Главная » Файлы » Твори з української літератури | [ Добавить материал ] |
В разделе материалов: 367 Показано материалов: 301-310 |
Страницы: « Попередні 1 2 ... 29 30 31 32 33 ... 36 37 Наступні » |
МАРУСЯ — МОЯ УЛЮБЛЕНА ГЕРОЇНЯ ПОВІСТІ Г. КВІТКИ)ОСНОВ’ЯНЕНКА
Корoткий опис: МАРУСЯ — МОЯ УЛЮБЛЕНА ГЕРОЇНЯ
ПОВІСТІ Г. КВІТКИ)ОСНОВ’ЯНЕНКА
Мені припала до душі головна героїня Маруся. Її автор дуже яскраво,
з симпатією змалював у своєму творі. Ось як описав КвіткаОснов’яненко
її портрет: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тер
нові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа,
що у саду цвіте, носочок так собі пряменький з горбочком, а губоньки як
цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки, неначе жарнівки, як одна, на
ниточці нанизані...» Цей портрет можна порівняти з портретом пісенним:
Ой ти дівчино, серце моє,
Личко твоє рум’янеє;
Не так личко, як ти сама,—
На папері написана.
ПОВІСТІ Г. КВІТКИ)ОСНОВ’ЯНЕНКА
Мені припала до душі головна героїня Маруся. Її автор дуже яскраво,
з симпатією змалював у своєму творі. Ось як описав КвіткаОснов’яненко
її портрет: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тер
нові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа,
що у саду цвіте, носочок так собі пряменький з горбочком, а губоньки як
цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки, неначе жарнівки, як одна, на
ниточці нанизані...» Цей портрет можна порівняти з портретом пісенним:
Ой ти дівчино, серце моє,
Личко твоє рум’янеє;
Не так личко, як ти сама,—
На папері написана.
ЗОБРАЖЕННЯ ЖИТТЯ І ПОБУТУ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСТВА В ПОВІСТІ Г. КВІТКИ)ОСНОВ’ЯНЕНКА «МАРУСЯ»
Корoткий опис: ЗОБРАЖЕННЯ ЖИТТЯ І ПОБУТУ УКРАЇНСЬКОГО
СЕЛЯНСТВА В ПОВІСТІ Г. КВІТКИ)ОСНОВ’ЯНЕНКА «МАРУСЯ»
Визначну роль у становленні нової української літератури відіграв наш
славетний земляк Г. Ф. КвіткаОснов’яненко. Для свого часу він був
справжнім знавцем української мови, виробленої на народній основі.
У своїх творах, написаних українською та російською мовами, Квітка
відобразив ряд істотних рис феодальнокріпосницької дійсності, яскра
во змалював життя різних верств українського суспільства кінця XVIII —
початку ХIХ ст.
Кращі з сентиментальнореалістичних творів КвіткиОснов’яненка —
повісті «Маруся», «Козирдівка», «Сердешна Оксана», «Щира любов».
Центральним персонажем кожної з названих повістей виступає сільська
дівчина.
СЕЛЯНСТВА В ПОВІСТІ Г. КВІТКИ)ОСНОВ’ЯНЕНКА «МАРУСЯ»
Визначну роль у становленні нової української літератури відіграв наш
славетний земляк Г. Ф. КвіткаОснов’яненко. Для свого часу він був
справжнім знавцем української мови, виробленої на народній основі.
У своїх творах, написаних українською та російською мовами, Квітка
відобразив ряд істотних рис феодальнокріпосницької дійсності, яскра
во змалював життя різних верств українського суспільства кінця XVIII —
початку ХIХ ст.
Кращі з сентиментальнореалістичних творів КвіткиОснов’яненка —
повісті «Маруся», «Козирдівка», «Сердешна Оксана», «Щира любов».
Центральним персонажем кожної з названих повістей виступає сільська
дівчина.
ГРИГОРІЙ КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО Доповідь про письменника
Корoткий опис: ГРИГОРІЙ КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО
Доповідь про письменника
Григорій Федорович Квітка народився 18 листопада 1778 р. у слободі
Основа, що під Харковом. Походив з дворянської сім’ї, яка мала давнє ко
зацьке коріння. Навчався у приватних учителів та в монастирській школі.
