ОБРАЗ МИРОСЛАВИ
(За повістю І. Франка «Захар Беркут»)

Із великою любов’ю змальовує І. Франко образ дівчини Мирослави
у повісті «Захар Беркут». Мирослава — молода вродлива дівчина, рано
втративши матір, знала лише любов і турботу батька. Для неї головне —
бути вірною собі, діяти так, як підказують сумління і серце. Тому вона
і виступає проти батька на боці народу, стає справжньою патріоткою своєї
вітчизни. Зрозумівши, на чиєму боці правда, дізнавшись про зрадництво
свого батька, Мирослава пориває з ним і йде до тухольців. Дівчина, по
бачивши, що всі намагання врятувати честь батька марні, що шляху по
вернути батька до примирення і єдності з народом нема, виступає проти
нього. Вона звертається до Захара Беркута з проханням прийняти її за
дочку, бо «Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій
край і пристав у службу монголів».
Мирослава полюбила простого селянського хлопця. В особі Макси
ма Мирослава бачить усіх тухольців.
Мирослава — один із перших образів дівчинипатріотки в українській
літературі.