Корoткий опис:  «О РІДНЕ СЛОВО, ХТО БЕЗ ТЕБЕ Я?»
(Д. Павличко)
Справедливо говорять, що біографія поета — у його віршах. Із поезії
Дмитра Павличка справді можна дізнатися про життєвий шлях, станов
лення характеру, про погляди та переконання чи не більше, ніж із підруч
ників, монографій, досліджень, де йдеться про цього талановитого поета.
Народився Дмитро Павличко, пригадує мати, «коли копати картоплю
з батьком йшли вони». Майбутньому поетові «тверда земля була за ліжко,
шорсткий киптар за пелюшки». Доля судилася Дмитрові така, як і всім укра
їнцям: нужда, тяжка праця, бідненька освіта — до того ж чужою мовою. Такий

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  «ЧЕРВОНЕ — ТО ЛЮБОВ, А ЧОРНЕ — ТО ЖУРБА»
(За творчістю Д. Павличка)
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Д. Павличко
«Червоне та чорне». Ці стендалівські тони споконвіку прокладають
сповнену мрій та розчарувань стежину нашого буття. Минають роки, за
смучені, сумні, овіяні подихом часу обличчя заступають на місця безтур
ботних, схвильованих дотиком щастя дитячих лиць. Але шляхом турбот
та радості, поразок та досягнень йдуть поруч із нами від миті народжен
ня до миті смерті два поводирі. Любов та журба. Червоним кольором га
рячого серця палають безмежна невичерпна любов матері та дитини, щире
кохання наречених, чорним кольором тихо жевріють очі людей під впли
вом нещастя: болі, хвороби, смерті.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ІНТИМНА ЛІРИКА
ДМИТРА ПАВЛИЧКА
Світова література знає немало інтимної поезії найчистішої проби.
Пригадаймо сонети Петрарки, лірику Пушкіна, неповторне «Зів’яле ли
стя» І. Франка, поезію Сосюри. Павличку вдалося сказати оригінальне
слово про животворні емоції кохання.
Тема кохання, болісного, жагучого, драматично гострого — одна з ха
рактерних для поета. Захоплення жіночою красою, палкий жаль за втра
ченим коханням, вибагливість в інтимних стосунках — такі почуття прой
мають цикл поезій «Пахощі хвої». Ця тема пізніше продовжена у книзі
«Гранослов» і найглибше розроблена у збірці «Таємниця твого обличчя».
«Вічна» тема знаходить в особі Д. Павличка свого неповторного співця.
Вірш Павличка «Коли ми йшли удвох з тобою…» порушує важливі
моральноетичні проблеми. Цей твір, полемічний за змістом, змушує нас
замислитись над найпрекраснішим із людських почуттів, яким треба
дорожити.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ДМИТРО ПАВЛИЧКО
Доповідь про поета
Дмитро Васильович Павличко народився 28 вересня 1929 р. в селі
Стопчатові на ІваноФранківщині в багатодітній селянській родині.
Початкову освіту майбутній поет здобув у польській школі села
Яблунів. Вчився у Коломийській гімназії та радянській десятирічці,
а 1948 року вступив до Львівського університету. Студентом він очо
лював літературну частину Львівського театру юного глядача. 1953 ро
ку Д. Павличко вступив до аспірантури, досліджував сонети І. Фран
ка, але невдовзі залишив наукову роботу. Того ж року вийшла його
перша збірка поезій «Любов і ненависть». З 1954 р. Д. Павличко —
член Спілки письменників СРСР. У 1957–1959 рр. завідував відділом
поезії журналу «Жовтень». Тоді ж вийшли друком поетичні збірки
«Моя земля» (1955) і «Чорна нитка» (1958). Збірка «Правда кличе»
(1958) була визнана «ідеологічно ворожою», а весь її тираж був пов
ністю знищений.
1964 року Д. Павличко переїхав до Києва і очолив сценарну майстер
ню кіностудії ім. О. Довженка. Ним були написані сценарії кінофільмів
«Сон» (1965) і «Захар Беркут» (1970). З 1966 по 1968 рр. Д. Павличко пра
цював у секретаріаті Спілки письменників України. Етапною для поета стала

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  «Я ВОСКРЕС, ЩОБ ІЗ ВАМИ ЖИТИ…»
(В. Симоненко)
У шістдесяті роки ХХ століття в українську літературу ввійшов моло
дий, талановитий, із великим творчим потенціалом поет, який згодом став
символом правди художнього слова і незрадливої любові до України. Ім’я
цього поета — Василь Симоненко.
Так уже склалося для України, що найкращим її дітям судилося неспра
ведливо коротке життя: 47 років — Т. Шевченку, Б. Грінченку, В. Стусу, 42 —
Лесі Українці, 38 — П. Грабовському і зовсім мало — 28 — В. Симоненку. І хоч
коротким було життя поета, однак він чітко окреслив для себе справжні життєві
цінності й утвердив їх у своїй творчості, яка відкрита читачеві. А найдорож
чою цінністю для людини є Батьківщина, без якої немає щастя людині:
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
(«Лебеді материнства»)
І боляче щемить серце, коли слухаєш слова пісні «Виростеш ти, сину…»,
бо вона пережила літами автора слів. Але і радісно, бо разом із піснею живе
в пам’яті людській й ім’я її автора — Василя Симоненка. Сила поезії
Симоненка — у безмежній щирості й правдивості і тому вона житиме. То
давайте «гляньмо ж в очі віршам Симоненка» як закликає Т. Коломієць у вірші
«Пам’яті Василя Симоненка», бо його поезія сьогодні промовляє до нас із
вічності, шле свої заповіти:

