Главная » Файлы » Твори з української літератури | [ Добавить материал ] |
В разделе материалов: 367 Показано материалов: 311-320 |
Страницы: « Попередні 1 2 ... 30 31 32 33 34 ... 36 37 Наступні » |
ПІСНЯ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ ХАРАКТЕРІВ ГЕРОЇВ У П’ЄСІ І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «НАТАЛКА ПОЛТАВКА»
Корoткий опис: ПІСНЯ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ ХАРАКТЕРІВ ГЕРОЇВ
У П’ЄСІ І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «НАТАЛКА ПОЛТАВКА»
З давніхдавен знали українців як людей співучих, бо на нашій землі
не тільки кожне село чи місто мало свою пісню, а й кожна людина, у якої
була добра і чиста душа. Казали, скільки зірок у небі, скільки крапель
у морі, стільки й пісень в Україні. Не було колись жінки чи дівчини, яка
не вміла б вишити собі рушник чи сорочку. І так само не було в Україні
дівчини, яка б не співала. Мрії, прагнення, сподівання — все це знаходило
вияв у пісні.
У П’ЄСІ І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «НАТАЛКА ПОЛТАВКА»
З давніхдавен знали українців як людей співучих, бо на нашій землі
не тільки кожне село чи місто мало свою пісню, а й кожна людина, у якої
була добра і чиста душа. Казали, скільки зірок у небі, скільки крапель
у морі, стільки й пісень в Україні. Не було колись жінки чи дівчини, яка
не вміла б вишити собі рушник чи сорочку. І так само не було в Україні
дівчини, яка б не співала. Мрії, прагнення, сподівання — все це знаходило
вияв у пісні.
Зразки планів до різноманітних творів, питань, по Котляревському
Корoткий опис: ЩО ТАКЕ ЩАСТЯ І ЯК ЙОГО РОЗУМІЮТЬ ПЕРСОНАЖІ
П’ЄСИ І. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «НАТАЛКА ПОЛТАВКА»
План
І. Майстерність І. Котляревського у зображенні людських харак
терів, народної психології.
ІІ. Спільне та відмінне у розумінні поняття «щастя» героями п’єси
«Наталка Полтавка».
1. Чесне життя в праці разом із коханим (Наталка).
2. Як доля складеться (Петро).
3. Поруч з розумною, красивою, моторною дружиною (Возний).
4. «Де не посій — там і вродиться» (Виборний).
5. «Я знаю, що потрібно дочці для щастя» (Горпина).
6. Що об’єднує героїв п’єси і що їх роз’єднує?
7. Покірність долі чи боротьба за щастя?
ІІІ. Добросердя, взаємна любов — це щастя.
П’ЄСИ І. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «НАТАЛКА ПОЛТАВКА»
План
І. Майстерність І. Котляревського у зображенні людських харак
терів, народної психології.
ІІ. Спільне та відмінне у розумінні поняття «щастя» героями п’єси
«Наталка Полтавка».
1. Чесне життя в праці разом із коханим (Наталка).
2. Як доля складеться (Петро).
3. Поруч з розумною, красивою, моторною дружиною (Возний).
4. «Де не посій — там і вродиться» (Виборний).
5. «Я знаю, що потрібно дочці для щастя» (Горпина).
6. Що об’єднує героїв п’єси і що їх роз’єднує?
7. Покірність долі чи боротьба за щастя?
ІІІ. Добросердя, взаємна любов — це щастя.
ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Доповідь про письменника
Корoткий опис: ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
Доповідь про письменника
Іван Петрович Котляревський народився 29 серпня 1769 р. в Полтаві в
сім’ї канцеляриста. Навчався в духовній семінарії, працював канцелярис
том, домашнім учителем. Майже дванадцять років перебував
на військовій службі. Повернувшись до Полтави, працював наглядачем
(завідувачем) Будинку виховання дітей бідних дворян. Брав участь
у діяльності масонської ложі «Любов до істини». У 1818–1821 рр. вико
нував обов’язки директора Полтавського театру. Упродовж тривалого часу
Доповідь про письменника
Іван Петрович Котляревський народився 29 серпня 1769 р. в Полтаві в
сім’ї канцеляриста. Навчався в духовній семінарії, працював канцелярис
том, домашнім учителем. Майже дванадцять років перебував
на військовій службі. Повернувшись до Полтави, працював наглядачем
(завідувачем) Будинку виховання дітей бідних дворян. Брав участь
у діяльності масонської ложі «Любов до істини». У 1818–1821 рр. вико
нував обов’язки директора Полтавського театру. Упродовж тривалого часу
ВЕЛИЧ I БЕЗСМЕРТЯ Г. С. СКОВОРОДИ
Корoткий опис: ВЕЛИЧ I БЕЗСМЕРТЯ Г. С. СКОВОРОДИ
Благословеннi ви, слiди,
Не змитi вiчностi дощами,
Мандрiвника Сковороди
З припорошiлими саквами,
Що до цiлющої води
Простує, занедбавши храми.
М. Рильський
Життєвий шлях видатного українського фiлософа Григорiя Савича
Сковороди є прикладом гуманiзму i самопожертви. За своє подвижницьке
життя мандрiвний фiлософ сходив багато дорiг. Вiн ішов до людей, щоб
навчити їх бути щасливими.
Творчий шлях великого мислителя розпочався в той час, коли
в Росiйськiй iмперiї занепадав феодальний лад. Йому на змiну приходив
новий, капiталiстичний, що нiс iз собою посилення розвитку нацiональної
культури i в той же час новi форми приборкання нацiональних рухiв уря
дом. Г. С. Сковорода був у числi видатних особистостей свого часу, якi
ТВОРЧІСТЬ Г. СКОВОРОДИ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ НАРОДНИХ ІДЕАЛІВ І ПРАГНЕНЬ
Корoткий опис: ТВОРЧІСТЬ Г. СКОВОРОДИ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ
НАРОДНИХ ІДЕАЛІВ І ПРАГНЕНЬ
У свідомість сучасників і нащадків Григорій Сковорода увійшов як
народний вільнодумний філософ, як мандрівний учитель життя. Висока
освіченість не віддаляла його від простого народу, він прагнув бути «чор
ною сковородою, що пече білі млинці». Тому і твори свої найперше адре
сував тим, хто жив під солом’яною стріхою, вбачаючи у цьому сенс свого
щастя і призначення на землі.
Відомо, що твори Г. Сковороди, поширюючись у рукописах, увійшли
до репертуару кобзарів і лірників, а один із них («Всякому городу нрав
і права») використав Котляревський у п’єсі «НаталкаПолтавка».
Як людина свого часу, як представник просвітительської ідеології,
Г. Сковорода видобуває свою філософію на вченні про «природну» лю
НАРОДНИХ ІДЕАЛІВ І ПРАГНЕНЬ
У свідомість сучасників і нащадків Григорій Сковорода увійшов як
народний вільнодумний філософ, як мандрівний учитель життя. Висока
освіченість не віддаляла його від простого народу, він прагнув бути «чор
ною сковородою, що пече білі млинці». Тому і твори свої найперше адре
сував тим, хто жив під солом’яною стріхою, вбачаючи у цьому сенс свого
щастя і призначення на землі.
Відомо, що твори Г. Сковороди, поширюючись у рукописах, увійшли
до репертуару кобзарів і лірників, а один із них («Всякому городу нрав
і права») використав Котляревський у п’єсі «НаталкаПолтавка».
