Корoткий опис:  ДОРОГА ДО СПОРТИВНИХ ВЕРШИН
Хто не мріє стати спортсменом? Хто не хоче бути сильним та здоро
вим? Мабуть, усі, хто займається спортом, мріють стати чемпіонами.
Я, як і більшість моїх ровесників, теж захоплююся спортом. Люблю гра
ти у футбол, кататися на ковзанах. Я також пробував займатись і бігом,
і стрибками, і гімнастикою, але особливих успіхів не досягав. Мої одно
класники кажуть, що в мене немає здібностей. Але хіба займатися спортом
повинні тільки «перспективні» хлопці й дівчата? А як же дізнатися чи
«перспективний» ти чи ні, якщо тебе не розглядатимуть на фоні інших
спортсменів. Тож на мою думку, спортом повинні займатися всі, хто відчу
ває внутрішню потребу в цьому. У кожного є своя спортивна вершина,
і кожний прямує до неї своїм шляхом.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  

ЗАМІТКА ДИСКУСІЙНОГО ХАРАКТЕРУ В ГАЗЕТУ

ЧИСТОТА — ЗАПОРУКА ЗДОРОВ’Я

ЧИ ПРЕДМЕТ СУПЕРЕЧОК?
Щовесни, тількино сходить сніг, вулиці і парки нашого міста набу

вають жахливого вигляду: за зиму там накопичилася велика кількість
сміття. Влада, як завжди, оголошує двохмісячник «Зелена весна», і почи
нається боротьба за... тактак, за чистоту. Звучать заклики до населення
взяти участь у цій благородній справі. Хтось з ентузіазмом береться за
мітлу чи граблі і має від цього задоволення. Хтось скептично або навіть
грубо відмахується, вважаючи, що це справа двірників. Дехто посвоєму
реагує на такі заклики, продовжуючи смітити, де захочеться.
Що ж до нас, учнів шкіл, то вибір ми маємо багатий: можемо допома
гати батькам біля будинку чи на присадибній ділянці, а можемо тренува

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  НЕЗНАЙОМЕ СВЯТО
Це була перша ніч у бабусі. Я довго не міг заснути, все слухав незна
йомі досі шерехи лісу, переспів птахів, незнайомі голоси. Сон непомітно
зморив мене — і ось я чую ласкаве бабусине:
— Доброго ранку, синку! Вже сонечко встало, прокидайся. Сьогодні
свято у нас в селі.
— Свято? Яке? — здивовано запитав я і зрадів — значить будуть
гості.— Бабусю, що будемо готувати святкову вечерю?
— Ні, дитино! Це свято ми святкуємо біля нашого центрального
ставка.
— Біля ставка? Що ж це за свято? — запитав я.— Я у нас у місті про
таке не чув.
Вийшовши з будинку на подвір’я, я слухав бабусину розповідь:
— Свято це — одне з найважливіших у нашій країні. Святкують його
6—7 липня біля водойми. Хлопці вдень ходять лісом збирають хмиз,
полінця, щоб було чим запалити вогнище. А дівчата йдуть у луки, збира
ють квіти, роблять ритуальне дерево «Купайла» чи «Марену», прикра
шають його стрічками, квітами. А ввечері всі збираються: дівчата пуска
ють вінки на воду, хлопці стрибають через вогнище, всі співають пісень,

