Главная » Файлы » Твори з української літератури | [ Добавить материал ] |
В разделе материалов: 367 Показано материалов: 91-100 |
Страницы: « Попередні 1 2 ... 8 9 10 11 12 ... 36 37 Наступні » |
ДУХОВНИЙ СВІТ ПРОСТОЇ ЛЮДИНИ В НОВЕЛІ ГРИГОРА ТЮТЮННИКА «ТРИ ЗОЗУЛІ З ПОКЛОНОМ»
Корoткий опис: ДУХОВНИЙ СВІТ ПРОСТОЇ ЛЮДИНИ В НОВЕЛІ ГРИГОРА
ТЮТЮННИКА «ТРИ ЗОЗУЛІ З ПОКЛОНОМ»
Григір Тютюнник — талановитий український новеліст. Із його ім’ям
пов’язана ціла епоха в літературі. Письменник звертався здебільшого до
дитячої та юнацької тематики, але проблеми порушував цілком «дорослі».
Та це й не дивно, адже сам він із покоління воєнних та повоєнних дітей, ще
й син «ворога народу», з тих сільських хлопців, які поповнювали «проле
таріат» і на своїх худеньких плечах винесли тягар відбудови після страш
ного фашистського лихоліття.
Про Григора Михайловича і його твори написано вже багато до
сліджень, та, мабуть, ще нікому не вдалося розгадати Тютюнників фено
мен: як на кількох сторінках умістити думки та образи цілого роману, як
ТЮТЮННИКА «ТРИ ЗОЗУЛІ З ПОКЛОНОМ»
Григір Тютюнник — талановитий український новеліст. Із його ім’ям
пов’язана ціла епоха в літературі. Письменник звертався здебільшого до
дитячої та юнацької тематики, але проблеми порушував цілком «дорослі».
Та це й не дивно, адже сам він із покоління воєнних та повоєнних дітей, ще
й син «ворога народу», з тих сільських хлопців, які поповнювали «проле
таріат» і на своїх худеньких плечах винесли тягар відбудови після страш
ного фашистського лихоліття.
Про Григора Михайловича і його твори написано вже багато до
сліджень, та, мабуть, ще нікому не вдалося розгадати Тютюнників фено
мен: як на кількох сторінках умістити думки та образи цілого роману, як
ВІЧНА ЗАГАДКА ЛЮБОВІ (За оповіданням Григора Тютюнника «Зав’язь»)
Корoткий опис: ВІЧНА ЗАГАДКА ЛЮБОВІ
(За оповіданням Григора Тютюнника «Зав’язь»)
Про кохання написано за багато віків стільки, що, здається, нічого
нового вже й не скажеш. Але людина тільки тоді посправжньому розуміє
це почуття, коли воно стає її власним. Отже, одна любов, помножена на
тисячі тисяч людських характерів і доль, дає невичерпний матеріал пись
менникові і завжди цікава читачеві.
Григір Тютюнник теж писав про любов, але якось особливо, непов
торно і щиро, невіддільно від правди життя. Під його пером зав’язь пер
ших юнацьких почуттів розпускається і переростає у справжнє кохання.
Уже від самої назви оповідання «Зав’язь» віє чимось свіжим, весня
ним, багатообіцяючим. Приваблює й манера оповіді від першої особи.
Микола закоханий. Він готується до побачення, ще не знаючи, чи
відповість дівчина на його почуття. Одягає нову сорочку, намагається
якось пригладити неслухняний вихор на голові, пахтить одеколоном но
(За оповіданням Григора Тютюнника «Зав’язь»)
Про кохання написано за багато віків стільки, що, здається, нічого
нового вже й не скажеш. Але людина тільки тоді посправжньому розуміє
це почуття, коли воно стає її власним. Отже, одна любов, помножена на
тисячі тисяч людських характерів і доль, дає невичерпний матеріал пись
менникові і завжди цікава читачеві.
Григір Тютюнник теж писав про любов, але якось особливо, непов
торно і щиро, невіддільно від правди життя. Під його пером зав’язь пер
ших юнацьких почуттів розпускається і переростає у справжнє кохання.
Уже від самої назви оповідання «Зав’язь» віє чимось свіжим, весня
ним, багатообіцяючим. Приваблює й манера оповіді від першої особи.
Микола закоханий. Він готується до побачення, ще не знаючи, чи
відповість дівчина на його почуття. Одягає нову сорочку, намагається
якось пригладити неслухняний вихор на голові, пахтить одеколоном но
ГРИГІР ТЮТЮННИК Доповідь про письменника
Корoткий опис: ГРИГІР ТЮТЮННИК
Доповідь про письменника
Григір Тютюнник (за паспортом — Григорій Михайлович, але за літе
ратурне ім’я взяв собі «Григір», щоб хоч якось розрізнитися зі своїм стар
шим братом по батькові, відомим письменником, автором роману «Вир»,
Григорієм Тютюнником, який за паспортом — Єгор) народився 5 грудня
1931 року в селянській родині у селі Шилівці на Полтавщині. 1937 року,
коли Григору було шість років, його батька заарештували органи НКВС,
із заслання він не повернувся. Малого Григора забрав до себе на Донбас
дядько Філімон. Під час війни Григір, рятуючись від голоду, повернувся
пішки до матері на Полтавщину.
