| Главная » Файлы » Твори з української літератури » Гончар Олесь | [ Добавить материал ] |
ОЛЕСЬ ГОНЧАР Доповідь про письменника
| 30.05.2009, 11:28 | |
| ОЛЕСЬ ГОНЧАР Доповідь про письменника Олесь (Олександр) Терентійович Гончар народився 3 квітня 1918 року в селі Суха, тепер Кобеляцького району Полтавської області. Після закін чення школи вступив до Харківського технікуму журналістики. З 1937 року О. Гончар почав друкуватися в українській пресі. 1938 року він вступив на філологічний факультет Харківського університету. У перші дні війни пішов добровольцем на фронт у складі студентсь кого батальйону. Брав участь у багатьох боях. Був двічі поранений. Улітку 1942 року в районі Бєлгорода, будучи контуженим, потрапив у полон — Харківський, потім Полтавський табір військовополонених. Звідти з партією військовополонених був незабаром направлений німця ми на сільгоспроботи до радгоспу «Передовик» Кишеньківського райо ну Полтавської області. Тут, працюючи на збиранні хліба, цегельному заводі, тваринницькій фермі, брав активну участь у діяльності підпільної антифашистської організації, створеної при радгоспі з робітників та військовополонених. У вересні 1943 року з приходом Червоної Армії знову пішов на фронт. На фронті писав вірші, які публікувалися в дивізійній газеті. Після війни закінчив 1946 року Дніпропетровський університет, навчався в аспірантурі Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Вже пер ший роман Олеся Гончара «Прапороносці» увійшов в історію української літератури одразу ж після його публікації в журналі «Вітчизна» (1946—1948 рр.). Твір двічі відзначений Сталінською премією (за «Альпи» та «Голубий Дунай» — 1948 року; за «Злату Прагу» — 1949 р.). УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Протягом 50х років О. Гончар виступає з оповіданнями (збірки «Пів день» (1951), «Новели» (1954), «Чарикомиші» (1958), «Маша з Верхо вини» (1959)), повістями «Микита Братусь» (1951), «Щоб світився вог ник» (1955) та романами «Таврія» (1952) і «Перекоп» (1957). Новим кроком у творчій еволюції письменника став роман «Людина і зброя» (1960; Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1962) про студентський батальйон у кровопролитних боях 1941 року. Ленінською премією СРСР був відзначений роман у новелах «Тронка» (1963). Етапним для О. Гончара став роман «Собор» (1968), в якому письмен ник одним із перших у радянській літературі порушив питання про розу міння історії народу, бережливе сприймання багатств його духовної куль тури, гостро виступив проти споживацькобраконьєрського ставлення до природи і пам’яток минулого. Після перших позитивних відгуків у пресі вже з квітня 1968 року за ініціативою першого секретаря Дніпропетровсь кого обкому КПРС О. Ватченка, підтриманою українським партійним ке рівництвом, роман «Собор» та його автора було піддано різкій та бездока зовій критиці. На письменника посипалися не лише художні, а й політичні звинувачення у наклепах на радянську дійсність, у нетиповості характерів та показаних недоліків. Твір з’явився удруге тільки через двадцять років. Пізніше виходили романи «Циклон» (1970), «Берег любові» (1976), «Твоя зоря» (1980; Державна премія СРСР за 1982 рік), повість «Бриган тина» (1973), новели «На косі», «Кресафт», «За мить щастя», «Геній в обмотках», «Ніч мужності», «Народний артист», «Corrida», «Чорний Яр» (1986), а також — літературнокритичні та публіцистичні статті, нариси, зібрані в книжках «Про наше письменство» (1972) і «Письмен ницькі роздуми» (1980), «Чим живемо» (1991). | |
| Просмотров: 557 | Загрузок: 0 | | |