| Главная » Файлы » Твори з української літератури » Багряний Іван | [ Добавить материал ] |
ХУДОЖНЯ МАЙСТЕРНІСТЬ І. БАГРЯНОГО В РОМАНІ «ТИГРОЛОВИ»
| 30.05.2009, 11:21 | |
| ХУДОЖНЯ МАЙСТЕРНІСТЬ І. БАГРЯНОГО В РОМАНІ «ТИГРОЛОВИ» Про художню майстерність письменника завжди говорити важко. Адже існує певний набір художньовиражальних засобів, якими послуговується будьякий автор. Справа лише в тому, в яких пропорціях це подається і чому віддає перевагу митець, які його улюблені засоби, наскільки вони ори гінальні чи традиційні. У справді талановитого письменника, на наш по гляд, ці художні засоби мають бути непомітними, але відтворювати такі художні словесні образи, які запам’ятовуються, вражають, роблять непов торною словесну тканину, творять індивідуальний стиль. Щодо роману І. Багряного «Тигролови», то тут можна знайти прикме ти і традиційного, і новаторського. Із традиційних засобів автор часто вживає епітети, інколи навіть дуже нагромаджує їх. Наприклад, тайга у І. Багряного височенна, чотириярус на, буйна, непролазна, зачарована. І це тільки в одному реченні! Любить письменник і колоритні порівняння (тайга, як африканський праліс; ліщи на, мов щітка; повалені дерева, мов велетні на полі бою; тиша, як у дивному храмі дивного бога, та ін.). Зустрічаються й метафори різних видів («сон це …ткало золоті прошви на білій скатертині»; «тюбетейки грубо перепро шували, виправдовуючись перед френчем»), часті антитези (ударники і літуни, прокурори, розтратники, відповідальні відряженці і безвідпові дальні рвачі). Мова роману багата на фразеологізми, прислів’я, афорис тичні вислови та пісні (ні пари з уст, геройське діло не кожен зробить, ко зача кров, Бог не без милості, козак не без щастя, у сміливих завжди щастя є). Присутні також елементи драми — діалоги, монологи, риторичні окличні та питальні речення. Синтаксис різноманітний — від серії корот ких односкладних речень до складних конструкцій на кільканадцять рядків. Постійно зустрічаються детально виписані пейзажі, інтер’єри. Скрізь при сутній майже іронічний підтекст. Але є й те, що належить до творчих зна хідок І. Багряного. Оригінальний початок у формі казки — наскільки фан тастично страшної, настільки й правдивої. Письменник використовує антитезу не лише на словесному рівні, а й на образному. Два світи — один в арештантському драконівському поїзді, інший — у комфортабельному експресі. І все це під загальною назвою «соціалістіческоє отєчество». Дві України — справжня, стероризована і сплюндрована, та ідилічна, патріар хальна держава давніх українських поселенців на Далекому Сході. Хоч інко ли письменник буває багатослівним і декларативним, чимало його образів виростають до символів. Наприклад, поїзд — «дракон», шлях Григорія — шлях України, тигри у клітках — доля головного героя. Навіть прізвища тут не прості, а старовинні козацькі: Многогрішний, Сірко, Мороз. І. Багряний — не безсторонній оповідач. Скрізь відчувається у романі біль автора за свій нещасний народ і гнів на тих, хто занапастив його долю. Це помітно і в патетиці висловів, і в іронічній транскрипції російських слів («дєло слави, дєло честі, доблєсті і геройства», «експрес, которий возіт дрова і лєс», «соціалістіческоє отєчєство», «ви умєрлі, но дєло ваше живьот!»). Поряд із «золотими арабесками» автор вживає просторічні, навіть лайливі слова. Отже, завдяки художній майстерності письменника ми маємо й ен циклопедію життя українців Далекого Сходу, і багатопроблемний полі тичний роман, і чудову пригодницьку книжку зі щасливим, майже фан тастичним фіналом, і твір, що дає читачеві естетичну насолоду. | |
| Просмотров: 856 | Загрузок: 0 | | |