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ЯК ІВАНКО СТАВ ХОРОБРИМ
На шкільному подвір’ї росла велика і висока яблуня. Яблука у неї були
рожевобокі, смачні. Учні завжди ласували ними і невдовзі яблук майже
не залишилося.
Іванко прийшов до школи рано. На лавці під яблунею вже сиділо двоє
дівчаток. Вони дивилися вгору на яблуню, де росло ще кілька плодів.
Дівчатка подивилися на Іванка, і в їх погляді він відчув прохання. Нічого
не кажучи, він рішуче підійшов до яблуні і поліз за яблуками. Іванко був
боязким хлопчиком, але для дівчаток, коли поруч нікого з хлопців не було,
йому хотілося бути хоробрим лицарем.
Раптом під ногою вломилася гілка, хлопчик ледве встиг схопитися
рукою за міцний стовбур. Як же важко йому було втриматися, як страш
но! Але він знав, що йому ніхто не допоможе, нікому прийти, треба подо
лати страх самому.
Дівчатка внизу закричали, підскочили на ноги і злякано дивились на
Іванка.
— Нічого, зараз дістану вам яблук, крикухи,— сказав Іванко, переводя
чи дух.
Хлопчик продовжував лізти до останніх яблук. І ось вони — великі,
золотобокі, рожеві, смачні.
Поклавши яблука до пазухи, хлопчик поступово спускався донизу.
Знову тріснула поруч гілка, але Іванко вже не боявся — він же спускався
з яблуками додолу.
Спустившись із дерева, Іванко повагом підійшов до дівчат і кожній
дав по яблуку.
— А тобі? — здивовано спитали дівчата.
— Та нічого, обійдусь, я не дуже хочу.
Дівчата захоплено подивилися на нього.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  МОЯ БЕРІЗКА
Щодня я прокидаюсь від легенького постукування у вікно. Це будить
мене красуняберізка, струнка, висока, білокора.
Я пригадую, як одного весняного ранку дідусь приніс маленький са
джанець із зламаними гілками. Зібравши інструмент, дідусь почав розм
ічати місце для ями, а я замішував у чавунці глиняний розчин. Дідусь тим
часом почав копати яму. Коли вона була готова, я, зануривши кореневи
ще у глиняну купелю, опустив саджанець у ямку. Потім почав закидати
її, а дідусь ніжно підтримував берізку, легенько підтрушуючи. Зробили
красиву луночку, полили деревце. Я щодня бігав до своєї берізки, догля
дав, поливав. І вона прийнялася, зашуміла листочками.
Моє деревце — це радість і краса, це гарний настрій і задоволення від
праці.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ПРОФЕСІЯ МОГО ТАТА
Здійснилася моя давня мрія. Нещодавно я побував у тата на заводі. Мій
батько слюсароператор, працює у технічному відділі програмної обробки.
Ось тато приніс перфострічку з програмоюзавданням для верстата.
Перфострічка — це креслення деталі, перекладене на мову чисел. Тато
швидко переписав програмузавдання в пам’ять верстата, який відразу ж за
шелестів мотором і притягнув до себе робочий стілпалету із складнющою
деталлю. Моргнувши лампою, верстат висвітив на пульті стрункі ряди цифр.
Потім потягнувся вгору, вибрав потрібний інструмент і переніс його у шпин
дель. Із неголосним дзижчанням шпиндель увійшов до горловини деталі і по
чав свердлити. На екран висипалися все нові й нові стовпчики цифр. Це
верстат розповідав, що й як він робить. Тато зосереджено вичитував цифри,
слідкуючи за роботою верстата. Деталі, що виготовляються, настільки складні,
що вручну їх і перевірити неможливо.
Побувавши на заводі, я зрозумів, як багато треба вміти і знати, щоб
працювати з найсучаснішими верстатами.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ВИШИВАНКА
Вишивана сорочка — улюблений одяг кожної українки. Вони прикра
шали сорочку магічними знаками сонця, поля, води. Вважалося, що ці
символи відводять від людини хвороби і нещастя. І сама тканина сороч
ки, і вишивка, і колір ниток мали чарівну силу.
Для вишивання потрібні нитки «муліне». Їх слід спочатку проварити
із сіллю, щоб вони не линяли. Потім нитки слід гарненько прополоскати
й висушити.
Найлегше вишивати на канві, бо на цій цупкій тканині плетиво ни
ток утворює маленькі й великі дірочки. Потрібно порахувати, скільки
клітинок займе орнамент у ширину і, накинувши з кожного краю по чо
тири клітинки, відрізати шматок канви.
Втягнувши нитку у голку, можна братися до вишивання. Вколювати
нитку потрібно у велику дірочку канви і виколювати нижче у дірочку так,
щоб зверху утворився косий стібок. Це буде півхрестик. Коли зробити
такі самі стібки назад по тих же проколах, косі стібки ляжуть в іншому
напрямку і утворять хрестики.
Я вдячна бабусі за її науку, за те, що відкрила мені таємниці вишивки.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ОПИС ЗОВНІШНОСТІ ЛЮДИНИ ЗА КАРТИНОЮ
Ф. ПАНКА «ЮВІЛЕЙНЕ ПАННО Т. ШЕВЧЕНКА»

