| Главная » Файлы » Для вчителя » Сценарії виховних заходів, уроків, свят | [ Добавить материал ] |
| [ · Скачать удаленно (84 Kb) ] | 04.08.2010, 14:32 |
| Ще один крок у ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ Година спілкування Мета: формувати в учнів сві¬доме ставлення до шлюбу, ство-рення сім'ї, народження дітей; ознайомити з правовою основою шлюбу, правами та обов'язками подружжя; виховувати інтерес до історичного минулого України та повагу до історико-культурних надбань нашого народу та наро¬дів інших країн; розвивати заці-кавленість художнім словом; фор¬мувати у юнаків та дівчат упевне¬ність у собі. Обладнання: стенд, на якому фотоколаж весільних знімків; ес-кізи моделей весільних суконь, зроблених учнями; репродукції картин Іллі Глазунова (портрети князя Ігоря та його дружини Ярославни); весільні листівки-вітання; виставка робіт учениць класу та їхніх мам і бабусь (ви¬шиті рушники). Оформлення дошки: записана тема години спілкування: «Ще один крок у доросле життя», за¬писаний епіграф: Щастя залежить від: Кого народитися, У кого вчитися Та з ким одружитися. У центрі дошки розміщені ля¬льки (хлопчик та дівчинка). У ході години спілкування вчитель крі¬питиме на дошку заготовлені ра¬ніше весільне вбрання для ляльки-дівчинки та букетик квітів для хлопчика; лелеку з малюком; ма¬люка, котрий простягає руки до обох ляльок. На боковій частині дошки за¬писано вислів: «Немає у світі ніж¬нішої ніжності, аніж ніжність му¬жнього чоловіка». Під написом прикріплені зображення (фото) чоловіків, котрі в своїх дужих ру¬ках тримають малюка. На іншій боковій частині до¬шки — зображення матері та ди¬тини (картини видатних художни¬ків, ікони, вирізки з журналів). Музичне оформлення: марш Мендельсона; пісня у виконанні Софії Ротару «Одна калина за вік¬ном» або пісня у виконанні Ми¬хайла Боярського «Спасибо за сына, спасибо за дочь». Хід заняття Учитель. Добрий день, шанов¬ні учні та гості. Нашу годину спіл-кування я назвала б: «Важливі зустрічі на шляху в доросле життя». Бо сьогодні ми зробимо {показує на записану на дошці тему) ще один крок у доросле життя. Тож дозвольте представити вам наших гостей {це можуть бути: реєстратор шлюбів місцевого РАГСу, отець-настоятель місцевої церкви, лікар-гінеколог, бабуся та дідусь когось із учнів класу). Ми послухаємо мудрі поради наших гостей, зробимо власні повідомлення за підготовленим матеріалом, і я сподіваюся, що ваші кроки у доросле життя, ша¬новні юнаки та дівчата, від сьо¬годні стануть ще впевненішими. Епіграфом нашої години спіл¬кування ми взяли мудрий народ¬ний вислів {звертає увагу на за¬писані на дошці слова епіграфу і зачитує його). Я дуже хочу, щоб кожен із вас був щасливим, а для цього потріб-но дати відповіді на багато «як?» та «чому?». У дитинстві у кожного з нас був свій особливий дитячий світ, а в ньому своя річка і свій гай, навіть власний будинок, власно¬руч збудований усією дитячою командою з усілякого мотлоху! Та найголовніше — була «власна сі¬м'я», бо найулюбленіша гра, що залишилась у спогадах з дитинст¬ва — це... Учні. Гра у «доньки-матері». Учитель. Звичайно, усі пам'я¬тають цю гру {звертає увагу на дошку, де розміщені ляльки). І в гар¬деробі кожної ляльки обов'язко¬во було особливе вбрання. Яке? Учні. Весільне. Учитель. Так, його мала кож¬на лялька {прикріплює ляльці фату та весільну сукню, а хлопчи¬ку квіти), і кожна володарка та¬кої ляльки, дивлячись на неї, по¬ринала у мрії. Про урочистий ве¬сільний