| Главная » Файлы » Твори з української літератури » Твори інших літераторів на різноманітні теми (УКР ЛІТЕР) | [ Добавить материал ] |
УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО — ЖЕРТВА КРІПАЧЧИНИ (За повістю І. С. НечуяЛевицького «Микола Джеря»)-7
| 29.05.2009, 18:20 | |
| УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО — ЖЕРТВА КРІПАЧЧИНИ (За повістю І. С. НечуяЛевицького «Микола Джеря») У повісті І. С. НечуяЛевицького «Микола Джеря» перед читачем постає галерея образів: Микола — головний герой, його батьки, дружина, односельці. Усі вони живуть в кріпацькій неволі, і ця обставина обумов лює їхні долі. Це справжні трудівники землі, але вони змирилися із нево лею і не бачать ніякого виходу. Один із них — Петро Джеря, батько Миколи. «Високий, тонкий» чо ловік, «з нужденним блідим лицем та смутними очима...» Глибокі змор шки на щоках, на лобі, грубі руки — все це ніби казало, що йому важко жилося на світі. Скільки він вижав, перемолотив та перевіяв тими рука ми хліба на панщині за свій довгий вік! Але та важка праця не принесла Джері нічого, окрім мозолів. Безправне становище зломило його волю, позбавило радості в житті. Врештірешт, старий Джеря помер. Автор ро бить висновок, що причина тому — непосильна праця і напівголодне існу вання: «Важка праця виссала з його всю кров. Вся його сила пішла на чужу користь, в чужу кишеню...» Трагічною є і постать Нимидори. Змалечку залишилася вона сиро тою, довелося їй зазнати лиха в дядьковій хаті, а потім і в наймах. Після одруження вона розцвіла й була посправжньому щаслива. Але знову — і тепер назавжди — життя було розтоптане кріпаччиною. Не витримав ши наруги пана, її залишає коханий чоловік, батько єдиної донечки. Усі двадцять років чекала на нього, виглядала і вдень і вночі. Після смерті старої Джерихи зосталась у неї одна втіха — донька Любка. Та Нимидору зсушила, зів’ялила нужда. Лиха недоля зістарила її завчасу. Так і не поба чивши Миколи, Нимидора померла. «Вмерла безталанною, як і родилась безталанною»,— свідчить автор. Передчасно помер на чужині і Кавун — товариш Миколи. Утікши разом з іншими вербівчанами на сахарні, він знайшов там свою смерть. Змучене нелюдським життям, «все його живоття висохло до решти, до останньої краплі». Фраза автора лаконічна й змістовна: «Петро вмер на чужині між чужими людьми». У своїй повісті І. НечуйЛевицький доводить, що жертва кріпаччини — все українське село, бо такі суспільні порядки не тільки не дають мож ливості розвиватися суспільним стосункам, а при корені знищують, руйнують людське життя, нівечать долі. Але надія є. Вогник її пломеніє в нескореній душі Миколи Джері, який усе своє життя нестримно проте стує проти панів, заперечує рабство і поневолення. | |
| Просмотров: 437 | Загрузок: 1 | | |