У нашій школі є Шевченківська світлиця. Там зібрано величезний ма
теріал про Тараса Шевченка, зберігаються твори поета, його картини. Цен
тральне місце займає «Ювілейне панно Т. Шевченка», виконане заслу
женим народним художником України Ф. Панком.
Кожного разу, коли ми заходимо до світлиці, зустрічає нас мужнє, во
льове обличчя Великого Кобзаря. Мудрий задумливий погляд темнока
рих очей і зморшки на лобі свідчать, що на його долю випало немало важ
ких випробувань. На голові в нього сива смушева шапка, на плечах кожух.
Зпід кожуха видніється сорочка червоного кольору. Портрет поета ви
конаний на тлі червоних ягід калини, квітів соняшника, дубового листя.
Це символи України. Соняшники символізують сонце, листя дуба —
мужність і нескореність, калина — красу. Фарби, якими виконаний порт
рет, яскраві, насичені, що створює урочистість та святковість. Цю карти
ну художник написав до 175річчя з дня народження Тараса Шевченка.
З того часу вона гостинно зустрічає відвідувачів нашої світлиці.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  МІЙ ТОВАРИШ
Кажуть, що обличчя — дзеркало душі людини. І це справді так. Я пе
реконуюсь у цьому, коли дивлюся на свого товариша. Його привітне
відкрите обличчя завжди випромінює якусь доброзичливість. На вигляд
він звичайний хлопець. Обличчя довгасте, худорляве, засмагле на сонці.
Високий лоб, зверху до якого легенько прилягає зачесане набік коротко
підстрижене густе чорне волосся. Ніс прямий. Широкі чорні брови роз
літаються на переніссі, мов у польоті пташині крила. Зпід них дивлять
ся великі круглі сині, як літнє небо, очі. Погляд їх розумний, добродуш
ний, прямий і відвертий, як у кожної чесної людини. Та досить якоїсь
навіть найменшої несправедливості, як погляд різко міняється. Очі ста
ють гнівними і пронизливими.
Товариш мій середнього зросту, широкий у плечах, дужий, спритний,
витривалий, бо постійно займається спортом.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  МОЯ БАБУСЯ
Я люблю свою бабусю, і всі вихідні дні проводжу у неї.
Бабуся невеличка на зріст, худенька, з блакитними жилками на шиї
й руках. Риси обличчя виразні, чітко окреслені, правильні. Вони вказу
ють на те, що раніше вона була красунею. Особливо мені подобаються її
очі. В її погляді ніколи не було ні фальші, ні лукавості, ні хитрування. Її
голубі очі освітлені зсередини м’яким живим сяйвом, вони випроміню
ють тепло і щирість навіть тоді, коли бабуся гнівається.
Коли б я не приїхала, на бабусі була біленька хусточка, яка різко
відтіняла чорні брови і засмагле обличчя. Іноді хусточка зсувалася набік,
і зпід неї вибивалося пасмо сивого волосся.
Бабуся знає багато казок, і мені подобається слухати її тиху неквапну
оповідь. Ось така вона, моя люба бабуся.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати