| Главная » Файлы » Твори з української літератури » Довженко Олександр | [ Добавить материал ] |
ХУДОЖНЯ МАЙСТЕРНІСТЬ АВТОРА У КІНОПОВІСТІ «УКРАЇНА В ОГНІ»
| 30.05.2009, 11:03 | |
| ХУДОЖНЯ МАЙСТЕРНІСТЬ АВТОРА У КІНОПОВІСТІ «УКРАЇНА В ОГНІ» Читаєш кіноповість «Україна в огні», дивуєшся і захоплюєшся. Якою поетичною силою, художньою майстерністю треба володіти автору, щоб читач усім серцем проникся болями і трагедіями народу, думав над проблемами твору, як над своїми власними, що зачіпають за живе, болять, як рани. Сценарій фільму «Україна в огні» складається з п’ятдесяти епізодів картин, а кожна з них — з певної кількості кінокадрів. Але це ще й кіно повість, тому можна говорити про розділи. Епізоди, що лягли в основу цих розділів,— надзвичайні, виняткової сили, що виростають до символів: люди у ярмах і шлеях у середині ХХ століття орють землю; цнотлива і скромна дівчина відчайдушно пропонує себе першому стрічному, але нашому вої ну, щоб не дістатися ворогові; хлопець обіцяє коханій повернутися до неї за будьяку ціну, хоч бронзовим пам’ятником за вікном; двоє українців ду шать один одного на колючому дроті концтабору за переконання; батько записує дочку на німецьку каторгу; синдезертир вбиває власного батька; мати гонить синаполіцая дрючком у партизани. Світ знову розколовся на «своїх» і «чужих» незалежно від ступеня кровної спорідненості. То ж кож на така картина — відображення кричущих протиріч, якими сповнене життя нашого народу, відображення безмежної як зовнішньої, так і внутрішньої трагедії України. Прийом контрастів, часто вживаний автором, виправдо вує себе у творі, бо саме це стало основою негараздів, «суперечливих траге дійних стиків» у нашому суспільстві під час війни. Батальні сцени описані Довженком із неабияким знанням стратегії і тактики ведення бою. Ось лише один приклад: «Огонь... Огонь... Огонь. Танки репались і перекидались, і горіли, як на страшному суді. Горіло залізо, горіла сталь. Шалений вогонь гніву й пристрасті битви надавав бійцям такої велетенської сили, що важкі гар мати вертілись у них у руках, як іграшки. Літали зграї переляканих, знавіснілих птиць. Лисиці дрижали в но рах... Вовки в кущах, наївшись людського м’яса, припадали черевами до землі. ...Вони повзали, не сміючи навіть вити, і клацали зубами. Вовчиці плакали. Такий страшний був світ у бою. Одна лише людина могла витерпіти бій. Тут боролося безсмертя із смертю». У поетичній стилістиці сценарію чільне місце належить метафорі, пер соніфікації та алегорії. Їх зустрічаємо скрізь у творі: «Степи гнівом утопта но та прокляттям, та тугою, та жалем», «на другий день затужила вся вули ця», «плакав вагон», та й сама назва твору метафорична — «Україна в огні». У композиції письменник використовує й такі прийоми, як описи сну чи видіння. Вони виконують роль ретардації (гальмування) дії для глиб шого її осмислення (тяжкопораненому Василю Кравчині на операційно му столі ввижаєтьсяпригадується, то як його витягають із палаючого танка, то як він керує атакою, то як падає від вибуху ворожої гранати. Сон Ернста фон Крауза про те, як його піймали партизани і покара ли за скоєне, є передбаченням подій, що незабаром стануться. У кіноповісті більша, ніж у звичайному епічному творі, роль підтек сту — він посилює психологізм твору. Так, замість тривалого діалогу між Запорожцем і Забродою, в якому було б передано всю напругу їхньої взає мної ненависті, автор дає однуєдину фразу: «...вони подали один одно му руки, розстрілявши тут же один одного очима». Здавалося б, у такому серйозному, трагедійному творі не до жартів. Але письменник вірний правді життя і показує ще одну рису українського національного характеру — вміння посміятися над собою та над іншими навіть у найскладніший час. Це, на мій погляд, іде від наших славних предків — мужніх козаківзапорожців, що сміялися ворогові в лице, навіть сидячи на палі. Найбільше у повісті жартує і діє з гумором Мина Товченик. Він умуд рився підслуховувати ворогів у самому штабі, сидячи на печі. Але не втри мав язика і вирішив висловити вголос свою думку про Гітлера. На пи тання окупантів, які його схопили, де Запорожець, він відповідає: «Де кущ, там і Запорожець, де ліс, там і тисяча...» Мина кмітливо втікає від поліцаїв знову на піч, а коли його ще раз піймали, то, щоб відтягти свою страту, починає з натхненням співати фашистський гімн так, що окупан ти вимушені були завмерти струнко в офіційному вітанні. На щастя Тов ченика саме в цей момент нагодилися партизани, і той, «знявши петлю, почав похазяйськи складати вірьовку». Отже, О. П. Довженко у кіноповісті «Україна в огні» показав себе визначним майстром пера, людиною з гарячим серцем, якій болять рани народні і яка вірить у безсмертя свого рідного народу. | |
| Просмотров: 635 | Загрузок: 0 | | |