Корoткий опис:  1. Енергія Сонця. Сонце — центральне і наймасивніше тіло Сонячної системи. Його маса в 333 000 раз більша за масу Землі й у 750 раз перевищує масу всіх інших планет, разом узятих. Сон¬це — могутнє джерело енергії, яку воно постійно випромінює в усіх ділянках спектра електромагнітних хвиль — від рентгенівських і ультрафіолетових променів до радіохвиль. Це випромінювання дуже впливає на всі тіла Сонячної системи: нагріває їх, позна¬чається на атмосферах планет, дає світло й тепло, необхідні для життя на Землі.
Водночас Сонце — найближча до нас зоря, в якої на відміну від усіх інших зір можна спостерігати диск і за допомогою телеско¬па вивчати на ньому невеликі деталі, розміром навіть до кількох сотень кілометрів. Це типова зоря, тому її вивчення допомагає зрозуміти природу зір взагалі.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  1. Подвійні зорі. Маси зір. Як ми переконалися на прикладі Сонця, маса зорі е тією з найважливіших характеристик, від якої залежать фізичні умови в її надрах. Безпосереднє визначення маси можливе лише для подвійних зір.
Подвійні зорі називаються візуально-подвійними, якщо їхню подвійність можна помітити під час безпосередніх спостережень у телескоп.
Прикладом візуально-подвійної зорі, видимої навіть неозбро¬єним оком, є £ Великої Ведмедиці, друга зоря від кінця «ручки» її «ковша». При нормальному зорі зовсім близько біля неї видно другу слабку зірочку, її помітили ще стародавні араби й назвали Алькор (Вершник). Яскравій зорі вони дали назву Міцар. Міцар і Алькор віддалені одна від одної на 1 Г. У бінокль таких зоряних пар можна знайти чимало.
Системи з кількістю зір n 3 називаються кратними. Так, у бінокль видно, що г Ліри складається з двох однакових зір 4-ї зоряної

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  УРАН, сьома від Сонця велика планета Сонячної системи, належитьдо планет-гігантів.
Рух, розміри, маса
Уран рухається навколо Сонця по еліптичній орбіті, велика піввісь котрої (середня геліоцентрична відстань) у 19,182 більше, ніж у Землі, і складає 2871 млн. км. Ексцентриситет орбіти дорівнює 0,047, тобто орбіта досить близька до кругової. Площина орбіти нахилена до екліптики під кутом 0,8° . Один оборот навколо Сонця Уран здийснює за 84,01 земного року. Період власного обертання Урану складає приблизно 17 горин. Існуючий розкид при визначенні значень цього періоду обумовлений декількома причинами, із яких основними є дві: газові поверхні планети не обертається як єдине ціле і, крім того, на поверхні Урану не виявлено помітних локальних неоднорідностей, що допомогли б уточнити тривалість доби на планеті.
Обертання Урану володіє низкою відмінних рис: вісь обертання майже перпендикулярна (98 ) до площини орбіти, а напрямок обертання протилежна напрямку обертання навколо Сонця, тобто обернене (із всіх інших великих планет обернений напрямок обертання спостерігається тільки у Венери).

