| Главная » Файлы » Твори з української літератури » Маланюк Євген | [ Добавить материал ] |
ЄВГЕН МАЛАНЮК Доповідь про поета
| 30.05.2009, 12:19 | |
| ЄВГЕН МАЛАНЮК Доповідь про поета Євген Филимонович Маланюк народився 2 лютого 1897 року в Ново архангельську на Кіровоградщині. Батько походив із козацькочумацького роду, а мати, Гликерія, була дочкою чорногорця Якова Стоянова. 1914 року Є. Маланюк закінчив земське реальне училище в Єлисавет граді і вступив до Петербурзького політехнічного інституту. Але з почат ку світової війни став слухачем військової школи в Києві. У січні 1916 року Є. Маланюк потрапив на ПівденноЗахідний фронт, де до пізньої осені 1917 року очолював кулеметну роту. Невдовзі він став старшиною української армії, брав активну участь у визвольних змаганнях 1917–1920 рр. Є. Маланюк був ад’ютантом генерала В. Тютюнника, служив сотни ком у 5й Херсонській дивізії. Однак після падіння УНР разом з іншими потрапив до Польщі, де в таборі інтернованих у Каліші почав писати перші вірші. Тут же в Каліші Є. Маланюк взяв участь у збірці «Озимина» (1923). З 1923 року він студент гідротехнічного відділу інженерного факуль тету Господарської академії у чеському місті Подєбрадах, яку закінчив 1928 року. 1925 року Є. Маланюк побрався з молодою студенткою меди цини Зоєю Равич із Полтавщини, але 1929 року вони розлучилися. 1925 року в Подєбрадах виходить перша збірка Є. Маланюка «Стилет і стилос», а 1926 року в Гамбурзі — друга — «Гербарій». Пізніші збірки по ета — «Земля й залізо» (1930), «Земна Мадонна» (1934), «Перстень Полі крата» (1939). У грудні 1926 року в «Літературнонауковому віснику» з’я вилося довге «Посланіє» Є. Маланюка до Максима Рильського, в якому він докоряв поетові, що той байдуже ставиться до подій в Україні. Ні П. Тичина, ні М. Рильський на це «Посланіє» не зреагували, а відповідь написав В. Сосюра. 3 1929 року Є. Маланюк переїхав до Варшави, де працював інжене ром і брав найактивнішу участь у літературному процесі (був одним з фундаторів літературної групи «Танк»). 1930 року він одружився з чешкою Богумилою Савицькою, яка померла 1963 року. У них є син Богдан. 1944 року Є. Маланюк емігрував до Західної Німеччини, де працю вав учителем математики, брав участь у літературному процесі, зокрема був членом «МУРу». 1949 року він виїхав до США, де працював інжене ром. У післявоєнний період Є. Маланюк видав кілька збірок поезій («Вла да», 1951, «Проща», 1954, «Остання весна», 1959, «Серпень», 1964) та літе ратурнокритичних статей («Книга спостережень», 1962, 1966; «Нариси з історії нашої культури», 1954) тощо. 16 лютого 1968 року Євген Маланюк помер від серцевого нападу в Нью Йорку. Вже посмертно вийшла збірка поезій «Перстень і посох» (1972). Головними мотивами творчості Є. Маланюка є втрачена батьківщи на і розбите особисте життя. Мотив «втраченої батьківщини» поет роз виває у багатьох своїх віршах, аналізуючи причини та наслідки цієї втра ти. Другий ґрунтується на особистісних почуттях поета, що випливають із мотивів розлуки з рідним краєм. Для стилю Є. Маланюка характерне протиставлення протилежних властивостей якогось явища задля досяг нення більшої точності й виразності провідного мотиву. | |
| Просмотров: 616 | Загрузок: 0 | | |