Як людина свого часу, як представник просвітительської ідеології,
Г. Сковорода видобуває свою філософію на вченні про «природну» лю
ФІЛОСОФСЬКІ РОЗДУМИ СКОВОРОДИ ПРО ЛЮДСЬКЕ ЩАСТЯ
Корoткий опис: ФІЛОСОФСЬКІ РОЗДУМИ СКОВОРОДИ
ПРО ЛЮДСЬКЕ ЩАСТЯ
Головними роздумами Г. Сковороди як творчої особистості були роз
думи про щастя людини і шляхи його досягнення. Ними сповнена вся
його творчість. «Як хочеш бути щасливим, не шукай свого щастя за мо
рями… не мандруй по Єрусалимах», бо, як вважав Г. Сковорода, воно не
тільки поруч з тобою, воно «всередині тебе»: «у твоєму чистому серці,
у твоїй чесній душі, що живе за законами Божими і велінням Божим».
Ця думка повторюється у найрізноманітніших варіаціях, сентенціях,
біблійних тезах, але найлаконічніше вона передана в формулі: «Щастіє
твоє и мир твой, и рай твой, и Бог твой внутрь тебе есть». Досягти щас
тя — означає прислухатися до свого внутрішнього голосу, вислухати себе,
тобто сповна увійти «в храм свій», жити в гармонії з природою, з Богом,
бо тільки це приносить щастя, це передбачено тобі «блаженною натурою».
Усе, що потрібно людині, сили, які тримають її на світі, протистоять
злу, вона має в собі від природи. Треба лише все те пізнати, відкрити в собі
ПРО ЛЮДСЬКЕ ЩАСТЯ
Головними роздумами Г. Сковороди як творчої особистості були роз
думи про щастя людини і шляхи його досягнення. Ними сповнена вся
його творчість. «Як хочеш бути щасливим, не шукай свого щастя за мо
рями… не мандруй по Єрусалимах», бо, як вважав Г. Сковорода, воно не
тільки поруч з тобою, воно «всередині тебе»: «у твоєму чистому серці,
у твоїй чесній душі, що живе за законами Божими і велінням Божим».
Ця думка повторюється у найрізноманітніших варіаціях, сентенціях,
біблійних тезах, але найлаконічніше вона передана в формулі: «Щастіє
твоє и мир твой, и рай твой, и Бог твой внутрь тебе есть». Досягти щас
тя — означає прислухатися до свого внутрішнього голосу, вислухати себе,
тобто сповна увійти «в храм свій», жити в гармонії з природою, з Богом,
бо тільки це приносить щастя, це передбачено тобі «блаженною натурою».
Усе, що потрібно людині, сили, які тримають її на світі, протистоять
злу, вона має в собі від природи. Треба лише все те пізнати, відкрити в собі
ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ Г. СКОВОРОДИ (Плани)
Корoткий опис: ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ Г. СКОВОРОДИ
План
І. Г. Сковорода — педагог, просвітитель, письменник.
ІІ. «Навчання не труд, а втіха...» (Г. Сковорода).
1. «...О книги, найкращі порадники і найвірніші друзі!»
(Г. Сковорода).
2. «Як хто посіє в юності, так пожне в старості. Дотримуйся
в юності тверезості й непорочності» (Г. Сковорода).
3. «Здоров’я, соромливість і репутація — найцінніші скарби»
(Г. Сковорода).
4. «Маючи друзів, вважай, що ти володієш скарбом»
(Г. Сковорода).
5. «Якщо ти усвідомлюєш, для чого ти народжений, і працюєш
з приємністю, ти щасливий» (Г. Сковорода).
6. «Хай одержать вони ... скарби — я їм не заздрю. Аби я мав ду
ховні багатства і той хліб духовний...» (Г. Сковорода).
ІІІ. Актуальність педагогічних ідей Г. Сковороди в наш час.
УСЛАВЛЕННЯ НАЙВИЩИХ ЯКОСТЕЙ ЛЮДИНИ
У ТВОРЧОСТІ Г. СКОВОРОДИ
План
І. Г. С. Сковорода — видатний філософ, гуманіст, співець людських чеснот.
ІІ. Людина — «коваль свого життя».