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Зорі складаються з сильно нагрітого іонізованого газу, стиснутого спільним гравітаційним притяжінням. При заглибленні в надра зорі тиск, густина і температура газу зростають (у центрі зорі температура досягає 15-20 млн. градусів). Джерелом енергії є ядерні реакції перетворення легень хімічних елементів на важчі (в основному водню на гелій). Температуру зовнішніх шарів зорі визначають за їх кольором: червоні зорі мають 2000 – 3000 0 С, жовті – 6000 -7000 0 С, білі – 12000 0 С, голубі – 25000 0 С. Основні типи зір за розміром – гіганти і карлики. До останніх належить і наше Сонце.
Існує багато зір з різними особливостями. Це подвійні зорі (смороду обертаються навколо спільного центра маси), нейтронні та змінні (перебувають у нестаціонарному стані). Нейтронні зорі – це надгусті зорі, речовина яких складається в основному з виродженого газу нейтронів з невеликою домішкою інших елементарних частинок. Маса нейтронної зорі близька до маси Сонця. Смороду є кінцевими стадіями еволюції зір з масами до двох мас Сонця й утворюються після спалахів наднових зір. Нейтронні зорі виявляють собі як пульсари, а також як барстери – зорі з потужним випромінюванням енергії в рентгенівському діапазоні, що спалахують з величезною енергією.
До моменту відкриття пульсарів було уже відомо, що кінцевим продуктом еволюції зірок є компактні масивні об'єкти, щільність яких у багато разів більше, ніж у звичайних зірок.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Нерідко у щільні шари атмосфери потрапляє з космосу великі тверді частинки, які називають метеорними тілами. Рухаючись в атмосфері, частинка нагрівається внаслідок гальмування, і навколо неї утворюється обширна світна оболонка з роз¬жарених газів. Від сильного опору повітря метеорне тіло нерідко розколюється і з гуркотом па¬дає на Землю у вигляді осколків. Рештки метеорних тіл, що впали на Землю, називаються метеоритами.
Метеорне тіло невеликих розмірів іноді повністю випаровує¬ться в атмосфері Землі. Здебільшого його маса за час польоту дуже зменшується й до Землі долітають тільки рештки, які звичайно встигають охолонути, коли космічну швидкість пога¬сив опір повітря. Іноді випадає навіть метеоритний дощ. Під час польоту метеорити обплавляються й покриваються чорною кірочкою. Один такий «чорний камінь» у Мецці вмурований у стіну храму і є предметом релігійного поклоніння.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  До навколосонячних планет земної групи належать Меркурій, Венера, Земля й Марс. Вони відрізняються від планет-гігантів меншими розмірами і, відповідно, меншою масою. Ці планети рухаються усередині пояса малих планет. Планети близькі за такими фізичними характеристиками, як густина, розміри, хімічний склад, але при цьому кожна планета має свої особливості.
Меркурій — найближча до Сонця планета. Меркурій є ендогенно пасивною планетою і знаходиться, очевидно, на примітивній стадії корового розвитку. Планета розташована від Сонця на відстані 58 млн км. Повний оберт на небі завершує за 88 діб, період обертання Меркурія навколо своєї осі дорівнює 58,65 Доби, тобто 2/3 його обертання навколо Сонця. Таке обертання є динамічно стійким. Сонячна доба на Меркурії триває 176 днів. Вісь обертання Меркурія майже перпендикулярна до площини його орбіти. Як свідчать радіоспостере-ження, температура на поверхні Меркурія в пункті, де Сонце знаходиться в зеніті, сягає 620 К. Температура нічної півкулі близько 110 К.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Безпосередні спостереження, проведені космічними літальними апаратами серії «Вояджер», дали більш точні значення розмірів планети і деяких інших характеристик Сатурна і його супутників. Так, встановлено такі значення екваторіального радіуса:
Сатурн — 60 330 км;
Мімас — 196 км;
Ешіелад — 250 км;
Тефія — 530 км;
Діона —560 км;
Рея — 765 км;
Титан — 2575 км;
Япет — 730 км;
Феба — ПО км.
(Для Сатурна, Урана, Юпітера й Нептуна екваторіальний радіус встановлюється як такий при тиску 1 бар, для супутників — як середній радіус поверхні). Екваторіальний радіус Сатурна на 10% більший за полярний.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  1. Поняття комети
Комета — мале тіло Сонячної системи, яке обертається навколо Сонця і має так звану кому (атмосферу) і/або хвіст. Кома і хвіст комети — це наслідки випаровування ядра комети під дією сонячного випромінювання. Ядро являє собою малу планету, що складається з каменю, пилу і криги.
Комети з’являються з периферії сонячної системи і їхні орбіти постійно змінюються під впливом гравітації основних планет. Внаслідок цього деякі з комет переходять на близько-сонячні орбіти і Сонце знищує їх коли вони наближаються до нього, інші комети назавжди залишають Cонячну систему. Яскрава комета — одне з найцікавіших космічних явищ і завжди привертає увагу публіки.
Вважається, що комети походять із Хмари Оорта, яка знаходиться на великій відстані від Сонця і складається із "сміття", що залишилось після конденсації сонячної туманності. Зовнішні краї цієї хмари достатньо холодні для того, щоб вода існувала там у твердому (а не газоподібному) стані.
Астероїди походять з іншого джерела, але дуже старі комети, які втратили весь матеріал для випаровування, можуть дуже нагадувати астероїди.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Зміст
I. Вступ ст.4
ІІ. Вивчення Венери ст.5
III. Атмосфера планети ст.10
IV. Форма і розміри. Рельєф поверхні ст.11
V. Додатки ст.13
VI. Висновок ст. 20
VII. Використана література ст. 21

Вступ
Венера - друга від Сонця велика планета Сонячної системи. Одна з планет земної групи, по своїй природі подібна до Землі, але менша за розміром. Як і Земля, вона оточена досить щільною атмосферою. Венера наближається до Землі ближче за будь-яку іншу планету і являє собою найяскравіший небесний об'єкт (після Сонця і Місяця). Світло Венери настільки яскраве, що якщо на небі немає ні Сонця, ні Місяця , воно змушує предмети відкидати тіні. Однак при погляді в телескоп, Венера розчаровує, і не дивно, що до останніх років її вважали "планетою таємниць". Древні греки дали цій планеті ім'я своєї кращої богині Афродіти, римляни ж потім переінакшили по своєму, і назвали планету Венерою, що, загалом , те саме . Однак сталося це не відразу. Деякий час вважалося, що в небі знаходиться відразу дві планети. Вірніше, тоді вважалося, що зірки, одну - сліпучо яскраву, можна було спростерігати вранці, іншу, таку ж - увечері. Їх навіть називали по-різному, поки астрономи після довгих спостережень і ще більш довгих міркувань не прийшли до висновку , що зірка все-таки одна.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Зміст
I. Вступ ст.4
ІІ. Вивчення Венери ст.5
III. Атмосфера планети ст.10
IV. Форма і розміри. Рельєф поверхні ст.11
V. Додатки ст.13
VI. Висновок ст. 20
VII. Використана література ст. 21

Вступ
Венера - друга від Сонця велика планета Сонячної системи. Одна з планет земної групи, по своїй природі подібна до Землі, але менша за розміром. Як і Земля, вона оточена досить щільною атмосферою. Венера наближається до Землі ближче за будь-яку іншу планету і являє собою найяскравіший небесний об'єкт (після Сонця і Місяця). Світло Венери настільки яскраве, що якщо на небі немає ні Сонця, ні Місяця , воно змушує предмети відкидати тіні. Однак при погляді в телескоп, Венера розчаровує, і не дивно, що до останніх років її

Читати далі   Написати відгук/Голосувати