Корoткий опис:  ЯК З’ЯВИЛИСЯ ПРОЛІСКИ?
(Власна легенда)
Розказують старі люди, що в давнину зима була дуже люта. Щоро
ку Весна виходила на двобій із нею, але часто Зима перемагала, і тоді
панувала увесь рік. І одного разу люта Зима знову взяла верх над ніжною
Весною, закрила її в темниці і сказала: «Ти вийдеш звідси тільки тоді,
коли станеться диво — посеред снігу зацвітуть квіти».
Засумувала Весна, а ще більше загорювали всі звірі і птахи на землі,
які вже знемагали від холоду і голоду. Аж ось одна ластівка змогла діста
тися до Весни у її в’язниці. Та розказала про нездійсненну вимогу Зими.
Тоді ластівка прилетіла на землю, припала грудьми до снігу і почала
гріти його. Не витримавши її тепла, сніг почав танути, і зпід ластівчи
ного крила до сонця потяглася синьоока відважна квітка. Побачила те
Зима — і відразу втратила свою силу. Відтоді так і повелося — тільки
но з’являються перші проліски — Зима тікає щодуху до наступного року.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ПРО УЛЮБЛЕНУ КАЗКУ
(Відгук про самостійно прочитаний твір)
На день народження тато подарував мені книгу українських казок.
Що вже то було за задоволення! Я читав із захопленням, і перша казка
була — «Про Мишенят Круть і Верть і Півника Голосисте Горлечко».
У ній розказується про те, як Півник знайшов колосок. Але ні Круть, ні
Верть (мишенята, які жили з ним), не захотіли йому допомагати. Коли
Півник пропонував їм чи то змолотили колосок, чи то відвезти зерно до
млина, вони відмовлялися. «Не я»,— одказував Круть, «Не я»,— одказу
вав Верть, і все гралися. Та ось Півник спік духмяні пиріжки і поставив
їх на стіл. Тут як тут і Круть і Верть. Але Півник не дозволив їм поласу
вати пиріжками, сказавши, що вони — ледарі і того не заслужили.
Коли я прочитав казку, то пригадав і свої вчинки. Бувало, що я
відмовлявся допомагати своїм батькам. Але тепер я буду робити так, як
Півник, щоби не залишитися без «пиріжків».

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  НАРОДНІ ПЕРЕКАЗИ
(Відгук про прочитаний твір)
Із народними переказами я вперше ознайомився на уроках україн
ської літератури. Які дивні твори! І не казка, і не бувальщина. Поєдна
ли вони в собі історичну правду і людську вигадку. Гарно і поетично
зображені в переказах народні захисникизапорожці. Оспівуючи козаків,
народ перебільшує, приписує їм фантастичні можливості. Я думаю, що
так люди виражали вдячність і любов до своїх обранців. З особливою
пошаною розповідають перекази про народних героїв — Богдана Хмель
ницького, Нестора Морозенка, Олексу Довбуша. Це відважні лицарі, які
боронили свій народ і від польської шляхти, і від татарських набігів.
Особливо мені сподобалися перекази «Про запорожців». Адже цікаво
уявити козака, який має величезні вуса, вміє говорити дванадцятьма
мовами та ще й за тисячу верст бачити, що там робиться!