Деякий час провів у монастирі як послушник. Залишивши монастир, пра
цював на різних державних та виборних посадах. Кілька разів обирався
предводителем дворян Харківського повіту, був совісним суддею, головою
Харківської палати кримінального суду. Виступив ініціатором заснування
Харківського інституту шляхетних панн. Виконував обов’язки директора
Харківського театру, входив до складу редакції журналу «Украинский вес
тник». Помер Квітка 8 серпня 1843 р., похований у Харкові.
Перші літературні спроби Квітки припали на 1816 рік. Українською
мовою Квітка почав писати на початку 30х рр., уже немолодою люди
ною. Свої твори частіше підписував псевдонімом Грицько Основ’яненко.
Перша публікація української прози письменника з’явилася на сторінках
харківського альманаху «Утренняя звезда» (1834, кн. 2).
Проза КвіткиОснов’яненка була для свого часу явищем новаторсь
ким. Представників простого народу автор наділив такими рисами, як
релігійність і патріархальність, розсудливість і доброчесність, щирість
і безпосередність у вияві почуттів. У повісті «Маруся» письменник зма
лював зворушливу історію кохання, у якій розкривається душевне багат
ство, незіпсованість і краса почуттів простих людей. У повісті «Конотоп
ська відьма» автор майстерно переосмислив народні демонологічні
вірування. Марновірству й забобонам письменник протиставив христи
янську моральність та раціонально зумовлені правила людського спів
життя. Яскравий гумор, добре збудована оповідь, колоритні образи пер
сонажів — усе це визначило високі художні якості твору.
Квітка є також автором цілої низки драматургічних творів.
Доповідь про письменника
Григорій Федорович Квітка народився 18 листопада 1778 р. у слободі
Основа, що під Харковом. Походив з дворянської сім’ї, яка мала давнє ко
зацьке коріння. Навчався у приватних учителів та в монастирській школі.
Деякий час провів у монастирі як послушник. Залишивши монастир, пра
цював на різних державних та виборних посадах. Кілька разів обирався
предводителем дворян Харківського повіту, був совісним суддею, головою
Харківської палати кримінального суду. Виступив ініціатором заснування
Харківського інституту шляхетних панн. Виконував обов’язки директора
Харківського театру, входив до складу редакції журналу «Украинский вес
тник». Помер Квітка 8 серпня 1843 р., похований у Харкові.
Перші літературні спроби Квітки припали на 1816 рік. Українською
мовою Квітка почав писати на початку 30х рр., уже немолодою люди
ною. Свої твори частіше підписував псевдонімом Грицько Основ’яненко.
Перша публікація української прози письменника з’явилася на сторінках
харківського альманаху «Утренняя звезда» (1834, кн. 2).
Проза КвіткиОснов’яненка була для свого часу явищем новаторсь
ким. Представників простого народу автор наділив такими рисами, як
релігійність і патріархальність, розсудливість і доброчесність, щирість
і безпосередність у вияві почуттів. У повісті «Маруся» письменник зма
лював зворушливу історію кохання, у якій розкривається душевне багат
ство, незіпсованість і краса почуттів простих людей. У повісті «Конотоп
ська відьма» автор майстерно переосмислив народні демонологічні
вірування. Марновірству й забобонам письменник протиставив христи
янську моральність та раціонально зумовлені правила людського спів
життя. Яскравий гумор, добре збудована оповідь, колоритні образи пер
сонажів — усе це визначило високі художні якості твору.
Квітка є також автором цілої низки драматургічних творів.
ЯК І. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ТВОРИТЬ ХАРАКТЕРИ СВОЇХ ГЕРОЇВ? (ПЛАН)
Корoткий опис: ЯК І. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ТВОРИТЬ ХАРАКТЕРИ СВОЇХ ГЕРОЇВ?
План
І. І. Котляревський — майстер травестії, бурлеску і реалістично
го зображення.
ІІ. Прийоми й засоби творення характерів.
1. Авторська характеристика (Еней, троянці).
2. Самохарактеристика (Наталка).
3. Характеристика іншими персонажами (Макогоненко).
4. Вчинки (Наталка, Возний).
5. Мова героїв (Возний, Тетерваковський).
6. Широкий спектр людських характерів (Петро і Микола).
7. Суперечливість натури (Терпилиха).
ІІІ. Нові герої нової літератури.
План
І. І. Котляревський — майстер травестії, бурлеску і реалістично
го зображення.
ІІ. Прийоми й засоби творення характерів.
1. Авторська характеристика (Еней, троянці).
2. Самохарактеристика (Наталка).
3. Характеристика іншими персонажами (Макогоненко).
4. Вчинки (Наталка, Возний).
5. Мова героїв (Возний, Тетерваковський).
6. Широкий спектр людських характерів (Петро і Микола).
7. Суперечливість натури (Терпилиха).
ІІІ. Нові герої нової літератури.
ГЕРОЇЧНИЙ ПОДВИГ НИЗА ТА ЕВРІАЛА (За поемою І. Котляревського «Енеїда»)
Корoткий опис: ГЕРОЇЧНИЙ ПОДВИГ НИЗА ТА ЕВРІАЛА
(За поемою І. Котляревського «Енеїда»)
Для українців «Енеїда» І. П. Котляревського — високопатріотична
епопея України, незважаючи на її бурлескнотравестійний стиль. Пись
менник зображує Енея і троянців, скріплених міцною дружбою. Вони
люблять бенкетувати, але ніколи не забувають про лицарську честь вої
на, вміють захистити батьківщину. У цьому нас переконує подвиг двох
героїв поеми — Низа та Евріала.
Низ і Евріал — земляки, обоє завербувались до війська Енея і при
сягнули йому на вірність, вірні дружбі:
Від тебе не одстану зроду.
З тобою рад в огонь і в воду.
На сто смертей піду з тобой.
Вони — лицарі, їм властиве самовіддане виконання обов’язку:
Де общеє добро в упадку,
Забудь отця, забудь і матку,
(За поемою І. Котляревського «Енеїда»)
Для українців «Енеїда» І. П. Котляревського — високопатріотична
епопея України, незважаючи на її бурлескнотравестійний стиль. Пись
менник зображує Енея і троянців, скріплених міцною дружбою. Вони
люблять бенкетувати, але ніколи не забувають про лицарську честь вої
на, вміють захистити батьківщину. У цьому нас переконує подвиг двох
героїв поеми — Низа та Евріала.
Низ і Евріал — земляки, обоє завербувались до війська Енея і при
сягнули йому на вірність, вірні дружбі:
Від тебе не одстану зроду.
З тобою рад в огонь і в воду.
На сто смертей піду з тобой.
Вони — лицарі, їм властиве самовіддане виконання обов’язку:
Де общеє добро в упадку,
Забудь отця, забудь і матку,
НАРОДНИЙ ГУМОР ТА САТИРА У ПОЕМІ І. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «ЕНЕЇДА» (ПЛАН)
Корoткий опис: НАРОДНИЙ ГУМОР ТА САТИРА
У ПОЕМІ І. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «ЕНЕЇДА»
План
І. Близькість І. Котляревського до народу, захоплення фолькло
ром та гумором.
ІІ. Засоби творення комічного в поемі «Енеїда».
1. Травестія та бурлеск.
2. Сатира на панство.
3. Комічні ситуації.
4. Народні прислів’я, приказки, фразеологізми.
5. Макаронічна мова.
6. Особливості синтаксичної будови поеми.
ІІІ. «Сміх Котляревського — очищувальна сила, що робить людей
кращими, чеснішими, людянішими» (Є. Шабліовський).
У ПОЕМІ І. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «ЕНЕЇДА»
План
І. Близькість І. Котляревського до народу, захоплення фолькло
ром та гумором.
ІІ. Засоби творення комічного в поемі «Енеїда».
1. Травестія та бурлеск.
2. Сатира на панство.
3. Комічні ситуації.
4. Народні прислів’я, приказки, фразеологізми.
5. Макаронічна мова.
6. Особливості синтаксичної будови поеми.
ІІІ. «Сміх Котляревського — очищувальна сила, що робить людей
кращими, чеснішими, людянішими» (Є. Шабліовський).
НАРОДОЗНАВСТВО У ПОЕМІ І. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «ЕНЕЇДА»
Корoткий опис: НАРОДОЗНАВСТВО У ПОЕМІ І. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «ЕНЕЇДА»
«Енеїда» І. Котляревського — прекрасна і безсмертна перлина
української літератури. Письменник не пішов сліпо за Верґілієм, а ли
ше взяв канву з його твору, створивши на її основі цілком оригінальну
поему. І. Котляревський у своїй поемі славить українське козацтво,
підкреслює його героїзм і відданість всенародній справі, показує жит
тя різних верств українського суспільства ІІ половини ХVІІІ століття.
«Поема Котляревського,— писав М. Рильський,— самобутній і глибо
ко національний твір, де стародавніх троянців і латинян переодягне
но в жупани і кобеняки українського козацтва ХVІІІ ст., в каптани
й мундири тодішнього чиновництва, у підрясники й ряси «халтурно
го роду» — духовенство, де широким пензлем змальовано побут того
часного панства, що замінило собою Верґілієвих олімпійців». Крім пре
красних картин народного одягу, у поемі згадується безліч страв, ігор,
танців, звичаїв, обрядів та вірувань.
«Енеїда» І. Котляревського — прекрасна і безсмертна перлина
української літератури. Письменник не пішов сліпо за Верґілієм, а ли
ше взяв канву з його твору, створивши на її основі цілком оригінальну
поему. І. Котляревський у своїй поемі славить українське козацтво,
підкреслює його героїзм і відданість всенародній справі, показує жит
тя різних верств українського суспільства ІІ половини ХVІІІ століття.
«Поема Котляревського,— писав М. Рильський,— самобутній і глибо
ко національний твір, де стародавніх троянців і латинян переодягне
но в жупани і кобеняки українського козацтва ХVІІІ ст., в каптани
й мундири тодішнього чиновництва, у підрясники й ряси «халтурно
го роду» — духовенство, де широким пензлем змальовано побут того
часного панства, що замінило собою Верґілієвих олімпійців». Крім пре
красних картин народного одягу, у поемі згадується безліч страв, ігор,
танців, звичаїв, обрядів та вірувань.
ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ НАПИСАННЯ ПОЕМИ І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «ЕНЕЇДА»
Корoткий опис: ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ НАПИСАННЯ ПОЕМИ
І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «ЕНЕЇДА»
І. П. Котляревський увійшов в історію української літератури як за
сновник нової української літератури, що заклав фундамент літератур
ної мови на народній основі, справу якого розвинув і утвердив великий
Шевченко. «Енеїда» І. П. Котляревського — перший твір нової українсь
кої літератури. Які ж історичні передумови її появи?
І. П. Котляревському судилося жити на межі двох століть — ХVІІІ і ХІХ,
які були багаті на різні історичні події, що мали велике значення в розвитку
української нації. Передусім зруйнування царицею Катериною ІІ Запорозь
кої Січі, позбавлення влади гетьмана і скасування гетьманства, а це означало,
І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «ЕНЕЇДА»
І. П. Котляревський увійшов в історію української літератури як за
сновник нової української літератури, що заклав фундамент літератур
ної мови на народній основі, справу якого розвинув і утвердив великий
Шевченко. «Енеїда» І. П. Котляревського — перший твір нової українсь
кої літератури. Які ж історичні передумови її появи?
І. П. Котляревському судилося жити на межі двох століть — ХVІІІ і ХІХ,
які були багаті на різні історичні події, що мали велике значення в розвитку
української нації. Передусім зруйнування царицею Катериною ІІ Запорозь
кої Січі, позбавлення влади гетьмана і скасування гетьманства, а це означало,
ДУШЕВНА КРАСА НАТАЛКИ У П’ЄСІ І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «НАТАЛКА ПОЛТАВКА»
Корoткий опис: ДУШЕВНА КРАСА НАТАЛКИ
У П’ЄСІ І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «НАТАЛКА ПОЛТАВКА»
П’єса І. Котляревського «Наталка Полтавка» — це надзвичайно кра
сивий, багатий твір. Створюючи цю п’єсу, автор намагався показати дійсну
картину побуту українських селян, їх взаємин. Котляревський із за
хопленням подає образ чесної, доброї людини і жорстоко засуджує нега
тивні риси панівного класу: жадібність, хабарництво, обмеженість.
Микола, Петро, Наталка — герої, які приваблюють душевною красою,
щирістю, добрим, палким серцем. У зовсім іншому плані постають перед
нами виборний і возний — представники панівного класу. Але, зна
йомлячись із ними, не можна сказати, що це якісь схематичні образи.
