Іменник — це повнозначна частина мови, яка має значення предметності й відповідає на питання хто? що? Дякую Вам, мамо, за перший скарб — пісні над колискою. Дя¬кую Вам, мамо, за пісні, вмиті сльозами, які Ви співали довгої-предовгої воєнної години і купали мене в їхній чистоті, що хранили вони її дитину все життя, бо Ви в пісню переливали свою душу — усе багатство роду і народу... Дякую Вам, мамо, за другий скарб — рідну українську мову. Вона впер¬ше засвітилася мені у Вашому слові, як світ у ранковому сонці. Ваше слово осяяло нас, дітей, лю¬бов'ю великою, як сонце. Дякую Вам, мамо, за третій скарб — мо¬литву до Бога. Дякую Вам, мамо і тату, за радість і сльози, за сло¬во і молитву, за пісню і ласку, за святість думки і таїну любові, за ясний і тихий світ добра у нашій хаті, біла стеля якої вища мені завсі палаци на світі (Я. Гоян).

Під поняттям предметності в грама¬тиці розуміють не тільки назви конк¬ретних предметів (дуб, яблуко, птах, кобзар, керівник, ковдра, стіл, карти на), а й опредмечені ознаки (зелень, білизна, вихованість, вічність), дії та стани (читання, розуміння, перехід, розповідь, біг, спання, хвилювання), абстрактні поняття (краса, слава, епо¬ха, романтизм, комунізм).
Отже, предметністю вважають різ¬номанітні лексичні значення слів, що мають специфічне граматичне офор¬млення й сприймаються як назви предметів та відповідають на питан¬ня хто? або що?

Морфологічні ознаки іменника

Іменникам властиві граматичні ка¬тегорії числа, роду, відмінка.
1. Іменник має форму числа. Од¬нина позначає один предмет, відок-ремлений від низки однотипних, наприклад: будинок, ручка, авто-мобіль. Множина виражає неозначе¬ну кількість однорідних предметів, як-от: столи, квіти, килими. Якщо іменник уживаний тільки в мно¬жині, то він може мати значення од¬ного або багатьох предметів, наприк¬лад: Ми зустрілися біля головних воріт парку (значення однини) і Во¬рота скрізь були позамикані (значен¬ня множини).
2. Кожен іменник у формі однини обов'язково належить до одного з трьох родів — чоловічого (батько, син, автобус, проспект, комп'ютер, портал), жіночого (мати, дочка, земля, хата, ярина), середнього (котеня, маля, відро, печиво, начиння).
3. Усі іменники, навіть ті, що не змінюють своїх закінчень за відмін¬ками та числами, є словами, які мо¬жуть відмінюватися, тобто стояти в такому чи іншому відмінку (мати, матері, матір'ю, матері тощо; ки¬ївське метро, київського метро, у київському метро тощо.
4. Відмінки разом з прийменниками (а також без них) виражають синтаксичні відно¬шення іменників до інших слів сло¬восполучення й речення.

Синтаксична роль іменників

Підмет:
/ марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні, —
/ в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не в'януть, де вічна весна.
Олександр Олесь.

Іменна частина складеного присудка:

1. Поезія — це завжди непов¬торність, якийсь безсмертний до¬тик до душі (Л. Костенко). Людські пісні — найглибша мука, найвища радість на землі (М.Рильський).
Додаток:

Кров свою віддам твоїй калині, Пісню — травам, птицям і лісам. А високі думи — небесам.
М. Луків.
Означення:
Струмки полощуть срібло тиші, В росі купається трава. Хай найпростіші з всіх слова У книзі лісу ніч напише!
Б. І.Антонич. Ось той ліс, який мене стрічав Шумом листя і гойданням трав, Морем квітів, щебетом пташини, Голубим джерельцем із долини.
М. Луків.

Обставина:
Облітає пелюстками мрій вже при¬томлене й скошене тіло (Г. Чубач). Рву я з розлуки вишневих квіток пелюстки (І.Крушельницький).