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  «ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ — ЛЮДИНА?»
(В. Симоненко)
План

І. Історична місія людини на землі — творити добро, жити за закона
ми людської моралі.
ІІ. Утвердження в поезії В. Симоненка неповторності людської осо
бистості.
1. «Усмішка твоя — єдина...».
2. Більше тебе не буде. Завтра на цій землі інші ходитимуть люди...».
3. «Сьогодні усе для тебе...».
4. «І жити спішити треба...».
5. Простота й задушевність вірша «Ти знаєш, що ти — людина?»,
особливості його композиції та художніх засобів.
6. «Праця людини — окраса і слава, праця людини — безсмертя
її!» («Безсмертні предки» В. Симоненка).
7. «Можна жить, а можна існувати, можна думать — можна пов
торять. Та не можуть душу зігрівати ті, що не палають, не го
рять!» («Можна» В. Симоненка).
8. «Було і буде так у всі часи: любов, як сонце, світу відкриває
безмежну велич людської краси». («Любов» В. Симоненка).
9. «Та хай ніколи смуток не поборе нестримної любові до жит
тя». («Ви плачете?..» В. Симоненка).
ІІІ. Любов до людини, до рідної землі — головна прикмета поета
В. Симоненка.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ОБРАЗ УКРАЇНИ В ПОЕЗІЇ В. СИМОНЕНКА

Я… з твоїм ім’ям вмираю
І в твоєму імені живу!
В. Симоненко. «Україні»
У шістдесяті роки ХХ століття в українську літературу приходить плеяда
талановитих українських поетів — І. Драч, Л. Костенко, Д. Павличко, Б. Олій
ник, В. Стус, В. Симоненко. Вони прагнули наблизити людей до ідеалів доб
ра,справедливості,гуманізму,правди —цихзагальнолюдськихідеалів,заякими
не губилися ідеї національної свідомості, патріотичних почуттів.
Василь Симоненко прожив недовге життя — лише 28 років, але його
життя продовжується в його поезії, бо вона близька своїми мотивами і сьо
годнішньому читачеві.
Тема рідної землі, України була провідною у ліриці В. Симоненка:

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Я Б ПОБАЖАВ ТОБІ КОГОСЬ
ОТАК ЛЮБИТИ, ЯК Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ…
(За поезією В. Симоненка)
Душевні сили людини невичерпні, коли їх освячує любов. Найвищим
проявом любові є, на мою думку, материнська любов, любов дітей до
батьків, з якої природно витікає пошана «до свого роду і народу», піклу
вання про їх добробут, здатність і готовність стати на їх захист у скрутну
чи трагічну годину. Саме з цього формується найсвятіше почуття любові
до рідного краю, рідної землі, до Батьківщини.
Власне, після Шевченкового «Я так люблю мою Україну убогу» немає
в українській поезії жодного поета, який би не освідчився у своїй любові

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  УРОКИ СПРАВЖНЬОЇ ЛЮБОВІ
(За творчістю В. Симоненка)
Любов — найпрекрасніше почуття, яке тільки може народитися в серці
людини. Воно супроводжує нас завжди. Любов — це початок усього: із
любові народжується нове життя, у пестощах світлих променів материн
ської ласки зростає нова людина, а від її тепла, отриманого у дитинстві,
у серці дорослої людини формується почуття з почуттів, найчарівніший
прояв любові — кохання. І це почуття знову і знову доводить, що без ньо
го життя втрачає сенс. Любов різна: це і велике кохання, це і зв’язок між
матір’ю та дитиною, це й ніжна любов до рідного краю, до того, що має
в нашому житті велике значення, і навіть до маленьких, але близьких на
шому серцю дрібниць. У всіх своїх проявах вона має над нами таку вели

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Я ХОЧУ ПРАВДІ БУТИ ВІЧНИМ ДРУГОМ
І ВОРОГОМ ОДВІЧНИМ ЗЛУ
(За творчістю В. Симоненка)
План
І. Боротьба добра зі злом — одвічна проблема української худож
ньої літератури.
ІІ. Утвердження самоцінності людини, перемоги правди та справед
ливості в житті — поетичне кредо В. Симоненка.
1. Безсмертя людини й народу, творця всіх духовних та матері
альних цінностей («Дід умер», «Жорна», «Перший», «Де за
раз ви, кати мого народу?», «Ти знаєш, що ти — людина?»).
2. Жити надіями, болями і сподіваннями свого народу — найви
ще щастя для поета («Україні», «Земле рідна! Мозок мій
світліє...»).
3. Возвеличення щоденного подвигу жінкиматері («Баба Они
ся», «Піч»).
4. Правдива душа — найбільший скарб людини, то ж ні словом,
ні вчинком не образь її («Кривда», «Злодій»).
ІІІ. Естетичний ідеал В. Симоненка і його ліричного героя — патрі
от своєї землі, правдолюбець і борець зі злом вселюдським.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати