1). Засоби навчання – матеріальні й ідеальні об’єкти, які використовуються в освітньому процесі як носії інформації та інструменти діяльності вчителя й учнів та застосування ними як окремо, так і спільно. До них належать: природне та соціальне оточення, обладнання, підручники, книжки, комп’ютери з відповідним інформаційним забезпеченням, наукова допомога, електронні довідники, енциклопедії тощо.
Існують різні класифікації засобів навчання. Одна з них – класифікація за дидактичною функцією:
• інформаційні засоби:
• дидактичні засоби:
• технічні засоби навчання.
Разом з тим засоби навчання інформатики можна умовно поділити на дві групи: традиційні та нові інформаційні технології

2). Першим шкільним підручником з курсу „Основи інформатики та обчислювальної техніки” був підручник, написаний колективом авторів під керівництвом і за редакцією А.П. Єршова і В.М. Монахова, який і сьогодні використовується вчителями інформатики в навчальному процесі.
За концепцією його авторів інформатики – це наука, що вивчає методи накопичення, опрацювання і передавання інформації за допомогою ЕОМ. Метою навчання є формування алгоритмічної культури і комп’ютерної грамотності учнів.
Підручник складається з двох частин.
У ньому не обговорюється поняття інформації. При введенні поняття алгоритму розглядається поняття виконавця, але далі це поняття явно не розвивається.
Робота з графічною інформацією винесена в кінець першої частини підручника.
Друга частина підручника є розвитком і доповненням першої. Детально викладена тема „Будова ЕОМ”, розглядається 16-розрядний мікропроцесор та система його операцій.
Програмне забезпечення ЕОМ викладено описово, з урахуванням відсутності на той час в школах обчислювальної техніки.
Підручник містить задачі після кожного параграфа та наприкінці другої частини – 40 задач, частина з яких може використовуватися при підготовці учнів до олімпіад.
Підручник „Інформатика” авторів А.Ф. Верланя, Н.Д. Апатової (1999 р.) – перший підручник українських авторів, рекомендований Міністерством освіти і науки України. Складається з „Вступу” та двох частин: „Персональний комп’ютер” та „Основи алгоритмізації і програмування”.
Традиційно ознайомлення учнів з інформатикою починається в підручнику з ознайомлення з комп’ютером, його функціональною схемою та призначенням основних пристроїв. Потім вводиться поняття файла та вивчаються принципи розміщення інформації на диску.
Друга частина підручника присвячена основам алгоритмізації і програмування. Традиційно пояснюється поняття алгоритму та його властивостей, схеми його подання. Базові структури алгоритмів відсутні. Далі у підручнику подається також опис мови програмування Паскаль.
Підручник „Інформатика, 10–11 ” авторів І.Т. Зарецької, Б.Г. Колодяжного, А.М. Гуржія, О.Ю. Соколова (2001 р.) рекомендується учням старших класів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, розрахований на підготовку кваліфікованих користувачів, які знають будову комп’ютера і основні принципи його роботи. Підручник виданий російською та українською мовами.
Курс логічно поділяється на такі розділи: 1) Інформація і комп’ютер. 2) Апаратна частина ІВМ-РС-сумісного комп’ютера. 3) Програмне забезпечення ІВМ-РС-сумісного комп’ютера. 4) Операційна система МS-DOS. 5) Операційна система Windows 95. 6) Internet. 7) Робота з електронною таблицею Excel. 8)Вступ до бази даних. 9) Етапи розв’язування задач за допомогою комп’ютера. 10) Вступ до алгоритмізації. 11) Початки програмування.
Практичний курс інформатики авторів В.Д. Руденко, О.М. Макарчука, М.О. Патланжоглу (2001 р.) рекомендований як навчально-методичний посібник для вчителів та учнів старших класів та має шість розділів. У першому розділі викладені загальні питання функціонування персонального комп’ютера, будова і структура його програмного забезпечення. Другий розділ присвячено операційним системам та їх оболонкам. Тут розглянуті загальні відомості про операційні системи, конкретні команди операційних систем МS-DOS, Windows 95, оболонки Norton Commander, Windows 3.1. Коротко описані сервісні прикладні програми. Наприкінці розділу подано шість практичних робіт, які рекомендуються для обов’язкового виконання.
У розділах 3–5 розглядаються відповідно такі системи: текстові редактори, електронні таблиці і системи управління базами даних.
У розділі 6 коротко описано основи комп’ютерної графіки і графічний редактор Paint для Windows.
У навчальному посібнику Я.М. Глинського „Інформатика, 8–11 ” (2000 р.), який складається з двох частин: „Програмування мовою Паскаль” і „Інформаційні технології”, теоретичні виклади супроводжуються достатньою кількістю контрольних запитань, чотирирівневими вправами і задачами, детально описаними практичними роботами, зразками комплексних практичних робіт, тематичних контрольних робіт з урахуванням 12-бальної системи оцінювання, темами для рефератів.

3). Для нормальної організації навчання інформатики в школі необхідно обладнати кабінети, оснащені комплексами навчальної обчислювальної техніки на базі персональних комп’ютерів, об’єднаних у локальну мережу.

а) Обладнання шкільного кабінету інформатики.
Сьогодні стандартним можна вважати наявність 9–15 робочих місць учнів і робочого місця вчителя, об’єднаних у локальну мережу. На робочому місці вчителя повинен бути також принтер. Додаткове обладнання: магнітофон, діапроектор, телевізор, мультимедійний проектор, сканер, відеокамера, модем.
Крім того, кабінет інформатики повинен бути оснащений навчальними і наочними посібниками, навчальним обладнанням, меблями, оргтехнікою для проведення теоретичних і практичних, класних, позакласних і факультативних занять з інформатики.
У кабінеті можуть бути різні варіанти розміщення комп’ютерів, але будь-який з них повинен забезпечувати:
1) безпеку роботи учнів і вчителя з обладнанням;
2) зручність роботи для учнів;
3) зручність роботи для вчителя з точки зору управління уроком, поєднання різних форм навчання, організації контролю та оцінювання знань і вмінь;
4) зручність для обслуговування і ремонту;
5) раціональне використання площі приміщення.

б) Санітарно-гігієнічні вимоги до комп’ютерного класу.
На один комп’ютер у класі повинно відводитися не менше 6 м2 площі, при цьому об’єм приміщення повинен бути не менше 24 м3. Якщо робочих місць понад 10, то для кабінету потрібна обладнана лаборантська кімната площею 18 м2.
Не дозволяється розміщення місць з комп’ютерами в навчальних закладах в цокольних і підвальних приміщеннях. Стіни приміщення фарбуються у холодні кольори, а штори на вікнах повинні гармонувати з кольором стін. Чорні штори використовувати забороняється.
Природне освітлення в комп’ютерному класі має забезпечувати коефіцієнт природного освітлення не нижче 1,5 %. Бажано, щоб вікна кабінету виходили на північ або північний-схід. У іншому випадку слід забезпечити клас сонцезахисними пристроями, оскільки сонячне світло не повинно попадати на екрани моніторів або в поле зору учнів під час роботи за комп’ютером.
Робочі місця повинні розташовуватися так, щоб природне світло падало збоку, зліва. Схема розміщення робочих місць повинна враховувати відстань між робочими столами з моніторами, яка повинна бути не менше 2 м, а відстань між боковими поверхнями моніторів – не меншою 1,2 м.
Температура в приміщенні має становити – 18–22 °С, вологість – 52–65 %. Щодня слід проводити вологе прибирання. Приміщення повинні забезпечуватися аптечкою першої допомоги і вуглекислими вогнегасниками.
Кабінет інформатики не повинен межувати з приміщеннями, що є джерелами шуму і вібрацій.
Не дозволяється ремонтувати комп’ютери безпосередньо в робочих приміщеннях.
Екран монітора комп’ютера повинен знаходитись на відстані 600–70 мм від очей користувача, але не ближче 500 мм. Кут погляду на екран повинен бути не меншим 45°. Висота знаку на моніторі повинна бут не меншою за 3–4 мм.
Якщо безпосередньо з комп’ютером ніякої роботи не виконуються, то краще працювати на окремому робочому місці, що розташоване не ближче, як 1,5 м від комп’ютера.
Клавіатура не повинна бути жорстко зв’язана з монітором. Поверхня клавіатури – матова.