Доповідь про письменника
Григір Тютюнник (за паспортом — Григорій Михайлович, але за літе
ратурне ім’я взяв собі «Григір», щоб хоч якось розрізнитися зі своїм стар
шим братом по батькові, відомим письменником, автором роману «Вир»,
Григорієм Тютюнником, який за паспортом — Єгор) народився 5 грудня
1931 року в селянській родині у селі Шилівці на Полтавщині. 1937 року,
коли Григору було шість років, його батька заарештували органи НКВС,
із заслання він не повернувся. Малого Григора забрав до себе на Донбас
дядько Філімон. Під час війни Григір, рятуючись від голоду, повернувся
пішки до матері на Полтавщину.
ПРОБЛЕМА ІСТОРИЧНОЇ ТА ХУДОЖНЬОЇ ПРАВДИ В РОМАНІ Л. КОСТЕНКО «МАРУСЯ ЧУРАЙ»
Корoткий опис: ПРОБЛЕМА ІСТОРИЧНОЇ ТА ХУДОЖНЬОЇ ПРАВДИ В РОМАНІ
Л. КОСТЕНКО «МАРУСЯ ЧУРАЙ»
Про легендарну Марусю Чурай написано немало творів. До осмислен
ня феномену її життя і творчості зверталися Г. КвіткаОснов’яненко, М.
Старицький, В. Самійленко, С. Руданський та інші. Ім’я Марусі Чурай
відобразилося також у безлічі легенд, одна з яких і стала основою твору
Ліни Костенко.
Сюжет роману можна розглядати у двох аспектах: зображення кон
тексту епохи, тобто широкого суспільнополітичного тла України XVII
століття, і життя Марусі Чурай, історія її нещасливого кохання. Викорис
товуючи відомий сюжет, поетеса поновому його осмислює. Це стосуєть
ся трактування постаті головної героїні, зображення соціальнопсихоло
гічної атмосфери епохи.
Для Ліни Костенко Маруся Чурай — не просто вродлива дівчина з її
природним бажанням кохати і бути коханою, щасливою в сімейному
житті. Вона — натура творча, а тому особлива. Радощі і жалі простих
людей дівчина чутливо вбирає в себе як свої: «Ця дівчина не просто так,
Л. КОСТЕНКО «МАРУСЯ ЧУРАЙ»
Про легендарну Марусю Чурай написано немало творів. До осмислен
ня феномену її життя і творчості зверталися Г. КвіткаОснов’яненко, М.
Старицький, В. Самійленко, С. Руданський та інші. Ім’я Марусі Чурай
відобразилося також у безлічі легенд, одна з яких і стала основою твору
Ліни Костенко.
Сюжет роману можна розглядати у двох аспектах: зображення кон
тексту епохи, тобто широкого суспільнополітичного тла України XVII
століття, і життя Марусі Чурай, історія її нещасливого кохання. Викорис
товуючи відомий сюжет, поетеса поновому його осмислює. Це стосуєть
ся трактування постаті головної героїні, зображення соціальнопсихоло
гічної атмосфери епохи.
Для Ліни Костенко Маруся Чурай — не просто вродлива дівчина з її
природним бажанням кохати і бути коханою, щасливою в сімейному
житті. Вона — натура творча, а тому особлива. Радощі і жалі простих
людей дівчина чутливо вбирає в себе як свої: «Ця дівчина не просто так,
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИШНЯКІВ І ЧУРАЇВ У РОМАНІ Л. КОСТЕНКО «МАРУСЯ ЧУРАЙ»
Корoткий опис: ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИШНЯКІВ І ЧУРАЇВ
У РОМАНІ Л. КОСТЕНКО «МАРУСЯ ЧУРАЙ»
«Маруся Чурай» без будьякого перебільшення стала загальнокуль
турним явищем, давала і зараз дає духовне здоров’я і творчий тонус, вчить
добру і гідності.
Моральноетичні проблеми в романі Ліна Костенко порушує і вирі
шує на прикладі життя двох родин, протиставлених одна одній,— Чураїв
і Вишняків.
У РОМАНІ Л. КОСТЕНКО «МАРУСЯ ЧУРАЙ»
«Маруся Чурай» без будьякого перебільшення стала загальнокуль
турним явищем, давала і зараз дає духовне здоров’я і творчий тонус, вчить
добру і гідності.