Одним із головних образів п’єси є Наталка — проста селянська дівчи
на. Але щось у ній є незвичайне, дуже красиве. Це багатство душі,
скромність, працьовитість, повага до старших. Дуже приваблює те, що
у Наталки немає жодної негативної риси. Вона — приклад для всіх україн
ських дівчат. З перших рядків п’єси ми дізнаємося, що вона — «золото —
не дівка!» Так її характеризує виборний Макогоненко. Від нього ми та
кож дізнаємося про її минуле та сьогочасну бідність: «Сирота та іще
й бідна».
З характеристики Наталки іншими дійовими особами ми дізнаємо
ся, що вона струнка, красива дівчина. Але, крім цього, Наталка роботяща,
«до всякого діла дотепна». Виборний блискуче підмічає всі риси дівчи
ни: «…Розумна, моторна.., яка трудяща, яка рукодільниця…»
Наталка любить землю, пісні, створені на цій землі. Певне, Наталка
не тільки талановита, вона й гаряча патріотка.
Дівчина знає багато народних пісень, які не зрівняти з піснями возного
Тетерваковського. Вона виливає через них свої почуття, веселі чи сумні.
Наталка має добре, щире серце. Вона ніжно любить свою матір і го
това слухатись навіть тоді, коли Терпилиха намагається примусити її
вийти заміж за возного, багатого пана: «Мамо! Все для тебе стерплю…»
«Об розумі і добрім серці Наталки нічого й говорити», — промовляє ви
борний.
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Наталка справді розумна дівчина. Вона вміє красиво висловити свою
думку, правильно оцінити події. Дівчина розуміє, що вона нерівня возно
му: «Ви пан, а я сирота…», «у пана така жінка буде гірше наймички… буде
кріпачкою». У цих репліках ми бачимо гострий критичний розум героїні,
її протест проти кріпаччини.
Найпрекрасніша риса Наталки — вірність у коханні. Вона щиро кохає
свого милого Петра, хоч уже не бачила його чотири роки. Дівчина з на
дією чекає його повернення із заробітків:
Де ж ти милий, чорнобривий,
Де ти, озовися.
Як я бідна тут горюю,
Прийди подивися.
Зболіле серце Наталки не може відцуратися від коханого, хоча їй на
тякають на його зраду, а, може, й смерть. Вона з надією чекає його.
Наталка рішуча дівчина. Заради благополуччя матері вона здатна до
самопожертви: готова покинути Петра та йти за возного.
У своїй боротьбі за власне щастя героїня проявляє більше наполег
ливості, ніж Петро. Ми чуємо й від Миколи, побратима Петра, захоплен
ня Наталкою: «От дівка, що і на краю пропасті не тільки не здригнулась,
а і другого піддержує».
У П’ЄСІ І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «НАТАЛКА ПОЛТАВКА»
П’єса І. Котляревського «Наталка Полтавка» — це надзвичайно кра
сивий, багатий твір. Створюючи цю п’єсу, автор намагався показати дійсну
картину побуту українських селян, їх взаємин. Котляревський із за
хопленням подає образ чесної, доброї людини і жорстоко засуджує нега
тивні риси панівного класу: жадібність, хабарництво, обмеженість.
Микола, Петро, Наталка — герої, які приваблюють душевною красою,
щирістю, добрим, палким серцем. У зовсім іншому плані постають перед
нами виборний і возний — представники панівного класу. Але, зна
йомлячись із ними, не можна сказати, що це якісь схематичні образи.
Одним із головних образів п’єси є Наталка — проста селянська дівчи
на. Але щось у ній є незвичайне, дуже красиве. Це багатство душі,
скромність, працьовитість, повага до старших. Дуже приваблює те, що
у Наталки немає жодної негативної риси. Вона — приклад для всіх україн
ських дівчат. З перших рядків п’єси ми дізнаємося, що вона — «золото —
не дівка!» Так її характеризує виборний Макогоненко. Від нього ми та
кож дізнаємося про її минуле та сьогочасну бідність: «Сирота та іще
й бідна».
З характеристики Наталки іншими дійовими особами ми дізнаємо
ся, що вона струнка, красива дівчина. Але, крім цього, Наталка роботяща,
«до всякого діла дотепна». Виборний блискуче підмічає всі риси дівчи
ни: «…Розумна, моторна.., яка трудяща, яка рукодільниця…»
Наталка любить землю, пісні, створені на цій землі. Певне, Наталка
не тільки талановита, вона й гаряча патріотка.
Дівчина знає багато народних пісень, які не зрівняти з піснями возного
Тетерваковського. Вона виливає через них свої почуття, веселі чи сумні.