в) Організація роботи в комп’ютерному класі
Робота на ПЕОМ пов’язана з великим емоціональним напруженням, негативними і позитивними емоціями. Нарівні з цим значене навантаження випадає на зоровий аналізатор, його акомодаційний апарат, центральну нервову систему. При роботі на ПЕОМ учні скаржаться на втомлюваність очей: різь в очах, плаваючі точки перед очима, головний біль.
Численні спостереження і дослідження функціонального стану учнів при роботі на ПЕОМ довели неможливість проведення безперервної роботи протягом усього уроку.
Згідно з санітарними правилами і нормами для учнів 10–11-х класів повинно бути не більше двох уроків на тиждень з інформатики з використанням ПЕОМ, а для інших класів – не більше одного уроку на тиждень. Безперервна робота на ПЕОМ не повинна перевищувати для учнів:
• 6 – 7-х класів – 20 хв.;
• 8 – 9-х класів – 25 хв.;
• 10 – 11-х класів на першій годині – 30 хв., на другій – 20 хв.
Робота з комп’ютером повинна проводитись в індивідуальному темпі.
Після встановленої тривалості роботи на комп’ютері повинен проводитися комплекс вправ для очей, а після кожного уроку на перервах – фізичні вправи для профілактики загальної втоми.
Час виробничої практики учнів в старших класах в позаурочний час з використанням комп’ютера повинен бути обмеженим для учнів, старших 16 років – 3 год., а для учнів, молодших 16 років – 2 год. З обов’язковим дотриманням режиму роботи і проведенням профілактичних заходів: гімнастики для очей 20–25 хв. І фізичних вправ через 45 хв. Після перерви.
Заняття в гуртках з використанням комп’ютера повинні організовуватися не раніше, як через 1 год. Після закінчення навчальних занять у школі. Такі заняття повинні проводитися не частіше, як двічі на тиждень.

г) Правила техніки безпеки під час роботи з комп’ютером.
Перед початком роботи в класі на початку навчального року вчитель інформатики проводить учням інструктаж з техніки безпеки, після чого заповнює журнал, у якому розписуються учні і той, хто проводить інструктаж.
У разі порушення одним з учнів правил роботи в комп’ютерному класі або правил техніки безпеки вчителю слід привернути до цього увагу всього класу, навіть якщо це випадковість.
Налагодження і підготовку комп’ютерів до роботи, під’єднання необхідних пристроїв та встановлення відповідного програмного забезпечення, усунення будь-яких неполадок у роботі комп’ютера та пристроїв здійснюють фахівці в спеціальних майстернях з використанням необхідної апаратури, інструментів, комплектуючих виробів.
Під час роботи з комп’ютером у комп’ютерному класі учням категорично забороняється:
• самостійно намагатися усунути будь-які неполадки в комп’ютері, незалежно від того, коли і з чиєї вини вони сталися;
• від’єднувати і під’єднувати будь-які пристрої комп’ютера;
• доторкатися до будь-яких деталей на задній панелі системного блоку;
• знімати кришку корпуса системного блоку;
• вставляти чи виймати диски (магнітні й оптичні) під час роботи дисководів, коли світиться індикатор на дисководі;
• силоміць вставляти чи виймати гнучкі (магнітні) дискети та оптичні (лазерні) диски;
• вручну переміщувати підставку для лазерного диска в отвір для нього чи назовні;
• застосовувати непердбачувані правилами фізичні дії до будь-яких пристроїв – стукати по пристроях, трясти їх, перевертати, розбирати тощо.
Крім того, під час роботи за комп’ютером необхідно дотримуватися певних правил. Основні з них:
1. Дисплей повинен бути розвернений від вікон під кутом, не меншим 90°, з метою запобігання потрапляння на екран прямих сонячних променів та уникнення відблиску, що значно ускладнює читання інформації з екрана дисплея.
2. Екран дисплея повинен бути очищений від пилу, оскільки пил спричиняє появу шкідливих впливів при роботі за дисплеєм.
3. На столі, де встановлено комп’ютер, не повинні знаходитися сторонні речі, їжа чи її залишки тощо.
4. Перед початком роботи за комп’ютером слід вимити і насухо витерти руки для запобігання появи плям на клавіатурі, корпусі комп’ютера, дисплея, мишки та ін.
5. Через кожні 10 хв. Роботи за екраном дисплея слід зробити перерву на кілька хвилин, під час якої записати отримані результати, підготувати дані для продовження роботи чи її план, або просто відпочити.
6. Якщо використовується мишка, то під неї слід покласти спеціальний килимок для запобігання забруднення, що може призвести до виходу з ладу.
7. Якщо клавіатура не використовується, вона має бути накрита спеціальною прозорою кришкою для запобігання попадання пилу чи якихось предметів під клавіші, що може призвести до ушкодження клавіатури.
8. При виникненні будь-яких запитань під час роботи з комп’ютером слід звертатися до вчителя.

д) Дидактичні вимоги до шкільних комп’ютерів та локальної мережі.
Деякі технічні характеристики шкільних комп’ютерів та вимоги до програмного забезпечення мають велике значення не лише для можливості повноцінного виконання повною мірою програми навчання інформатики, а й для формування методики застосування комп’ютерів у навчальному процесі взагалі.
Надійність комп’ютерів, які використовуються в навчальному процесі середніх закладів освіти, можна розглядати не лише як технічну вимогу, а здебільшого психолого-дидактичну, оскільки втрати навального часу на пере завантаження, втрата результатів роботи автоматично знижують інтерес учня до предмета. Тому до школи повинна постачатися досить потужна і надійна сучасна комп’ютерна техніка.
Швидкодія більшості шкільних комп’ютерів, як правило, достатня для виконання основних завдань курсу інформатики. Досить швидко виконується і обмін в локальній мережі документами та електронними повідомленнями практично на всіх типах шкільних ЕОМ.
Робоче місце вчителя доцільно організувати так, щоб кожний учень кожного класу мав свою папку на сервері, де зберігалися результати його роботи за індивідуальними завданнями. Така папка повинна бути захищена.

4). Поняття „форми” використовується щодо навчання в двох варіантах – як форма навчання і як форма організації навчальної діяльності.
У загальній дидактиці прийнято розрізняти конкретні форми навчання учнів за такими ознаками:
1) кількість учасників спільної діяльності – індивідуальна, групова, фронтальна, колективна, парна робота;
2) роль учасників навчального процесу (хто управляє – вчитель або учень).
На вибір організаційних форм впливає і зміст навчання, база знань учнів і вчителя, досвід діяльності та ін.
Індивідуальна форма навчання передбачає взаємодію вчителя з одним учнем.
У групових формах навчання учні працюють у групах, які складаються на різних основах.
Фронтальне навчання передбачає роботу вчителя з цілим класом в єдиному темпі й із спільними задачами.
Колективна форма навчання відрізняється від фронтальної тим, що учні класу розглядають як цілісний колектив зі своїми лідерами і особливостями взаємодії.
Форма організації навчання – обмежена рамками часу конструкція окремої ланки процесу навчання. Форми організації навчання означають певний вид занять – урок, екскурсія, факультативне заняття, екзамен, гурток, олімпіада та ін.

а) Урок інформатики
Основною формою організації навчально-виховної роботи з учнями з інформатики в сучасній школі залишається урок, що є основою класно-урочної системи навчання, характерними ознаками якої є постійний склад навчальних груп учнів; строге визначення змісту навчання в кожному класі; певний розклад навчальних занять; поєднання індивідуальної і колективної форми роботи учнів; провідна роль вчителя; систематичне перевірка і оцінювання знань учнів.
Характерні ознаки уроку такі:
• Наявність певних освітніх, виховних і розливальних завдань;
• Добір конкретного навчального матеріалу і рівнів його засвоєння відповідно до поставлених завдань;
• Досягнення поставлених цілей шляхом добору відповідних засобів і методів навчання;
• Організація відповідної навчальної діяльності учнів.
Виходячи із загальної ідеї сучасних наукових уявлень про урок, його мета носить триєдиний характер: пізнавальний, розливальний і виховний.
Пізнавальний аспект пов’язаний із забезпеченням таких вимог:
1) Вчити та навчити кожного учня самостійно опановувати знання.
2) Забезпечити виконання головних вимог до опанування знаннями: повного, глибокого, свідоме володіння та застосування знань, системність, систематичність, гнучкість, оперативність, міцність знань.
3) Формувати навички безпомилкового виконання дій, які доведені до автоматизму завдяки багатократним повторенням.
4) Формувати вміння – поєднання знань і навичок, які забезпечують успішність діяльності.
5) Формувати знання - те, що учень повинен знати і вміти в результаті роботи на уроці.