Моральноетичні проблеми в романі Ліна Костенко порушує і вирі
шує на прикладі життя двох родин, протиставлених одна одній,— Чураїв
і Вишняків.
Чураї являють кращі лицарські сили народу. Це сильні особистості,
творчі здібності яких можуть реалізуватися тільки за умов свободи. Тому
свобода — соціальна, національна, нарешті, внутрішня, показником якої
МОВА РОМАНУ Л. КОСТЕНКО «МАРУСЯ ЧУРАЙ»
Корoткий опис: МОВА РОМАНУ Л. КОСТЕНКО «МАРУСЯ ЧУРАЙ»
Читаючи роман «Маруся Чурай», не можна не захоплюватися пре
красною мовою твору. Ця мова містить у собі усе багатство стильових
різновидів живої української мови — від розмовної, офіційної до вишука
них взірців літературної.
Лексичне багатство роману вражає: тут і високий стиль інтелектуальної
мови автора, і суха суддівська мова, пересипана канцеляризмами та русиз
мами, і розмовна мова міщан, козаків. Мелодійна структура твору — поєднан
ня багатьох голосів. Кожна дійова особа наділена особливою лексикою і спо
собом висловлюватися. Ось бере слово незвичний до промов Яким Шибилист.
Сама структура мовлення, в якому переважають речення з непрямим поряд
ком слів, вказує на щирість простої людини. У таких людей що на думці, те й у
Читаючи роман «Маруся Чурай», не можна не захоплюватися пре
красною мовою твору. Ця мова містить у собі усе багатство стильових
різновидів живої української мови — від розмовної, офіційної до вишука
них взірців літературної.
Лексичне багатство роману вражає: тут і високий стиль інтелектуальної
мови автора, і суха суддівська мова, пересипана канцеляризмами та русиз
мами, і розмовна мова міщан, козаків. Мелодійна структура твору — поєднан
ня багатьох голосів. Кожна дійова особа наділена особливою лексикою і спо
собом висловлюватися. Ось бере слово незвичний до промов Яким Шибилист.
Сама структура мовлення, в якому переважають речення з непрямим поряд
ком слів, вказує на щирість простої людини. У таких людей що на думці, те й у
ОБРАЗИ МАТЕРІВ У РОМАНІ Л. КОСТЕНКО «МАРУСЯ ЧУРАЙ»
Корoткий опис: ОБРАЗИ МАТЕРІВ У РОМАНІ
Л. КОСТЕНКО «МАРУСЯ ЧУРАЙ»
Мати. Священне ім’я, до якого завжди ставилися з повагою. Мати —
основа життя, людина, що його дає. І перші слова, і перші кроки, і перші
уроки добра — усе від матері.
Але от диво — не всі матері однакові, не в усіх однакове уявлення про
добро. Саме про це розмірковує Ліна Костенко у романі «Маруся Чурай»,
змальовуючи образи двох матерів — Марусиної і Грицевої. Вони одру
жилися в одночасі, в обох чоловіки були козаками, і, здавалося, й жити
мусили за одним законом. Так ні, бо різні то були жінки. Бобренчиха була
«ненаситна! — що нагледить оком, то дзьобом так і вихопить із води».
Оця жадібність, ненаситність і зробили нестерпним життя її чоловіка, «він
притих, заборсався в землі. Та й став домашніх хоругов хорунжим». І не
Л. КОСТЕНКО «МАРУСЯ ЧУРАЙ»
Мати. Священне ім’я, до якого завжди ставилися з повагою. Мати —
основа життя, людина, що його дає. І перші слова, і перші кроки, і перші
уроки добра — усе від матері.
Але от диво — не всі матері однакові, не в усіх однакове уявлення про
добро. Саме про це розмірковує Ліна Костенко у романі «Маруся Чурай»,
змальовуючи образи двох матерів — Марусиної і Грицевої. Вони одру
жилися в одночасі, в обох чоловіки були козаками, і, здавалося, й жити
мусили за одним законом. Так ні, бо різні то були жінки. Бобренчиха була
«ненаситна! — що нагледить оком, то дзьобом так і вихопить із води».
Оця жадібність, ненаситність і зробили нестерпним життя її чоловіка, «він
притих, заборсався в землі. Та й став домашніх хоругов хорунжим». І не
ОБРАЗ УКРАЇНИ У РОМАНІ Л. КОСТЕНКО «МАРУСЯ ЧУРАЙ»
Корoткий опис: ОБРАЗ УКРАЇНИ У РОМАНІ
Л. КОСТЕНКО «МАРУСЯ ЧУРАЙ»
Чимало книг створено про Україну, історичних і художніх. І всетаки,
читаючи роман Ліни Костенко, розумієш: так ніхто ще не сказав — про
никливо, людяно, щиро.
