| Главная » Файлы » Твори з української літератури » Вовчок Марко | [ Добавить материал ] |
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УСТИНИ І ПАННОЧКИ (За повістю Марка Вовчка «Інститутка»)
| 29.05.2009, 22:08 | |
| ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УСТИНИ І ПАННОЧКИ (За повістю Марка Вовчка «Інститутка») «Інститутка» — це перша в українській літературі соціальна повість, глибоко реалістичний твір про відносини між панами та кріпаками. Письменниця з великою правдивістю змалювала тяжке становище кріпаків і викрила та засудила паразитичний спосіб життя тогочасного панства. Найкраще це показано на образах Устини і панночки. Селянська дівчина Устина, від особи якої ведеться розповідь, не лише свідок подій, але й їх учасниця, головна героїня повісті. Ще з дитинства вона залишилася сиротою і виховувалась у чужих людей, які байдуже ставились до неї. Коли Устина підросла, її забрали до панського двору. Там Устина відчула весь тягар кріпацької неволі. А тому заповітною мрією була воля. «Коли б воля, заспівав би так, щоб і на селі лунало...» — говорила вона. Вона така ж чиста, ніжна і чутлива душею, як і інші молоді героїні Марка Вовчка, але значно життєрадісніша, здатна до муж ньої боротьби. Бадьорістю і силою дихає розповідь Усті. Жива спосте режливість і гаряче співчуття до чужого горя поєднуються у ній з ак тивним відгуком на події, з надією на краще майбутнє. Усе життя Устина поривалась до волі, хоча ще не знала, як її здобути. Панночка також сирота, але життя в неї склалось зовсім інакше. Жила вона в розкошах, на утриманні своєї бабусі, багатої поміщиці, виховувалась в інституті. Лінива і тупа від природи, в інституті для «благородных девиц» вона лінувалась учитися. Вона тільки трохи бра лась до французької мови, більше до музики і танців, щоб було чим «себе між людьми показати». Це, миле з лиця, а насправді дегенератив не, себелюбне створіння, прибувши з інституту в маєток, за короткий час стало прокляттям не тільки для покоївки Устини, а й для всіх кріпаків. Стара поміщиця задовольняла найменші примхи панночки і мріяла віддати її, свою онучку, за князя. Та інститутка покохала не багатого полкового лікаря. Це кохання не робить її щасливою, бо вона вважає, що щастя людини — в багатстві. З великою радістю дізнаєть ся вона про те, що в її судженого є невеликий хутір і що стара поміщи ця обіцяє віддати їй свій маєток Дубці. Після одруження панночка одразу ж взялася за здійснення своїх планів: збільшити багатство в кілька разів, стати заможною і незалежною ні від кого поміщицею. З метою збільшення свого багатства вона посилює експлуатацію кріпаків. Соціальне походження Устини і панночки зумовило їх ставлення до простих людей. Устина щира і привітна зі своїми подругами. Вона з ве ликою повагою ставиться до бабусікріпачки, заступається за неї, коли панночка починає її бити. У місті Устина співчутливо ставиться до ста ренької хазяйки, допомагає їй чим може. Інститутка ж із презирством і зневагою ставиться до селянкріпаків і бідніших від себе, знущається з них. «Люди прокидались і лягали плачучи, проклинаючи,— каже пись менниця.— Усе пригнула посвоєму молода пані». Устина неписьменна, але в неї багатий життєвий досвід, вона спо стережлива, може робити правильні висновки з побаченого і пережи того, добре розбирається в людях. Панночка ж, навпаки, закінчила інсти тут, але ніяких знань не придбала. Устина приваблює не лише життєвою мудрістю, але й глибиною та щирістю почуттів. Одружившись із Прокопом, вона стає ніжною і чуй ною дружиною, залишається на все життя вірною своєму коханому, яко го за непокірність віддали в солдати. Зовсім інші поведінка і почуття інститутки. Випещена і розніжена, вона не здатна на глибокі і щирі почуття. Навіть свого чоловіка панноч ка «якось чудно, не полюдському любила», крутила ним, як хотіла, на сміхалася над його «добрістю», аж доки не зробила його «квачем», як влучно висловився про пана Назар. Мова Устини проста, лагідна; панночка ж говорить грубо і лайливо. У звертанні до кріпаків у неї переважають грубі слова (гадина, дурна, ледащо), лайка («Я тебе на шматки розірву! Задушу тебе, гадино!»). У цьому образі втілені типові риси поміщиківкріпосників середини XIX століття. В образі ж Устини втілено найкращі риси трудового на роду: доброта, чесність, працьовитість, волелюбність. Устина схвалює вчинок Назара і свого чоловіка, разом з яким залишає панський двір. У повісті «Інститутка» Марко Вовчок дає зрозуміти, що такі деспо тичні панночки були не поодинокі, що такий тип нелюдів витворила кріпосницька система... | |
| Просмотров: 1717 | Загрузок: 0 | | |