Корoткий опис:  Подвійні зорі
Багато зір на нічному небі розташовано близько одна від одної. Щоправда, у більшості вони віддалені одна від одної на великі відстані і лише проектуються на близькі точки небесної сфери. Такі зорі називають оптично подвійними. Якщо декілька зір (від двох до десяти) утворюють систему, яка обертається навколо спільного центра мас під дією сил взаємного тяжіння, то їх називають фізичними подвійними або кратними. Компоненти візуально кратних зір видно в телескоп нарізно. Зорі, видима величина яких ритмічно змінюється внаслідок затемнення одного компонента іншим, називаються затемнювано-подвійними або затемнювано-змінними. Спектрально-подвійні зорі мають періодичне роздвоєння спектральних ліній відносно середнього положення. Пари зір, відстані між якими співмірні з їхніми розмірами, називають тісними подвійними системами. У таких зоряних системах може відбуватися процес обміну речовиною між зорями.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  

Ще в давній Греції видатні мислителі та філософи античного світу прагнули сягнути розуміння природи зір — далеких сонць, які видно на зоряному небі. Відповіді на питання, що цікавлять людину не одне тисячоліття, намагається знайти сучасна астрономія, яка досліджує природу зір та фізику процесів, що відбуваються в них. За температурою та світністю зорі поділяють на зорі головної послідовності (куди належить і Сонце), червоні карлики, блакитні гіганти, надгіганти, субкарлики тощо.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Зміст

1) Вступ
2) Сонячні плями та протуберанці
3) Спалахи
4) Вплив сонячної активності на Землю

Сонячна активність — це складний комплекс різноманітних утворень на сонячній поверхні: факелів (ділянок з підвищеною яскравістю), плям (ділянок із зниженою яскравістю), протуберанців (короткочасних яскравих сплахів). Важливою характеристикою цих явищ є вихід на поверхню Сонця сильних локальних магнітних потоків, які іноді простягаються далеко за поверхню Сонця. Сонячна активність змінюється циклічно. Існує 11-річний цикл активності Сонця. Сонячна активність впливає на магнітосферу та атмосферу Землі, коливання клімату, біосферу Землі, стан здоров'я людини.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Сонце — центральне тіло Сонячної системи. На нього припадає основна маса її речовини. Маса Сонця в 750 разів більша від маси всіх планет Сонячної системи та в 330000 разів більша від маси Землі. Завдяки величезній масі Сонця планети та інші тіла Сонячної системи рухаються навколо нього під дією сили тяжіння.
Сонце є типовою зорею — величезною газовою (у вигляді плазми) кулею. В його надрах температура становить близько 15 мільйонів К, а тиск перевищує атмосферний приблизно в сто мільйонів разів. За цих умов відбуваються термоядерні реакції перетворення водню в гелій, які є джерелом енергії випромінювання Сонця протягом мільярдів років. За фізичними властивостями сонячна атмосфера розподіляється на фотосферу, хромосферу та корону.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Вступне слово, як нагадування перед контрольною з астрономії:

Всі тіла, що рухаються навколо Сонця, утворюють в сукупності планетну систему, яку називаємо Сонячною. Сонячна система – це розмаїта і густонаселена сім’я. До її складу входять: вісім великих планет; карликові планети; супутники великих і карликових планет; астероїди; комети; безліч метеорних тіл – так звані метеороїди; міжпланетні пил та газ.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Формування планетної системи

За сучасними уявленнями, всі тіла Сонячної системи мають спільне походження і виникли в процесі еволюції величезної газопилової хмари. Цей процес тривав кілька мільярдів років. Частинки газопилової хмари рухались по різноманітним орбітам навколо масивного згустка речовини — майбутнього Сонця.