Особливість розкриття цієї теми у романі «Маруся Чурай» полягає
в тому, що увесь твір сповнений теплоти патріотизму. Образ України по
стає через характери героїв, їхнє ставлення до своєї історії, до інших лю
дей. Найяскравіше виписаний образ Марусі Чурай. Історія життя цієї
дівчини, пісні якої співала уся Україна, висвітлює багато важливого для
розуміння характеру українського народу, його ментальності. Образ Ма
Л. КОСТЕНКО «МАРУСЯ ЧУРАЙ»
Чимало книг створено про Україну, історичних і художніх. І всетаки,
читаючи роман Ліни Костенко, розумієш: так ніхто ще не сказав — про
никливо, людяно, щиро.
Особливість розкриття цієї теми у романі «Маруся Чурай» полягає
в тому, що увесь твір сповнений теплоти патріотизму. Образ України по
стає через характери героїв, їхнє ставлення до своєї історії, до інших лю
дей. Найяскравіше виписаний образ Марусі Чурай. Історія життя цієї
дівчини, пісні якої співала уся Україна, висвітлює багато важливого для
розуміння характеру українського народу, його ментальності. Образ Ма
ПОЕТИЗАЦІЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В ОБРАЗІ МАРУСІ ЧУРАЙ (За однойменним твором Л. Костенко)
Корoткий опис: ПОЕТИЗАЦІЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ
УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В ОБРАЗІ МАРУСІ ЧУРАЙ
(За однойменним твором Л. Костенко)
УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В ОБРАЗІ МАРУСІ ЧУРАЙ
(За однойменним твором Л. Костенко)
Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це голос наш. Це — пісня. Це — душа.
Л. Костенко
Чудову легенду я вам розповім.
Ти разом з легендою в пісню полинь.
У пісню, що склала Маруся Чурай
Про місто своє, про рідний свій край.
Живе в народі легенда про поетесуспівачку з Полтави — легенда про
Марусю Чурай. Маруся Чурай жива в своїх чудових піснях, у пам’яті народній.
ВТІЛЕННЯ В ОБРАЗІ МАРУСІ ЧУРАЙ МОРАЛЬНОЇ КРАСИ І ТАЛАНТУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В ОДНОЙМЕННОМУ РОМАНІ Л. КОСТЕНКО
Корoткий опис: ВТІЛЕННЯ В ОБРАЗІ МАРУСІ ЧУРАЙ МОРАЛЬНОЇ КРАСИ
І ТАЛАНТУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
В ОДНОЙМЕННОМУ РОМАНІ Л. КОСТЕНКО
Українській літературі притаманне відображення всіх барв, усієї по
вноти, всього різноманіття народного буття. Починаючи від народних
дум, Г. С. Сковороди, Т. Шевченка, Лесі Українки, О. Кобилянської і за
кінчуючи чи то Б. Олійником, чи то Олесем Гончаром, чи то кимось
із інших сьогоднішніх літераторів, образи героїв у переважній більшості
перенесені із життя. А тим паче, коли герой розповіді — жива людина, яка
творила, жила, плакала і сміялася.
Саме така головна героїня однойменного роману у віршах Ліни Кос
тенко — Маруся Чурай.
За оповіданнями, ця легендарна жінка була втіленням краси та ду
ховної величі. Природа не позбавила її таланту віршування і великої
любові до людей. Зрозуміло, що Ліна Костенко надала своїй героїні ще
й тих рис, які притаманні були загалом жінкам та дівчатам України.
Не випадково про Марусю кажуть:
Ця дівчина не просто так, Маруся,
Це голос наш. Це — пісня. Це — душа.
І ТАЛАНТУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
В ОДНОЙМЕННОМУ РОМАНІ Л. КОСТЕНКО
Українській літературі притаманне відображення всіх барв, усієї по
вноти, всього різноманіття народного буття. Починаючи від народних
дум, Г. С. Сковороди, Т. Шевченка, Лесі Українки, О. Кобилянської і за
кінчуючи чи то Б. Олійником, чи то Олесем Гончаром, чи то кимось
із інших сьогоднішніх літераторів, образи героїв у переважній більшості
перенесені із життя. А тим паче, коли герой розповіді — жива людина, яка
творила, жила, плакала і сміялася.
Саме така головна героїня однойменного роману у віршах Ліни Кос
тенко — Маруся Чурай.
За оповіданнями, ця легендарна жінка була втіленням краси та ду
ховної величі. Природа не позбавила її таланту віршування і великої
любові до людей. Зрозуміло, що Ліна Костенко надала своїй героїні ще
й тих рис, які притаманні були загалом жінкам та дівчатам України.
Не випадково про Марусю кажуть:
Ця дівчина не просто так, Маруся,
Це голос наш. Це — пісня. Це — душа.