Главная » Файлы » Твори з української літератури » Довженко Олександр | [ Добавить материал ] |
Олександр Довженко
08.07.2009, 19:07 | |
Завдання: 1. Написати докладний переказ тексту. 2. Творче завдання: викласти особисті враження про твір Олеся Гончара, який найбільше сподобався. № 48. Олександр Довженко Стати справжнім митцем — значить умерти. Цей трагічний парадокс українського пореволюційного відро¬дження здійснився і на Довженкові* хоч був він ще най¬більш щасливий із творців Розстріляного Відродження. , Перші зрілі фільми Довженка завоювали йому цілий світ, але відібрали Україну, підрізали його творчі крила, вкоротили йому віку. Користуючись залізною завісою, маючи Довженка в себе в полоні в Москві, Росія так заховувала від світу трагедію Довженка, що її не помітили навіть найпалкіші при¬хильники його мистецтва в Європі й Америці. А оцінили його у вільному світі надзвичайно високо й щедро. У періодичній пресі й на фахових курсах а історії кіно, нарешті, в постанові журі Міжнародної виставки в Брюс¬селі 1958 року Довженка визнано як одного з першого десятка провідних митців цілої шістдесятирічної історії, мистецтва фільму. Стероризувавши Довженка й заборонивши його фільми, Сталін зіграв роль його рятівника, записав його в російські кіномитці, поставив його на працю в 4Мосфільмі», сам дав йому теми для фільмів, послав на Далекий Схід. А тим часом міжнародний успіх «Звенигори», «Арсеналу» і «Землі» привласнив російський кінематограф. Довженко в зустрічах із закордонними кінознавцями й кіномитцями мусив видавати себе не за українського, а за * радянського», за щасливого і байдужого до розгромленої України... Друга світова війна викликала в Довженка надії на якісь зміни в загальній ситуації, вона дала йому змогу при¬дивитися знову ближче до України. Він побачив, що нова велика руїна не знищила Україну остаточно, але відродила її національний волелюбний дух. Цей духовний і політич¬ний ріст та героїзм української людини надихнули Довжен¬ка написати, «Повість полум'яних літ». Проте надії на ліпше були розвіяні новим погромом України 1946—1952 років. Можливо, це були Найчорніші роки в житті Дов¬женка, дарма що вія тоді був високопоставленим російським вельможею із дачею в Пєредєлкіно коло Москви та з усіма можливими орденами й титулами. Цей «вельможа» був в'язнем. Він не мав права поверну¬тись додому, в Україну. Тільки в другій половині 1952 року, коли корейська війна й близький кінець Сталіна породили почуття майбутніх перемін, вдалося Довженкові вирватись в Україну, на Дніпро, до Каховського будівництва, яке він пообіцяв зробити об'єктом свого нового фільму. З Каховки Довженко приїхав до Києва, куди планував переселитися з Москви і де на кіностудії хотів робити новий фільм. Але він таки мусив повернутися до Москви, де на нього чигала передчасна смерть. Коли Довженко переконався, що останнього й головного фільму життя про Тараса Бульбу йому не дадуть зробити, бо він був задуманий як український твір, то кинувся до пера. Спочатку митець відновлює загублений сценарій забороненої «Землі», а потім пише повість «Зачарована Десна», яка, мов Гімалаї, піднялася над голим, випаленим соцреалізмом степом радянської літератури й піднесла українську прозу до рівня прози Гоголя. Коли 25 листопада 1956 року навіки закрились очі видатного режисера, Москва повідомила про смерть «російського режисера Довженка», засвідчивши яскравий приклад нахабної та безсоромної крадіжки мистецької душі й генія поневоленої нації. | |
Просмотров: 2141 | Загрузок: 0 | |