Главная » Файлы » Твори з української літератури | [ Добавить материал ] |
В разделе материалов: 367 Показано материалов: 321-330 |
Страницы: « Попередні 1 2 ... 31 32 33 34 35 36 37 Наступні » |
«СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ» — ВЕЛИЧНА ПАМ’ЯТКА КУЛЬТУРИ НАШОГО НАРОДУ
КУЛЬТУРИ НАШОГО НАРОДУ
В історії загальнолюдської культури є пам’ятки, що відображають най
кращі риси, властиві народові. У них виражені найзаповітніші людські
сподівання, особливості світосприймання, у них звучить жива історія. До
таких шедеврів світового мистецтва належить і «Слово о полку Іго
ревім» — найвидатніша пам’ятка культури Київської Русі.
Темою «Слова…» у вузькому розумінні є зображення невдалого по
ходу князя Ігоря Святославича проти половців 1185 року. Але ця тема
для автора є прелюдією і складовою частиною значно ширшої, проблем
нішої теми. Це — історична доля Руської землі, її минуле, сучасне і май
бутнє. Отже, «Слово…» — «це роздуми над долею рідної землі». Не ви
падково образ Руської землі відтворений у поемі як основний її ліричний
лейтмотив. Безмежжя просторів Руської землі підкреслено описом подій
у різних її кінцях, що відбуваються одночасно: «Коні іржуть за Сулою —
ОБРАЗ ЯРОСЛАВНИ У ПОЕМІ «СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»
У ПОЕМІ «СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»
Жіноча доля… Споконвіків призначенням жінки вважалося бути бере
гинею. Народжувати й виховувати дітей, берегти домашнє вогнище, працю
вати в полі, догоджати чоловікові, бути охайною і красивою. Прості жінки
виконували цю місію з честю. Княгиня Ярославна з вищого світу, але й на її
долю лягли нелегкі випробування. Євфросинія Ярославна — дочка Яросла
ва Володимировича галицького, друга дружина Ігоря, який одружився з нею
1184 року. Ярославна закохана в свого чоловіка, і ось цього щастя подруж
нього життя їй відведено лише один рік, бо уже в 1185 році Ігор вирушив
у похід на половців і потрапив у полон. Як же тяжко молодій жінці відрива
ти від серця свого милого і проводжати, може, на вірну смерть!
Але вона свідома того, що її чоловік — князь, полководець, воїн. Жінка
повинна мужньо винести це горе, ще й подати приклад жінкам дружинників.
З тривогою чекає вона звісток із поля бою, радіє першим перемогам
Ігоря. Але ось страшна звістка: військо розбито, а її милий ладо у полоні.
Ярославна не криється зі своїм горем, вона виходить на Путивлівський
вал, у розпачі звертається до сил природи по допомогу.
Взагалі, автор «Слова…» у поемі представляє нам природу як самостійну
дійову особу.
Вона може бути гнівною і лагідною, але завжди діючою, рухливою,
олюдненою. Звертається до неї Ігор, коли потрапляє у полон:
О Донецьріко!
Не мало тобі слави,
Що носив ти князя на хвилях,
Стелив йому траву зелену
На берегах срібних…
Донець вступає в діалог з Ігорем:
Княже Ігорю!
Не мало тобі слави,
ОБРАЗ РУСЬКОЇ ЗЕМЛІ У ПОЕМІ «СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»
Кожна людина носить у своєму серці найдорожчі слова, найщиріші
почуття, найпевніші поняття. Але є слово, яке зігріває серце кожному.
І слово це — Батьківщина.
Можна підібрати до нього безліч синонімів, безліч ніжних назв. Наша
Батьківщина — Україна. Давні предки називали її Київською Руссю або
просто Руською землею. Вони так само любили свою батьківщину, як і ми
зараз. Можливо, тому з таким трепетом перечитуємо ми «Слово о полку
Ігоревім», знайомимось зі звитягою попередніх поколінь, вчимось у них
любити рідну землю.
«Руська земля...» Двадцять разів вжито це поняття автором «Слова
о полку Ігоревім» для того, щоб схарактеризувати безкраї простори
і окремі місцевості, багату природу і руські міста. А ще — це завзяті
працьовиті люди, воїни і хлібороби. Адже саме ці люди населяли Руську
ОБРАЗ КНЯЗЯ ІГОРЯ У ПОЕМІ «СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»
«Лучче ж би потятим бути,
аніж полоненим бути»
«Слово...»
Кожний народ має свої погляди на моральні якості людини. Ці по
гляди передаються з покоління в покоління, шліфуються і збагачуються.
Одним із найбільших скарбів українського народу є середньовічна по
ема «Слово о полку Ігоревім». Наш народ може пишатися своїми літера
турними і мистецькими традиціями, адже «Слово...» — це єдина пам’ят
ка Київської Русі, яка здобула всесвітню славу.
З поеми ми дізнаємося про життя українського народу в сиву давни
ну, про його героїчну боротьбу із зовнішніми ворогами і внутрішніми
феодальними чварами. У творі невідомий автор змалював героїчних за
хисників Руської землі, які в ХІІ столітті вели боротьбу з половцями.
Автор із любов’ю зобразив наших героїчних предків. Перед нами ви
разно виростають мужні постаті, які однаково впевнено тримали в руках
«СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ» — ВЕЛИЧНА ПАМ’ЯТКА ЛІТЕРАТУРИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
ЛІТЕРАТУРИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
Здоров’я князеві й дружині,
Що борються за народ християнський
Із військами поганими!