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  МОЯ УЛЮБЛЕНА КАЗКА
Чарівний світ казки відкрила для мене моя бабуся. Коли я був ма
ленький, бабуся часто читала і розповідала мені казки. Я захоплювався
мужніми героями цих творів, незвичайними фантастичними подіями,
а особливо мені подобався щасливий кінець казок.
Я дуже люблю казку «Рукавичка». У мене є ця казка з красивими
кольоровими ілюстраціями до неї. Казка мені подобається за те, що в ній
іде мова про дружбу тварин. А я дуже люблю тваринок. Від казки віє
теплом, доброзичливістю, хочеться і собі бути добрим, товариським, по
ділитися гарним настроєм, зробити гарний вчинок. Казка вчить нас лю
бити тварин і піклуватися про них.
Казка «Рукавичка» нагадує мені прекрасні години спілкування з ба
бусею в ранньому дитинстві.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  «ЩО УМІТИ — ЗА ПЛЕЧИМА НЕ НОСИТИ»
Я дуже люблю допомагати мамі готувати обід. Часто подруги навіть
жартують, що я буду кухаркою, хоч моя мрія — стати лікарем. Але я
знаю, що добре, коли все умієш робити.
Ось у цьому році ми ходили в туристичний похід. За день ми дуже
втомилися. Хотілося поїсти. У нас були і хліб, і ковбаса, і консерви, але
хотілось чогось гарячого. Разом вирішили зварити юшку. Дружно взя
лися за роботу: хлопці розклали багаття, дівчата чистили картоплю.
Я робила все, як учила мене мама. Не минуло й години, а в мисках уже
парувала пахуча юшка. У той вечір вона здалася найкращою їжею у світі.
Як добре, що мама навчила мене її готувати. Правду кажуть: «Що умі
ти — за плечима не носити». От і моє уміння стало в пригоді.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  РОЛЬ КНИГИ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ
Книга супроводжує людину протягом усього життя: перші книги —
альбоми казок, розмальованки, перші дитячі вірші. Ми полюбили їх, а че
рез них почали звертатися до інших книг. Книги — наші вірні
порадники, вони вчать нас мислити, відкривають нам невідоме. А тому
роль книги в житті людини дуже велика: своїй грамотності, освіченості
ми зобов’язані книзі. Вона вчить нас бути чесними, працьовитими, люби
ти свій край, поважати людей. Книга переносить нас в інші країни, епохи.
Я люблю читати книги про історичні епохи і події. Ці книги збагачу
ють мої знання про життя людей у різні часи, вчать переборювати певні
випробування долі, розкривають красу мови.
Я вважаю, що книги — це найбільший людський скарб і життя без
них важко уявити.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  МІЙ ПЕРШИЙ УРОК
Пролунав перший дзвоник. Це був той сріблястий дзвоник, якого учні
чекали так довго.
До нас підійшла учителька, і ми всі пішли в клас. Пригадується про
стора класна кімната, з великими світлими вікнами, пофарбованими
партами, дошкою.
Усі сіли за парти, і почався перший урок. Учителька показала нам ве
ликий портрет, з якого дивився на нас Тарас Шевченко. Ми розповідали
все те, що знали про великого сина нашого народу, читали його вірші,
розглядали його живописні роботи, слухали пісні на вірші поета.
Учителька розказала нам багато цікавого з життя поета: як він навчався,
як став борцем за щастя народу, як турбувався про його майбутнє, освіту.
Ми незчулися, як дзвоник сповістив про закінчення уроку. За п’ять
років навчання в школі було багато цікавих уроків, але я завжди з хви
люванням згадую свій перший урок.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЇ — ПРОБЛЕМИ ВИЖИВАННЯ ЛЮДСТВА
На зламі століть ми часто ставимо питання, що було головним у мину
лому віці. Здається, відповідей було досить. І все ж ризикнемо
сказати, що це розуміння наслідків НТР, про яку було сказано так багато
гучних слів. Справді, НТР багато змінила в людській цивілізації. Це дало
підстави декому навіть ототожнювати її з духовністю суспільства. Пере
ваг справді багато дав нам технічний прогрес, ми ними користуємося за
любки, але ж треба, якто кажуть, і міру знати. Ми повинні дбати про
природу, про навколишнє середовище, щоб, образно кажучи, розклавши

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ЧИМ БАГАТИЙ МІЙ НАРОД
Поняття народу і Батьківщини для мене нерозривні і єдині. Говоря
чи про багатство свого народу, я уявляю неосяжні лани Батьківщини, море
золотої пшениці під блакитним небом. Недаремно ці кольори — жовтий
і блакитний — стали кольорами державної символіки українців. Моя зем
ля багата родючими ґрунтами, які в роки Великої Вітчизняної війни во
рог вивозив на захід; багата вона своїми надрами, які приховують у собі
золото і бурштити, нафту і газ, руду та вугілля. Але найбільше багатство
моєї Батьківщини — її народ.
Навіть найбільші матеріальні цінності не замінять духовного багат
ства мого народу. Милозвучна мова і лірична пісня, славна історія і чис
ленні традиції, та і сама вдача українців, щира, відкрита, доброзичлива,—
ось найбільше багатство. І це багатство протягом століть треба було
зберігати для нащадків. Поетичне бачення рідного слова у кожного з нас

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ЩО Я МОЖУ ЗРОБИТИ ДЛЯ РІДНОЇ МОВИ?
Не думаю, що є на світі ще один такий народ, як наш, що вагається,
якою мовою йому спілкуватися. Коли замислююсь над цим, стає боляче
і страшно. Боляче, бо зневажаємо свою власну мову, до того ж одну
з наймилозвучніших у світі. Страшно, бо поводимося з нею, своєю мате
ринською мовою, подикунськи. Звертаючись до світової історії, диву
юсь чому перед індійськими, африканськими та австралійськими племе
нами не стояло питання, чи розмовляти своєю мовою? Ці нерозвинені,
далекі від цивілізації племена вчили колонізаторську мову чужинців, але
зберегли свою рідну. А ми? Ми ставимо питання про збереження мови,
а самі зневажаємо її і ганьбимо. Від таких думок почуваєшся зрадником.
То може не думати?

Читати далі   Написати відгук/Голосувати