Біля 5 мільярдів років тому з газопилового скупчення, речовина якого внаслідок гравітаційного стискання ущільнювалася, навколо Сонця утворився різнорідний диск з твердими частинками в центральній частині та воднем і гелієм на зовнішній частині. З часом диск розпався на згустки, з яких сформувались планети. Із згустків центральної частини утворились планети земної групи, а з віддалених — планети-гіганти.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Крім 8 великих планет та їхніх супутників, до Сонячної системи входять інші тіла — карликові планети, астероїди, комети та метеорити. Сімейство карликових планет станом на кінець 2006 р. нараховує три об'єкти: подвійна планета Плутон-Харон, Церера і Еріда.

На сьогодні відкрито кілька сотень тисяч тіл у головному поясі астероїдів. Вони обертаються навколо Сонця по еліптичних орбітах, розташованих між орбітами Марса та Юпітера, і мають розміри від 1000 км до кількох кілометрів. Від початку ХХІ ст. активно йде відкриття тіл у ще одному поясі астероїдів — поясі Койпера, що міститься за орбітою Нептуна.

Космічні тіла порівняно невеликих розмірів (серед них і уламки астероїдів), які падають на поверхню Землі, називають метеоритами. За своїми характеристиками та структурою метеорити бувають кам’яні, залізні та залізнокам’яні.

Комети — це небесні тіла, що мають ядро (скупчення тугоплавких кам’янистих частинок та замерзлих летких сполук — води, метану, вуглекислого газу тощо) неправильної форми навколо якого, при наближенні комети до Сонця, утворюється голова комети, а також хвіст комети, відкинутий у протилежний від Сонця бік.

Невелике за розмірами космічне тіло (розміром з горошину), влітаючи в атмосферу Землі зазнає руйнування й викликає явище метеора. Якщо тіло масивніше, воно викликає короткотривале світіння у вигляді падаючої кулі, яку називають болідом. Ще більш масивне тіло може не встигнути зруйнуватись в атмосфері Землі й падає на її поверхню. Таке тіло називаємо метеоритом.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Планети-гіганти та їх супутники

До планет-гігантів відносять Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун. Вони мають великі розміри та маси, хоча їх середня густина незначна у порівнянні з планетами земної групи. Переважно планети-гіганти складаються з легких елементів — водню, гелію, а також деяких інших газів. Газоподібна атмосфера переходить в ядро з рідкого, а далі з твердого металічного водню.

Навколо планет-гігантів обертаються супутники різних розмірів. Один зі супутників Сатурна має атмосферу. Навколо планет цієї групи виявлені кільцеподібні утворення, які складаються з великої кількості частинок різних розмірів, що рухаються в площині екватора планет по коловим та еліптичним орбітам. Ширина кілець Сатурна приблизно 140 тисяч кілометрів, а товщина — не більша 1 км.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Планети земної групи

До планет земної групи відносять Меркурій, Венеру, Землю, Марс. Ці планети схожі за своїми характеристиками: мають приблизно однакові густини, які в 3-4 рази більші, ніж в інших планет; у їх складі присутня значна кількість кремнієвих сполук та заліза; планети мають атмосферу (за винятком Меркурія) та тверду поверхню.

У планет земної групи форма, близька до кулеподібної, порівняно невеликі розміри; вони розташовані поблизу Сонця, а також мають невеликі періоди обертання навколо нього. У Землі та Марса є природні супутники.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Земля та Місяць — перші тіла планетного типу, з якими розпочинається знайомство при вивченні астрономії. Ці тіла, хоча й розташовані близько одне від одного, мають відмінні фізичні характеристики. У Землі є три основні оболонки: атмосфера, гідросфера та літосфера. Їм відповідають три агрегатних стани речовини: газоподібний, рідкий та твердий. Унікальним явищем для Сонячної системи є гідросфера Землі. В результаті змін, що відбувалися із Землею впродовж мільярдів років, легкі сполуки сконцентрувалися в корі, а більш важкі залізнонікелеві — в ядрі планети, зовнішня частина якого знаходиться в рідкому стані. Температура в центральній частині Землі становить біля 6000 0С. Товщина кори Землі становить від 10 км під океанами до 80 км під гірськими масивами на материках.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати