| Главная » Файлы » Твори з української літератури | [ Добавить материал ] |
| В разделе материалов: 367 Показано материалов: 71-80 |
Страницы: « Попередні 1 2 ... 6 7 8 9 10 ... 36 37 Наступні » |
Людина - головний герой Олеся Гончара
Корoткий опис: Людина - головний герой Олеся Гончара
Визнання прийшло до Олеся Гончара з першого твору. Вчорашнiй фронтовик, за плечима ще нема й тридцяти, опублiковано лише початок трилогiї "Прапороносцi" - i раптом критика заговорила про нього як про зрiлого художника. Для письменникiв його поколiння визначальною, випробувальною в життi й творчостi смугою стала друга свiтова вiйна. Пройшовши курс її "окопних унiверситетiв", Гончар винiс звiдти сумнi враження про руйнiвнi сили життя i з допомогою слова став стверджувати протилежне - "сильне, поетичне, непокорене, бунтiвливе, незаплямоване, пiднесене, красиве, творче в людинi".
На рубежi 50-60-х рокiв у авторовому осмисленнi вiйни вирiзняється з найбiльшою очевиднiстю мотив утвердження духовної стiйкостi людини в умовах вiйни. В романi "Людина i зброя" не випадково центральнi постатi - це вчорашнi студенти-iсторики, а одному з них - Богдановi Колосовському - доводиться виявляти свiй стоїцизм не тiльки в протистояннi фашистському оточенню, а й тоталiтарному режимовi, який репресував у 30-х роках Богданового батька й тепер готовий будь-якої митi посягнути й на нього самого.
Визнання прийшло до Олеся Гончара з першого твору. Вчорашнiй фронтовик, за плечима ще нема й тридцяти, опублiковано лише початок трилогiї "Прапороносцi" - i раптом критика заговорила про нього як про зрiлого художника. Для письменникiв його поколiння визначальною, випробувальною в життi й творчостi смугою стала друга свiтова вiйна. Пройшовши курс її "окопних унiверситетiв", Гончар винiс звiдти сумнi враження про руйнiвнi сили життя i з допомогою слова став стверджувати протилежне - "сильне, поетичне, непокорене, бунтiвливе, незаплямоване, пiднесене, красиве, творче в людинi".
На рубежi 50-60-х рокiв у авторовому осмисленнi вiйни вирiзняється з найбiльшою очевиднiстю мотив утвердження духовної стiйкостi людини в умовах вiйни. В романi "Людина i зброя" не випадково центральнi постатi - це вчорашнi студенти-iсторики, а одному з них - Богдановi Колосовському - доводиться виявляти свiй стоїцизм не тiльки в протистояннi фашистському оточенню, а й тоталiтарному режимовi, який репресував у 30-х роках Богданового батька й тепер готовий будь-якої митi посягнути й на нього самого.
Олександр Довженко
Корoткий опис: Завдання:
1. Написати докладний переказ тексту.
2. Творче завдання: викласти особисті враження про твір Олеся
Гончара, який найбільше сподобався.
№ 48. Олександр Довженко
Стати справжнім митцем — значить умерти. Цей трагічний парадокс українського пореволюційного відро¬дження здійснився і на Довженкові* хоч був він ще най¬більш щасливий із творців Розстріляного Відродження.
1. Написати докладний переказ тексту.
2. Творче завдання: викласти особисті враження про твір Олеся
Гончара, який найбільше сподобався.
№ 48. Олександр Довженко
Стати справжнім митцем — значить умерти. Цей трагічний парадокс українського пореволюційного відро¬дження здійснився і на Довженкові* хоч був він ще най¬більш щасливий із творців Розстріляного Відродження.
«РОЗТОПТАНІ ПЕЛЮСТКИ» ЄВГЕНА МАЛАНЮКА
Корoткий опис: «РОЗТОПТАНІ ПЕЛЮСТКИ»
ЄВГЕНА МАЛАНЮКА
Євген Маланюк виразно автобіографічний поет. Кожен рядочок його
творів пропущений крізь серце. Часто не розуміли, критикували його ідеї
і різні висловлювання. Із виходом кожної нової збірки у читача утвер
джувався образ Маланюка як «гладіатора нещадних рим», завжди напру
женого й похмурого, закованого в броню «тверезого варяга». І під цими
латами важко було побачити людину, яка була дуже самотньою і беззахис
ною. Адже справді успішною в житті може бути тільки той, хто має в серці
кохання і кого теж кохають. Визнання творчості може дати наснагу, різка
критика викличе біль і злість, а ось упевненість у собі, віру у немарність
життя дає справжнє кохання.