1. Життя в гармонії з природою у поезіях «Гей, поля, поля зе
лені», «Ой, пташино жовтобока».
2. Чиста «як кришталь» совість — запорука щасливого життя
у вірші «Всякому городу — нрав і права...»
3. Воля — найбільше багатство людини у вірші «De libertate»,
байці «Чиж і Щиглик».
4. «Робота наша — джерело радості» в байці «Зозуля та Дрізд».
5. Праця в природженому ділі — щастя людини в байці «Бджола
і Шершень».
ІІІ. Мудрість і повчальність думок Г. Сковороди про загальнолюдські
цінності.
ОБРАЗИ ПРИРОДИ У ТВОРЧОСТІ Г. СКОВОРОДИ
План
І. Г. Сковорода — співець рідної природи.
ІІ. Гармонія з природою — запорука щасливого життя.
1. Краса природи в поезіях «Гей, поля, поля зелені», «Вже хмара
пройшла. Райдуга в небі грає», «Весна люба, гей, прийшла...».
2. Природа як джерело поетичного натхнення у вірші
«В город не піду багатий — у полях я буду жить...».
3. Паралелізм «природа — людина» у вірші «Ой, пташино жов
тобока».
4. Зв’язок з фольклором та пісенність віршів Г. Сковороди про
природу.
5. Краса зображальновиражальних засобів віршів Г. Сковороди
про природу.
ІІІ. Природа — годувальниця і Муза для Г. Сковороди та для сучас
них поетів.
ДЛЯ ЧОГО НАМ ПОТРІБНА ТВОРЧІСТЬ Г. СКОВОРОДИ СЬОГОДНІ?
План
І. Г. Сковорода і його час.
ІІ. Людина семи талантів.
1. Філософські погляди Г. Сковороди.
2. Просвітницька діяльність.
3. Внесок у розвиток педагогіки.
4. Поетична майстерність.
5. Сковородабайкар.
6. Мудрість притч та афоризмів.
ІІІ. Творчість Г. Сковороди — неоціненний дар прийдешньому поко
лінню.
План
І. Г. Сковорода — педагог, просвітитель, письменник.
ІІ. «Навчання не труд, а втіха...» (Г. Сковорода).
1. «...О книги, найкращі порадники і найвірніші друзі!»
(Г. Сковорода).
2. «Як хто посіє в юності, так пожне в старості. Дотримуйся
в юності тверезості й непорочності» (Г. Сковорода).
3. «Здоров’я, соромливість і репутація — найцінніші скарби»
(Г. Сковорода).
4. «Маючи друзів, вважай, що ти володієш скарбом»
(Г. Сковорода).
5. «Якщо ти усвідомлюєш, для чого ти народжений, і працюєш
з приємністю, ти щасливий» (Г. Сковорода).
6. «Хай одержать вони ... скарби — я їм не заздрю. Аби я мав ду
ховні багатства і той хліб духовний...» (Г. Сковорода).
ІІІ. Актуальність педагогічних ідей Г. Сковороди в наш час.
УСЛАВЛЕННЯ НАЙВИЩИХ ЯКОСТЕЙ ЛЮДИНИ
У ТВОРЧОСТІ Г. СКОВОРОДИ
План
І. Г. С. Сковорода — видатний філософ, гуманіст, співець людських чеснот.
ІІ. Людина — «коваль свого життя».
1. Життя в гармонії з природою у поезіях «Гей, поля, поля зе
лені», «Ой, пташино жовтобока».
2. Чиста «як кришталь» совість — запорука щасливого життя
у вірші «Всякому городу — нрав і права...»
3. Воля — найбільше багатство людини у вірші «De libertate»,
байці «Чиж і Щиглик».
4. «Робота наша — джерело радості» в байці «Зозуля та Дрізд».
5. Праця в природженому ділі — щастя людини в байці «Бджола
і Шершень».
