| Главная » Файлы » Твори на різні теми для учнів 1-12 класів » Твір на суспільну тему | [ Добавить материал ] |
| В категории материалов: 21 Показано материалов: 11-20 |
Страницы: « Попередні 1 2 3 Наступні » |
Сортировать по: Даті · Назві · Завантаженням · Переглядам
МОЛОДІЖНИЙ ЛІДЕР
План
І. Характер, який визначає лідера.
ІІ. Становлення лідера.
1. Роль лідера в колективі.
2. Лідери нашого класу.
3. Риси, які визначають лідера.
4. У нас спільні турботи.
ІІІ. Молодіжний лідер з’єднує колектив.
Відомо, що людський характер виявляється у різних сферах життя. Робо
та, навчання, захоплення, конфліктні ситуації дають змогу людині розкритись,
виявити своє «я», адже характер — це не просто енергія або пасивність, темпе
рамент або стриманість. Характер — це і ставлення до всього, що тебе оточує.
Саме у ставленні до оточення виявляється лідер. Навіть у дитячому
колективі можна спостерігати за зростанням лідера. Саме за зростанням,
ОДЯГ І СУСПІЛЬСТВО
План
І. Смак і мода.
ІІ. Еволюція моди.
1. Як народжується мода.
2. Вплив суспільства на моду.
3. Культура одягу.
4. Мода сьогодні.
ІІІ. Про смаки не сперечаються.
Що б там не говорили, а перше враження про людину складається за
її зовнішнім виглядом. Кожному з нас хочеться вдягатись елегантно і ви
шукано. Хороший смак завжди був ознакою вихованості. Слово мода на
штовхує нас на думку про одяг, хоча означає більш широке поняття.
Навіть переклад цього латинського слова, що означає «засіб», «манера»,
тісно пов’язаний із багатьма сферами людської діяльності. Але зв’язок її
з одягом найбільш помітний.
Погляди на моду більшою мірою суперечливі. Згадаймо хоча б, як роз
вивалася мода. Життя в печері не вимагало від одягу певних естетичних
особливостей. Існувала практична потреба зігріти тіло, запобігти його по
шкодженню. З цією метою використовувалися різноманітні підручні засо
би, які згодом і стали поштовхом до створення костюма. Поступово, з роз
витком цивілізації, до одягу почали ставитися ще й як до окраси. А поняття
краси в усіх народів було своє. Погляди на моду змінювались зі зміною
суспільних устроїв, нерідко на них впливали навіть дивацтва впливових
осіб, які нерідко використовували довжину одягу для приховування влас
них фізичних вад (Карл VIII ховав за довгим одягом свої жахливі ноги,
а Людовік XIV запровадив парик, щоб приховати лисину).
Ідеологія радянського періоду нашої історії породила нову естетику
в цілому і одягу зокрема. Суворість фронтового життя вимагала простоти
і практичності в роки громадянської війни та повоєнної відбудови, зручності
і доступності — в подальші роки. Мода відзначалась і національними моти
вами, і інтернаціональними настроями залежно від історичного періоду.
ДОРОГИ, ЯКІ МИ ВИБИРАЄМО
План
І. Чи потрібне людині «місце під сонцем»?
ІІ. Від сучасного до майбутнього.
1. Вплив соціального стану суспільства на особистість.
2. Право на освіту — моє право.
3. Освіта дає право на гідне майбутнє.
4. Кожна людина неповторна.
5. Жити з високо піднесеною головою.
6. Мій життєвий принцип.
ІІІ. Правильний вибір.
В останні роки серед моїх однолітків укорінився вираз «місце під
сонцем». Це не нова фраза, раніше ми використовували її на уроках
біології, характеризуючи представників рослинного світу. Ніколи не
думав, що доведеться вживати її стосовно людей.
Економічна нестабільність нашого суспільства призвела до спаду
виробництва. Мої батьки опинилися без роботи: мама — внаслідок ско
рочення, тато — внаслідок неповного робочого тижня на заводі. Влас
не, тато працює, але три дні на тиждень, а то і того менше, не одержу
ючи при цьому заробітної плати.
Дехто з учителів, настроєних дуже песимістично, стверджує, що
у нашого покоління немає майбутнього.
Я категорично заперечую це судження. Справа в тому, що у нас
є право на освіту, а це вже немало. Більше того, є закон про обов’язко
ву середню освіту. А форму її здобуття — обирай сам. Хочеш — денну,
а не хочеш — вчись заочно або увечері. До того ж, можна скласти іспи
ти екстерном.
