Корoткий опис:  ІЛЛЯ ТУРЧИНОВСЬКИЙ
(1695 — р. н. невід.)

Ілля Турчиновський народився 1695 р. у містечку Березані в сім’ї сотника. Здобувши початкову освіту,
навчався в Києво-Могилянській академії. Через родинні обставини був змушений залишити навчання.
Близько семи років вів мандрівне життя, сповнене різноманітних пригод і митарств. Потім повернувся
до рідної Березані, став священнослужителем. Помер у похилому віці парафіяльним священиком.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  СЕМЕН КЛИМОВСЬКИЙ

Біографічних даних про Семена Климовського майже не збереглося. Він був козацького роду, походив
з Харківщини. Помер близько 1730 р.
Климовський увійшов в історію української літератури як поет. Його вважають автором тексту
популярної в народі пісні «Їхав козак за Дунай», що є яскравим зразком любовної лірики.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ЛАЗАР БАРАНОВИЧ
(1620—1693)
Лазар (світське ім’я — Лука) Баранович народився 1620 р. (за іншими даними — 1615 р.). Навчався в
Київській братській школі, у школах Вільна й Каліша. Викладав поетику, риторику, філософію в Києво-
Могилянській колегії, був її ректором. Пізніше служив єпископом та архієпископом чернігівським.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  СЕБАСТІАН ФАБІАН КЛЕНОВИЧ
(1545—1602)
Себастіан Фабінович Кленович народився близько 1545 р. у м. Каліші. Навчався у Кракові. Писав
польською та латинською мовами. Відомий як автор латиномовної поеми «Роксоланія», в якій оспівав
природні багатства, міста та людність українських земель.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ХУДОЖНІЙ СВІТ ІВАНА ДРАЧА
Про Івана Федоровича Драча останнім часом говорять більше як про
політика і громадського діяча. В інтерв’ю до шістдесятиріччя поета жур
налісти дорікали йому за цей зв’язок, вважаючи, що це шкодить поезії. Але
саме свідома громадськополітична позиція автора у поєднанні з могутнім
поетичним даром подарували читачеві поему «Чорнобильська мадонна».
Поезія І. Драча завжди відзначалася віддаленою асоціативністю, різким,
ніби механічним поєднанням чуттєвої конкретики деталей із їх незвичним
метафоричним наповненням, символізацією. Вже у перших частинах по
еми зустрічаємо такі образисимволи, образикартини: «паморозь сива
бузку посивілого», «у рудому лісі, що сонця рудіший», «лічильник Гейгера
пищить так потойбічно». Ці штрихи короткі, але точні, бо достатньо місткі,
аби окреслити руйнівну силу вибуху, який несе смерть усьому живому.
Кожен образ проводить цю думку посвоєму. У перших двох висловах тра
гічну картину створює повтор слів «сивий» і «рудий», досягаючи худож
нього ефекту: у читача складається враження насильства над природою,
передчасного її вмирання. Певну роль відіграє і зіставлення рудого лісу і та
кого ж рудого сонця. Адже і там і там не може існувати життя. Таким чи
ном, художній прийом несе певне смислове навантаження.
Однак не тільки зорові образи створює поет, щоб передати увесь
трагізм того, що сталося. Радіація страшна ще й своєю непомітністю, коли
тільки спеціальні прилади фіксують небезпеку. Метафорична конструк
ція «лічильник Гейгера пищить так потойбічно» максимально наближає
реальний світ живих людей до світу мертвих. Поет сміливо вводить у мову
вірша наукову лексику, найменування наукових приладів — «лічильник
Гейгера», включаючи таким чином конкретну реальність у поетичний світ
людських емоцій, які наділяють реальні риси символічним значенням. Це
значення ще й підсилюється словом «потойбічно». Так народжується траг
ічний символ загибелі. І подібних символів багато в усій поемі.
Розкриваючи тему екологічної катастрофи, автор звертає увагу на
етичну сторону подій. Не випадково в поемі з’являється біблійна симво
ліка. Іван Драч подає чорнобильську трагедію через призму особистіс
них переживань, однак особистісне тут переходить межі «Я» і сконцент
ровує в собі ідею загальнолюдської трагічної долі. Як це вдається автору?
За допомогою широкого спектра художніх засобів: метафоричності, по
будованої на асоціативних зв’язках, гіперболізації максималістськи загост
рених почуттів, побудови фрази. Так, оригінальний рядок «О ноче, но
чуй мене! Днюй мене, дню!» побудований із уживанням тавтології та
граматично неузгоджених лексем. Цей прийом допомагає зрозуміти ба
жання ліричного героя повернутися до нормальних умов існування, пси
хічної рівноваги. Але як фатум постає образ вогняного хреста — уособ
лення тотальної всеприсутності й невідворотності лиха: хрест — «на всі
небеса». Епітети «пекучий», «палючий», «огнений» та метафора «Падає
з нього огненна роса» розкривають шоковий стан людей, які опинилися
в епіцентрі катастрофи, і навіть їх фізичні страждання.
Експериментуючи над формою, Іван Драч підпорядковує засоби ху
дожнього зображення головній думці — показати всесвітність трагедії, яка
сталася в Чорнобилі, зрозуміти її як попередження зарозумілому люд
ству, що, захоплюючись науковотехнічним прогресом, забуває про обо
в’язок перед матір’юприродою, про відповідальність перед Землею.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ІВАН ДРАЧ
Доповідь про поета
Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 року в селі Теліжин
цях Тетіївського району на Київщині. Найперший вірш семикласника Іва
на Драча було надруковано у районній газеті «Зміна» 8 травня 1951 року.
Після закінчення середньої школи в Тетієві викладав російську мову та
літературу в семирічці сусіднього села Дзвінячого, працював інструк
тором райкому комсомолу. Відбув трирічну службу в армії (1955 — 1958)
і став студентом філологічного факультету Київського університету, який
йому, вільнодумному студентові, не дали закінчити. П. Загребельний, що
був тоді редактором «Літературної газети» (тодішня назва «Літе
ратурної України»), взяв його на роботу у відділ поезії.
Великої популярності І. Драч набув поемою «Ніж у сонце» (1961),
яка була надрукована у «Літературній газеті» 18 серпня 1961 року з пе

