ІІ. Допомога представникам тваринного світу.
1. Підгодовуймо тварин!
2. Ми в боргу перед собакою.
3. Людина не має права бути жорстокою.
ІІІ. Тварини ввіряють нам життя.
Район, в якому я живу, достатньо молодий. У нас тут багато шкіл і ди
тячих садків. Щовечора як висипе дітлахів на вулицю — весело, гамірно.
Багато хто з жителів району виводять на прогулянку своїх четвероногих
вихованців. Подивишся, хтось веде породисту собаку у вишуканому на
шийнику на шкіряному поводку, а хтось маленьку дворняжку на моту
зочку, але з таким почуттям гідності, наче це представник найціннішої
собачої породи. І є чим пишатися, дружбою братів наших менших і дові
рою, яку вони нам виявляють.
Дивно, що в період економічної нестабільності держави, коли багато
хто з людей не може дозволити собі повноцінного харчування, люди підго
довують тварин. Недалеко від будинку, в якому я живу, є невеликий ста
вок. Навесні туди злітаються дикі качки. І жителі мікрорайону взяли над
ними опіку. Пташок ніхто не кривдить, вони стали майже ручними. А то
го року, коли наше місто було на грані екологічної катастрофи (злива за
топила очисні споруди і залишила місто без питної води), люди вистою
вали довгі черги до машин із водою, щоб забезпечити свої сім’ї, але не
забували і про безпритульних тварин.
Іноді я спостерігаю, як старенька бабуся, наша сусідка, підгодовує дво
рових собак. Спочатку мешканці будинку сварили її, мовляв, не прина
джуйте, на що вона відповідала незрозумілими для нас, дітей, словами:
«Собачу пайку їмо, дитинко». А потім розповіла нам старовинну легенду
про те, як Бог покарав людей за гріхи голодомором. І тільки виття голодної
собаки змусило його змилостивитись. Так що виходить, що ми в боргу
перед собакою.
Мені здається, що все одно ми замало добра робимо для тваринного
світу. Чи завжди ми чуйно ставимось до всіх тварин? Мабуть, що ні. Ча
сто ми любимо тільки своїх четвероногих друзів і без вагань ображаємо
чужих або безпритульних, нічиїх. Бувають випадки, коли батьки, вико
нуючи примху своєї дитини, приносять в дім кошеня, пташку, собача,
а потім, коли дитина натішиться, викидають безпомічну тваринку на ву
лицю. Мене вражає така безвідповідальність, стає соромно за людську
підступність і несправедливість.
Я переконана, що представники тваринного світу, брати наші менші,
дають нам значно більше, ніж ми їм. Вони дарують нам ласку і відданість,
свою приязність і любов. Вони ввіряють нам своє життя. І ми не маємо
права не виправдати їхню довіру.