кортеж, авто, прикраше¬не символічними обручками, ко¬льоровими стрічками, квітами й кульками, про чарівну білу сук¬ню, вишуканий весільний букет і, звичайно ж, про принца, котрий під звуки маршу Мендельсона ви-носить наречену на руках із Бу¬динку урочистих подій. Щороку одружуються тисячі молодих пар, але не всі вони вмі¬ють — цеглина за цеглиною — зво¬дити свій сімейний дім, адже це вже не та хатинка, що будували в дитинстві, а дитячі мрії давно пе-ретворилися на мету створити ща¬сливу сім'ю. (Учитель оголошує дані поперед¬ньо проведеного анкетування, одним із запитань якого було: «Мета, яку ви ставите перед собою». Багато хто відповів, що його метою є ща¬сливе подружнє життя.) У Костянтина Симонова в його поемі «П'ять сторінок» є такі слова: «Все романы на свадьбах кон¬чают недаром, Потому что не знают, что де¬лать с героем потом...» Та в житті інколи ще до весіл¬ля може статись ось що... (Виходить одягнена нареченою дівчина, до неї підбігає юнак і дарує їй букетик ромашок.) Юнак. Кохана моя, це для тебе. Я так поспішав тебе побачити. Дівчина (відштовхуючи букетик ромашок). Що це? Я ж люблю тро¬янди! Я ж просила тебе, щоб це були рожеві троянди, вони так пасували б до мого вбрання, а до чого пасуватимуть твої ромашки?! Юнак. Кохана, я дуже хотів принести тобі троянди, але не зміг знайти і зібрав для тебе ромаш¬ки, а ці квіти означають... Дівчина, (перебиває юнака). Ці квіти означають тільки одне — весілля не буде! Він не зміг (звер¬таючись до аудиторії), ви чули таке? Він не зміг... Та якщо чо¬ловік чогось не може зробити для коханої, то це не чоловік, а ган¬чірка. От мій тато! Та він навіть зірку з неба дістане, якщо мама попросить! А ти... Юнак (перебиває дівчину). То, по-твоєму, я ганчірка? Але я не дозволю тобі витерти об себе твої черевички. І не порівнюй мене зі своїм татом! Тобі не подобають¬ся ромашки? (Кидає їх на підлогу і топче ногами.) Дівчина (у розпачі). Ти розтоп¬тав наше кохання, між нами все скінчено! (Вибігає. Юнак піднімає ромашку і, відриваючи пелюстки, йде зі сцени. Вчитель пропонує учням об¬говорити ситуацію, розібратися в тому, що трапилось, і допомогти по¬радами юнакові та дівчині.) Учитель. Що сталося між за¬коханими? Учні. Виникла конфліктна си¬туація. Учитель. Що таке конфлікт? Учні. Конфлікт — це зіткнення різних поглядів, інтересів, смаків. Учитель. Ромашки — причи¬на конфлікту? Учень. Ні. Це лише привід до нього. Учитель. А в чому ж тоді при¬чина? (Учні висловлюють власні дум¬ки, називаючи можливі причини конфлікту.) Учитель. А що б ви їм порадили? Учні. Якщо вони справді коха¬ють один одного, то помиритись і не втрачати кохання, адже життя таке коротке, що не варто витрача¬ти його на такі дрібниці, як сварки! А якщо сварка вже відбулася, то найприємніше в ній — миритись. . Учитель. А я як пораду хочу прочитати уривок з вірша поета Асадова: Если ты с любимою в ссоре, А тоска по ней горяча — Это тоже еще не горе: Не спеши, не руби сплеча. Пусть не ты явился причиной Той размолвки и резких слов, Встань над ссорой, Будь мужчиной — Это все же твоя любовь! И чтоб после себя не корить В том, что сделал кому-то больно, Лучше добрым на свете быть — Злого в мире и так довольно... Юнак ( підходить до дівчини, бере її за руку, виводить на сцену). Кохана, вибач, мені шкода, що я не зміг знайти твої улюблені тро¬янди, але я власноруч зібрав ці ромашки для тебе, а ромашки означають здоров'я. Цим букети¬ком я хотів побажати тобі якнай¬міцнішого здоров'я на довгі-довгі роки нашого подружнього .