| Главная » Файлы » Твори з української літератури » Коломієць Олексій | [ Добавить материал ] |
ПРОБЛЕМА БАТЬКІВ І ДІТЕЙ У П’ЄСІ О. КОЛОМІЙЦЯ «ДИКИЙ АНГЕЛ»
| 30.05.2009, 11:48 | |
| ПРОБЛЕМА БАТЬКІВ І ДІТЕЙ У П’ЄСІ О. КОЛОМІЙЦЯ «ДИКИЙ АНГЕЛ» Мабуть, проблема батьків і дітей почала існувати ще тоді, відколи ви никло саме людство. У п’єсі талановитого драматурга О. Коломійця «Дикий Ангел» чітко просліджується насамперед батьківська позиція: батьки повинні відпо відати за своїх дітей, за честь роду. Головний герой твору Платон Мики тович говорить своєму старшому синові: «З віку сина мого не вийдеш ніколи! Тебе називають не Петько, а Петро Платонович! І Платон за тебе, за твої діла відповідає. І совість роду свого не дам плямити!» Платон Ангел не покладає відповідальності за виховання дітей на шко лу, міліцію, як це робить його сусід Крячко. Він каже синові: «У державі вас мільйон — за всіма і не встежиш, а в мене вас четверо. Кожного мушу бачити і за кожним наглядати! Споконвіків так велено батькам! Інакше не мислимо». Батько родини Платон Микитович показаний автором як людина су ворих переконань. Найперша його заповідь — праця. Він вважає, що мо лоді люди повинні «з шістнадцяти років — їсти свій хліб!» Злиднями хва литися, як Крячко, соромно. Крім того, «більше ми робимо — краще державі. Більше труда — міцніша держава». За те, що Павлик не порадився, одружився, не маючи твердого ґрун ту під ногами (студент, отримує лише стипендію), батько виганяє його з дому. При цьому сам страждає, мучиться, чи правильно вчинив. Та ба гатий життєвий досвід йому підказує, що саме так слід було зробити: «Бува, батьки купують любов своїх дітей. Поки малі — за іграшку, за мо розиво, потім — п’ять, десять копійок, двадцять, карбованець, троячка. Потім дитя вже саме лізе до них у кишеню! А потім жінку приведе — го дуйте! …«Прогнав сина»! Нехай його життя поколесить, поморозить, по пече! Життя — не батько, не мати — подарунків не робитиме». Отже, Платон Микитович вважає, що дітям у першу чергу потрібно дати не матеріальне забезпечення, а вміння працювати, жити самостійно. Що ж діти? І Павлик, і Федір, і Петро спочатку ображаються на бать ка, не розуміють його. Та час показує, наскільки правдива батьківська на ука. Павлик повертається з роботи на Півночі цілком самостійною лю диною, з почуттям власної гідності. Тепер він здатен прогодувати себе й дружину. Чи щасливими були б Федір із Клавою, криючись зі своєю любов’ю? Напевне, ні. І цю проблему допоміг розв’язати батько. Найстарший син Петро хоче бути схожим на свого батька, наслідує навіть у дрібницях. Його дача — точна копія батьківської оселі, свого ма ленького сина він називає Платончиком і залучає до роботи в майстерні. Але коли справа доходить до вирішення принципового й життєво важ ливого питання — визнати свою помилку чи ні — Петро спочатку катего рично не погоджується з батьком: «Послухати вас, за кожну дрібницю — суд?» Платон Микитович іншої думки: «Труд людський цінувати треба, як свій! Людину цінувати й себе!» Петро під тиском батькових аргументів розуміє, що немає іншого ви ходу, як визнати свою помилку й прийняти покарання, щоб не мучила потім совість усе життя. Отже, у родині Ангелів перемогла батьківська мудрість. Але ми бачи мо в п’єсі ще одну сім’ю — сусіда Крячка. Цей свого сина жалів, працюва ти не вчив, тому хлопець став навіть «батька за петельки» хапати, пити, бешкетувати. Тепер потрапив до міліції. І коли Крячко запитав у Плато на Ангела, що йому робити, коли син на виду в усіх вулицю підмітатиме, той відповів: «Дістань і собі мітлу, станьте вдвох поруч і підмітайте»,— вважаючи, що батьки повністю відповідають за виховання дітей. А ще Платон Микитович сказав сусідові, що лікувати можна лише трудом: «Здорову руку прив’яжи, щоб вона не рухалася місяців зо два, а потім відв’яжи — склянки води до рота не донесеш нею. А коли твій син не два місяці, а двадцять років нічого не робить, то ясно — калікою став… Їсти, пити хоче, а робити ні. Каліка з калік». І не дивно, що Іван Крячко потра пив до виправної колонії. Батько його, хоч і покладає провину на держа ву, погану компанію, все ж відчуває і свій недогляд, тяжко цим карається. Проблема батьків і дітей, очевидно, існуватиме вічно. Адже батьки, добре знаючи свої обов’язки, не завжди намагаються зрозуміти дітей, їхні романтичні пориви, прагнення до самоутвердження. Крім того, старшо му поколінню важче пристосуватися до нових умов життя, ніж молоді. А молодим теж не завжди легко прислухатися до порад мудрих. П’єса О. Коломійця «Дикий Ангел» допомагає нам краще розібрати ся у складній проблемі стосунків батьків і дітей, вказує шляхи їх розв’я зання, і за це ми вдячні авторові | |
| Просмотров: 751 | Загрузок: 0 | | |