Благословеннi ви, слiди,
Не змитi вiчностi дощами,
Мандрiвника Сковороди
З припорошiлими саквами,
Що до цiлющої води
Простує, занедбавши храми.
М. Рильський
Життєвий шлях видатного українського фiлософа Григорiя Савича
Сковороди є прикладом гуманiзму i самопожертви. За своє подвижницьке
життя мандрiвний фiлософ сходив багато дорiг. Вiн ішов до людей, щоб
навчити їх бути щасливими.
Творчий шлях великого мислителя розпочався в той час, коли
в Росiйськiй iмперiї занепадав феодальний лад. Йому на змiну приходив
новий, капiталiстичний, що нiс iз собою посилення розвитку нацiональної
культури i в той же час новi форми приборкання нацiональних рухiв уря
дом. Г. С. Сковорода був у числi видатних особистостей свого часу, якi
вiддали свiй голос на захист уярмленого народу: «А мiй жребiй з голяка
ми…». Народ України сподiвався на захист доброї царицi, а одержав царсь
кий указ про закрiпачення. I Сковорода став на захист покрiпаченого
народу, розвiнчуючи можновладцiв несправедливого свiту:
О мiре! Мiр безсов тнiй!
Надежда твоя в царях!
Мниш, что сей брег безнав тный!
Вихрь разв ет сей прах.
(«Кто сердцем чист и душею»)
Велич Г. С. Сковороди полягає в тому, що вiн шукав шляхiв для
пiзнання свiту i людського буття, щоб дати поради сучасникам, як змiнити
життя на краще. Лiтературна спадщина великого фiлософа викликає у ме
не захоплення жанровим розмаїттям, адже його перу належать
i фiлософськi дiалоги, трактати, i байки, i пiснi, i афоризми. Але всi цi
твори автор пiдпорядкував єдинiй метi — просвiтительськiй.
Незотлінний слід мандрiвний фiлософ залишив i на педагогiчнiй нивi.
Для учнiв вiн був не лише наставником, а i другом, виховував у їхнiх сер
цях любов до рiдного краю i потяг до знань. Бiльшiсть учнiв Сковороди
стали видатними вченими. Для багатьох своїх сучасникiв Сковорода був
українським Сократом, українським Ломоносовим. Його фiлософськi iдеї
i безкомпромiсне життя ставали прикладом. Мандрiвний фiлософ вiрив
у людину, у її гiднiсть. Вiн стверджував, що людина посiдає в природi особ
ливе мiсце, тож метою людського життя є щастя. У своїх творах Сково
рода доводив, що нiякi матерiальнi блага i почестi не зроблять людину
щасливою. Лише улюблена справа, щира дружба дають вiдчуття щастя.
У байцi «Соловей, Жайворонок i Дрiзд» письменник наголосив: «Друж
би не можна нi випросити, нi купити, нi силою вирвати… Щасливий, хто
хоч саму тiльки тiнь доброї дружби нажити спромiгся. Нема нiчого до
рожчого, солодшого i кориснiшого за неї».
Г. С. Сковорода до кiнця своїх днiв залишився зi своїм народом. Тво
ри Сковороди стали народними пiснями. Творчiсть видатного митця стала
пiдґрунтям для творчостi його послiдовникiв, видатних письменникiв
гуманiстiв XIX століття. Не одне поколiння звертатиметься до мудростi
Григорiя Сковороди, прагнучи втiлити мрiю людства про створення
гуманiстичного суспiльства.