| Главная » Файлы » Твори з української літератури » Сосюра Володимир | [ Добавить материал ] |
ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОГО ВИРАЖЕННЯ ЛЮДСЬКОГО ПОЧУТТЯ В ІНТИМНІЙ ЛІРИЦІ В. СОСЮРИ
| 30.05.2009, 02:28 | |
| ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОГО ВИРАЖЕННЯ ЛЮДСЬКОГО ПОЧУТТЯ В ІНТИМНІЙ ЛІРИЦІ В. СОСЮРИ Щирість, задушевнісь, яскрава, емоційна наснажена образність, звернен ня до найяскравіших людських почуттів — основні риси поетичної спадщи ни В. Сосюри, кого справедливо називають одним із найтонших ліриків ук раїнської літератури ХХ століття. Здається, кожен знає ці натхненні рядки: Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі і земля убирається зрання… Поет творить хвилюючу гаму людських почуттів, народжених кохан ням. Поетична гіпербола перших двох рядків стає камертоном усієї поезії, в якій В. Сосюра у народнопісенному ключі оспівує чисте почуття любові: розквітає весна, прокидається земля, усе живе в той час, коли народжуєть ся кохання. Образ весни співзвучний образу коханої з щасливими очима, які тривожать і западають у душу ліричного героя, здатного — від повені вес няних, хвилюючих почуттів — зірвати для неї «Оріон золотий». Про чарівність і неповторну красу першої любові говорить поет у вірші «Коли потяг у даль загуркоче…». Ліричний герой окрилений, спов нений життєдайним теплом, яке дарує йому кохана. У вірш митець вплітає конкретику того часу — «тривожні оселі, темні вежі на фоні за грав», «…і ворог — на нашій путі». Ліричний герой іде на фронт захища ти рідну землю, свою кохану, повертається додому, де на нього чекає гірке розчарування — зрада. Порівнянням «лиш любов, як у серці багнет…» поет образно відтворює душевний стан свого героя: пережиту радість першо го кохання і гостроту болю за розтоптане почуття, за невірність дівчини, яка стала дружиною іншого. Але спогад про кохання такий яскравий, та кий незабутньощемливий: Я б забув і образу, і сльози… Тільки б знову іти через гать, тільки б слухать твій голос і коси, твої коси сумні цілувать. Щастя побачення і сум розлуки, радість від розділеного почуття і туга за нерозділеним почуттям і журба за нездійсненною любов’ю — усе це зна ходить свій вияв в інтимній ліриці В. Сосюри. Так, у вірші «Марія» поет тонко відтворює сум’яття людської душі, спричинене не просто розста ванням, а передусім тим, що ліричний герой мусить щось приховувати від коханої: Я не можу сказать, я боюсь розказать, що тебе я уже покидаю… У цій поезії, як і в інших, відтворення людських почуттів доповнюєть ся змалюванням окремих пейзажних деталей. І жита зеленіють, і волош ки квітнуть, але в цей час благодатного дозрівання буяння природи відбу вається щось невідворотне, незрозуміле — любов одцвіта, тому у коханої заплакані очі, покірно нахилені плечі. Як і ліричний герой, дівчина страж дає. З особливою теплотою малює поет окремими штрихами образ коха ної, але найбільшу увагу звертає на очі — дзеркало душі. Вони — на скрізний образ його інтимної поезії. Золоті, сині — очі співають, мовчать, «щастя і тривога на щоках холодних від очей цвіте», у милої «васильки зпід вій». У вірші «Білі акації будуть цвісти» образ коханої зливається з образом Батьківщини: В тебе і губи, і брови твої, як у моєї Вкраїни… Ось вона йде у вінку, як весна… Стиснулось серце до крику… В ньому злилися і ти, і вона в образ єдиний навіки. Для ліричного героя Володимира Сосюри любов, вірність, відданість коханій невіддільні від любові, вірності і відданості рідному краю, Вітчизні. У Сосюриній пісні кохання помітна гармонійна єдність людської душі зі світом. Вона виявляється і в розумінні вічності любові як непереможно го закону життя: Пройдуть мільйони років, і навіть і тоді, у травах і квітах, сіятиме мій спів про тебе, яснооку, як промінь зір, що зник давно вже їхній прах… Ніжність і задушевність, динаміка і лаконізм, вагомість слова і внут рішня схвильованість поета, невимушеність і природність — ці риси інди відуального поетичного стилю Володимира Сосюри притаманні і його інтимній ліриці. | |
| Просмотров: 570 | Загрузок: 0 | | |