життя. Дівчина. І ти мені пробач. Це через нервове напруження: то сук-ня погано прасувалася, то зачіс¬ка не виходила... А насправді не¬має ніякого значення — ромаш¬ки це чи троянди, бо понад усе я кохаю тебе. (Юнак читає вірш Володимира Сосюри «Так ніхто не кохав». Дів¬чина читає вірш Ліни Костенко.) І як тепер тебе забути?.. Душа до краю добрела. Такої дивної отрути Я ще ніколи не пила. Такої чистої печалі, Такої спраглої жаги, Такого зойку у мовчанні, Такого сяйва навкруги, Такої зоряної тиші, Такого безміру в добі — Це, може, навіть і не вірші, А квіти, кинуті тобі! (Останні два рядки вірша юнак та дівчина читають разом.) Учитель. Усе чудово. І ось на¬решті звучить марш Мендельсо¬на. Послухайте цю прекрасну ме¬лодію. Нехай наші гості насоло¬джуються спогадами про те, що колись вона звучала для них, а наші юні нехай помріють, що колись цей марш обов'язково про¬лунає і для них. (Звучить музика.) Учитель (після прослуховування музики). Чудовий твір. А зараз ми послухаємо розповідь про те, чому саме цей музичний твір ви-користовують у Палацах урочис¬тих подій під час реєстрації шлю¬бу (див. додаток 1). (Розповідь учня.) Учитель. Марина Цветаєва сказала: «Люди бажають один од-ного тілами, а кохають душами», а ще один відомий нам усім ви¬слів стверджує: «Шлюби звершу¬ються на небесах». {Оголошує дані анкети: «Чи обов'язково реєстру¬вати шлюб? Чи краще жити у ци-вільному шлюбі?».) Зараз дуже багато молодих пар скріплюють свій союз вінчанням. (Якщо присутній отець-настоятель, надати йому слово.) Учитель. А які ще обряди та традиції нашого народу, пов'яза¬ні з одруженням, вам відомі? (Учні розповідають (демонстру¬ють вишиті рушники, переказують прислів'я та приказки (див. дода¬ток 2).) Учитель, А які традиції інших народів вам відомі? (Учні розповідають (див. дода¬ток 3).) Учитель. Традиційно молодих вітають весільними листівками з побажаннями усіляких гараздів (демонструє видавничі листівки). А наші класні художники добре по¬працювали і виконали декілька власних ескізів вітальних листі¬вок. Зараз вони нам продемонст¬рують їх і розкажуть, які образи-символи вони використали та що вони означають. А також вони представили сьогодні моделі весі¬льних суконь. їх вони теж проко¬ментують. (Учні показують листівки, роз¬казують, що символізують зобра-ження на них: сердечок, обручок, повної чаші, пари голубів тощо). Учитель. На багатьох ескізах зображено пару голубів. А де ще під час весілля ми зустрічаємося з цим символом? Учні. На весільному короваї. Молодята випускають у небо ра¬зом голубів. їх вишивають на рушниках. Учитель. А що символізують ці птахи? Учні. Вірність у коханні. Учитель. А чи достатньо лише кохання для того, щоб шлюб був міцним? (На запитання анкети: «Міцний шлюб — це взаємне кохання?* даті позитивну відповідь більшість учнів. Дехто вважає, що міцний шлюб — це матеріальне забезпечення, дехто, що дуже важлива для міцного шлю¬бу психологічна сумісність. Варіант, що міцний шлюб — це порада і вибір батьків, не вибрав ніхто.) Учитель. Кожен із вас, звичай¬но, по-своєму правий, але Історія знає багато прикладів, коли одружували¬ся молоді не за власним вибором, а за вибором батьків, і не завжди такі шлюби були нещасливі, інколи ко¬хання приходило потім. Ми багато говорили про голу¬бів, а я згадаю іншу птаху: «По¬лечу, — каже,— я зигзицею»... Що це за птаха — зигзиця? Учні. Це зозуля — символ суму та вдівства. Учитель. Яка ж героїня порів¬нювала