Наталка має добре, щире серце. Вона ніжно любить свою матір і го
това слухатись навіть тоді, коли Терпилиха намагається примусити її
вийти заміж за возного, багатого пана: «Мамо! Все для тебе стерплю…»
«Об розумі і добрім серці Наталки нічого й говорити», — промовляє ви
борний.
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Наталка справді розумна дівчина. Вона вміє красиво висловити свою
думку, правильно оцінити події. Дівчина розуміє, що вона нерівня возно
му: «Ви пан, а я сирота…», «у пана така жінка буде гірше наймички… буде
кріпачкою». У цих репліках ми бачимо гострий критичний розум героїні,
її протест проти кріпаччини.
Найпрекрасніша риса Наталки — вірність у коханні. Вона щиро кохає
свого милого Петра, хоч уже не бачила його чотири роки. Дівчина з на
дією чекає його повернення із заробітків:
Де ж ти милий, чорнобривий,
Де ти, озовися.
Як я бідна тут горюю,
Прийди подивися.
Зболіле серце Наталки не може відцуратися від коханого, хоча їй на
тякають на його зраду, а, може, й смерть. Вона з надією чекає його.
Наталка рішуча дівчина. Заради благополуччя матері вона здатна до
самопожертви: готова покинути Петра та йти за возного.
У своїй боротьбі за власне щастя героїня проявляє більше наполег
ливості, ніж Петро. Ми чуємо й від Миколи, побратима Петра, захоплен
ня Наталкою: «От дівка, що і на краю пропасті не тільки не здригнулась,
а і другого піддержує».
ЛЮБОВ ВОЗНОГО — ПОЧУТТЯ ЩИРЕ ЧИ КОРИСЛИВЕ?
Корoткий опис: ЛЮБОВ ВОЗНОГО — ПОЧУТТЯ ЩИРЕ ЧИ КОРИСЛИВЕ?
Найбільше почуття, що є в серці людини,— кохання. Коли воно за
роджується, то і світ здається прекраснішим, і небо блакитнішим, і люди
привітнішими. Воно може змінити людину, зробити її щасливою.
Кохання приходить нежданно. Може, і возного Тетерваковського
воно застало зненацька, коли він вперше побачив Наталку. Возний сам
зізнається: «Так знай же, що я тебе давно уже полюбив, як тільки ви
перейшли жити у наше село». Він щиро любить дівчину, бо і в пісні,
і в розмові з Наталкою кілька разів признається: «Люблю тебе до безко
нечності». Могли це бути і пусті слова, та наміри возного тоді не були б
такі серйозні. Тетерваковський прямо говорить: «Я тобі коротенько ска
жу: я тебе люблю і женитись на тобі хочу». Він наївно передає виборно
му свою розмову з Наталкою, просить, щоб Макогоненко став посеред
ником між ним і дівчиною. Навіть обіцяє: «Єжелі виіграєш любов ко
мні Наталки і убідиш її доводами сильними довести її до брачного моє
го ложа на законном основанії, то не пожалію нічого для тебе». Це
свідчить, що возний закохався посправжньому, щиро, бо наважився пе
Найбільше почуття, що є в серці людини,— кохання. Коли воно за
роджується, то і світ здається прекраснішим, і небо блакитнішим, і люди
привітнішими. Воно може змінити людину, зробити її щасливою.
Кохання приходить нежданно. Може, і возного Тетерваковського
воно застало зненацька, коли він вперше побачив Наталку. Возний сам
зізнається: «Так знай же, що я тебе давно уже полюбив, як тільки ви
перейшли жити у наше село». Він щиро любить дівчину, бо і в пісні,
і в розмові з Наталкою кілька разів признається: «Люблю тебе до безко
нечності». Могли це бути і пусті слова, та наміри возного тоді не були б
такі серйозні. Тетерваковський прямо говорить: «Я тобі коротенько ска
жу: я тебе люблю і женитись на тобі хочу». Він наївно передає виборно
му свою розмову з Наталкою, просить, щоб Макогоненко став посеред
ником між ним і дівчиною. Навіть обіцяє: «Єжелі виіграєш любов ко
мні Наталки і убідиш її доводами сильними довести її до брачного моє
го ложа на законном основанії, то не пожалію нічого для тебе». Це
свідчить, що возний закохався посправжньому, щиро, бо наважився пе