б) Типологія уроків
Класифікацію типів уроків можна здійснити, використовуючи різні критерії. Головна ознака уроку – його дидактична мета, що визначає, до чого повинен прагнути вчитель. Класифікація за метою уроку розроблена ще К.Д. Ушинським, і в ній , виходячи з цієї ознаки, виділяються такі типи уроків:
1) урок подання нових знань;
2) урок розвитку і закріплення навичок і умінь;
3) урок повторення, систематизації й узагальнення вивченого;
4) урок перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок.
У більшості випадків учитель має справу не з однією з названих дидактичних цілей, а з кількома, тому на практиці широко розповсюджений так званий комбінований урок Комбінований урок може мати різну структуру, а тому низку переваг: забезпечувати багаторазову зміну видів діяльності, що створює умови для швидкого застосування нових знань, забезпечує зворотний зв’язок і управління педагогічним процесом, можливість реалізації індивідуального підходу в навчанні.
В основу іншої поширеної класифікації типів уроків покладено способи їх проведення. При цьому виділяють: уроки повторення, уроки-бесіди, контрольні роботи, комбіновані уроки.
У методиці навчання інформатики використовують обидві класифікації уроків, до кожної з яких додають ще й уроки за способами використання комп’ютера:
1)демонстрація;
2)фронтальна практична робота;
3) лабораторна робота;
4) практикум;
5) навчально дослідницька робота;
6) контрольна або самостійна робота;
7) екскурсія.
Демонстрація – робота на комп’ютері ,яку проводить учитель. Учні спостерігають за його діями через демонстраційний екран або відтворюють ці дії на своїх робочих місцях.
Фронтальна практична робота – порівняно короткий час самостійної, але синхронної роботи учнів з навчальним програмним засобом, яка спрямована або на його засвоєння. Або на закріплення матеріалу, який пояснює вчитель, або на перевірку засвоєння набутих знань або операційних навичок.
На лабораторних роботах передбачається самостійне виконання кожним учнем індивідуального завдання. Мета їх проведення – перевірка і оцінювання навичок та вмінь учнів, що передбачає оцінювання роботи кожного. Бажано, щоб для проведення лабораторних робіт учителем були розроблені спеціальні інструкції, в яких були б викладені: мета роботи, перелік необхідних знань та вмінь, стислий теоретичний матеріал.
Практикум – виконання тривалої самостійної роботи з комп’ютером у межах одного-двох уроків за індивідуальними завданнями, орієнтованими на використання комп’ютера для виконання окремих громіздких операцій стосовно пошуку потрібних даних, графічних побудов, обчислень.
Практикум проводиться два-чотири тижні. Вчитель ділить учнів класу на невеликі групи по два-три учні. Кожна група учнів виконує відмінну від інших лабораторну або практичну роботу.
Навчально-дослідницька робота або робота над проектом – виконання тривалої самостійної роботи з комп’ютером у межах кількох уроків за індивідуальними завданнями чи завданнями для груп, орієнтованими на використання комп’ютера для виконання окремих громіздких операцій стосовно пошуку потрібних даних.
Контрольні і самостійні роботи – проведення контролю знань, умінь і навичок в процесі самостійного розв’язування задач різного характеру і рівня складності. До форм проміжного контролю доцільно віднести роботу з тестами, основною метою застосування яких є перевірка оцінювання репродуктивних знань з курсу.
Екскурсія. Можна сформулювати кілька основних цілей екскурсії: показати шляхи використання засобів та методів інформатики як науки в управлінні або на виробництві; зорієнтувати учнів щодо професій, пов’язаних з використанням нових комп’ютерних технологій. Екскурсія може проводитися до і після вивчення всього курсу інформатики. У першому випадку одна з її цілей – формування інтересу до предмета, в другому – узагальнення знань, їх систематизація, зв’язок з практикою.
До основних етапу уроків інформатики, як правило належать такі:
1. Постановка мети уроку.
2. Ознайомлення з новим матеріалом.
3. Закріплення нового матеріалу: а) на рівні відтворення інформації і способів діяльності; б) на рівні творчого застосування і відкриття нового.
4. Перевірка та оцінювання знань, навичок і вмінь.
Залежно від мети уроку послідовність цих етапів може бути різною або деякі можуть бути відсутніми. Проте для кожного уроку обов’язків перший етап – постановка мети, зокрема і перед учнями.
Стриктура комбінованого уроку характеризується постановкою і досягненням кількох дидактичних завдань. Традиційною для нього є така структура:
• ознайомлення з темою уроку; постановка його цілей і завдань;
• перевірка домашнього завдання;
• перевірка знань і вмінь учнів з пройденого матеріалу;
• подання нового матеріалу;
• первинне закріплення матеріалу, що вивчався;
• підведення підсумків уроку і постановка домашнього завдання.
Структура уроку подання нових знань визначається його основною дидактичною метою (введення понять, встановлення властивостей об’єктів, що вивчаються, побудова правил, алгоритмів, програм) та включає такі пункти:
• повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивація навчальної діяльності;
• підготовка до вивчення нового матеріалу за допомогою повторення і актуалізації опорних знань;
• первинне осмислення і закріплення нового матеріалу;
• постановка домашнього завдання;
• підведення підсумків уроку.
Основна дидактична мета уроку розвитку і закріплення умінь та навичок – формування певних умінь та навичок. Структура даного уроку:
• перевірка домашнього завдання; уточнення напрямів актуалізації матеріалу, що вивчався;
• узагальнення теми, мети, завдань уроку і мотивізація навчальної діяльності;
• відтворення матеріалу, що вивчався, та його застосування в стандартних умовах;
• перенесення одержаних знань їх первинне застосування в змінених умовах з метою формування вмінь і навичок;
• підведення підсумків уроку;
• постановка домашнього завдання.
Структура уроку в систематизації і узагальнення знань:
• постановка мети уроку і мотивізація навчальної діяльності учнів;
• відтворення і корекція опорних знань;
• повторення і аналіз основних алгоритмів, означень, правил;
• узагальнення і систематизація понять, засвоєння системи знань і їх застосування для пояснення нових фактів і виконання практичних завдань;
• засвоєння основних ідей і теорій на основі широкої систематизації підсумків уроку.

