Іван Семенович Левицький (1838—1918) (літ. псевдоніми — І. Нечуй

Левицький, І. Нечуй) народився 13 листопада 1838 р. в м. Стеблеві на
Київщині у сім’ї священика. Навчався в духовному училищі та в семі
нарії. Закінчив Київську духовну академію. Учителював у Полтавській
семінарії, у гімназіях Каліша, Седлеця, Кишинева. Вийшовши у відстав
ку, оселився в Києві, де й провів решту життя. Помер І. НечуйЛевиць
кий 2 квітня 1918 р.
Початок літературної діяльності І. НечуяЛевицького припав на 60ті
роки. У 70х — 80х рр. були написані найбільш відомі твори письменника
— «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Бурлачка», «Старосвітські батюш
ки та матушки», «Хмари». На тлі художніх пошуків кінця ХІХ — поч. ХХ ст.
його творчість відзначалась тематичним і стильовим консерватизмом.
Для прози І. НечуяЛевицького характерне реалістичне відображення
дійсності. Основна тема його творів — селянська. Увагу автора привертає
соціальна проблематика. Він розкриває вплив кріпацтва на долі й мораль
селян, показує процеси, що відбувалися в українському селі після скасуван
ня кріпосної залежності. У повісті «Кайдашева сім’я» прозаїк змалював ши
року картину складних процесів, зумовлених селянською реформою. На
думку автора, саме соціальноекономічні причини змінили традиційний
устрій народного життя. Вони позначились не лише на майнових відноси
нах, а й на всьому комплексі народної звичаєвості, моралі та психологічно
му складі селянина. В окремих творах письменник змалював життя україн
ської інтелігенції (роман «Хмари»). Значний інтерес становлять
фольклористичні та літературнопубліцистичні праці І. НечуяЛевицького.