| Главная » Файлы » Твори з української літератури » Квітка-Основ’яненко Григорій | [ Добавить материал ] |
ЗОБРАЖЕННЯ ЖИТТЯ І ПОБУТУ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСТВА В ПОВІСТІ Г. КВІТКИ)ОСНОВ’ЯНЕНКА «МАРУСЯ»
| 29.05.2009, 21:40 | |
| ЗОБРАЖЕННЯ ЖИТТЯ І ПОБУТУ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСТВА В ПОВІСТІ Г. КВІТКИ)ОСНОВ’ЯНЕНКА «МАРУСЯ» Визначну роль у становленні нової української літератури відіграв наш славетний земляк Г. Ф. КвіткаОснов’яненко. Для свого часу він був справжнім знавцем української мови, виробленої на народній основі. У своїх творах, написаних українською та російською мовами, Квітка відобразив ряд істотних рис феодальнокріпосницької дійсності, яскра во змалював життя різних верств українського суспільства кінця XVIII — початку ХIХ ст. Кращі з сентиментальнореалістичних творів КвіткиОснов’яненка — повісті «Маруся», «Козирдівка», «Сердешна Оксана», «Щира любов». Центральним персонажем кожної з названих повістей виступає сільська дівчина. Ідейну основу повісті «Маруся» (1832 р.) становить реальний життє вий конфлікт соціальнопобутового змісту. Усі персонажі твору благо родні і душевні люди, правдиві і самовіддані, працьовиті і скромні, по кірливі і богобоязливі. Обрана Квіткою художня форма не могла ще вмістити багатства й повноти життя, тому насичена мальовничими кар тинами звичаїв і побуту, барвистими описами природи. Народнопоетич ний струмінь «Марусі» зробив її доступною і зрозумілою читачеві. На перешкоді одруженню двох закоханих стоїть загроза страшної ми колаївської солдатчини. Та знаходиться майже казковий добрий хазяїн, який обіцяє героєві за чесну однодворічну роботу знайти замість нього «найомщика» в солдати. Головна героїня повісті — Маруся. Вона наділена найкращими людськи ми якостями простого трудового народу: розумна, скромна, роботяща, слух няна, здатна самовіддано кохати, але, як і Василь, надмірно чутлива, вразлива. «Та що то за дівка була! Висока, прямесенька як стрілочка, чорня венька, очиці як тернові ягідки, бровоньки як на шнурочку». Зразком для наслідування виводиться Марусин батько Наум Дрот, який, хоч і був кріпаком, однак нібито завдяки своїй набожності та чесній праці здобув щастя, моральне задоволення й повний достаток у госпо дарстві. Неспроста не згодився віддавати свою дочку за Василя, бо знав, яка доля чекала б на солдатку. Правдиво у творі змальовано народний побут, детально описується картина заручин, весілля, похорони. Не один раз спостерігав все це в житті письменник. За твором «Маруся» можна вивчати не лише літературу, а й історію свого народу, традиції. Збираєтесь сватів засилати, та не знає те, з чого почати? Перечитайте повість «Маруся», запрошуйте старостів, купуйте паляницю — і до нареченої, за «куницею, красною дівицею». Печальна картина похоронів, але теж у дусі часу і традицій україн ського народу: «…кожний хоч по жменьці, кидали землю у яму, щоб бути з нею ув однім царстві…» На Паску до церкви носили святити страву, дякуючи Богові, що по слав її. Вранці господар розрізав свячену паску, а потім приймалися за печене: «…поїли баранця, поросятини; далі їли ковбасу, сала кусочками нарізали і крашанок облупили…» У повісті подається точний опис народного одягу саме нашого регі ону — Слобожанщини. Неспроста В. Г. Бєлінський зазначав, що у повісті «Маруся» є ще герої: це — «Малоросія, з її поетичною природою, з її поетичним життям про стого народу». | |
| Просмотров: 1577 | Загрузок: 0 | | |