Наше покоління має рису, відмінну від попередніх поколінь. Ми
прагнемо вчитись. Це мета кожного свідомого учня. Усі ми розуміємо,
що без освіти ми нікому не потрібні. Навіть неважливо і те, який дип
лом ти матимеш, фахівець ти в даному профілі чи ні. Найголовніше —
папірець. Прикро, що чим важче ми живемо, тим більше необхідно
папірців: заяв, пояснювальних, службових. У деяких горекерівників,
виявляється, папірець став важливішим за людину. А звідси — зніве
чені долі.
РОДЕ МІЙ КРАСНИЙ…
План
І. Спільна Вітчизна для багатьох народів.
ІІ. Народ починається з людини.
1. Національні корені моєї сім’ї.
2. Моя рідна материнська мова.
3. Національні традиції населення України.
4. Посилаючись на літературні джерела…
5. Мої славетні земляки.
ІІІ. Я вірю в свій народ.
Протягом багатьох століть Україну населяли представники різних на
родів. Вони хліборобили на українській землі, будували міста, захищали
землю. Отже, для всіх жителів України вона є Вітчизною.
Це переконання прийшло до мене відтоді, як я усвідомив, що я украї
нець. І справа не в тому, що національні корені моєї родини пов’язані
МОЛОДЬ І СУЧАСНІСТЬ
План
І. Історію вершать молоді.
ІІ. Молодь на передньому краї життя.
1. Гідні приклади попередників.
2. Молодь і демократизація країни.
3. У вирі політичного життя.
4. Вплив молоді на духовність суспільства.
5. Долаючи перешкоди…
ІІІ. Без сучасного не буває майбутнього.
Зображуючи портрет сучасника, я завжди уявляю молоду людину.
Хоча старше покоління і вважає вік категорією філософською. Я пого
джуюсь із тим, що вік вимірюється не роками, а станом душі, проте при
клади свідчать, що історію вершать люди молоді.
Спілкуючись із ветеранами Великої Вітчизняної війни, які неодно
разово бували в нашому класі, я дізналася, що вік бійців складав два
дцятьтридцять років. Сорокарічні воїни, більшою мірою, йшли в обозі.
Ні, зрілим людям не було легко ні на фронті, ні в тилу, де кувалася зброя
для боїв, але розрахунок усіх тактичних оп
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ МОЄЇ ВІТЧИЗНИ
План
І. Осмислення поняття «незалежність».
ІІ. Шляхами незалежності.
1. Я пишаюсь незалежною Батьківщиною.
2. Внесок наших попередників у незалежність України.
3. Ставлення до незалежності моєї сім’ї.
4. Труднощі на шляху незалежності.
ІІІ. Мій внесок у незалежність України.
Усі свідомі роки мого дитинства пройшли в незалежній державі. На
віть не розуміючи, що таке незалежність, я чув і знав про неї. Осмислен
ня приходило поступово. По мірі того, як я більшав, прийшло захоплен
ня історією і літературою. І хоча учителі і батьки вважають, що у мене
нахил до точних наук, гуманітарні предмети мені до душі значно більше.
У п’ятому класі мені потрапила до рук книга Антона Лотоцького «Істо
рія України», з якої я дізнався про розвиток української державності. Саме
ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЇ І МИ
План
І. Ставлення до природи є усвідомленням рідної землі.
ІІ. Наш спільний дім — Земля.
1. З пошаною до природи.
2. Земля не вибачає байдужості.
3. Наслідки безгосподарського ставлення до природи.
ІІІ. Зберегти землю для нащадків — обов’язок кожної людини.
Усвідомлення батьківщини до кожного з людей приходить посвоє
му. Але приходить час — і кожний розуміє нерозривну єдність із рідною
землею. Адже на цій землі зросли наші діди і батьки, на ній вчилися
ходити ми і зроблять перші кроки наші нащадки. Споконвіку борони
ли цю землю наші предки, берегли її як найцінніший скарб. Вона завж
ди була їхнім багатством, яким пишались і захищали. А беручи від при
роди її дари, люди розуміли, що цих щедрот буде значно більше, якщо
вони берегтимуть природу.
У наш час перед людьми гостро постала екологічна проблема. Це
пов’язано з тим, що люди вирішили стати господарями природи, по
чали її підкоряти собі. Внаслідок роботи виробництв забруднилися
ріки. Збільшення орних земель призвело до знищення лісів. Смер
дюче Каховське водоймище було колись мальовничою українською
землею. Пішли під воду біленькі хатки, вишневі садочки і кучеряві
верби над ставками. А колись красиве і багате Аральське море висох
ло, бо з нього викачали воду на зрошення засушливих районів. На
щадкам у спадок залишилися тільки прекрасні Шевченкові малюн
ки Аралу.