Поряд з Євгеном Маланюком ішли по життю такі жінки, яких він
любив, які любили його, але в останню хвилину свого життя він був сам:
ЄВГЕНА МАЛАНЮКА
Євген Маланюк виразно автобіографічний поет. Кожен рядочок його
творів пропущений крізь серце. Часто не розуміли, критикували його ідеї
і різні висловлювання. Із виходом кожної нової збірки у читача утвер
джувався образ Маланюка як «гладіатора нещадних рим», завжди напру
женого й похмурого, закованого в броню «тверезого варяга». І під цими
латами важко було побачити людину, яка була дуже самотньою і беззахис
ною. Адже справді успішною в житті може бути тільки той, хто має в серці
кохання і кого теж кохають. Визнання творчості може дати наснагу, різка
критика викличе біль і злість, а ось упевненість у собі, віру у немарність
життя дає справжнє кохання.
Поряд з Євгеном Маланюком ішли по життю такі жінки, яких він
любив, які любили його, але в останню хвилину свого життя він був сам:
СВОЄРІДНІСТЬ ХУДОЖНЬОЇ АНТИТЕЗИ У ЗБІРЦІ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА «СТИЛЕТ І СТИЛОС»
Корoткий опис: СВОЄРІДНІСТЬ ХУДОЖНЬОЇ
АНТИТЕЗИ У ЗБІРЦІ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА
«СТИЛЕТ І СТИЛОС»
Свого часу Марина Цвєтаєва поділила поетів на визначних, великих
і високих. Останні в її класифікації посідали особливе місце. Вони існу
вали в четвертому вимірі, де дійсність не має фальші, а в житті і твор
чості важить одне — воля, характер, найглибша природа людського «я».
В українській літературі таким високим поетом був Євген Маланюк.
Його особистість важко убгати в стисло окреслені рамки, бо він творив
власний космос, жив відразу в кількох добах і розвивався в кількох напрям
ках. Уважно вчитуючись у його твори, розумієш, що за залізними рядками
ховається глибокий лірик, що ця поезія виростає з землі й губиться в небі.
Нова доба, «жорстока, як вовчиця», змушувала поета бути «гладіатором
АНТИТЕЗИ У ЗБІРЦІ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА
«СТИЛЕТ І СТИЛОС»
Свого часу Марина Цвєтаєва поділила поетів на визначних, великих
і високих. Останні в її класифікації посідали особливе місце. Вони існу
вали в четвертому вимірі, де дійсність не має фальші, а в житті і твор
чості важить одне — воля, характер, найглибша природа людського «я».
В українській літературі таким високим поетом був Євген Маланюк.
Його особистість важко убгати в стисло окреслені рамки, бо він творив
власний космос, жив відразу в кількох добах і розвивався в кількох напрям
ках. Уважно вчитуючись у його твори, розумієш, що за залізними рядками
ховається глибокий лірик, що ця поезія виростає з землі й губиться в небі.
Нова доба, «жорстока, як вовчиця», змушувала поета бути «гладіатором
ПИТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ ТА НАЦІОНАЛЬНОЇ ГІДНОСТІ У ТВОРЧОСТІ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА
Корoткий опис: ПИТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ ТА НАЦІОНАЛЬНОЇ
ГІДНОСТІ У ТВОРЧОСТІ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА
І будемо ми
Дратувати залізом звіра,
Руйнувати логово тьми.
Є. Маланюк. «З варязької весни»
Відомо, що великі поети в різні епохи знаходять своїх читачів. Так
було з Т. Шевченком, О. Пушкіним, Дж. Байроном та іншими. Поет ніби
народжується заново, бо творить не тільки для своїх сучасників. Щось
подібне відбувається тепер і з творчістю Євгена Маланюка, ім’я якого
впродовж багатьох десятиліть було під забороною. Книжки поета лежа
ли в закритих спецфондах, і читач не знав його творчості, але це не зава
жало деяким митцям і критикам лити на Маланюка бруд. Як його тільки
не незивали: і «українським фашистом», і «духовним Квазімодо», і «по
етом апокаліптичних літ», і «поетом волюнтаризму». А Володимир Со
сюра навіть оголосив поетові війну:
Шановний пане Маланюче,
Ми ще зустрінемось в бою.
ЄВГЕН МАЛАНЮК Доповідь про поета
Корoткий опис: ЄВГЕН МАЛАНЮК
Доповідь про поета
Євген Филимонович Маланюк народився 2 лютого 1897 року в Ново
архангельську на Кіровоградщині. Батько походив із козацькочумацького
роду, а мати, Гликерія, була дочкою чорногорця Якова Стоянова.
