| Главная » Файлы » Твори на різні теми для учнів 1-12 класів » Твір на суспільну тему | [ Добавить материал ] |
ЩО Я МОЖУ ЗРОБИТИ ДЛЯ РІДНОЇ МОВИ?
| 29.05.2009, 17:27 | |
| ЩО Я МОЖУ ЗРОБИТИ ДЛЯ РІДНОЇ МОВИ? Не думаю, що є на світі ще один такий народ, як наш, що вагається, якою мовою йому спілкуватися. Коли замислююсь над цим, стає боляче і страшно. Боляче, бо зневажаємо свою власну мову, до того ж одну з наймилозвучніших у світі. Страшно, бо поводимося з нею, своєю мате ринською мовою, подикунськи. Звертаючись до світової історії, диву юсь чому перед індійськими, африканськими та австралійськими племе нами не стояло питання, чи розмовляти своєю мовою? Ці нерозвинені, далекі від цивілізації племена вчили колонізаторську мову чужинців, але зберегли свою рідну. А ми? Ми ставимо питання про збереження мови, а самі зневажаємо її і ганьбимо. Від таких думок почуваєшся зрадником. То може не думати? Напевне, легше не переобтяжувати свою свідомість, а погодитись зі співвітчизниками, які переконані, що шматок ковбаси важливіший за мову. Проте чи варто забувати, що ми не можемо триматись на світі лише тваринними інстинктами, адже не хлібом єдиним живе людина. У часи найжорстокіших історичних катаклізмів людина вижила з переконанням того, що вона людина, що її призначення жити, а не існувати. Наші попе редники витримали революції, голодомори і найжорстокіші війни, маю чи на озброєнні рідне слово. У круговерті сучасного неспокійного життя рідне слово примушує нас замислитись: хто ми, чиїх батьків діти, що при несли у світ, що дамо своїм нащадкам? Хочеться вірити, що українська мова стане державною не лише на па пері, що ми не зрідка, а завжди чутимемо її на вулиці, спілкуватимемося нею, думатимемо поукраїнськи. Поки не прийде до нас усвідомлення не обхідності рідної мови, доти не зможемо ми в повній мірі вважати себе великою європейською державою. Прикро, що наші співвітчизники по всякчас пікетують, відстоюючи інтереси російської мови. Ніхто не забо роняє народам, які проживають на українській території, розвивати національні мови. Але не слід забувати про необхідність вивчення держав ної мови. Нікого не дивує той факт, що багатонаціональне населення США поважає державну мову. Чому ж у нас і досі обговорюється питання про місце державної мови в житті незалежної держави? Кожний із нас повинен пам’ятати, що «не можна любити народів дру гих, коли ти не любиш Вкраїну». Не можна не погодитись зі словами Во лодимира Сосюри, а любити Україну — це значить любити її мову, її куль туру, її традиції. Любити свою Вітчизну — це значить усвідомлювати себе часточкою великого народу. Російський письменник М. Пришвін писав: «Я» можна сказати тільки рідною мовою». Мені і моїм ровесникам треба навчитись поважати рідну мову, не со ромитись її, бо це мова Великого Кобзаря, це мова наших матерів. Осві та, наука, мистецтво, театр, побутова культура пов’язані з мовою. Обме жене спілкування рідною мовою призводить до обмеження культури. Рівність українського слова серед світових мов виборювали видатні діячі культури, які добре розуміли, що без мови немає народу. Мова Великого Кобзаря об’єднала всіх українців: По безсмертному шляху Ішли хохли, русини, малороси, Щоб зватись українцями віднині. (І. Драч) Краще оволодіння мовою досягається завдяки вивченню літератури та історії. Від нас самих залежить, щоб наші знання не обмежувалися шкільною програмою. У той же час мова — це не тільки засіб спілкуван ня, а й бездонна криниця, яка містить інформацію про світ, насамперед про свій народ. Розвиток нашої мови гальмувався у 30—70ті роки двад цятого століття. Перед нашим поколінням стоїть завдання виправити таке становище, повернувши українській мові престиж і рівноправність не на папері, а в житті. | |
| Просмотров: 2373 | Загрузок: 0 | | |