| Главная » Файлы » Твори з української літератури » Вовчок Марко | [ Добавить материал ] |
АНТИКРІПОСНИЦЬКА СПРЯМОВАНІСТЬ ПОВІСТІ МАРКА ВОВЧКА «ІНСТИТУТКА»
| 29.05.2009, 22:11 | |
| АНТИКРІПОСНИЦЬКА СПРЯМОВАНІСТЬ ПОВІСТІ МАРКА ВОВЧКА «ІНСТИТУТКА» Марко Вовчок увійшла в українську літературу зі збіркою під назвою «Народні оповідання». Уже сама назва говорить про себе: народне життя само підказало їй тему, створило образи, характери. Найчастіше її перо торкалося болючої проблеми селян — їхньої неволі, кріпосної залежності від поміщиків. Шляхетна натура письменниці, яка була вихована в повазі до люд ської особистості, не мирилася з тим, що одна людина — зі своїми почут тями, думками, мріями, зі своїм бажанням жити і бути щасливою — може належати іншій. Свої болісні роздуми про цю несправедливість, що ла мала людські долі, письменниця втілила у повісті «Інститутка». Дівчина Устина, від імені якої ведеться розповідь у творі, змалечку зростала сиротою. Коли їй було десять років, взяли у двір прислуговува ти старій пані. Дворові вважали, що їм живеться добре і спокійно: пані була немічна, хотіла спокою та затишку. Вона їх хоч і не била, зате дівчат тримала, як у в’язниці: ніколи не випускала ні погуляти, ні до церкви, мовляв, щоб «не розволочилися». Так вони і сиділи цілими днями у ді вочій біля роботи. Але незабаром спокій був порушений приїздом онучки старої пані, яка, вивчившись у київському інституті, поверталася додому. Вона за своїла лише французьку мову, музику і танці і вважала, що така освіта цілком достатня. Про своє навчання розповідала бабусі з великою не охотою, а на майбутнє покладала великі надії: хотіла нашити одягу за новою модою, запровадити вечірні прийоми і вдало вийти заміж за ба гатого чоловіка. Інститутка виявилась бездушним, істеричним, пихатим створінням і не вважала кріпаків за людей. Без будьякого приводу вона кричала, била, щипала та оббріхувала Устину перед старою панею. Терпелива дівчина ди вувалась: «Таке молоде, а таке немилосердне, господи!» Яскраво і виразно письменниця змалювала контраст між Устиною і ве редливою панночкою. Але суспільні умови поставили її над дівчиною кріпачкою, яка за своїми людськими якостями різко відрізняється від панночки і значно краща за неї. Поки панночка жила з бабусею, вона знущалася лише з Устини. Коли ж вийшла заміж за вродливого, хоч і небагатого, полкового лікаря, то по чала знущатися з усіх на хуторі. Чоловік був людиною доброю, тому з кріпаками обходився полюдяному, але його безвольність і сліпа любов до молодої дружини розв’язали їй руки: «Добрий пан — не б’є, не лає, та нічим і не подбає». Дворові молодого пана: старенька бабуся, що порядкувала на його хазяйстві, візник Назар з привітною дружиною Катрею та парубок Прокіп — прийняли в своє коло Устину, як рідну. Співчували тому, як дівчина терпіла від своєї лютої власниці, і розуміли, що приїзд нової гос подині позначиться і на їхніх долях. Руйнівною стала роль інститутки в житті цих людей, які тепер «про кидались і лягали плачучи, проклинаючи». Щаслива й весела сім’я втра тила дитину. Катря, не витримавши тяжкого горя, захворіла, але пані не зважала на це і заставляла її працювати на кухні і на городі. Жінка не витримала цього, збожеволіла і втопилася. Назар теж не витримав тако го життя і втік. Різко змінилося життя Устини, коли трапився випадок у садку. Мо лода жінка заступилася за бабусю, яку пані за кілька яблук звинуватила у крадіжці. Інститутка вдарила бабусю, а за те, що Устина заступилася, підняла руку і на неї. Прокіп захистив свою дружину. За це його покара ли: віддали у москалі. Антикріпосницьке спрямування повісті найвиразніше виявилося в то му, що доля дружини москаля — краща, ніж ярмо кріпаччини. Устина стала вільною і змогла тепер працювати на себе, спокійно жити, думати, люби ти. Устина нарешті отримала можливість жити так, як людина, котра за лежить від своїх сил і розуму, праці і обдарувань, а не від чиєїсь волі. | |
| Просмотров: 698 | Загрузок: 0 | | |