1914 року Є. Маланюк закінчив земське реальне училище в Єлисавет
граді і вступив до Петербурзького політехнічного інституту. Але з почат
ку світової війни став слухачем військової школи в Києві. У січні 1916
року Є. Маланюк потрапив на ПівденноЗахідний фронт, де до пізньої
осені 1917 року очолював кулеметну роту. Невдовзі він став старшиною
української армії, брав активну участь у визвольних змаганнях 1917–1920
рр. Є. Маланюк був ад’ютантом генерала В. Тютюнника, служив сотни
ком у 5й Херсонській дивізії. Однак після падіння УНР разом з іншими
потрапив до Польщі, де в таборі інтернованих у Каліші почав писати
перші вірші. Тут же в Каліші Є. Маланюк взяв участь у збірці «Озимина»
(1923).
Доповідь про поета
Євген Филимонович Маланюк народився 2 лютого 1897 року в Ново
архангельську на Кіровоградщині. Батько походив із козацькочумацького
роду, а мати, Гликерія, була дочкою чорногорця Якова Стоянова.
1914 року Є. Маланюк закінчив земське реальне училище в Єлисавет
граді і вступив до Петербурзького політехнічного інституту. Але з почат
ку світової війни став слухачем військової школи в Києві. У січні 1916
року Є. Маланюк потрапив на ПівденноЗахідний фронт, де до пізньої
осені 1917 року очолював кулеметну роту. Невдовзі він став старшиною
української армії, брав активну участь у визвольних змаганнях 1917–1920
рр. Є. Маланюк був ад’ютантом генерала В. Тютюнника, служив сотни
ком у 5й Херсонській дивізії. Однак після падіння УНР разом з іншими
потрапив до Польщі, де в таборі інтернованих у Каліші почав писати
перші вірші. Тут же в Каліші Є. Маланюк взяв участь у збірці «Озимина»
(1923).
КРЕВНИЙ ЗВ’ЯЗОК ЛЮДИНИ З ПРИРОДОЮ У ПОЕМІ Б. ОЛІЙНИКА «КРИЛО»
Корoткий опис: КРЕВНИЙ ЗВ’ЯЗОК ЛЮДИНИ З ПРИРОДОЮ
У ПОЕМІ Б. ОЛІЙНИКА «КРИЛО»
Творчий доробок Б. Олійника позначений такими визначальними ри
сами, як громадянськість, посилена увага до моральноетичних проблем
нашого часу, точність слова. Він поєднав у своїх творах кращі традиції
попередників та елементи асоціативнометафоричного мислення, потуж
ний струмінь фольклорності.
Б. Олійник проповідує високі загальнолюдські цінності, зокрема він
глибоко переконаний, що кожен повинен жити напруженим духовним
життям, бути щирим і щедрим, розуміти красу, неповторність світу, кож
ної миті власного існування на землі, бо це відповідає природі самої лю
дини.
У поемі «Крило» Олійник використовує казковий сюжет: маленький
хлопчик приносить додому і доглядає птаха з перебитим крилом, який
стає йому добрим товаришем і братом, «олюднюється» зовні — має ви
шиту сорочку, кеди. Видужавши, журавлик щовесни повертається до свого
У ПОЕМІ Б. ОЛІЙНИКА «КРИЛО»
Творчий доробок Б. Олійника позначений такими визначальними ри
сами, як громадянськість, посилена увага до моральноетичних проблем
нашого часу, точність слова. Він поєднав у своїх творах кращі традиції
попередників та елементи асоціативнометафоричного мислення, потуж
ний струмінь фольклорності.
Б. Олійник проповідує високі загальнолюдські цінності, зокрема він
глибоко переконаний, що кожен повинен жити напруженим духовним
життям, бути щирим і щедрим, розуміти красу, неповторність світу, кож
ної миті власного існування на землі, бо це відповідає природі самої лю
дини.
У поемі «Крило» Олійник використовує казковий сюжет: маленький
хлопчик приносить додому і доглядає птаха з перебитим крилом, який
стає йому добрим товаришем і братом, «олюднюється» зовні — має ви
шиту сорочку, кеди. Видужавши, журавлик щовесни повертається до свого
БОРИС ОЛІЙНИК Доповідь про поета
Корoткий опис: БОРИС ОЛІЙНИК
Доповідь про поета
Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня 1935 року в селі Зачепи
лівка на Полтавщині. Батько поета — Ілля Іванович — працював шахта
рем, інструктором райкому та редактором районної газети. Добровольцем
пішов на фронт у 1941 і загинув у 1943 році. Перший вірш п’ятикласника
Бориса Олійника був надрукований у районній газеті 1948 року, де він
і почав працювати з восьмого класу. 1953 року вступив на факультет журна
лістики Київського університету. Першою книгою майбутнього поета стала
документальна повість «За Сіверським Дінцем» (1959). Першу поетичну
книжку Б. Олійника «Б’ють у крицю ковалі», яка вийшла 1962 року,
помітили й підтримали А. Малишко та П. Тичина.
