Кожний народ має свої погляди на моральні якості людини. Ці по
гляди передаються з покоління в покоління, шліфуються і збагачуються.
Одним із найбільших скарбів українського народу є середньовічна по
ема «Слово о полку Ігоревім». Наш народ може пишатися своїми літера
турними і мистецькими традиціями, адже «Слово...» — це єдина пам’ят
ка Київської Русі, яка здобула всесвітню славу.
З поеми ми дізнаємося про життя українського народу в сиву давни
ну, про його героїчну боротьбу із зовнішніми ворогами і внутрішніми
феодальними чварами. У творі невідомий автор змалював героїчних за
хисників Руської землі, які в ХІІ столітті вели боротьбу з половцями.
Автор із любов’ю зобразив наших героїчних предків. Перед нами ви
разно виростають мужні постаті, які однаково впевнено тримали в руках
спис і рало. Як же треба було любити рідну землю і її народ, щоб створи
ти такі образи!
Серед усіх персонажів твору виразно виділяється хоробрий князь Ігор
Святославич. Читаючи твір, ми уявляємо його на чолі відважної дружи
ни, яка вирушила у похід проти ворогів.
НовгородСіверський князь із перших рядків поеми постає перед нами
як патріот: він мужньо боронить рідну землю від найзапеклішого воро
га — половців. Своїм найсвятішим обов’язком Ігор вважає захист бать
ківщини. Він готовий віддати життя за її свободу:
«Сповнившись ратного духу,
він навів свої хоробрі полки
на землю Половецькую
за землю Руськую».
Князь Ігор — вірний син Руської землі. Потрапивши у полон, він не втра
чає надії повернутись на батьківщину, навіть подумки долає перешкоди:
«Ігор спить,
Ігор не спить,
Ігор мислю поля мірить
од великого Дону
до малого Дінця».
Такими ж вірними патріотами рідної землі були і його воїни. Вони
готові віддати життя за честь батьківщини. Тому рішуче і відважно дві
доби б’ються вони з кочівниками.
Ігор — безстрашний і рішучий. Ці його риси найповніше розкриваються
перед початком походу на половців. Він не зважає на віщування природи,
а прагне досягти своєї мети. У бою Ігор поводиться як мужній і хоробрий
воїн. Моральною і фізичною силою князів Ігоря і Всеволода захоплюють
ся і сам автор, і київський князь Святослав, який говорить: «Ваші хоробрі
серця в жорстокім харалузі сковані, а в смілості загартовані».
Благородство штовхає Ігоря на допомогу Всеволоду, адже князь ро
зуміє, як потрібні в бою взаємодопомога і взаємовиручка: «Ігор полки
завертає, жаль бо йому милого брата Всеволода».
Але поряд із позитивними рисами Ігор має і вади. Честолюбство і не
розсудливість стали причиною поразки. Адже він виступив у похід сам,
не порадившись ні з ким, навіть із київським князем. Самовпевненість
і нехтування попередженням природи дорого обійшлися руському
війську, про що у творі говориться так: «Ігоря хороброго полку — не вос
кресити!» Отже, прославляючи мужність і патріотизм князя Ігоря, автор
засуджує його легковажність, честолюбство, підкреслюючи, що тільки
спільними зусиллями русичів можна подолати ворога.
Більше восьмисот років минуло з часу написання «Слова о полку Іго
ревім», а воно живе і хвилює серця людей.
Після знайомства з образом Ігоря у мене з’явилося переконання у не
поборності народу, який має таких мужніх захисників. Образ Ігоря близь
кий мені своїм глибоким патріотизмом, відданістю рідній землі, незлам
ністю і відвагою.