ІІІ. Мудрість і повчальність думок Г. Сковороди про загальнолюдські
цінності.
ОБРАЗИ ПРИРОДИ У ТВОРЧОСТІ Г. СКОВОРОДИ
План
І. Г. Сковорода — співець рідної природи.
ІІ. Гармонія з природою — запорука щасливого життя.
1. Краса природи в поезіях «Гей, поля, поля зелені», «Вже хмара
пройшла. Райдуга в небі грає», «Весна люба, гей, прийшла...».
2. Природа як джерело поетичного натхнення у вірші
«В город не піду багатий — у полях я буду жить...».
3. Паралелізм «природа — людина» у вірші «Ой, пташино жов
тобока».
4. Зв’язок з фольклором та пісенність віршів Г. Сковороди про
природу.
5. Краса зображальновиражальних засобів віршів Г. Сковороди
про природу.
ІІІ. Природа — годувальниця і Муза для Г. Сковороди та для сучас
них поетів.
ДЛЯ ЧОГО НАМ ПОТРІБНА ТВОРЧІСТЬ Г. СКОВОРОДИ СЬОГОДНІ?
План
І. Г. Сковорода і його час.
ІІ. Людина семи талантів.
1. Філософські погляди Г. Сковороди.
2. Просвітницька діяльність.
3. Внесок у розвиток педагогіки.
4. Поетична майстерність.
5. Сковородабайкар.
6. Мудрість притч та афоризмів.
ІІІ. Творчість Г. Сковороди — неоціненний дар прийдешньому поко
лінню.
ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА Доповідь про письменника
Корoткий опис: ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА
Доповідь про письменника
Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 р. в с. Чорнухах на
Полтавщині. Походив з козацького роду. Здобувши початкову освіту, всту
пив до Київської академії. Повного академічного курсу не закінчив, зали
шивши навчання «студентом богословських наук». Був співаком придвор
ноїкапеливПетербурзі,входивдоскладуросійськоїмісіївУгорщині.Працював
домашнім учителем, викладав у Харківському колегіумі. Через конфлікт
з керівництвом колегіуму був змушений залишити посаду. Останні двадцять
п’ять років життя, не ма
Доповідь про письменника
Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 р. в с. Чорнухах на
Полтавщині. Походив з козацького роду. Здобувши початкову освіту, всту
пив до Київської академії. Повного академічного курсу не закінчив, зали
шивши навчання «студентом богословських наук». Був співаком придвор
ноїкапеливПетербурзі,входивдоскладуросійськоїмісіївУгорщині.Працював
домашнім учителем, викладав у Харківському колегіумі. Через конфлікт
з керівництвом колегіуму був змушений залишити посаду. Останні двадцять
п’ять років життя, не ма
ПАРОСТКИ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ В ПОЛЕМІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Корoткий опис: ПАРОСТКИ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ В ПОЛЕМІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
План
І. Історичні умови виникнення полемічної літератури.
ІІ. Іван Вишенський — найвидатніший представник полемічної літе
ратури.
1. Захист людської гідності й громадських прав трудівників міста
і села.
2. Позитивні образи дрібних ремісників та покріпачених селян.
3. Пристрасне викриття злодіянь проти народу з боку панства
та вищого духовенства.
4. Використання засобів комічного.
5. Іван Франко про Івана Вишенського.
ІІІ. Світове значення творчості Івана Вишенського.
ПАТРІОТИЗМ ТВОРЧОСТІ ІВАНА ВИШЕНСЬКОГО
План
І. Іван Вишенський — видатний полемістсатирик давньої українсь
кої літератури.
ІІ. Борець за права і гідність людини.
1. Духовний зв’язок з батьківщиною під час перебування поза
її межами.
2. Пристрасні «Послання...».
3. Висвітлення у творах не лише релігійних, а й соціальних проблем.
4. Співчутливе ставлення до пригноблених та принижених.
5. Гнівне таврування сатиричним словом жорстокосердців.