Після закінчення університету він працює в редакціях республікансь
ких газет і журналів («Молодь України», «Дніпро», «Вітчизна»), у ви
давництвах «Радянський письменник та «Дніпро», згодом — у керівному
Доповідь про поета
Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня 1935 року в селі Зачепи
лівка на Полтавщині. Батько поета — Ілля Іванович — працював шахта
рем, інструктором райкому та редактором районної газети. Добровольцем
пішов на фронт у 1941 і загинув у 1943 році. Перший вірш п’ятикласника
Бориса Олійника був надрукований у районній газеті 1948 року, де він
і почав працювати з восьмого класу. 1953 року вступив на факультет журна
лістики Київського університету. Першою книгою майбутнього поета стала
документальна повість «За Сіверським Дінцем» (1959). Першу поетичну
книжку Б. Олійника «Б’ють у крицю ковалі», яка вийшла 1962 року,
помітили й підтримали А. Малишко та П. Тичина.
Після закінчення університету він працює в редакціях республікансь
ких газет і журналів («Молодь України», «Дніпро», «Вітчизна»), у ви
давництвах «Радянський письменник та «Дніпро», згодом — у керівному
«Я ЗЕМЛІ НАЛЕЖУ. ВЕСЬ. ДО ДНА» (І. Драч)
Корoткий опис: «Я ЗЕМЛІ НАЛЕЖУ. ВЕСЬ. ДО ДНА»
(І. Драч)
Шістдесяті роки були дивною епохою. Суспільство визволялося від
жорстких, а часом і жорстоких регламентів сталінських часів, належне
місце посідала віра і довіра між людей, демократизувалися відносини між
посадовцями і підлеглими…
Коли ж зважити, що всі ці суспільнополітичні зрушення щасливо
збігалися з небаченим до цього ривком наукової думки, яка вивела на
орбіту в досі недоторканий космос Юрія Гагаріна, заглянула в ядро ще
недавно не розщепленого атома, більше того — розшифрувала навіть ге
нетичний код, то воістину шістдесяті роки — крутозламні.
Саме такі періоди виписують людей рішучих, з особливо розвинутим
відчуттям свіжого, новаторського складу. І саме такий Іван Драч.
Кредо його як поета, як людини на той час можна записати чотирма
такими рядками:
Я ж приходжу: мені до рук
Варто знати кожнісіньку ваду,
Але я вже скоріш помру,
Ніж з ракети в авто пересяду!
(І. Драч)
Шістдесяті роки були дивною епохою. Суспільство визволялося від
жорстких, а часом і жорстоких регламентів сталінських часів, належне
місце посідала віра і довіра між людей, демократизувалися відносини між
посадовцями і підлеглими…
Коли ж зважити, що всі ці суспільнополітичні зрушення щасливо
збігалися з небаченим до цього ривком наукової думки, яка вивела на
орбіту в досі недоторканий космос Юрія Гагаріна, заглянула в ядро ще
недавно не розщепленого атома, більше того — розшифрувала навіть ге
нетичний код, то воістину шістдесяті роки — крутозламні.
Саме такі періоди виписують людей рішучих, з особливо розвинутим
відчуттям свіжого, новаторського складу. І саме такий Іван Драч.
Кредо його як поета, як людини на той час можна записати чотирма
такими рядками:
Я ж приходжу: мені до рук
Варто знати кожнісіньку ваду,
Але я вже скоріш помру,
Ніж з ракети в авто пересяду!
ВСЕЛЮДСЬКА ТРАГЕДІЯ ТА ЇЇ ОСМИСЛЕННЯ У ПОЕМІ І. ДРАЧА «ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА»
Корoткий опис: ВСЕЛЮДСЬКА ТРАГЕДІЯ ТА ЇЇ ОСМИСЛЕННЯ
У ПОЕМІ І. ДРАЧА «ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА»
У ПОЕМІ І. ДРАЧА «ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА»
Народжуються, народжуються малюки незрячі,
з хворим серцем, пальчиками, що зрослися.
За чорнобильські хмари, за українську нашу
слухняність — сплачують…
В. Терен. «Мічені атоми»
Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли
він сучасний, коли його творчість іде по самому нерву життя, коли вона
зливається з криком його нації. «Чорнобильська мадонна» І. Драча зли
лася з відчайдушним криком не лише народу України, а й з відчаєм усьо
го людства. Бо дійсність була страшніша за найчорнішу вигадку:
…сосни дощами спалені,
Лізуть в очі лихою іржею —
У якійсь несусвітній опалині
Денно й нощно блукають душею.