«Слово…»
«Слово о полку Ігоревім» — найвидатніша пам’ятка культури східних
слов’ян, живе джерело трьох братніх літератур — української, російської,
білоруської.
Із «Слова…» ми дізнаємося про життя наших предків, про їхню ве
личну боротьбу з різними нападниками. Боронити Руську землю від по
ловців було найголовнішим завданням князів руських XI—XII століть.
В основу сюжету «Слова…» покладено розповідь про невдало заверше
ний похід новгородсіверського князя Ігоря Святославича в союзі
з його братом Всеволодом, сином Володимиром і племінником Свято
славом на степових кочівниківполовців.
Похід відбувся навесні 1185 року. Після першої вдалої битви Ігор за
знав поразки і разом із союзниками потрапив у полон до половців. «Сло
во…» написане незабаром після цих подій, очевидно, не пізніше 1187 року.
Про похід Ігоря на половців розповідається і в літописах —
Лаврентіївському (стисло) та Іп
МОРАЛЬНІ УРОКИ БІБЛІЇ
Біблія… Книга Книг, Вічна Книга, Святе Письмо. Одне з найдавні
ших і найбільш тиражованих видань у світі. Щоденний порадник для
віруючих і нескінченне джерело натхнення для письменників. Можна по
різному ставитися до релігійних постулатів, викладених у Біблії, але жод
на книга християнського світу не сконцентрувала в собі стільки мудрості,
стільки вікового досвіду, стільки моральних норм співжиття!
Думаю, що в Біблії кожен може знайти відповіді на свої болючі питання
у пошуках сенсу буття. Адже це книга насамперед філософська. Як не замис
литися і не погодитися з такими положеннями «Книги Еклезіаста»: «Мар
ЗАЧЕРПНІМО МУДРОСТІ ЗІ СВІТОВОЇ ДАВНЬОЇ СКАРБНИЦІ (Про найдавнішу перекладну світську літературу)
ЗІ СВІТОВОЇ ДАВНЬОЇ СКАРБНИЦІ
(Про найдавнішу перекладну світську літературу)
Разом із церковною літературою в Давню Русь прийшло багато книг
природничонаукового змісту, історичних праць та збірників афоризмів,
у яких була сконцентрована мудрість людська.
Дещо наївними і навіть смішними видаються нам «наукові» викладки
Іоанна Екзарха в «Шестодневі», Козьми Індикоплова в «Християнській
топографії» про будову світу, фізичні, астрономічні та інші явища приро
ди. Що ж, таким їм здавався світ за біблійними книгами. Але настільки ж
справедливими є їхні спостереження і відповідно захоплення мудрим
улаштуванням цього світу! І найбільше — людиною — головним творін
ням Божим, заради якого й створене все на землі. Ось слова із «Шесто
днева»: «Не можу прийти в себе від подиву і не можу зрозуміти, звідки
в такому малому тілі [людини] такі високі думки, здатні обійти всю землю
ТВІР-ОПИС ЗА КАРТИНОЮ О. МУРАШКА «ПОХОРОН КОШОВОГО»
О. МУРАШКА «ПОХОРОН КОШОВОГО»
На картині «Похорон кошового» художник О. Мурашко відтворив
народний ритуал похорону, якого строго дотримувалися запорізькі ко
заки.
На передньому плані — старий козак, який попереду похоронної про
цесії на шкіряній подушці несе булаву. Іде він повільно, малими кроками,
ніби несе величезний тягар. Трохи зліва від нього іде козак, який, можли
во, заступить місце покійного. Художник, бажаючи привернути увагу,
освітлив його постать. Козак ще молодий, міцної статури, приємної зов
нішності. У нього мужнє обличчя, засмагле від вітру і сонця. Здається,
він нічого не бачить і не чує, бо важка дума тривожить його душу. На
крок позаду несуть труну на дерев’яних ношах. За труною — чорний пра
ВІДГУК НА ЗБІРКУ МИКОЛИ ПОБЕЛЯНА «СНІГИ НА ДВОХ» (З літератури рідного краю)
(З літератури рідного краю)
У 1999 році вийшла друком нова книжка харківського поета Миколи
Побеляна «Сніги на двох». Вийшла вона у серії «Бібліотека альманаху
українців Європи «Зерна». Із поезією для дітей цього автора ми знайо
милися уже в попередніх класах, а тому було приємно гортати сторінки
нової збірки цього автора.
«Сніги на двох» — це збірка ліричної по езії, автор якої запрошує нас
у світ його любові, населений людьми, птахами, деревами, квітами:
Любове ніжна,
Я перед тобою
Уклінно так,
Благоговійно так...
Без тебе я
З життєвого
ПРОБЛЕМА ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ НАРОДУ В ПОЕМІ М. ВОРОНОГО «ЄВШАН)ЗІЛЛЯ»
М. ВОРОНОГО «ЄВШАН)ЗІЛЛЯ»
Тривалий час перебували у забутті ім’я і творчість Миколи Кіндра
товича Вороного. Видатного майстра поетичного слова віднесли до роз
ряду дрібнобуржуазних поетів і понад тридцять років не друкували його
твори, а самого М. Вороного знищили у сталінських таборах. Але ім’я поета
назавжди вписане в історію нової української літератури. М. Вороний своєю
творчістю намагався вивести українську літературу на європейський рівень.
Для поезії М. Вороного характерні глибокі філософські роздуми, патр
іотизм і гаряче бажання щастя рідному народу, рідній Україні.
Проблема історичної пам’яті народу розкривається в поемі «Євшан
зілля». Твір був написаний у 1899 році, але зовсім недавно дійшов до нас.