ІІІ. Утвердження моральних, високогуманних ідеалів у творчості
Івана Вишенського.
План
І. Історичні умови виникнення полемічної літератури.
ІІ. Іван Вишенський — найвидатніший представник полемічної літе
ратури.
1. Захист людської гідності й громадських прав трудівників міста
і села.
2. Позитивні образи дрібних ремісників та покріпачених селян.
3. Пристрасне викриття злодіянь проти народу з боку панства
та вищого духовенства.
4. Використання засобів комічного.
5. Іван Франко про Івана Вишенського.
ІІІ. Світове значення творчості Івана Вишенського.
ПАТРІОТИЗМ ТВОРЧОСТІ ІВАНА ВИШЕНСЬКОГО
План
І. Іван Вишенський — видатний полемістсатирик давньої українсь
кої літератури.
ІІ. Борець за права і гідність людини.
1. Духовний зв’язок з батьківщиною під час перебування поза
її межами.
2. Пристрасні «Послання...».
3. Висвітлення у творах не лише релігійних, а й соціальних проблем.
4. Співчутливе ставлення до пригноблених та принижених.
5. Гнівне таврування сатиричним словом жорстокосердців.
ІІІ. Утвердження моральних, високогуманних ідеалів у творчості
Івана Вишенського.
ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ Доповідь про письменника
Корoткий опис: ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ
Доповідь про письменника
Іван Вишенський народився в 30—40х роках XVI ст. в м. Судова Виш
ня на Львівщині. Вірогідно, там здобув початкову освіту. Проживав у Луць
ку та в Острозі. У 70—80х рр. переселився в Грецію на Афон, де прожив
майже сорок років. Помер у 20х рр. XVII ст., усамітнившись
у печерікелії над Егейським морем.
Іван Вишенський — видатний український письменникполеміст,
автор багатьох трактатів і послань. Його діяльність була пов’язана
з полемічним протистоянням між католицькою та православною цер
квами в Польській державі. Полеміка загострилася після Берестей
ської церковної унії, яку ухвалив православний церковний собор
1596 р. Тоді частина православних єпископів визнала юридичну
зверхність католицької церкви. Прихильників унії почали називати
уніатами, або грекокатоликами. Деякі православні єпископи не ви
знали унії. Спираючись на підтримку православних братств, вони ви
ступили за збереження попереднього статусу церкви. Церковний роз
кол і пов’язане з ним протистояння зумовили пожвавлення полемічного
руху, де кожна сторона обґрунтовувала виправданість власної позиції.
Полеміка мала значний суспільний резонанс, що нерідко виходив за
межі релігійної та церковної проблематики.
Доповідь про письменника
Іван Вишенський народився в 30—40х роках XVI ст. в м. Судова Виш
ня на Львівщині. Вірогідно, там здобув початкову освіту. Проживав у Луць
ку та в Острозі. У 70—80х рр. переселився в Грецію на Афон, де прожив
майже сорок років. Помер у 20х рр. XVII ст., усамітнившись
у печерікелії над Егейським морем.
Іван Вишенський — видатний український письменникполеміст,
автор багатьох трактатів і послань. Його діяльність була пов’язана
з полемічним протистоянням між католицькою та православною цер
квами в Польській державі. Полеміка загострилася після Берестей
ської церковної унії, яку ухвалив православний церковний собор
1596 р. Тоді частина православних єпископів визнала юридичну
зверхність католицької церкви. Прихильників унії почали називати
уніатами, або грекокатоликами. Деякі православні єпископи не ви
знали унії. Спираючись на підтримку православних братств, вони ви
ступили за збереження попереднього статусу церкви. Церковний роз
кол і пов’язане з ним протистояння зумовили пожвавлення полемічного
руху, де кожна сторона обґрунтовувала виправданість власної позиції.
Полеміка мала значний суспільний резонанс, що нерідко виходив за
межі релігійної та церковної проблематики.