Главная » Файлы » Для учня/студента » Астрономія | [ Добавить материал ] |
В категории материалов: 127 Показано материалов: 91-100 |
Страницы: « Попередні 1 2 ... 8 9 10 11 12 13 Наступні » |
Сортировать по: Даті · Назві · Завантаженням · Переглядам
Космічні дослідні апарати
Як відомо, атмосфера Землі слугує повним чи частковим бар’єром для електромагнітного випромінювання. З огляду на це, астрономи тривалий час мали змогу досліджувати небесні тіла лише у доступних для наземних телескопів діапазонах електромагнітного спектра. Проте з появою аеростатів, геофізичних ракет, а головне ― космічних апаратів ― з’явилась можливість позбутись впливу атмосфери на астрономічні спостереження. За таких умов на орбіті штучного супутника Землі з 1990 р. працює Космічний телескоп імені Е.Габбла.
Приймачі випромінювання
Які б складні системи з телескопів, інтерферометрів та інших приладів не створили астрономи, на виході кожного з них неминуче міститься приймач випромінювання.
Першим приймачем випромінювання в астрономії було людське око. Другим стала фотопластинка. А на початку 40-х років минулого століття винайшли пристрій, названий згодом фотоелектронним помножувачем (ФЕП). Майже одночасно з фотопомножувачем було створено й електронно-оптичний перетворювач (ЕОП). Значне поширення у сучасній астрономії знайшли прилади із зарядовим зв'язком (ПЗЗ).
Телескопи та радіотелескопи реферат
Впродовж багатьох століть людина споглядала небо за допомогою одного-єдиного приладу — власного ока, яке насправді є досить чутливим приймачем випромінювання. За певних умов воно спроможне розрізняти навіть окремі кванти світла. Було встановлено, що зазвичай неозброєним оком людина бачить зорі до 6-ї зоряної величини (це — близько 6000 зір на всьому небі), але у виняткових випадках, наприклад, у горах за чистого прозорого неба, деякі люди з дуже гострим зором розрізняють зорі до 8,5 зоряної величини. А таких зір на всьому небі вже десятки тисяч! Проте цих можливостей людського ока для вивчення Всесвіту недостатньо. А тому вся історія розвитку астрономії — це, по суті, пошуки й знахідки засобів, що покращують людський зір.
Телескоп ― основний інструмент (прилад) для вивчення небесних об’єктів. Слово “телескоп” грецького походження (tele ― далеко, scopeo ― дивлюся).
МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ АСТРОНОМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Та після того, як 1609 р. Галілео Галілей вперше поглянув на зоряне небо в телескоп, можливості астрономічних спостережень зросли у багато разів. Телескоп і у наш час залишається головним інструментом астрономії.
Видимі рухи планет. Закони Кеплера.
Видимі рухи планет Сонячної системи на небесній сфері суттєво різняться у залежності від того, до якої групи належить та чи інша планета. Планети поділено на верхні та нижні (внутрішні).
Вивчаючи результати багаторічних спостережень планети Марс данським астрономом Тіхо Браге, а також власні спостереження, німецький вчений Йоган Кеплер встановив, що орбіта Марса не колова, а має форму еліпса. Кеплер дослідив рух всіх відомих на той час планет і встановив три закони руху планет.
Видимий рух і фази Місяця. Сонячні та місячні затемнення
Зоряна карта. Добовий рух Сонця. Екліптика.
2.1.2. Небесні координати. Визначення небесних координат.
Для визначення положення світил на небі використовують небесні системи координат. Принцип побудови всіх систем небесних координат (зокрема горизонтальної, 1-ї та 2-ї екваторіальних) подібний тому, що використовується в географії.
Реферат Сузір'я. Вигляд зоряного неба у різні пори року.
Змодельовані об'єкти. Обертання Землі навколо осі . Обертання Землі навколо Сонця. Обертання Місяця навколо Землі.
1) Обертання Землі навколо осі модуль при повному перегляді
2) Обертання Землі навколо Сонця
3)Обертання Місяця навколо Землі