г) Дидактичні особливості уроку інформатики
Уроки інформатики мають свої особливості.
1. Найважливіша особливість постановки курсу інформатики на базі комп’ютерного класу – це систематична робота учнів з комп’ютером на кожному уроці інформатики.
2. З поширенням ідеології комп’ютерно-орієнтованого навчання, що передбачає використання педагогічних навчальних засобів, стає актуальне питання про зміну ролі і обов’язків учителя за умов роботи в комп’ютерному класі.
3. Розвиток комп’ютерної техніки, засобів телекомунікацій та відповідного програмного забезпечення дає можливість учителю використовувати нові форми навчання в учнів: телекомунікаційні проекти, практикуми, бінарні уроки.
4. Між предметних характер змісту навчання інформатики дозволяє розглядати цю навчальну дисципліну не лише як ще один новий шкільний предмет у навчальному плані, а й як інтеграцію і узагальнення вже вивчених учнями основ наук.
5. Навчання учнів за умов систематичного доступу до комп’ютера, як правило, проходить при підвищеному емоційному стані учнів.
6. На уроках інформатики створюється благодатний грунт для відтворення такої організації навчання і контролю знань, при якій заздалегідь найбільш успішно працюють учні, що визначається вчителем, виконують роль помічників учителя.
7. Систематичне використання комп’ютера для розв’язування навчальних задач створює передумови для копіювання учнями дій педагога.
8. Різна базова підготовка учнів до сприймання матеріалу та різна освіченість учнів з предметної галузі призводить до того, що на уроках інформатики дидактичне завдання реалізації принципу диференціації та індивідуалізації навчання стає першочерговим.
9. Необхідність ефективного використання сучасних комп’ютерно-орієнтованих систем навчання для забезпечення гармонійного розвитку, навчання і виховання дітей, потребують від вчителя високої професійної компетентності.
10. Динамічність змісту навчання, програмного забезпечення, яке використовується та вивчається на уроках інформатики, потребує від вчителя постійної роботи над собою, підвищення професійного рівня за рахунок самоосвіти і самоудосконалення.

д) Форми організації навчальної роботи учнів на уроках інформатики
На уроках інформатики комп’ютер є предметом вивчення, і засобом навчально-пізнавальної діяльності, що відповідним чином впливає на організацію навчального процесу. Специфіка уроку інформатики виявляється, передусім, в істотному обсязі практичних робіт з використанням комп’ютера, при якому „контактний час” роботи з комп’ютером становить майже половину уроку. В комп’ютерному класі використовуються фронтальні, групові форми роботи, індивідуальна робота та робота в парах.
Фронтальні форми роботи застосовуються при засвоєнні всіма учнями одного і того ж змісту або зразків діяльності.
Навчання в складі групи. Діяльність учнів є колективною, якщо мета діяльності усвідомлюється як спільна, що потребує об’єднання зусиль всього колективу; в процесі діяльності між членами колективу створюються відносини взаємної відповідальності, контроль за діяльністю частково здійснюється самими членами колективу.
Можна виділити такі окремі групові види діяльності учнів на уроках інформатики.
Парне взаємонавчання – учні в стабільних парах або парах змінного складу пояснюють один одному деяке питання, захищають свою тему, оцінюють результати товариша.
Групова робота над спільною темою. Навчання в складі групи. Учні, об’єднані в групи, взаємодіють між собою: пояснюють новий матеріал, обговорюють його, оцінюють свою діяльність, готують виступи.
Учень замість вчителя. Один чи двоє учнів навчають весь клас, ведуть урок, проводять заняття за комп’ютером, здійснюють допомогу при виконанні практичної роботи.

є) Застосування інтерактивних методик на уроках інформатики.
Зміст курсу інформатики дає змогу вчителю не тільки інформувати й опитувати учнів, а й організовувати їх діяльність в атмосфері вільного обміну думками і поглядами.
Форми роботи мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес і мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів значною мірою залежать від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.
У курсі інформатики пропонуються такі методи і технології, які активізують навчальну діяльність учнів:
• робота в парах і невеликих групах;
• учнівські проекти – індивідуальні й колективні;
• ситуативні ігри: рольова гра;
• аналіз аргументів „за” і „проти”;
• дискусії й дебати;
• розв’язування проблеми;
• „мозковий штурм” тощо.
Робота в невеликих групах. Найбільш ефективний прцес навчання забезпечується продуманою системою взаємовідносин.

Підготовка вчителя до уроку
Планування роботи вчителя інформатики здійснюється, як правило , перед кожним навчальним півріччям, коли складається календарний план з кожного предмета, і протягом навчального року. Коли складаються тематичні плани з окремих тем і плани або конспекти до кожного уроку.
Календарний план затверджується адміністрацією школи і містить навчальний матеріал програми ,розподілений за уроками. Вчитель може вносити до календарного плану певні зміни на основі об’єктивних обставин та змін у навчальному процесі: стан успішності учнів та конкретні умови роботи класу.
Досить ефективною формою планування роботи під час вивчення окремих тем є складання тематичних планів.
Підготовку до уроку доцільно починати з перегляду календарного або тематичного плану, плану або конспекту попереднього уроку щоб з’ясувати, як виконано план попереднього уроку. Треба ще раз розглянути можливі способи розв’язування тих вправ і задач, які пропонувались учням як домашнє завдання.
Після цього необхідно уважно вивчити відповідний матеріал підручника, ознайомитись з методичними посібниками, відпрацювати матеріал на комп’ютері, продумати, які треба використати засоби навчання та програмне забезпечення.
Важливо правильно поставити дидактичну мету, дібрати зміст навчального матеріалу, враховуючи потреби рівневої диференціації, продумати тип уроку, його структуру, типи використання комп’ютера на уроці, дібрати доцільні методи і прийоми досягнення мети, організаційні форми, засоби навчання.
Треба визначитись щодо форм проведення контролю та оцінювання знань учнів. Якщо проводитиметься лабораторна чи практична робота, то слід розробити різнорівневі завдання для індивідуального виконання. Обов’язково слід продумати , які записи і в який спосіб будуть розташовані на дошці, що учні писатимуть в зошитах, як одержуватимуть завдання для виконання роботи на комп’ютері, як і хто перевірятиме правильність виконання такої роботи, де (комп’ютер, папка, ім’я файла) зберігатимуться результати роботи учнів при практикумах та лабораторних роботах та ін.
Якщо урок потребує виготовлення дидактичних матеріалів, комп’ютерної презентації, то зробити це варто заздалегідь. Необхідно ретельно підготувати зміст домашнього завдання, передбачити час і форму подання його учням. Тільки після цього можна братися до складання плану або конспекту уроку.
Досвідчені вчителі складають поурочні плани, які є обов’язковим документом, без наявності якого керівництво школи має право не допустити вчителя до проведення уроку. Поурочний план за формою може бути довільним, але має відбивати мету уроку, його структуру, методи, організаційні форми і засоби. Які використовуватимуться на уроці, необхідний навчальний матеріал, педагогічні програмні засоби, домашнє завдання.
Наведемо орієнтовний перелік відомостей, які включаються до плану чи конспекту уроку:
1) дати проведення уроку, предмет, клас, номер і тип уроку;
2) тема уроку;
3) пізнавальні, виховні і розвивальні цілі уроку;
4) перелік наочних посібників, технічних засобів навчання, навчального обладнання, роздаткового матеріалу, прикладного програмного забезпечення, методичної літератури, електронних адрес і інформаційних ресурсів в Інтернеті, які використовуються на уроці;
5) структура уроку, його зміст, методи навчання, орієнтована тривалість кожного етапу уроку, знання і навички, які перевірятимуться; організація інших видів навчальної діяльності учнів;
6) опис ходу уроку.

6). Поззакласна робота – це система занять, заходів і організованого навчання учнів, що проводяться в школах і поза ними під керівництвом учителів, громадськості, органів учнівського самоврядування.
Як органічна частина загальної системи навчально-виховного процесу позаурочні заняття певною мірою вільні щодо вибору конкретної тематики, рівня самостійності учнів у набутті прикладних знань і умінь, здійснення цілеспрямованої творчої діяльності.
Позакласна робота значно відрізняється від навчальної в лабораторії чи кабінеті. Такі заняття побудовані з урахуванням пізнавальних і творчих інтересів учнів на основі їхньої добровільної участі.
Цілями позакласної роботи з інформатики можуть бути розширення і поглиблення знань учнів з інформатики, підвищення пізнавальних інтересів шляхом проведення цікавих заходів.
Можна виділити основні вимоги до організації позакласної роботи в школі:
• залучення до позакласної діяльності учнів з урахуванням їхніх інтересів і здібностей;
• органічна єдність навчальної і позакласної діяльності;
• цілеспрямованість, суспільно корисна значущість позакласної роботи обов’язковістю її виконання.
Позакласна робота з школярами з інформатики в ряді випадків може проходити в традиційних формах (гуртки, факультативні курси, олімпіади), а може набувати нових, специфічних форм.

Гуртки з інформатики
Гурток – найбільш гнучка, глибоко індивідуальна форма роботи з різним змістом. У гуртку беруть участь учні різних вікових категорій, займаються тільки ті, хто проявив явний і підвищений інтерес до предмета.
Робота гуртка проходить ефективніше, якщо він об’єднує відносно стабільний склад учнів і працює за заздалегідь розробленим планом. План має передбачати не тільки доповіді вчителя, а й повідомлення самих гуртківців, створення веб-сайту, випуск стінної газети і проведення вечорів, участь в організації і проведенні тижнів або місячників інформатики, олімпіад, телекомунікаційних проектів тощо.
Гурткова робота дає можливість враховувати і розвивати здібності і нахили учнів. У цьому одна із її переваг перед звичайними заняттями. Різноманітність пристроїв, які вивчаються та використовуються в гуртках, різний рівень складності і трудомісткості питань і завдань, необхідність широких теоретичних і практичних знань дають змогу шляхом продуманого добору тем задовольнити інтереси всіх членів гуртка незалежно від їхніх знань, досвіду і здібностей.

Факультативні курси
Особливу актуальність має проблема змісту і методики проведення факультативних занять з інформатики. Факультативи з інформатики не є формою позакласної роботи. Це одна з форм диференційованого навчання інформатики, мета якого – поглиблення і розширення знань учнів. Факультативні заняття передбачають поглиблене вивчення інформатики. Факультатив пов’язує уроки і позакласні заняття, створює умови для переходу від засвоєння шкільного курсу до вивчення інформатики як науки.
Факультативні курси розраховані на тих учнів, які добре встигають з інформатики. Не можна механічно пе