себе з такою сумною птахою? Учні. Ярославна. Учитель. Так. Сумуючи за сво¬їм чоловіком, який пішов у похід на половців, вона зверталася до різних сил природи, щоб захисти¬ли її коханого від біди і щоб вона не стала вдовою. Як називає Яро¬славна свого чоловіка? Учні. Ладо. Учитель. А що означає таке звертання? Учні. Це означає «побий», бо в дохристиянську епоху Лада і Ладо вважалися богами вірного супружжя, богами любові і веселощів, богами щастя та весни. Слово «ладо» означає «вірний чоловік». Учитель. Ми згадали дохрис¬тиянську епоху, богів цієї епохи. А Ярославна була християнкою чи язичницею? Учень. Оскільки християнство було прийняте у X ст., а похід князя Ігоря на половців відбувся у XIII ст., то, звичайно, можна сказати, що Ярославна була християнкою, але давні вірування та обряди ще мали значний вплив, а деякі й донині існують. Наприклад, свято Івана Купала та обряд очищення вог¬нем. Вогонь і сьогодні використо¬вується у ритуальних обрядах сло¬в'ян і має велику очищувальну силу. Вогонь був і є символом пло¬дючості, тому у весільному обря¬ді використовують свічки. Учитель. Так, Ярославна була християнкою і вінчаною дружи-ною Новгород-Сіверського кня¬зя Ігоря. Ось такими Ярославну та Ігоря зобразив російський ху¬дожник Ілля Глазунов (показує ре¬продукції). А дещо з історії їхньо¬го життя ми зараз послухаємо. Учень. Коли князь Ігор ішов у похід на половців, йому було 35, а Ярославні — 29 років. Ігор, який носив християнське ім’я Георгій, ішов у цей похід у день свого пат¬рона — Юрія-Георгія. Святий Геор¬гій переміг змія, і князь сподівався на перемогу над половцями. Ярославну Ігор залишив у Пу¬тивлі не саму, а з її братом Воло-димиром. Володимиру Галицькому суди¬лося пережити тяжке лихо — роз-гром Ігоревих полків, облогу Пу¬тивля половцями. Не раз розраджував сестру Во¬лодимир. Вони, мабуть, згадували і Дністер, і Лімницю, і Лукву з Луквицею, і Бистрицю, й інші ріки. Згадували і весілля: як шилося чіль¬це княгині Ярославні, як приїжджа¬ли свати до Галича по неї з корова¬єм і корогвами. Грали музики. Об-сипали Ярославну зерном. А вона плакала, що завезуть її з Підгір'я в землю Сіверську, де вона ще ніколи-ніколи не була, куди часто на-скакують половці. Скільки було їй тоді, коли йшла за Ігоря? Мабуть, років 14. І він був молодий, її су¬джений, було йому 20. Учитель. Отже, нам не відо¬мо, чи кохала Ярославна на той час Ігоря, але мабуть, що ні, бо плачучи виходила заміж. Кохан¬ня прийшло згодом, уже. в шлю¬бі. Дуже часто у ті часи питання шлюбу вирішували батьки наре¬чених. А чому так відбувалося? Учні. На той час княжі шлю¬би були державним питанням. Одружувалися, щоб об'єднати князівства. Щоб заручитися під¬тримкою. Інколи це було схоже на укладення мирної угоди тощо. Учитель. Усе це правильно. А якщо розглянути цю історію з сучасного погляду, то які права Ярославни було порушено? Учні. Право самостійного ви¬бору. Ярославна ще не досягла шлюбного віку і мала право не вступати в шлюб. Шлюб — це до-бровільний союз за взаємною зго¬дою, а Ярославна не добровільно пішла під вінець. Учитель. Щоб ніхто не посмів порушити ваші права, давайте ще раз усім нагадаємо правову осно¬ву шлюбу. (Учні читають загальні поло¬ження про шлюб, права та обоє 'яз-ки подружжя (див. додаток. 4).) Учитель. Ми вже багато ска¬зали про сім'ю, але сім'я — це не тільки чоловік та дружина, а ще й діти. Підходить якось малюк до мами й каже: «Мамо, я знаю — дітей знаходять не в капусті!». Мама здивовано: «А де ж?» Ма¬люк захоплено: «їх приносить ле¬лека...» (Учитель прикріплює на дошці лелеку, котрий несе малюка.) Мені хочеться звернути увагу на слова, які ви бачите на дошці (там, де фото з чоловіком, котрий на руках тримає дитину): «Немає в світі ніжнішої ніжності, аніж ніжність мужнього чоловіка». І торкнутися саме теми «тато і ди¬тина», адже про маму і дитину вже так багато сказано. Пригадайте картини великих художників (зве¬ртає увагу на дошку з репродукці¬ями картин Леонардо Да Вінчі, Рафаеля; ікони). Ми завжди захопле¬но дивимося на ці шедеври. Та погляньте — тато і малюк — хіба це менш захопливо? Мені пригадалися слова одно¬го з психологів, сімейні стосунки якого загрожували розривом. Од¬ного ранку, коли він змушував свого сина снідати, а той відмов¬лявся, психолог запитав у сина, навіщо тому дві руки, сподіваю¬чись почути у відповідь: щоб од¬нією тримати шматок хліба, а ін¬шою — ложку. Відповідь малюка вразила батька, бо син відповів, що дві руки потрібні для того, щоб однією триматися за маму, а другою — за тата. І думки про роз¬лучення розчинились у простій, але такій глибокій фразі... (Учитель прикріплює на дошці ще одного малюка, який однією рукою тримається за маму, а іншою — за тата). Хочеться завершити годину спілкування побажанням усім щастя. Пам'ятайте, що бути ща¬сливим — це реально. Усе зале¬жить тільки від нас самих. Учні нашого класу, готуючи матеріа¬ли до години спілкування, скла¬ли «Абетку подружнього життя» і зараз усіх із нею ознайомлять (можна роздрукувати екземпляр для кожного учня). Абетка подружнього життя 1. Упевніться, що ви справді кохаєте і готові піти один за од¬ним «на край світу», і тільки тоді переступайте поріг РАГСу. 2. Не суперечте батькам, що незадоволені вашим вибором нареченої(го), а наберіться терпін¬ня і вислухайте їхню пораду. І якщо ваші наміри міцні, як мур, то докладіть зусиль і доведіть бать¬кам, що ваше щастя залежить саме від нього (неї). А ваше щас¬тя — то найголовніше для батьків і вони не будуть його руйнувати. 3. Ніколи не звертайте увагу на дрібниці. Просто живіть великим і світлим! 4. Забудьте про привілеї, які ви мали в домі батьків. Пам'ятай¬те, що ви обоє — рівні за права¬ми будівники свого щастя, неза¬лежно від того, директор ви на цьому будівництві чи монтажник-висотник. 5. Щоб ваша сім'я не стала «театром військових дій», пам'я¬тайте:, немає невирішуваних про¬блем! Головне — мати бажання їх вирішити! 6. Уникайте конфліктів. Запа¬м'ятайте самі й іншим розкажіть: життя таке коротке, що не варто витрачати його на сварки! 7. Не забувайте перечитувати класиків. Література вчить життя, адже нічого нового у своїх взає¬минах людство ще не вигадало, а все інше з кимось колись уже було. 8. Поступайтесь у суперечці, якщо не хочете, щоб про вас ду¬мали, що ви — впертий віслюк. Адже насправді ви«білий і пухна¬стий», чи не так? 9. Пам'ятайте: у сварці чоловіка та дружини завжди винні двоє, а страждають троє, тобто й діти. 10. Не забувайте ніколи, що дві руки дитині потрібні для того, щоб однією триматися за маму, а другою — за тата. Тож станьте міцною опорою вашим дітям. 11. Пам'ятайте: так, як ви ста¬витеся до своїх батьків, ваші діти ставитимуться до вас, тому пова¬жайте не тільки своїх батьків, а й батьків чоловіка (дружини). 12. Хочете бути щасливими? Станьте такими! (На завершення звучить пісня у виконанні Софії Ротару або Ми-хайла Боярського.) Додатки Додаток З Додаток 4 | |
| Просмотров: 2352 | Загрузок: 395 | | |