| Главная » Файлы » Твори з української літератури » Винниченко Володимир | [ Добавить материал ] |
ТВОРЧА ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ МИТЦЯ (В. ВИННИЧЕНКО)
| 30.05.2009, 00:26 | |
| ТВОРЧА ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ МИТЦЯ (В. ВИННИЧЕНКО) Без перебільшення тріумфальним був прихід в українську прозу Воло димира Винниченка. Його ім’я відразу стало поряд з іменами найвидатні ших митців. І якби Винниченко, крім своїх ранніх оповідань, не написав би більше нічого, він усе одно лишився б у нашій літературі. А міг би й не написа ти, бо жити йому довелося в драматичний і жорстокий час, бо міг і не вціліти в ньому. Адже судилося йому бути в епіцентрі всіх тодішніх подій в Україні, жити активним політичним життям, коли на літературу в людини, здається, зовсім не лишається часу і сил. Тільки натура титанічного духу й грандіозного творчого потенціалу могла не загубитися безслідно й не розпорошитися під руйнівними вітрами тієї страшної епохи, коли таких, як Винниченко, безжаль но винищувала машина тоталітарного терору. Уже ранні оповідання Винниченка показали, що в літературу при йшов письменник надзвичайно розвиненого соціального чуття і глибо кої культури. Його зірке око помічало приховані для інших конфлікти і процеси тогочасного українського суспільства в різних його сферах, ви хоплювало з життя яскраві, напрочуд пластичні типажі (досить тільки згадати оповідання «Салдатики!!», «Раб краси»). Винниченкові, бувало, дорікали за суржик у його творах, але були на те серйозні причини. В оповідання молодого письменника увірвалися різні суспільні верстви і заговорили вони так, як говорили у реальному житті,— нерідко до по творності скаліченою мовою. Уже перші читачі Винниченка відчули, що цей прозаїк справді вірту озно володіє словом, уміє кількома точними штрихами окреслити плас тично виразну і психологічно точну картину. От, наприклад, в оповіданні «Щось більше за нас» змальовано втечу двох колишніх товаришів із тюр ми: «Іноді він зупинявся, клав на мене своє коліно, озирався до тюрми і, витираючи піт, напружено дивився туди. А я, зціпивши зуби від болю, гостро впивався в лице йому, шукаючи те, що перемогло ненависть до мене, любов до волі, страх смерті, що вернули його до стіни. Він ловив мій погляд, злісно стріпувався, мовчки з ненавистю хапав мене в обійми і знову ніс, обережно, цупко, як кішка кошеня своє…» Це була справді нова проза, народжена фантазією художника дина мічного двадцятого століття, пронизана надзвичайною для раніших часів психологічною експресією. Романи, повісті, оповідання, драми Винниченка в двадцяті й тридцяті роки активно впливають на літературу України. Саме в цей час письмен ник закінчує свою «Сонячну машину» — романутопію, роман, зітканий зі світла сонця і темряви людських душ, роман про революцію, «замирення» з нею. Цей твір не вкладався ні в нові, ні в старі літературні канони. І зараз, коли творчий спадок письменника повертається до нас разом із творами усіх невинно покараних, разом із нашою репресованою істо рією, ми розуміємо, що це вже паростки відродження, про яке так мріяв В. Винниченко. | |
| Просмотров: 804 | Загрузок: 0 | | |