| Главная » Файлы » Твори з української літератури » Довженко Олександр | [ Добавить материал ] |
| В категории материалов: 17 Показано материалов: 11-17 |
Страницы: « Попередні 1 2 |
Сортировать по: Даті · Назві · Завантаженням · Переглядам
ЖИТТЄВА ПРАВДА І РОМАНТИЗМ У КІНОПОВІСТІ О. ДОВЖЕНКА «ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА»План
О. ДОВЖЕНКА «ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА»
План
І. Джерела становлення особистості письменника і його таланту.
ІІ. Поетичне відображення духовного багатства й бідності трудів
ників села — земляків і родичів письменника.
1. Зображення у кіноповісті історичної долі української нації
та її культури.
2. Показ сімейних традицій, захоплення талантами родини і кра
сою праці.
3. Роздуми над проблемами неосвіченості, безкультур’я та згуб
них пристрастей людей села.
4. Філософське осмислення краси людини і краси природи.
ІІІ. «Зачарована Десна» — ліричний гімн людині і природі.
СПОВІДЬ ДУШІ МИТЦЯ У КІНОПОВІСТІ О. ДОВЖЕНКА «ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА»
О. ДОВЖЕНКА «ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА»
У кожної людини, мабуть, настає така пора, коли виринають у па
м’яті найпривабливіші образи дитинства, згадуються дорогі, але далекі
тепер люди, і вона намагається «усвідомити свою природу на ранній
досвітній зорі коло самих її первісних джерел».
Для О. П. Довженка це кіноповість «Зачарована Десна» — щира лірич
на сповідь, каяття у своїх та людських зроблених і незроблених гріхах.
Читаючи цей твір, ми глибше проникаємо в духовний світ митця, в його
творчу лабораторію і вчимося так любити життя, усе прекрасне в ньому,
як любив його письменник. У кіноповісті переплітаються два плани роз
повіді — від імені малого Сашка і від імені зрілого митця. Тож і «гріхи»
переплітаються малі й великі — від вирваної потай недозрілої моркви до
покинутого у фашистській неволі старого батька.
МОРАЛЬНА КРАСА І ДУХОВНА ВЕЛИЧ ЛЮДИНИ У КІНОПОВІСТІ О. ДОВЖЕНКА «ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА»
У КІНОПОВІСТІ О. ДОВЖЕНКА «ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА»
Мабуть, природа вклала в Олександра Довженка ще змалку стільки
оптимізму, що він бачив у світі тільки неповторну красу, а все потворне,
зле відкидав від себе. Дитинство його проходило серед «неладу, плачу,
темряви і жалю», тяжкої праці рідних, постійних нестатків. Але хлопець
умів знаходити прості життєві радощі, радіти їм і самому життю.
Великими ласощами Сашкові здавалися «мед з тютюнових квітів
і з квітів гарбузових», він смакував зеленими калачиками, вишневим клеєм
та іншими нехитрими дарами природи, а найбільше любив моркву.
Вчитаймось уважно в рядки кіноповісті. Письменник не прикрашає
життя, не «лакує» його під впливом дорогих для нього дитячих спогадів.
Ось батько. Довженко пише про нього: «Багато бачив я гарних лю
дей, ну такого, як батько, не бачив. ...Скільки він землі виорав, скільки
ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО Доповідь про письменника
Доповідь про письменника
Олександр Петрович Довженко народився 10 вересня 1894 р. в місті
Сосниця на Чернігівщині в селянській родині. Навчався в Сосницькій
початковій школі, пізніше — в Глухівському вчительському інституті.
У серпні 1917 р. прибув до Києва на посаду вчителя Київської вище
початкової школи та водночас подав документи на право бути вільним
слухачем економічного відділу київського комерційного інституту. Тим
часом почалася громадянська війна, у якій О. Довженко брав найактив
нішу участь на боці Центральної Ради та УНР.
Від кінця 1917 року до повернення О. Довженка зза кордону до Харкова
1923 року — багато темних місць у біографії митця. Є свідчення, що О. Довжен
ко в складі куреня чорних гайдамаків під проводом С. Петлюри брав участь
НАМ УСІМ НЕОБХІДНА ВОЛЯ ДО ЖИТТЯ (За оповіданням О. Довженка «Воля до життя»)
(За оповіданням О. Довженка «Воля до життя»)
Роки Великої Вітчизняної війни — це страшний, грізний і водночас
славетний період нашої історії. В цей час весь народ став на захист своєї
землі. Олександр Довженко бачив гіркоту поразок і відступів початку
війни. У листі до своєї дружини від 4 червня 1942 року він пише: «Я буду
писати про страждання, і героїзм, і трагедію свого народу».
А вже 13 листопада 1942 року в газеті «Известия» було опубліковане
його оповідання «Воля до життя», яке і дало відповідь на питання: завдя
ки чому вистояв і не загинув народ?
Це оповідання — величний гімн солдату, який не дав ворогу знищити себе,
переміг смерть своєю волею до життя. Головний герой — Іван Карналюк —
звичайний солдат, якого було поранено під час бою. Незважаючи на нестерп
ний біль і страшну коровотечу, він вибирається з небезпечної ділянки. Опри
томнівши після втрати свідомості, він не дає собі заснути словами «втрачаю
свідомість». І, щоби цього не сталось, закрив рану, щільно притулившись до
дерева, і широко розплющив очі. Вся поведінка Івана після поранення — при
клад величезної напруги всіх фізичних і душевних сил з єдиною метою:
вижити. Після ампутації руки лікування не дало результатів
і газова гангрена «поповзла» далі. Лікарі зрозуміли, що надії немає. Але не
здався солдат! Заради коханої, заради золотого свого Поділля, заради самого
життя він змагався зі смертю. Він не тільки зумів підняти своє помираюче тіло,
а й захопив усіх присутніх своєю волею до життя. Хірург був вражений такою
мужністю, «ніколи ще не хотілось йому так палко врятувати життя людині, як
зараз». Вони зробили ще одну спробу і перемогли!
«Ви виграли генеральну битву майже без всяких засобів до перемо
ги»,— констатував лікар. Особисто мене цей твір багато чому навчив.
Часто я здаюсь під тиском обставин і припиняю боротьбу. Труднощі зда
ються непереборними. Але прочитавши оповідання Довженка, я поно
вому подивився на себе, свої вчинки. Я збагнула, що справді необхідно
мати волю до життя, і не тільки на війні.
МОЄ ВРАЖЕННЯ ВІД ОПОВІДАННЯ О. ДОВЖЕНКА «ВОЛЯ ДО ЖИТТЯ»-7
О. ДОВЖЕНКА «ВОЛЯ ДО ЖИТТЯ»
(Твірроздум)
Оповідання про війну О. П. Довженка — це великої сили твори, які в ті
грізні роки допомагали людям вистояти і перемогти. Багато з них про ре
альних людей і невигадані події, бо письменник сам пройшов дорогами війни.
Мене дуже вразило оповідання «Воля до життя». А слова: «Є воля —
є людина! Нема волі — нема людини! Скільки волі, стільки й людини»
примусили й мене замислитися над своєю волею і вчинками.
Я був вражений тим бажанням жити і боротися за своє життя зране
ного Івана Карналюка. Навіть хірурга, який, здавалось, вже все бачив на
війні, вразила сила волі пораненого, життя якого ледь у знівеченому тілі.
«Олександр Довженко – творець українського кіно»
План
1. Життєвий шлях і творчість О. П. Довженка.
2. Кіноповість як новий жанр прозової літератури.
3. Довженко – основоположник українського кіномистецтва.
Олександр Петрович Довженко народився 10 вересня 1894 року в селянській родині на Чернігівщині, в мальовничій Сосниці. Дитинство його проходило серед казкової природи Десни, колоритних постатей, житейських трагедій і свят своїх земляків. Пізніше цей побачений, почутий, пережитий у дитинстві світ знайде своє втілення у довженківських фільмах, що золотими літерами впишуться у скарбницю світового кіно, а також у його незабутньому автобіографічному творі «Зачарована Десна». У Сосниці Сашко, як звали його рідні, здобуває початкову освіту.