Люди необдумано експлуатують природу, а іноді просто не замис
люються над наслідками своїх вчинків. Безвідповідальність призве
ла до Чорнобильської катастрофи, від якої постраждали величезні
регіони України, Білорусі, Росії. Внаслідок аварії загинуло сотні лю
дей. А скільки інвалідів, села і міста заражені радіонуклідами. Радіа
ційний фон і досі, через вісімнадцять років після аварії перевищує
допустимі норми.
Скалічена земля, скалічені люди… Мені здається, що атомні електро
станції взагалі треба заборонити, адже доки вони існують, країна — в не
безпеці.
Осушення боліт на Поліссі залишило людей без питної води.
А у нас в Харкові внаслідок зміни річища ріки з’явилися підтоплені жит
лові масиви. Річка зникла, залишивши по собі тільки назву. Є у нас Не
теченська набережна вздовж неіснуючої ріки. І таких фактів можна на
вести безліч. І найшкідливіше, на мою думку, те, що поруч із
горегосподарями стояли байдужі люди, які просто спостерігали за зни
щенням природи. Прикро, але таких серед нас чимало.
Невже потрібно знищити, щоб потім відроджувати? Невже люди
вчаться тільки на помилках? Потрібно нарешті зрозуміти, що людина —
це частинка великої матеріприроди, яку не слід підкорювати, а треба
жити з нею в гармонії. Любити і берегти рідну землю, дбати про її бла
гополуччя — ось у чому полягає патріотизм.
МОЄ СТАВЛЕННЯ ДО РІЗНИХ МОЛОДІЖНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
План
І. Мої міркування перед вибором.
ІІ. Мої життєві орієнтири.
1. Моє ставлення до життєвого досвіду батьків.
2. Вплив дитячих масових організацій на подальший життєвий
вибір.
3. Не бути знаряддям чужої волі.
4. Моє ставлення до молодіжного руху.
ІІІ. Не стояти осторонь від життя.
Говорячи про молодіжний рух в Україні, я повсякчас ніби ставлю себе
перед вибором, до якої організації приєднатися. І в той же час розмірко
вую, чи потрібно це мені.
У роки юності моїх батьків існувала лише одна молодіжна організа
ція — комсомол. Мої батьки були комсомольськими активістами, проте
це аж ніяк не допомогло їм у подальшому житті. Змінився суспільний
устрій — змінилось і ставлення до комсомолу. Мої батьки дуже тепло зга
дують свої комсомольські роки, адже це були роки їхньої юності. Комсо
Я — СИН СВОГО НАРОДУ (8-9)
План
І. Відчуття причетності до свого народу.
ІІ. Моя доля — Україна.
1. Дитячі спогади.
2. З любов’ю до матері Батьківщини.
3. У пошуках щастя.
ІІІ. Рухати Україну вперед мені під силу.
Жоден філософ не може точно сказати, коли до людини приходить
відчуття належності до свого народу. І хіба можливі тут узагальнення?
Напевне, ні. Але всі стежки ведуть у дитинство.
Мені було лише три роки, коли було проголошено Незалежність Ук
раїни, але я добре пам’ятаю, що це було свято. На центральному майдані
міста купчилися люди. Майоріли блакитножовті прапори. І хоча моро
сив дощ, люди не збиралися розходитись. Лунали пісні і промови. Але
мене захопила пісня про Сагайдачного, який «проміняв жінку на тютюн
та люльку…» Я ще не міг усвідомити як то проміняти на щось інше влас
ну дружину, але чітко уявляв самого Сагайдачного. Здавалось, що козаць
кий ватажок був десь поруч, на майдані.
Коли я підріс, то почав захоплюватись історією, прочитав безліч кни
жок про минуле українського народу. І лише недавно зрозумів, що цього
замало. Легко любити Батьківщину, коли вона багата і могутня, значно
важче — слабку і незахищену. Та хіба справжні сини покинуть напризво
ляще хвору матір? А Батьківщина у кожної людини тільки одна, як і мати.
Я не засуджую тих людей, які емігрували за кордон у пошуках кращої
долі. Але впевнений, що вони глибоко нещасні. Можна мати матеріальні
блага, але не мати можливості дихати рідним повітрям, уклонитися рідній
оселі. Може це високі слова про любов до рідної землі, може вони вже ви
мовлялись кимось, але вони йдуть із мого серця і вважаю їх своїми.
Мені радісно і млосно в грудях від усвідомлення власної значимості
для України. Але я впевнений, що не тільки Батьківщина потрібна нам,
а і ми потрібні Батьківщині. Бо саме моє покоління буде підводити її еко
номіку, удосконалюватиме сільське господарство, рухатиме вперед науку,
освіту і культуру.