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ФІЛОСОФІЧНІСТЬ У ТВОРАХ ВАСИЛЯ СТУСА
Василь Стус — поет лірикофілософського складу. Філософічність
його поезії виявляється не на рівні теоретизування, а є властивістю світо
відчування, світобачення. «Один з найкращих друзів — Сковорода»,— так
напівжартома написав він у 1969 році. Якщо на початку у віршах часто
зустрічається ім’я філософа — поет намагається відтворити якісь біог
рафічні моменти («Вмовкали голоси до безгоміння», «Блакитний світ —
як блекота»), то пізніше сковородинівське «пізнай самого себе і через
себе — світ» глибоко й органічно увійде в Стусову поезію, визначивши
певною мірою сенс його «самособоюнаповнення». Дедалі частішими ста

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИЧНОЇ МОВИ
ВАСИЛЯ СТУСА
Василь Стус — один із найбільших українських поетів нашого
століття. Це світлий образ людини, що стала символом незламності духу,
людської і національної гідності. Це самобутній поет, схильний до
філософського заглиблення поетичного слова і водночас — до синтезу
глибинних джерел традиційного українського образотворення й поетич
ної мови ХХ ст.
Поезія Стуса прийшла до нас не так давно і далі доходить, як світло
далекої зірки. Його ім’я увійшло в життя нашої країни на потужній хвилі
національного відродження й державного утвердження України. Це час
руйнування ідеологічних табу, час відкриття нових знань про минуле й су
часне України, час радісного майоріння синьожовтих знамен… Ця неза
бутня сторінка нашої історії освячена іменем Василя Стуса.
Та час спливає, свята змінюються буднями, життя невблаганно ста
вить перед нами свої прагматичні завдання. Справедливі гасла від часто

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  «НАРОДЕ МІЙ, ДО ТЕБЕ Я ЩЕ ВЕРНУ…»
(В. Стус)
Василь Стус… Славне ім’я Поета, Громадянина, Людини. Не було йому
місця тут, у цьому світі, бо не міг він притертися, звикнути до суспіль
ства, його законів, його звичаїв, де люди думали одне, а говорили інше.
Кидався незахищеними грудьми на амбразуру, готовий прийняти на себе
вогонь. Без ніякого страхування, без найменшого тактичного маневру, без
рятівних гальм житейської мудрості і тверезого глузду. Над такими, як
він, висів дамоклів меч державної машини, яка бачила в поетові «п’яту
колону», що зсередини розхитувала державний устрій, розрахований
і розпланований, здавалось, на віки. Такі люди довго не затримувалися
у «великій зоні», навкруг них була якась аура приреченості…
Ще до загибелі Василя Стуса українська культура, література зазнала
величезних втрат. Десятки, сотні письменників, поетів безслідно зникли

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ШЛЯХ НА ҐОЛГОФУ
(Про долю Василя Стуса)
Скільки людей розумних, хороших загублено! Так уже воно повелося
у нас: за життя — хула, після смерті — хвала і навіть поховання останків на
Байковому кладовищі…
Високий на зріст, худорлявий, струнка тверда постава, рішучі колючі
очі зпід густих нахмурених брів, різкий цілеспрямований профіль, гострий,
допитливий розум, безмежна закоханість у рідне слово, бентежна тривога за
його майбутню долю — таким запам’ятався Василь Стус і друзям, і ворогам.
Зараз, коли постать Стуса як борця і як поета знана в цілому світі, знай
шлося багато відомих і маловідомих людей, які називають себе його вірни
ми друзями. Але чому їх було так мало поряд, коли поета мучили, судили,
відправляли в табори, коли він не мав змоги писати, друкувати свої твори,
коли остерігався сказати зайве слово, яке могло зашкодити не йому, а ко

Читати далі   Написати відгук/Голосувати