у полі Текст надписи введіть текст, який ви хочете художньо оформити.
• У полях Шрифт і Раз мер задайте гарнітуру і кегль шрифту. За необхідності можна уточнити написання шрифту (напівжирний або курсив). Але майте на увазі, що нахил шрифту для деяких шаблонів ви зможете відрегулювати і після створення об’єкта WordArt,користуючись жовтим маркером.
• Клацніть по кнопці ОК, після чого в документ буде вставлено заданий вами фрагмент тексту.
Кліпи з колекції
Для вставки малюнка в документ найпростіше скористатись колекцією кліпів ClipArt, яка входить до складу Word. Установіть курсор на місце вставки і виконайте команду Вставка – Рисунок – Картинки.
Вставка малюнків з файла
У документ Word ви можете вставити малюнок . який зберігається в окремому файлі, наприклад, з розширенням bmp, jpg, tif. Для цього потрібно встановити курсор на місце вставки та обрати команду меню Вставка – Рисунок – Из файла. У стандартному діалозі слід обрати папку. Файл малюнка та клацнути по кнопці Вставка.
Редагування і форматування зображення
Вставлений малюнок, як правило, потребує додаткового редагування та форматування, тобто задання його розмірів, визначення положення відносно тексту, підбору яскравості та контрастності.
Зміна розмірів малюнка. Клацніть мишею по ділянці малюнка і пересуньте один з граничних маркерів. Переміщуючи серединний маркер, ви змінюєте один лінійний розмір, а переміщуючи кутовий – пропорційно змінюєте обидва розміри малюнка.
Задання обтікання . Обтікання – це розміщення малюнка відносно тексту. Клацніть по малюнку правою кнопкою миші та оберіть у контекстному меню команду Формат рисунка. У діалозі перейдіть на вкладку Положение, визначте потрібну схему обтікання малюнка текстом і клацніть по кнопці ОК.
Інші операції з форматування зображення здійснюються за допомогою панелі інструментів Настройка изображения. Щоб викликати її, потрібно клацнути правою кнопкою миші по рядку меню та обрати з контекстного меню опції Настройка изображения.
1/Таблиці
Текстові процесори звичайно мають інструменти для створення й обробки таблиць. Word також не є винятком. Комірки таблиць можуть містити текст, графічні зображення, посилання на дані з інших документів. Таблиці звичайно використовують для упорядкування та подання даних. За допомогою їх можна оформляти результати дослідів, списки тощо. Користуючись таблицями, легко виконати сортування даних та різноманітні обчислення.
У процесорі Word передбачено два варіанти додавання таблиць у документ: Створення порожньої таблиці, яка надалі заповнюється даними, і перетворення на таблицю вже існуючого тексту.
Створення порожньої таблиці
Для створення порожньої таблиці, тобто таблиці, не заповненої даними, виконайте такі операції.
• Установіть курсор на місце розташування таблиці й оберіть команду меню Таблица – Добавить – Таблица.
•У діалозі Вставка таблицы задайте число стовпців та рядків за допомогою лічильників Число столбцов и Число строк.
• Установіть ширину стовпців або включіть режим авто підбору ширини
( позиція Авто). Якщо обрати позицію Авто та встановити фіксовану ширину стовпців (перемикач постоянно), таблиця розтягнеться на всю ширину між лівим та правим полями сторінки.
• Натисніть кнопку ОК, після чого на екрані з’явиться таблиця із заданими параметрами.
Для коригування параметрів таблиці після її створення можете застосувати діалоги Свойства таблицы, Границы и заливка тощо, які викликаються через контекстне меню таблиці або меню Таблица.
Якщо ви хочете швидко створити таблицю на всю ширину тексту документа, клацніть по кнопці Добавить таблицу на панелі інструментів Стандартная і у палітрі, що з’явилася, оберіть число рядків і стовпців.
Про