| Главная » Файлы » Твори з української літератури » Багряний Іван | [ Добавить материал ] |
ЖАНР ПРИГОДНИЦЬКОГО РОМАНУ В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ І. БАГРЯНОГО (За романом «Тигролови»)
| 30.05.2009, 11:18 | |
| ЖАНР ПРИГОДНИЦЬКОГО РОМАНУ В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ І. БАГРЯНОГО (За романом «Тигролови») Пригодницький роман. Уже сама назва жанру викликає зацікавлен ня читача, особливо молодого. Пригоди — це завжди романтика, мрія. Не даремно сам автор, потрапивши в досить скрутне становище (арешт, слідство, висилка на Далекий Схід), писав: «Охотське море. Тайга. Тунд ра. Звіроловство. Були там поселення давно осілих наших людей з Ук раїни. Все це, сказати щиро, було мені навіть цікаво». Взагалі пригодницький жанр в українській літературі представлений не дуже широко і майже незнайомий учням, бо шкільна програма прак тично не передбачає його вивчення. Мабуть, це данина традиції радянсь ких часів — знайомити молодь лише з «серйозними», «ідеологічно виві реними» творами, а не з пригодницькою літературою чи фантастикою. Особливістю ж роману І. Багряного «Тигролови» є те, що він поєднав у собі дуже серйозні, глибокі проблеми з романтикою пригод. Пригоди, у свою чергу, зображені різні за своєю вагою та значущістю: від таких, як втеча головного героя з ешелону смерті і боротьба за виживання в диких тайгових нетрях, до смішних (спостереження за лісовими мешканцями — козою з козеням, гадюкою, колонком) і до пригод «почуттєвих» (Григорій випадково підгледів, як купається Наталка, і мучиться, чи вона не поміти ла його й не образилась). Відповідно до законів жанру у романі повинна бути велика кількість дійових осіб, кілька сюжетних ліній, життя героїв зображене протягом значного відрізку часу. В І. Багряного цього немає, і з цього погляду, «Тиг ролови» швидше мали б бути повістю. Але масштаби проблем, їх широта й глибина (Україна колишня — Дем’ян Многогрішний, перші поселенці — Україна 30х років ХХ віку; Україна, задавлена сталінським терором, і Ук раїна лісова, ідилічна «Сіркова держава» БАМЛАГ, заробітчани) дають підставу вважати твір романом. Характер головного героя Григорія Многогрішного вже на початку подається цілісним, сформованим. Але й він розвивається, як і належить характерові позитивного героя пригодницького твору, по лінії благород ства. Юнак тікає з ешелону смерті — і в сотень інших арештантів піднімається дух, з’являється надія хоч не на порятунок, так на помсту своїм мучителям. Блукає в нетрях у пошуках порятунку й безпечного місця — і рятує дівчинумисливця від розлюченої ведмедиці, хоча сам був на межі смерті від фізичного виснаження. Користується гостинністю Сірків — і стає їм за сина та брата, партнера у полюванні. Закохується в Наталку, страждає, але приховує свої почуття, щоб не наражати дівчи ну на небезпеку,— і дає їй врештірешт омріяне щастя взаємної любові. Роман закінчується щасливо, бо навіщо ж тоді усі ті пригоди? Але читач не тільки із завмиранням серця слідкує за перипетіями сюжету, при годами героя, а й дізнається багато чого з історії, географії, ботаніки, зоо логії, українознавства й політики тоталітарного режиму. Тому твір вихо дить за межі пригодницького роману і має великий пізнавальний та виховний потенціал. Отже, незважаючи на те, що роман «Тигролови» був фактично пер шою спробою пера І. Багряного як прозаїка і мав певні недоліки (розтяг нутість описів, захоплення деталями мисливської справи, деклара тивність, багатослівність), він мав і має великий успіх у читачів, що свідчить про неабияку художню майстерність автора. | |
| Просмотров: 973 | Загрузок: 0 | | |